Буковині потрібне відділення «п’яної травми»

    Щоби з наших вулиць зникли кинуті напризволяще люди без певного місця проживанння, яких неохоче підбирає «швидка» та  воліють не госпіталізовувати  лікарні. Така нагальна проблема постала з матеріалу «Лікар навіть не оглянув хворого» («Версії», №9). 
Перевірка фактів, викладених у публікації, перебувала під особистим контролем першого заступника голови ОДА Віктора Павлюка. Працювала робоча група.
… Нагадаємо, до редакції звернулася тітка потерпілого, що ледь не помер від набряку мозку, який почався у нього через «білу гарячку». Налякані родичі привезли 22-річного хворого з Чорнівки до наркодиспансеру. Там, за поясненнями молодого чергового лікаря, сталося непорозуміння. До нього звернувся брат недужого. Але він, себто, лікар, не зрозумів, що хворий на цей час перебував у легковому авті. Тому просто розписав лікування.  Дорогою хворому погіршало і швидка доправила його до реанімації психлікарні.
Але, як наголосив головний лікар наркодиспансеру Віктор САМСОНЮК, хворий П. все одно не підлягав госпіталізації  до їхньої установи, бо був у дуже важкому стані. До речі, після наказу Головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації від 08.11 2007 р. «Про вдосконалення взаємодії та розмежування функцій лікувально-профілактичних закладів, що надають невідкладну медичну допомогу населенню» потрапити хворому на алкогольну залежність до психлікарні неможливо. Туди кладуть тільки з випадками ускладненої «білої гарячки». Зрештою, будь-який наказ – не догма, а лише керівництво до дії. Тим паче, коли йдеться про людське життя і здоров’я. І це, слава Богу, розуміють організатори охорони здоров’я. Між іншим, цей  досить недосконалий  наказ і побачив світ тому, що виникали проблеми з госпіталізацією людей без постійного місця проживання. Про це також ішлося у публікації. Кожен з нас неодноразово бував свідком того, як бомжі помирають прямо на вулиці. Їх неохоче підбирає й «швидка», бо доводиться возити такого хворого з лікарні до лікарні, доки нарешті кудись прилаштуєш. Людей в алкогольній комі зобов’язали доправляти до реанімації обласної лікарні, у стані середнього ступеня сп’яніння – до наркодиспансеру. Але між цими станами є проміжні, коли за формальними ознаками госпітализвувати хворих, згідно з цим наказом, доволі проблематично. Як пояснюють спеціалісти, кожен випадок білої гарячки слід вважати   важким та небезпечним для життя хворого. Тому в наркологічному стаціонарі мала би бути своя палата інтенсивної терапії. А психлікарня повинна займатися своїм контингентом, якого у неї не бракує. На жаль, наркодиспансер – медзаклад далеко не багатопрофільний, тому хворого там не можуть обстежити всебічно.  А  без  вузьких спеціалістів побачити ускладення, які можуть початися, важко.
На особисту думку лікарів-психіатрів і наркологів, ситуація погіршується ще й через відмову держави від примусового лікування алкоголізму. Колись за рішенням суду таких людей рятували в ЛТП – лікувально-трудових профілакторіях. Тепер вони мають дати на лікування добровільну згоду.  Звідси й п’яний терор у сім’ях… Коли ж такі хворі переступають закон, настає кримінальна відповідальність.
– Ми допомагаємо всім, незалежно від соціального статусу, – наголошує заступник начальника управління охорони здоров’я міської ради – начальник відділу організації медичної допомоги населення Любов БАБАЄНКО. – Бомжам також. Завдання «швидкої» – довезти хворого живим до лікувальної установи. А це, повірте, нелегкий хліб. Звичайно, підібрану у нетверезому стані людину треба було б доправити до багатопрофільного медзакладу, яким є, наприклад, лікарня швидкої допомоги. Там оглянуть і допоможуть навіть уночі, зроблять аналізи…. Та для цього потрібні додаткові кошти, спеціалізоване  відділення тощо. Одне слово, питання потребує додаткового вивчення й аналізу…
     Щотижня у Чернівцях від надмірного вживання алкоголю помирає одна 30-40-річна людина.
Сергій ПАУШАК, заступник головного лікаря Чернівецької станції швидкої медичної допомоги: – Соціальний фактор у суспільстві загострюється, алкоголізм зростає: п’ють усі й багато, а невирішені проблеми скидають на медиків. Торік, приміром, від 1 квітня ми започаткували статистику дитячого алкоголізму. За 9 місяців зафіксували 95 тяжких випадків! Крім того, навіть зважаючи на наказ Головного управління, бомжів беруть до лікарень дуже й дуже неохоче. Все упирається у фінанси. Бо хто ж заплатить за їхнє лікування? А в алкоголіків, як правило, превалюють соматичні недуги. Тому зазвичай і трапляються випадки, коли з наркодиспансеру людину випускають, а вона через кілька днів помирає. В інших обласних центрах, скажімо, у Хмельницьку, Львові таких хворих завозять до так званого «відділення п‘яної травми». Гадаю, на часі відкриття хоча б однієї такої палати і в нас. Адже це неправильно, що «швидка» людину в стані алкогольного сп’яніння везе до наркодиспансеру, який є закладом реабілітаційним, його завдання – відновне лікування.
Наркологи поділяють цю думку.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *