7 липня – День працівників природно-заповідної справи в Україні
Замість 20% території під об’єктами природно-заповідного фонду маємо у краї заледве 12%. Отже, що робитимемо?
На це запитання відповідає кандидат географічних наук Віталій КОРЖИК – він же голова Чернівецької обласної організації Українського товариства охорони природи, заслужений природоохоронець України.
– Заповідна справа є одним з базових завдань збереження довкілля у придатному для проживання людини стані. Це розуміють навіть в Уряді нашої держави, недарма ж 21 листопада 2017 року тодішній Президент України Петро Порошенко видав Указ «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду». Передбачалося зокрема у найближчі роки збільшити площу під об’єктами природно-заповідного фонду (ПЗФ) до 15%, а в Чернівецькій області – до 20%. Нагадаємо, що нині цей показник у нашому краї ледь дотягнув до 12% і вже понад 6 років уперто тупцює на місці.
Врешті-решт, виникають запитання старі, як цей світ: хто винен і що робити? Опустимо відповідь на перше запитання, бо у цій делікатній сфері державні, в тому числі й природоохоронні органи самі собою неспроможні впоратися із проблемою. Вона занадто складна і багатогранна. А ось що та як робити – лежить у сфері збалансованого розвитку суспільства й природи, конкретніше – у співпраці державних інституцій та громадськості, до якої так палко апелюють всі, кому це дуже пече.
Чернівецька обласна організація Українського товариства охорони природи та Буковинське товариство природодослідників розробили програму динамічного розвитку ПЗФ Чернівецької області, яка дозволить зрушити заіржавілий механізм з укритих мохом рейок і струсити державні органи та громадськість від інертності. Пропонується зосередити зусилля на одному фронті і оголосити 2020-2022 роки Роками заповідної справи на Буковині.
Зокрема, з боку обласної держадміністрації передбачається надати максимально ефективну підтримку трьом національним природним паркам у розширенні їхньої території до хоча б мінімально прийнятних європейських стандартів. І загальна справа не має обмежуватися лише цими установами. Розвиватись не парком єдиним!
Створення нових об’єктів ПЗФ, незважаючи на буковинське малоземелля, теж має певні перспективи, надто за активної участі місцевих громад. Як це не соромно, але 2020 року в області ще не знають таких, здається, елементарних речей, як кількість і розміщення поверхневих цінних утворень – водоспадів, природних озер, визначних дерев. Виняток – невидимі з поверхні печери, якими, попри всі перешкоди, вперто займаються спелеологи з «Троглодита», вже маючи чітко складений кадастр. Якщо сидіти у Чернівцях, жодна достовірна інформація під задок не підлізе.
Відтак, передбачається проведення обласних екологічних акцій «Визначні дерева Буковини», «Водоспади Буковини», «Озера Буковини» у контексті кампанії «Місцевим громадам – заповідна справа». Адже ніхто, крім мешканців – аборигенів (не цурайтеся цього гарного й зовсім не образливого терміну) не знає краще свою територію й природу, і в разі оголошення її цінності не зможе ефективніше захистити виявлені ними природні принади. Отримання масового інформаційного матеріалу дозволить скласти повну та ясну картину того, що маємо, й продумати реальні заходи щодо їхнього збереження та ощадливого використання.
Життя – це рух. Тому до цієї кампанії, крім громадськості, повинні будуть залучитися районні та обласна ради, державні адміністрації, інші державні установи, органи місцевого самоврядування. Девіз «Спільними зусиллями» є актуальним не лише для Чернівців.
