або Воші люблять недоглянутих
Воші не бояться ні спеки, ні холоду. Проблема педикульозу актуальна завжди. Та особливо за умов соціальних та стихійних бід. Адже поширення цих паразитів відбувається зазвичай при порушенні гігієнічних норм життя – нерегулярному митті, нечастою зміною натільної й постільної білизни.
Головні, платяні та лобкові…
Головні воші паразитують у ділянці скронь і потилиці, звідки можуть поширюватися на інші ділянки волосяної частини голови. Хворі скаржаться на сильний свербіж. В осередках ураження виявляють воші та гниди, на шкірі помітні розчухи, можливе приєднання вторинної інфекції. У запущених випадках волосся склеюється (ковтун), збільшуються і стають болісними лімфатичні вузли.
Платяні воші паразитують переважно в ділянці попереку, в міжлопатковій ділянці, на задній поверхні шиї: їх укуси викликають сильний свербіж шкіри і появу висипки, лінійних розчухів, при цьому часто приєднується вторинна інфекція. Поступово шкіра на місці розчухів огрубіває та набуває сірувато-бурого (брудного) кольору.
Лобковий педикульоз ще називають – фтиріаз. Лобкові воші паразитують на волосяній частині лобка, калитці, верхній частині стегон. У запущених випадках вони можуть поширюватися на ділянку пахвових западин, спину, груди, бороду, вуса, вії та брови. Воші щільно прикріпляються до стержня волосу. На місці укусів лобкових вошей утворюються сірувато-сині плями величиною до 10 мм, які не зникають при натискуванні; через 1-2 тижні вони безслідно зникають. Хворих турбує сильний свербіж шкіри.
Народні методи – прихована небезпека
Значною популярністю серед населення користуються засоби народної медицини проти педикульозу (журавлиний сік, оцет, дустове та дьогтярне мило, ефірні олії чайного дерева, лаванди, гас, дихлофос), які менш ефективніші, ніж лікарські засоби та несуть приховану небезпеку: гас, наприклад, є вогненебезпечним, оцет у великих концентраціях може викликати опіки, а дихлофос – отруєння. Прикметно, що синтетична фарба для волосся має протипаразитну дію за рахунок високих концентрацій їдких хімічних речовин.
Отож лікування педикульозу повинен призначати лікар-дерматолог. Перш за все, хворим рекомендують щотижня мити голову та тіло гарячою водою з милом, часто змінювати натільну та постільну білизну, попередньо підданих дезінфекції (кип’ятіння та прасування гарячою праскою). При обробці хворого протипаразитарними препаратами важливо дотримуватися заходів власної безпеки, оскільки більшість з них є токсичними. Обробку хворого краще проводити в спеціально відведеному місці та в спеціальному одязі (щільно застебнутому халаті, шапочці, гумових рукавичках), який після закінчення обробки необхідно продезінфікувати.
При виявленні гнид головних вошей, їх вичісують частим гребенем. Радикальним методом боротьби з вошами може бути стрижка волосся наголо. Потрібно не забувати про дезінфекцію ножиць і бритви, які проводять 70% етиловим спиртом або 3% розчином карболової кислоти. Волосся, що зістригли, краще спалити. Водночас проводять лікування заражених партнерів.
Воші люблять недоглянутих, але… чистих
Уже доведено, що воші частіше з’являються на чистих головах – так легше дістатися до крові. Враховуючи це, перш за все, батьки повинні хоча б раз на тиждень ретельно оглядати голову дитини, особливо, якщо вона відвідує організовані колективи.
Отже, основними заходами профілактики педикульозу є проведення загальних гігієнічних заходів, цілеспрямованих профілактичних оглядів (особливо в дитячих садках, школах, студентських гуртожитках тощо), дотримання особистої гігієни.
Лілія ГУЛЕЙ кандидат медичних наук, асистент кафедри дерматовенерології
Буковинського держмедуніверситету
Педикульоз (від лат. реdiculus – воша) або вошивість – паразитне захворювання шкіри та волосся. Хворіють на педикульоз усі прошарки населення різних вікових груп, однак частіше – діти. За несприятливих епідеміологічних умов воші можуть бути переносниками збудників висипного та поворотного тифу.
Розрізняють три типи вошей: головні, платяні та лобкові (площиці). Головні воші – прозорі або сірувато-жовті комахи завдовжки до 6 мм. Воші не стрибають і не літають, вони повзають. Упродовж 20-30 днів воша відкладає до 10 яєць (гнид) на день. Через 8-10 днів з гнид утворюються личинки, що перетворюються потім на дорослу вошу, яка через 10-15 днів починає сама відкладати яйця. Самки головної й лобкової воші, відкладаючи яйця (гниди), приклеюють їх до волосся, а самки платяної воші – до білизни, одягу. Весь цикл розвитку відбувається на волоссі й шкірі заражених людей і продовжується не менше 20 днів. Живляться воші виключно кров’ю, випиваючи за один прийом до 0,003 мл. Тривалість життя воші до 38-46 днів.
Зараження педикульозом відбувається при прямому контакті з ураженим волоссям, особливо довгим, а також через засоби особистої гігієни (рушник, гребінець тощо). Воша може переповзати з однієї голови на іншу в місцях скупчення людей (тролейбусі, магазині, у дитячому садку, школі тощо). Оскільки воші здатні плавати у воді, то можливо заразитися педикульозом і в басейні. За великої кількості вошей, вони можуть розповзатися по верхньому одязі, постільній білизні, меблях, підлозі. Зараження лобковими вошами відбувається переважно при статевих контактах, рідше – через постільну білизну та інші предмети загального користування, можливе зараження і в лазні.
