Найдорожчий подарунок для людини – життя, – вважає п’ятикласниця Аліна АЛЕКСАНДРОВА, яка постійно бере участь у збиранні коштів для дітей, хворих на рак та лейкемію. Відтоді, як дівчинка дізналася, що її старша сестра Іра померла від такої хвороби, вона та її мама Лілія АЛЕКСАНДРОВА співпрацюють із благодійним фондом «Подаруй дитині життя»Аліна: В акціях «Подаруй дитині життя» я беру участь від зими. В мене була сестричка Іра, яка померла від раку крові. Я народилася через 5 років після її смерті. Тож мені про неї розповіла мама. Вона ж повела мене до лікарні, щоби я подивилася на хворих діток. Я бачила, як вони дивляться у вікно і не можуть навіть вийти на вулицю… Мені здається, що кожний повинен допомагати хворим, чим може.
Лілія: У чернівецькій лікарні ми лише здавали аналізи. В Іринки була рідкісна форма лейкемії, один випадок на мільйон, казали лікарі. Це трапилося на початку 90-х після розвалу Союзу. В Білорусі тоді працювала спеціалізована німецька клініка. Нас не мали права туди приймати, бо ми – громадяни іншої держави, але білоруси зглянулися. У клініці ми втрьох – дочка, я і чоловік прожили 7 місяців, хоча Іринці відводили лише 2 тижні життя. Іринка пережила 5 клінічних смертей, 4 місяці не виходила з реанімації. Чоловік непритомнів, у мене почалися проблеми з тиском. Жодної грошової допомоги не було. Через 7 місяців Ірочка почала проситися додому, мабуть щось відчувала… Через 20 днів після повернення до Чернівців вона померла…
– Ви поділяєте думку, що людям випадають такі випробування за їхні минулі гріхи, або гріхи їхніх попередників? Маю на увазі не лише Іру, а й Вас?
Лілія: Вірю, що в кожного – своя доля. А що хтось «відбуває» за інших – ні.
– Не раз чула думку, що на Буковині люди жадібні й неохоче допомагають…
Лілія: Правда. Не знаю, чому так відбувається. Мабуть у нас люди дуже заздрісні до чужого щастя, тому коли трапляється біда, нікого це не обходить. У нас заможна родина, але коли Іра захворіла, ми не мали 53 тисячі марок. Ми продали все, що можна було, але цього не вистачало. А люди говорили мені вслід: «Маєш діаманти – от їх і продавай…». У нас люди чомусь найчастіше або незадоволені, або бажають іншим зла. Ми тому навіть до церкви перестали ходити. Маленька Аліна була непосидюча і під час служби постійно ходила по церкві. Мені завжди казали: «Виведіть дитину!». А чому, коли вона не шуміла і нічого поганого не робила? Малюку ж бо важко вистояти годину на одному місці. Тепер ми до каплички ходимо.
Без мами життя немає…
– Ви певний час жили в Туреччині. Де краще, тут чи там?
Аліна: В Туреччині! Там чистіше і люди якісь добріші… Тільки дуже жарко!
Лілія: Відпочивати – в Туреччині, а жити – в Чернівцях. Хоча турки дійсно добріші. У нас був цікавий випадок. Коли Алінці було 2,5 роки, ми зайшли до стамбульського ресторану пообідати. Багато людей, усі поспішають. Аліна, як завжди, не могла сидіти спокійно і побігла до фортепіано, почала тарабанити по клавішах. Ну, думаю, все, зараз виженуть. Натомість стало тихо, а коли дочка закінчила «п’єсу», зал почав аплодувати…
– Ти вже тоді хотіла займатися музикою?
Аліна: Вокалом займаюся від 3,5 року, а ще граю на фортепіано. Пізніше почала займатися танцями. Зараз 2-3 рази на тиждень виступаю з концертами.
– А як же навчання?
Лілія: Коли її записували до першого класу, директорка запитала, чи хоче Аліна до школи. Дочка чесно відповіла: «Ні!». Іноді вона навіть бурчить: «Навіщо співачкам школа?». Хоча вона ще й «встигає» вчитися на відмінно.
Аліна: У школі мені подобається англійська мова. Ну ще хіба читання і малювання. Я більше люблю співати і танцювати. А хто придумав рано вставати до школи? Хоч би від 10 години уроки починалися!
– Хочеш стати співачкою?
Аліна: Ще не задумувалася над цим серйозно. Мабуть, буду співачкою.
Лілія: Дочка щодня багато працює. У нас весь день розписаний по хвилинах. Вона цього хоче сама і ми з чоловіком не заперечуємо. Зрештою, мало хто з дітей нині чогось прагне.
– Вам не здається, що Ви позбавляєте доньку дитинства?
Лілія: Залежно від того, що називати дитинством. Двір – це не дитинство. Ми часто гуляємо в парку, катаємося на каруселях, їздимо відпочивати. Звичайно, коло спілкування з дітьми у неї менше, але вона має і найкращих подруг, і просто подруг і з дорослими залюбки спілкується.
– Хто з дорослих є для тебе авторитетом? З кого береш приклад?
Аліна: Тато! Ще моя вчителька вокалу Оксана Кирилюк, хореограф Світлана Марчак, Людмила Скрипка та подружжя Валентини і Віктора Головко. У них можна багато навчитися і з ними цікаво спілкуватися.
– Ви, мабуть, увесь час витрачаєте на доньку? У Вас немає відчуття професійної нереалізованості?
Лілія: Дочка – це моя основна «професія». З нею треба ходити на заняття, організовувати концерти, зрештою, нагодувати і погратися. Я роблю це з задоволенням, мені цікаво з донькою. За фахом я працівник торгівлі, але жодного разу не пошкодувала. що не працюю.
– Через 5-10 років Аліна виросте і вийде заміж або зробить кар’єру… Ви уявляєте своє життя без доньки? Що Ви тоді будете робити?
Лілія: Сидітиму з онуками (сміється). Мені насправді складно уявити життя без Аліни…
– Ти уявляєш життя без мами?
Аліна: Ой! А як це? Взагалі без мами… Я не можу без мами!
– Маєш вдома котика чи песика?
Аліна: У нас живуть 2 коти, 2 собаки, папуга, рибки і сарана в баночці. За нею цікаво спостерігати, вона хапає лапками їжу і смакує як людина! (тепер зрозуміло, чому мама не працює – Л.Я.)
Смаки сучасних дітей
– Що ти робиш на канікулах?
Аліна: Роблю уроки, щоби не забути все за літо!
Лілія: У нас відпочинок – це вода: вранці зайшла – ввечері вийшла. Ще книжки читаємо.
– Які книжки тобі подобаються?
Аліна: Про тварин. Ще сподобалося читати про Тома Сойера і Гарі Поттера.
– А яка книжка краща: про Тома чи про Гарі? Хто з героїв тобі сподобався?
Аліна: Про Гарі Поттера (Ось вони, сучасні діти! – Л.Я.). Найбільше сподобалася Герміона. Вона була розумна, багато читала і знала більше за хлопців.
– Думаєш, дівчатка розумніші за хлопчиків?
Аліна: Це однозначно!
– Яким має бути хлопчик, щоб ти звернула на нього увагу?
Аліна: Високим, гарно вдягненим… щоби грошей багато заробляв! Розумним…
Лілія: Краще, щоб працелюбним, а не багатим…
– Хто з артистів тобі подобається?
Лілія: Ой! У нас є «нянька» – Павло Дворський! Вона щовечора слухає його пісні і засинає!
Аліна: А ще я люблю Віктора Павліка, «кроликів». Богдан Ластівка – кльовий! А ще я співала з Іво Бобулом.
– Що ти змінила б у житті, якби це залежало від тебе?
Аліна і Лілія: Хочеться, щоб у світі не було несправедливості і жадібності, щоби люди не були підлими і байдужими.
– Що є найдорожчим в людини?
Аліна (не задумуючись): Життя! І любов!
– Твої побажання читачам…
Аліна: Слухайте мої пісні, будьте щасливими і радісними!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
Під час серпневої акції «Подаруй дитині життя» зібрано 4746 грн. Ці гроші
підуть на ліки, яких очікують двоє хворих хлопчиків.
