Антоніна усміхається невимушено і щиро. Каже, що все життя була активною людиною і ніколи не могла сидіти без діла. А коли легко називає свій вік – то завжди викликає шок у співрозмовників, адже у 63 виглядає щонайменше на 10 років молодшою. І навіть зараз, після вимушеного переїзду через війну, вона не дозволяє собі замикатися у проблемах — ходить на фітнес, займається йогою, вишиває, танцює бачату… Але останні два місяці, зізнається жінка, її життя було повністю пов’язане з перукарнею на вул. Синагоги, 11 у Чернівцях.
Антоніна — внутрішньо переміщена особа із міста Пологи Запорізької області. До повномасштабного вторгнення працювала на залізниці — займалася технічною документацією, бухгалтерією. Втім, поруч із основною роботою завжди була ще одна справа, яка приносила їй задоволення.
— Я все життя стригла. Чоловіка, сина: як придумала, так і стригла, — сміється вона. — І завжди мріяла: от піду на пенсію – і вивчуся на перукаря. Хоч мрія здійснилася трохи дивним способом…
До Чернівців родина переїхала вже в перші дні великої війни. Російські окупанти зайшли у Пологи 3 березня 2022 року.
— А ми виїхали 12-го. Тут у нас були родичі, тому сюди перебралися всі: донька, син зі своїми сім’ями і ми, — розповідає Антоніна.
Попри складний переїзд і нове життя в іншому місті, жінка не втратила бажання розвиватися. Одного дня вона побачила оголошення про набір на профорієнтаційне двомісячне навчання на перукаря, яке реалізує ГО «Вектор руху: підтримка, розвиток, лідерство».
— На попередній потік я не встигла, то чекала наступного набору, — каже вона.
І ці два місяці стали для неї справжнім відкриттям.
— Колористику тут вивчила – цих знань не мала зовсім. Техніку стрижки… Хоч і здається: ну що там складного? А насправді — безліч нюансів. Навіть елементарне: як правильно мити голову чи загортати рушником. Вдома ж про таке навіть не задумуєшся, — ділиться Антоніна.
Окрім технічних навичок, на курсі наставниця Тетяна Нікітіна вчила і роботи з клієнтами.
— Як поводитися з людиною, як налаштувати її на позитив — це теж дуже важливо, від цього залежить, з яким настроєм клієнт від тебе піде.
До речі, творчість у житті Антоніни була завжди. У Пологах вона танцювала у колективі «Файні пані» під керівництвом заслуженого артиста України Ромео Самвеловича Гаспаряна. Разом із колективом виступала навіть на міжнародних фестивалях. Сьогодні ж її нова сцена — перукарське крісло і дзеркало.
Після завершення навчання Антоніна планує шукати роботу у сфері краси. Каже, вже почала потроху працювати і головне — відчула впевненість у собі.
— Я тепер знаю, що завжди матиму хоч якийсь заробіток. Бо за все треба платити, а пенсії не вистачає.
Її історія — про те, що нову професію можна опанувати у будь-якому віці. І про те, що навіть після вимушеного переїзду та втрати звичного життя можна знайти нову справу, нових людей і нову віру в себе.
Маріанна Антонюк
