Петро БРИЖАК: «Друзі кажуть: – Щастя твоє, що не народився дівчинкою… Нікому б не відмовив»

У нас в гостях симпатичний чоловік з великими блакитними очима, приємною усмішкою і лагідним голосом, безмежно закоханий у природу і рідний край. Він мріє, аби про красу Буковини дізнався цілий світ. Він настільки захоплений роботою, що розмови про особисте закінчуються Дністром і Карпатами.

Досьє:
Петро Брижак, 44 роки, начальник управління культури і туризму Чернівецької ОДА. За фахом – географ. Хобі – гірський туризм. Одружений, має доньку Анастасію, студентку того ж геофаку.

«Червона рута» повертається

– Що нового станеться у культурному житті Буковини наступного року?

– По-перше, наступного року відбудуться багато фестивалів, які не проводилися через повінь – «Букова віть», «Хотинська твердь». Через 20 років на Буковину повертається «Червона рута». Знаковим стане довгоочікуваний Всесвітній форум буковинців. Плануємо створення навчально-методичного центру культури і туризму для перепідготовки кадрів. Готуватимемо професійних екскурсоводів та інструкторів зі спортивного туризму.

– Ви неодноразово говорили про запровадження нових туристичних маршрутів…

– Справді, ми будуємо нові туристичні об’єкти, відповідно будуть нові маршрути. Перш за все, хочемо використати рекреаційні можливості Дністра та Бесарабії – Хотинського, Кельменецького та Сокирянського районів. Знаю, що на берегах Дністра відпочивають навіть жителі Херсона та Миколаєва, тож намагаємося забезпечити максимум комфорту. Завершується будівництво туркомплексів в урочищах Дубовому та Старій Вишневій. Плануємо нові аквапарки у Вишневому та Дністрівці, туркомплекс у Хотині, в якому буде аж 5 музеїв! Залучили іноземних інвесторів. Шукаємо можливості для стимулювання сільського туризму.

На Буковині такі не ростуть! – У Долині кактусів
На Буковині такі не ростуть! – У Долині кактусів

– А як же Карпати?

– Про Карпати ми теж не забуваємо. Вже цього року тут відкрилося кілька нових об’єктів, ще кілька доводяться до ладу. А ще плануємо втілити на Буковині ідею так званого комплексного туризму, коли людина не відпочиває усі два тижні в горах на одному місці, а подорожує: кілька днів у Карпатах, кілька – на Дністрі, решту – в місті або в сільській садибі. Хочеться, аби гості мали уявлення про весь наш край, а не про якусь його часточку.

– Іноземні інвестори не відмовляються від співпраці через кризу? Багато фірм забирають свої гроші з України…

– Не забирають. Вони кажуть, що бачать майбутнє своїх проектів: вони будуть окупними і популярними. Це приємно, коли тебе сприймають як солідного ділового партнера, якому можна довіряти, особливо у скрутні часи.
Сніг «зроблять» за тиждень

– Ми більше говоримо про літній відпочинок, а як щодо зимового? Багато туроператорів скаржаться, що під час економічної кризи попит на відпочинок падає…

– Щойно розмовляв з власниками туркомплексів Мигово і Горбово. Поки що там немає снігу, але більшість місць у готелях заброньовані. Звичайно, ми могли б виробляти штучний сніг уже зараз, але це дуже дороге задоволення. Таке обладнання «їсть» дуже багато електрики, відповідно, й так недешеві послуги стануть ще дорожчими. Крім того, штучний сніг кладеться на промерзлу землю, щоб повільніше танув, а земля в горах ще не позамерзала. Проте від 15 грудня снігові гармати запрацюють і можна буде кататися на лижах і санчатах.

– Послуги буковинських туркоплексів подорожчають?

– Не без того. Зазвичай під час новорічних та різдвяних свят ціни в наших туркомплексах підвищуються на 20-60%. З власного досвіду можу сказати, що найменша націнка – 15% – у садибі Лекече.

– Чи насправді подорожчання закордонного відпочинку призведе до збільшення відпочивальників на місцевих курортах?

– Поки що кількість відпочивальників не збільшується. Вона залишається приблизно такою самою. Це можна буде краще оцінити влітку.

Птахи як люди...
Птахи як люди...

– Чому вітчизняні «моря і гори» набагато дорожчі за закордонні?

– Цінова політика в туристичній галузі справді нелогічна. Пояснення просте: більшість бізнесменів хочуть швидше «відбити вкладені бабки», не задумуючись про довгострокові перспективи. У туризмі немає виписаних правил гри. Донедавна існувала одна програма розвитку туризму, яка не фінансувалася державою. Зараз створили іншу, але чи будуть виділятися кошти – невідомо. Коли у Франції чи Єгипті на розвиток туризму держава витрачає майже $80 млн. на рік, то в Україні – лише 10 млн. грн. За кордоном розуміють, що з туризмом співпрацює ще 40 різних виробництв, у нас до цього ще не дійшли.

– До 600-річчя Чернівців чиновники виголошували гасла про те, що місто має стати туристичною Меккою. Тепер усі з сумом констатують: дива не сталося… Чому?

– За статистикою, цього року до Чернівців приїжджало стільки ж туристів, скільки минулого. Чому їх не стало більше? Тому що для масового туризму необхідно мати розвинену інфраструктуру, а не ремонтувати якусь одну вулицю чи площу… Втім, усе в наших руках, справа ж не в конкретній даті, а в тому, щоб нарешті забезпечити для туристів нормальні умови.

Робота як хобі, хобі – як робота

– Саме сьогодні на Буковині стартує Чемпіонат з гірського туризму…

– Федерація спортивного туризму Буковини, яку очолює Віктор Скрипник, – наша гордість. Вона посідає перше місце в Україні. Ми вже маємо навіть першу дівчину-майстра спорту з гірського туризму. Причому їй тільки 18 років, навчається на географічному факультеті.

Що їхні зірки проти наших?
Що їхні зірки проти наших?

– Ви теж турист зі стажем…

– У мене хобі як робота і робота як хобі. Ще коли вчився на геофаці, обходили з друзями усі Карпати, Кавказ, Памір і Тянь-Шань. Працював у багатьох країнах Європи, Азії, Близького Сходу і навіть Африки. Об’їздивши майже весь світ, переконався, що Україна, і зокрема Буковина, має величезний туристичний потенціал. Моя мрія – реалізувати його, щоб якомога більше людей могло захоплюватися нашим краєм.

– Ваша донька поділяє таткові погляди?

– Моя Настя така ж завзята, як і я. Вона першокурсниця геофаку. Коли вступала, пояснила мені: «Татку, ти оце все «заварив», але ж продовжувати також потрібно таким як ти!».

– Як би Ви охарактеризували себе?

– Я – людина м’яка. Мені дуже важко говорити «ні!», тому багатьом допомагаю. Легкий «на підйом», але рішення приймаю не спонтанно, а виважено. Відданий своїй сім’ї, дуже нею пишаюся. Не вмію робити людям боляче. Один з моїх друзів жартує: «Петре, маєш щастя, що не народився дівчинкою… – Нікому б ніколи не відмовив!»

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *