Драма на три дії
Дійові особи:
Василь ПОПОВИЧ – голова «Товариства українців у Румунії». Чи не єдиний позитивний персонаж з румунської сторони.
Дует «Скриня» (Марія і Володимир ЛОБУРАКИ) – заслужені артисти України.
Вокальний гурток «Автограф», танцювальний колектив «Ната-Денс», модельна агенція «Меласт» – юні чернівецькі артисти.
Румунські митники, звукорежисери, артисти… – люди з «народу», одіозні особистості. Не вельми толерантні, подеколи хамовиті.
Дія перша: «Гостинність по-румунськи»
Василь Попович запросив дует «з молодими чернівецькими колективами на «Фестиваль етнічних культур», який відбувається поблизу трьох сіл: Русков, Репедя та Поєніле де суб Мунте. 70% мешканців цих сіл – українці, які зголодніли за всім рідним, починаючи від мови та пісень, завершуючи елементарною освітою. Та про це згодом…
«Пригоди» чернівецьких артистів почалися ще на митниці, де румуни не стали «церемонитися» з українцями, тож спілкувалися вкрай грубо:
– Яке ви маєте право нам хамити?
– Будеш багато говорити – залишишся ночувати на митниці!
Здивовані чернівецькі інтелігенти навіть не здогадувалися, що зневажливе ставлення на митниці – квіточки перед тим, що чекає їх по той бік кордону.
У Румунії наших артистів прийняли на вищому рівні. Пан Попович потурбувався про належні умови для українських гостей. Після смачної трапези та відпочинку в зручних апартаментах співаки, танцюристи та моделі стали готуватися до виступу. А вже під час концерту Марії Лобурак довелося перервати виступ і піти за куліси – боротися з нахабством. Бачте, звукорежисер надумав вимикати музику просто під час виступу гурту, а місцеві колективи ледь не бігали по сцені і перекрикували співаків!
– Ви що знущаєтесь? Негайно припиніть!
– А то що?
– Про це напише преса!
«Склалося враження, що румуни не мають нас за людей», – зізналася пані Марія.
Дія 2-га: Дощ чи сльози?
Власне, виступ чернівчан пройшов «на ура». Не зважаючи на дощ, який лив щосили, люди не розходилися. Пані Марічка захоплено розповідала: «Ці люди були переповнені гордістю за те, що рідні, українські співаки приїхали до них виступати». Після двогодинної програми публіка не розходилася, сподіваючись, що «свої» виступатимуть знову. Йшли додому зі сльозами на очах.
Артистам сподобалося гостювати в діаспорі: люди знають українські пісні, частують голубцями, спілкуються рідною мовою. Лише за дітей бояться: на три села є лише одна українська школа – дерев’яна халупа з двома класами. А про підручники годі й говорити: їх там просто немає. Тож, легше віддати чадо до румунської школи і не «забивати голову» культурними цінностями, національною ідентичністю та рештою солодких слів, які так люблять говорити посадовці у зверненнях до діаспори. Для порівняння: в Чернівецькій області – 77 румунських шкіл. А якщо згадати ще літературні вечори, фестивалі, періодичні видання, телебачення…
Дія 3-тя: Ви – автори.
Наші артисти настільки сподобалися діаспорі, що люди запросили їх приїхати із концертом у серпні. «Ми не могли відмовити», – каже Марія Лобурак. «До українців в Румунії приїжджають, співчувають їм, а потім забувають. Я так не хочу». Та дует «Скриня» планує завітати до земляків не з пустими руками: «Вони не вимагають фінансової допомоги, жодних матеріальних благ. Просили книг привезти, аби в шкільній бібліотеці хоча б щось було українською…»
* Якщо ви не байдужі до своїх земляків у Румунії;
* Якщо вважаєте, що українці мають читати і спілкуватися своєю мовою, не зважаючи на те, в якому куточку світу вони живуть –
Принесіть до 25 серпня будь-яку украйномовну книгу до редакції газети «Версії». Букварі, читанки, підручники, художня література – будь-яка ваша книжка справді потрібна землякам у Румунії.
Наша адреса:
Вул. Лук’яна Кобилиці 21 А, редакція газети «Версії», тел. 57-19-35
