Щасливе дитинство біля … смітників і тублікарні?!. Агов, владо, діти – це теж твої громадяни!

Понад 30 років тому радянських обивателів лякали саме такими фотографіями. Чи то пак – їх переконували у тому, як добре живеться хлопчикам і дівчаткам у нас, у союзі, та як погано –  в Америці, маючи на увазі Штати.

Та як би там не було, але це, погодьтеся, зовсім не є нормальним, коли дитячий майданчик упритул межує зі смітниками. Навіть натяку на подібне не знайдеш у так званих царських селах та елітних районах міст і селищ України. Та й діти сильних світу сього, як і слуг народу, себто нардепів та урядовців, ніколи  не проходять повз подібні смітники. А нашим дітям увесь цей жах – будь ласка, можна. Нехай з малечку звикають до бруду, непотребу, зневаги до себе… 

Адреса цієї «принади» – практично центр міста – двір двох багатоповерхівок  №№91 і 91-А на Проспекті Незалежності. Справа ж від смітників – ще один жах – покинута напризволяще тублікарня, де у стаціонарі не так давно лежали хворі на туберкульоз. Чи зробив там хтось дезінфекцію – питання, зазвичай, риторичне. Нині ж це зловісне місце стало пристанищем наркоманів і бомжів. А поруч – у якихось десяти метрах – малеча.

Прикро і страшно бачити таке ганебне нехтування українськими дітьми! 

До слова, це ще далеко не все про місце розташування цього майданчика. Десь років 20-25 тому саме в його центрі провалилася земля й утворилася глибочезна яма. Її історія має зберігатися в документах ЖРЕПу чи водоканалу…

І останній цвях у труну цього дитячого майданчика. Знаєте, яке на ньому покриття? Ні, не спеціальна гума, як на рошенівських дитячих майданчиках. Там усе устелено  щебенем! Щоби дітям було зручно падати – забилися й одразу ж порізалися!!!

І, мабуть, найстрашніше: батьки задоволені бодай таким майданчиком – це ж краще, ніж нічого…  

Люди, ви, сподіваюсь, відчуваєте, як вас зневажають та як у ніщо не ставлять ваших дітей?!

Людмила Чередарик

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *