Вибори – виборами, а виживаємо самотужки

 Напередодні виборів, які, напевно, увійдуть до сучасної української історії як найдорожчі та найбрудніші, якнайповніше виходить назовні безпорадність нової (старої) міської влади, з якою ми, мешканці європейського міста, співіснуємо (бо «живемо» сказати – язик не повертається) останніх років двадцять.

Сподівання на те, що після відставки Федорука ми нарешті розпочнемо наводити лад у своїй хаті, виявилися марними. Вірус безгосподарності й незграбності й далі атакує наше місто.  А колишній мер як мантру цинічно повторює, що кращого господарника Чернівцям годі й шукати. Апелюючи до громади міста, п. Федорук не може чи не хоче усвідомити: громада вже дала оцінку його діяльності. Барикад або масових акцій непокори, на які так сподівався Микола Трохимович, не було – і це красномовне свідчення істинного ставлення чернівчан до його персони. Нагадаємо: за свого перебування при владі п. Федорук завжди наголошував, що його політичною партією є так звана «партія чернівчан». Але реальність, як завжди, – дещо інше: ця «партія» виявилася химерою. Чи не тому Микола Трохимович, як істинний український політик, швиденько сховався за спиною «великого дядька», тобто став великим опозиціонером. Можна тільки уявити собі його майбутні звершення на законотворчій ниві, але деяким забудькуватим нагадаймо попередні здобутки «великого керманича».

Від радянських часів нашим міським владникам залишився непоганий спадок – досить потужне і, головне, більш-менш налагоджене господарство. Що в такій ситуації робить порядний і розумний ґазда? Усуває недоліки і розкручує цей механізм далі. Хіба порядний ґазда паразитує на попередніх здобутках, знищуючи вщент все напрацьоване, а коли  резерви вичерпано, починає метушитися і робити нові дурниці?

Чим гниліші опорні балки, тим краще має бути оздоблений фасад – і не так вже й важливо, що фасади деяких історичних будівель після так званої реставрації нагадують циганську спідницю, а сама будівля і далі руйнується, загрожуючи завалитися, як це сталося 2002 р. на вул. Кобилянської. І не зважаючи на всілякі тендери, за маршрутами №3 чи №6 їздять старезні «ПАЗики», що періодично глохнуть на підйомах.

Безгосподарність і цілковита безпорадність продемонстровані навіть у таких банальних речах, як вивезення сміття. Може, «Альтфатер» й не найгірша фірма, але чому б не звернутися до керівництва того ж Машзаводу, що й далі успішно поставляє свою продукцію на світові ринки, або почилого в Бозі «Металіста» – щоби підтримати його й не дати вмерти. Невже вони не змогли зробити якісь там контейнери для сміття? А це нові робочі місця, відрахування до бюджету, зрештою, певні моральні здобутки й гордість за самих себе. Тож виходить, що й прибрати за собою без сторонньої допомоги ми не в змозі.

Окремо – про дуже привабливий інвестиційний клімат міста, що довго тримався на гаслі «Калинка всіх прогодує». Тільки спритніші сусіди давно вже переманили клієнтів більш привабливими й комфортними умовами: ринки Одеси, Харкова, Хмельницького заткнули нас за пояс. І сталося це тому, що наша міська влада не спромоглася налагодити нормальне транспортне сполучення між Чернівцями та південно-східними областями України.

2008 року під час повені з’ясувалося, що «Калинка» не в змозі захистити сама себе: ми виявилися перед стихією безпорадними, як сліпі цуценята. Постає закономірне запитання: а гроші де? За час існування Калинівського ринку, з огляду на декларовані в ЗМІ шалені здобутки цього підприємства, можна було б побудувати захисну дамбу з карарського мармуру.

…Один з найкращих готелів Союзу – «Черемош» – перебуває нині в жалюгідному стані, зате поруч виросла ціла вулиця генделиків, біля якої ввечері страшно пройти. І незважаючи на суворі попередження, їхні власники не поспішають створювати найпростіші умови для відвідувачів, хоча там немає елементарного – вбиралень!

У колишньому кінотеатрі ім. І. Миколайчука відкривається черговий нічний диско-бар. Щоби жилося веселіше?

А вулиця Ентузіастів і сквер біля костелу «Серце Ісуса» радше нагадують заповідники неляканих бомжів, хоча поруч зі сквером  – СБУ. Чи то нові секретні агенти, які перепочивають на лавицях після важких завдань?

І знов незрозуміло: чи припиняють у закладах на вул.Ентузіастів подавати горілку хоча б на годину? Може, чернівецькій владі варто перейняти досвід інших українських міст, того ж Львова, де вже давно обмежують продаж міцного алкоголю в часі?

Радянські традиції започатковувати грандіозні будівництва напередодні всіляких дат чи визначних подій – як оце вибори до Верховної Ради – успішно продовжує і нинішній очільник міста пан Михайлішин. Кількості його добрих справ за останні декілька місяців може позаздрити Санта Клаус, а частота згадувань його імені у ЗМІ перевершила навіть Сталіна чи Мао Цзедуна. Хто зна, може, плановий похід школярів на щеплення теж невдовзі проходитиме під патронатом міської влади?

У наші капіталістичні часи, коли кожна секунда ефіру вартує чималих грошей, залишається лише дивуватися щедротам анонімних спонсорів пана Михайлішина. Та, може,  спонсорами передвиборної кампанії знову виступаємо ми, громада міста?! І за новітньою українською політичною традицією в єдиного джерела влади, себто народу, знову забули спитати, як витрачати наші спільні кошти. Так і хочеться гукнути: хлопці, спріться, зима ж бо на носі, а після виборів життя все ж таки не закінчується!

Якщо починати добрі справи, то з чогось малого: для початку повернути на міські вулиці достатню кількість урн для сміття, які після терактів у Дніпропетровську швиденько прибрали, а на нові, як завжди, коштів катма. Або ж довести, нарешті, до ладу частину Соборної площі, яку ремонтують так, ніби зводять нову ГЕС.

…Чернівчани добре попрацювали і тепер мають право добре відпочити. Цілком слушна думка. Але до чого тут витягнуті з нафталіну західні поп-зірки 70-х-80-х? Оптом дешевше? Тоді маю надію, що на заощаджені гроші приведуть, нарешті, в порядок хоча б одну невеличку вулицю, яка носить ім’я справді великого бургомістра Райса і яка, до речі, зовсім поруч із центральною вулицею міста. Може, ще й залишиться на кілька нових тролейбусів, щоби не ганьбити Чернівці й чернівчан в очах іноземних туристів. Пригадуєте,як оновити повністю тролейбусний парк обіцяли нам ще напередодні 600-річчя міста, так само як і навести лад з жахливими склопакетами у вікнах історичних будівель Чернівців?

Робота мера міста – дійсно цікава і поважна. Тим більше дивує той факт, що попрацювавши на цій посаді аж півтора року, п. Михайлішин, ще досить молодий та зелений політик, активно рветься до найвищого законодавчого органу держави: скільки започаткованих і недороблених справ, які масштаби для справді амбітної та креативної людини! Але виглядає так, що для Віталія Михайловича наше місто – не більше як трамплін у політичній кар’єрі.

Напевно, все ж таки варто одного-єдиного дня на п’ять років, коли влада дійсно належить народу, не довіряти своє майбутнє людям з незрозумілим минулим, а повернути на Буковину добру традицію обирати людей, які сформувались як фахівці та особистості задовго до «ліхіх 90-х».

Юрій КОЛІСНИК, чернівчанин

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *