Як чернівецький Скрудж відібрав землю у дитячої лікарні

або Чому й досі в нас «Моральність – ніщо, бабло – наше всьо!»

Яким є образ типового українського бізнесмена? Більшість, напевно, уявить такого собі діккенсівського Ебенезера Скруджа, скнару, який не зупиниться заради збагачення ні перед чим і навіть готовий відібрати цукерку в малої дитини. Звісно ж, це лише стереотип. Але в нас часто трапляються випадки, які ще більше його зміцнюють. Про один із таких і розповіла нам заступник головного лікаря обласної дитячої клінічної лікарні Наталія СКРАЩУК.

Ця історія бере початок у середині 90-х років. Саме тоді до дитячої лікарні приїхали австрійці, які взяли для перевірки воду з крану. За кілька днів працівники медзакладу отримали повідомлення, що у воді міститься ледь не вся таблиця Мендєлєєва. Лікарня погодилася закупити в австрійців водоочисну споруду і встановити її на своїй території за кошти однієї з громадських організацій.

Минув деякий час, споруда почала занепадати. Оскільки ж у лікарні не було коштів, щоби її відновити, ділянка землі, на якій розташовувалася споруда, спершу перейшла в оренду приватним особам, а пізніше – міській раді. А наприкінці минулого 2013-го року в цього клаптика землі навпроти головного корпусу з’являється новий власник – підприємець Кіяшко. Він зносить водоочисну станцію і будує на тому місці чотириповерховий бізнес-офісний центр.

Проте головна проблема не в цьому. В лікарні працює інфекційне відділення, де лікуються діти з усіма видами інфекційних недуг: від повітряно-крапельних та кишкових до особливо небезпечних, приміром, холери. І, відповідно до санітарно-епідеміологічних норм та Закону України «Про інфекційний захист населення», на території лікарні будівництво будь-яких споруд, не пов’язаних з її діяльністю, заборонене.

За словами пані Наталії, зведення цього офісного центру не тільки відібрало в лікарні частину землі, а й тягне за собою низку проблем. По-перше, під час будівництва зруйнований паркан, який перекривав доступ до інфекційного корпусу, що становить значну небезпеку не тільки для хворих дітей, а й для працівників офісних приміщень. Біля офіс-центру, тобто на території лікарні (!), фактично зроблена парковка для автотранспорту офісу. Відповідно, діти, які бігають, граються біля лікарні, можуть потрапити під колеса автівки. Ще й дихають вихлопними газами. Є ризик, що їх покусають бродячі пси, які нині легко потрапляють на територію медзакладу.

До того ж, будівельники час від часу спалювали відходи будматеріалів і чорний дим валив просто на інфекційне відділення.

– Ми просили пана Кіяшка відновити нам паркан, – обурюється пані Наталія. – Але натомість у відповідь зіштовхнулися з відвертою агресією та залякуванням. Пан Кіяшко казав, що за нами стежать, нас знімають на відео, у лікарні є його інформатори, які все про нас вивідали. За час будівництва будівельна техніка зруйнувала асфальтне покриття біля входу до лікарні, – продовжує лікар. – І через це довелося закрити головний в’їзд до корпусу для машин швидкої допомоги. Медперсонал звертався до підприємця, але знову ж таки прохання привести все до ладу підприємець проігнорував.

Але й це ще не все. На першому поверсі офіс-центру відкрили цілодобову аптеку. Пацієнти лікарні часто скаржаться на те, що ціни на ліки в ній надто завищені. До того ж їм не видається касовий чек. В ліцензії, яка висить на стіні в аптеці, не вказано її адреси, лише ім’я її власника – підприємця Кіяшка. Тож заступник головного лікаря звернулася до підприємця з питанням про те, хто насправді контролює ці лікарські засоби,  адже, як відомо, контроль за їхнім розповсюдженням перебуває під юрисдикцією держави. Натомість у відповідь почула: «Це не ваша справа. Ідіть геть!»

На території лікарні розташована також одна державна аптека, яка продавала ліки важкохворим без попередньої оплати. Та останнім часом цей аптечний пункт почав занепадати. Уже протягом місяця туди не завозять нові ліки. А персонал не отримує заробітної плати. Пані Скращук вбачає в цьому також нечисту руку підприємця Кіяшка. І, мабуть, справедливо.

Не знаючи, як полюбовно вирішити цей конфлікт, працівники лікарні зверталися до прокуратури. Працівники прокуратури проводили перевірку, але до жодних дій не вдалися.

«Я розумію, що є люди, які мають великі гроші і можуть все купити, – каже Наталія Скращук. – Я не знаю, яким чином пан Кіяшко отримав права на цю ділянку землі, та я не бажаю йому нічого поганого. Я просто хочу, щоби він бодай поважав нас і не заважав роботі лікарні. Саме тому я й звертаюся до влади. Бо якщо мовчатимемо, то ніколи не подолаємо корупційну систему».

Дійсно, бізнесмену рівня пана Кіяшка не потрібно жодних зусиль, щоби відібрати ділянку землі в дитячої лікарні. Дарма, що там лікуються діти з усієї області. Адже з їхніх батьків можна здерти гроші, перепродаючи ліки за завищеними цінами. Це ж так само просто, як забрати цукерку в малої дитини, але ще огидніше. Переінакшуючи відомий рекламний слоган, девіз наших бізнесменів вочевидь, звучати так: «Моральність – ніщо,  бабло – наше всьо!».

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»