Жодним чином не можу змусити себе повірити у те, що «дикі танці» навколо курсу долара, його пониження нібито «в рамках світової кризи» і нічим не пояснюване наступне зростання – це «боротьба за стабільність гривні» і особиста заслуга головного нашого банкіра перед Україною, як це роз’яснюється народові за підтримки МВФ. Я навіть готова повірити, що це його особиста заслуга, але не перед Україною: здоровий глузд не дає, бо ж усім відомо, що всі комерційні банки в нас – іноземні!
Яка така особлива компетентність спостерігається, наприклад, у тому, що, коли долар на пунктах продажу злетів за позначку 7 гривень – від попередніх 4,86! – Нацбанк продовжував торгувати по 5.50? Причому вибірково, для «своїх», бо «чужим» доларів тоді не перепало…
НБУ запевняє нас, що робить усе це на користь вітчизняній валюті – так ревно, що заробив докори від посадовців МВФ. Мабуть, злякалися, що стабільна гривня розхитає їхній долар!
Відтепер усе, що відбувається в нашій економіці, слід списувати на світову кризу. Наприклад, нестачу валюти на погашення зовнішніх позик наступного року, незграбні спроби зупинити імпорт, відверто кимось пролобійовані… Що від такої старанності пана Стельмаха ми точно отримали, то це паніку населення, стрімкий відтік людських коштів з банківської системи, замороження вкладів і дефіцит валюти в обмінниках.
І джерело зла нарешті знайдене: до кінця року усі обмінники мають бути закриті. Надалі обмін валюти здійснюватиметься тільки у банківських установах, що має посилити контроль над переміщеннями долара і гривні. Курс долара тепер визначатиметься виключно на торгах.
Але велике запитаннячко: хто виграє від такого контролю? Впевнена, що знайдеться мінімум 99 причин, аби ми з вами, так звані пересічні громадяни, не могли придбати зелених… А з огляду на те, що і бізнес, і повсякденне життя «зав’язані» на доларі, наше прагматичне населення обходитися без нього і не буде. Тож пана Стельмаха варто звинувачувати у змові зовсім не з банкірами. А з «мінялами» та «кидалами».
Може, хто не знає, то поясню різницю: «міняли» здійснюють обмін валюти за встановленим ними ж курсом і беруть собі «маржу», по-перше, за труди праведні, по-друге, за ризик, бо офіційно це заборонено і менти крутяться на всіх відомих «точках», отримуючи дещицю…
«Кидали» ризикують більше, але й ми з вами також: ніхто не гарантований від того, що звернувшись з проханням обміняти свої кревні гривні на долари, ба навіть і євро, в результаті не отримає підробку. Ця операція так і зветься – кинути.
«Обмінник», скажімо, на Площі Філармонії «фурциклює» цілодобово, за будь-якої погоди, без вихідних та свят. Не знаю, за яким графіком його «працівники» ділять «ефірний час», але графік чергування правоохоронців на цій точці можна дізнатися у їхніх же начальників.
З настанням холодів уся ця компанія зручно влаштувалася в «Картопляній хаті» і за чашкою кави коротає час в очікуванні клієнтів. Ніхто не від кого не ховається: міняли тримають гроші, розкладають по стосиках, підраховують… а міліціанти також упізнаванні: за сірим камуфляжем та «бєрцами». Вони теж полюбляють тепло, затишок і каву… Хто за неї платить, запитання чисто риторичне.
Символічно, що інтер’єр кафе оздоблений американською символікою, індіанцями, ковбоями та мустангами і нагадує нам про походження не лише головної складової тутешніх страв, але й про походження… долара.
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»
