Рівно 32 роки тому, себто 28 травня 1993 року ввечері, Буковинськими Карпатами пройшов-ся активний атмосферний фронт із затяжною фронтальною грозовою зливою. Найбільшої інтенсивності вона досягла поблизу с.Лопушна Вижницького району. За свідченнями старо-жилів, такої сильної грози вони не пригадували за все своє життя. Приблизно о 2330 часті грозові розряди злились у «артилерійську канонаду», а за висловом лісничого Лопушнянсь-кого лісництва Берегометського лісокомбінату В.І.Добровольського, блискавки миготіли так, «немов хтось там, нагорі займався електрозваркою». Феномен тривав від 10 до 15 хвилин.
Наслідком дії стихії стали масові лісоповали та буреломи на території Путильського та Вижницького районів, За уточненими даними, вони охопили 254 га спілих лісів із запасами деревини 96.8 тис.м3. Найбільше постраждали ліси основного лісокористувача – Берегомет-ського лісокомбінату, де збитки були нанесені на площі 228 га з запасом деревини понад 88 тис. м3, що склало ледь не 70 % річного лісосічного фонду усього Вижницького району. Еко-номічна шкода посилювалась тим, що згідно діючих нормативних документів, вітровальна деревина повинна розроблятись першочергово з метою попередження формування осеред-ків поширення шкідників лісу. Таким чином, були зірвані виробничі плани держлісгоспу, а необхідність прокладання понад 40 кілометрів додаткових лісовозних шляхів у складних умовах гірського рельєфу при відсутності необхідної техніки та залучення до лісорозробок додаткового контингенту кваліфікованих спеціалістів (що позначилось на перевищенні фон-ду заробітної плати і значних штрафних санкціях до лісокомбінату як з боку державних фі-нансових органів, так і контрагентів лісокомбінату) призвели ледь не до економічного краху державного підприємства.
Привернув увагу незвичайний тип лісоповалу. Звичайні буреломи в горах утворю-ються поблизу гребенів хребтів, де вітри досягають найбільшої сили, чи в місцях фронталь-ного оголення суцільними рубками високих стиглих чи перестиглих деревостанів. У даному випадку зона лісоповалів витягнулась майже суцільною 20-кілометровою смугою 100–150-метрової ширини по азимуту 1100 – 2900, тобто під гострим кутом до домінуючого тут на-прямку простягання основних хребтів 1400 – 3200. При цьому смуга була однаково чітко ви-ражена у гребеневих частинах хребтів, на виположених та крутих схилах, у днищах вузьких долин.
Украй незвичним був характер розміщення повалених дерев. Більше половини пова-лених дерев полягло не за напрямком «вітру», як у типових лісоповалах, а перпендикулярно до нього чи навіть під гострим зустрічним кутом. Найбільш дивним є те, що практично не зафіксовано повалених дерев з вивернутим з землі корінням: стовбури діаметром 0.6 – 0.8 м були потрощені, вивернуті і поламані на висоті від 2 до 6 метрів, часто обвуглені до верхівок. Див. фото.
Смуга лісоповалу. З протилежного краю смуги збереглась абсолютно неушкодже-на шеренга дерев.
Межі буреломів витягнуті переважно по прямій; в місці проходження смуги крізь кли-ноподібно звужену ділянку лісу безпосередньо впритул до лісоповалу на протязі понад 100 метрів збереглась без найменших слідів будь-яких пошкоджень шеренга ялин 15-20 метро-вої висоти.
Найдивніше те, що під час зливи і грози швидкість вітру у найближчому селі Лопуш-на, за свідченнями його мешканців, не перевищувала звичайної для такої погоди.
Отож, чи не міг це бути смерч, або торнадо? Версія проходження смерчу маловірогід-на, оскільки за умов пересіченого гірського рельєфу з великими перепадами висот відсутні будь-які можливості для його формування, тривалого підтримання і руху по прямій, до того ж смерчі, як правило, не супроводжуються грозовими явищами.
Ситуація з буреломом в басейні р. Лопушна, Вижницький район (фрагмент).Масштаб 1 : 25000. Умовні позначки: 1.лісопокрита площа, 2.межа лісу, 3.смуга бурелому, 4.гірські луки.
Різномасне начальство, яке наступними днями побувало на місці подій, глибо замис-люючись, багатозначно морщило лоба, качало головами та ніяковіло від побаченого. Зви-чайно, ніхто не здогадався викликати спеціалістів, навіть хоча б з метеорологів. Для чого вони, коли тут стільки проблем з дровами?
Мені пощастило побувати на тому місці, правда із запізненням на 3 місяці по тому, та провести натурне обстеження лісоповальної смуги в 49, 50, 51, 52 та 53 кварталах Лопуш-нянського лісництва. Про всяк випадок прихопив з собою радіометр та деякий інший рема-нент. Зробив заміри радіаційного фону, які, втім, не показали суттєвих відхилень від серед-ньопересічних показників для цього регіону.
Але найцікавішими виявились результати біолокаційних досліджень. За межами са-мої смуги П-подібними металічними рамками фіксувались численні звичні аномалії (сітки Га-ртмана, Вітмана, Куррі, текторозломів, зон перезволоження та т.п.). Проте безпосередньо в межах смуги лісоповалів та при виході її на ареали зростання лучної рослинності (повне пе-ретинання смуги перпендикулярно її напрямку в чотирьох місцях) не зафіксовано жодної ре-акції рамок-індикаторів(!) Жодної аномалії не було зафіксовано і при проходженні смуги вздовж її простягання. Немовби якась потужна сила повністю стерла всі енерго-інформаційні аномалії!
Цей факт дає підстави більш уважно поставитись до природи цього бурелому. З одного боку, його можна розцінити як одну з форм прояву квазіплазменних структур, тобто наслідком взаємодії плазмойду типу кулястої блискавки з речовиною дерев, але достатньо суттєвих розмірів. З іншого боку, не виключені такі екзотичні, але прийнятні для сьогоден-ного менталітету версії, як стикування просторів різних паралельних вимірів, певні електро-магнітні атмосферно-фронтальні колізії. Не слід відкидати й факту відвідування земної пове-рхні НЛО (космічним апаратом інопланетян; смуга розгону чи посадки в аварійному стані). На жаль, з-за бюрократичної тяганини і дивної інертності наших високопоставлених достой-ників був втрачений дорогоцінний час для плідних обстежень по свіжих слідах безпосеред-ньо після виникнення цього феномену.
Та на деякі роздуми щодо територіальної локалізації цього неординарного ефекту наводять й факти неодноразового формування катастрофічних повеней у суміжжі. В серпні 1987 року в 9 кілометрах південніше в басейні р. Фошки (правий приток р.Путила, площа во-дозбору 15км2) під час потужної зливи за 1 годину сформувався паводок висотою до 4 м, що призвів до затоплення нижньої частини райцентру Путила (20 км нижче за течією) та значних матеріальних втрат. А вже у червні 1999 року в 6 кілометрах південніше в басейні р.Звараш (лівий виток р. Сірет, площа водозбору 12 км2) під час потужної зливи сфор-мувався паводок, підсилений до 7 м висоти захаращеністю русла стовбурами і гілками де-рев. Селеподібний водяний вал прокотився руслом р.Сірет на відстань до 50 км, спричи-нивши значні матеріальні втрати і 2 людські жертви.
Цікавою є досить рівна періодичність виникнення цих непересічних явищ, яка дорів-нює 6 рокам (1987, 1993, 1999 р.р.). Короткий статистичний ряд не дає підстав для остаточ-них висновків щодо будь-яких закономірностей, циклічності чи тенденцій подальших проявів екстремальних явищ, але досить тісна територіальна їх локалізація може свідчити про вірогідність існування тут певної і достатньо потужної аномальної зони.
Віталій Коржик, кандидат географічних наук, еколог.
