Перемир’я не стало миром

буркут

Київ продемонстрував миролюбство, припинивши вогонь у Донецькій та Луганській областях. Але бойовики на перемир’я не погодилися, продовжуючи нападати на наших військових,  вбивши і поранивши чимало з них. Тому від 1-го липня відновилася антитерористична операція, що ознаменувалося рішучим наступом українських Збройних Сил. Бої тривають запеклі, і в них беруть участь артилерія, авіація, бронетехніка. За час перемир’я проросійські сили отримали значну допомогу з-за кордону: танки, установки «Град», артилерію. Приїхало і чимало найманців (росіяни їх називають «добровольцями»).

Українська сторона також цей час не згаяла марно: детально розвідане розташування сил противника, підтягнуті необхідні сили й засоби. Тому перші удари виявилися досить ефективними. Частина «ополченців» з числа місцевих мешканців розбігається або переходить на український бік. Але російські бойовики битимуться до останнього: вони не мають іншого виходу. Прощення убивцям не буде, вони це чудово розуміють. У Росію відступити теж не зможуть, бо там їх вогнем зустрічають прикордонники РФ. Путіну такий людський матеріал на власній території не потрібний. Тож бойові дії носитимуть запеклий характер і триватимуть до останнього бойовика.

Українська сторона повідомляє, що російські спецслужби створювали озброєну мережу на Донбасі впродовж останніх двох років. Її очолили добре підготовлені російські фахівці, їм надсилають з-за кордону необхідні озброєння, боєприпаси, фінансові засоби. Робиться все для того, щоби спровокувати справжню громадянську війну. Ведеться вона зовсім не для «захисту російської мови та її носіїв», а в інтересах найбагатших кланів і міжнародних структур. Так ділять поклади сланцевого газу та інші природні багатства регіону. На кону – величезні гроші, задля них проливається кров невинних людей. Путін силою намагався вирішити кілька власних проблем, починаючи від збереження своєї влади у Кремлі до використання ресурсів України, в тому числі демографічних. А Захід скористався його амбіціями, щоби розпочати наступ на Росію чужими руками. Замість зміцнення своєї держави, кремлівський правитель значно послабив її позиції у світі, фактично стимулювавши створення могутньої антиросійської коаліції.

Українці намагаються зберегти свою державність, опираються поглинанню нашої країни відродженою Російською імперією. Цієї імперії боїться об’єднана Європа, тож надає нам певну допомогу. Американці бажають встановити свій контроль над «російською комірчиною» неміряних природних багатств. Китай потихеньку готується поглинути російський Далекий Схід. Зав’язується черговий гордіїв вузол світової історії та політики. На жаль, Україна опинилася вепіцентрі вкрай небезпечних подій і проходить важкий період випробувань. Не варто сподіватися на те, що ми легко подолаємо труднощі, які швидко наростають. Для виходу зі складного стану країні насамперед потрібний мир. А він прийде на нашу землю лише після того, як буде наведений порядок на Сході країни. Для цього слід напружити всі сили. І бути психологічно готовими до значних випробувань.

Ігор БУРКУТ 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *