2002-ий: Танці шаманів

Особлива тема провінції – її гастролери. Її улюбленці. Скажи на кого ти дивишся, і я скажу, хто ти. У 2002-му в Чернівцях дивилися на знаменитих екстрасенсів Юрія Лонго і Анатолія Кашпіровського, ходили на одеський балет на сцені Чернівецького драмтеатру і шкодували себе, балет і сцену. Але рік подарував ще й інші божевільні антрепризи: на гастролі почали їздити політики. А на ринках почали «гастролювати» блискучі польські овочі і бліді «ніжки Буша». Усім цим дивам буковинці здавалися без бою.

Як у Чернівцях Кашпіровський відвертим став

Один мій знайомий жартував, що причиною падіння радянського ладу став Кашпіровський. Надаючи йому телеефір, недооцінили його талант. Як відомо, лікар запевняв, що під його впливом можуть «розсмоктатися післяопераційні рубці». Думали, що щезнуть лише рубці, а щезла вся країна. Якщо заглянути глибше, це не зовсім жарт.

Асоціація виникла не просто так. Що тримає купи неймовірно різних людей, дає впевненість, що вони живуть в одній країні? Хіба що гіпноз, навіювання. Власне, навіюванням пробував лікувати всі хвороби громадян похмурий лікар з Вінниці.

Усі наші політичні зміни – трансформації навіювання. Коли слабне одне, то одразу на зміну приходить інше. Громадянин завжди має бути надійно загіпнотизованим. Ким? Ось питання… І які хвороби ми лікуємо цим політичним навіюванням?

У малоперспективних, з точки зору масовості, Чернівцях Кашпіровський 2002-го року побував уперше. В цьому було щось сумне. Як у кожних гастролях колишньої знаменитості далекими провінціями. Людей, як повідомляє преса, на сеансах було багато, і в день Кашпіровський проводив три зустрічі, але про стадіони вже не йшлося. Тим не менш, Кашпіровському, очевидно, виступи підняли настрій, надихнули. У спілкуванні з пресою його «несло».

Мою ж увагу привернула така відвертість знаменитості про тих, кого можна було вважати його колегами: «Усі ці бабусі Ліди – до єдиної – створені мною. Просто я навчив одну людину це робити, і вона з великим успіхом продовжує створювати «цілителів». А хочете, я вас запишу, і ви будете грати роль чаклуна? Вам вдягнуть на голову якусь чалму, пояси, пов’язки і понатикають скрізь пір’я. І ви будете ходити і бити в барабан. Повірте, цього достатньо».

Тут цікаві кілька моментів. Виявляється, що все ж достатньо понатикати пір’я, ходити і бити в барабан. Це, зауважу, каже фахівець. Друге, що мене конче цікавило, хто цей один, кого Кашпіровський навчив створювати « цілителів». Про це якось потім.
Але ось щодо пір’я і барабанів…

Барабани і пір’я

2002-го року в чернівчан був прекрасний шанс порівняти політичний і медичний гіпнози. Адже передвиборча кампанія до Верховної та місцевих рад давала для цього прекрасний матеріал.

На мій погляд, білборди і прокламації кандидатів завжди страшенно смішні. І чим більше вони намагатимуться бути серйозними, тим смішніше насправді виглядають. Замість чалми у них серйозний писок, а замість пір’я – передвиборчі обіцянки. Але діє також дуже добре. Мене завжди дивували люди, які всерйоз вивчали передвиборчі програми. Бо це подібне до того, якби охочий пограти з «напьорсточником» всерйоз почав вивчати його біографію та обіцянки.

До майстер-класу Кашпіровського можу додати: ніщо не діє так гіпнотично, як серйозні заголовки у газетах. Наприклад, такі: «Час професіонала», «Син землі буковинської», «Мені не соромно дивитися людям в очі» (розповсюджений феноменальний заголовок, який зазвичай і вказує на відсутність сорому у кандидата), або «У долі України – доля кожного з нас» (тут, вочевидь, ми маємо справу з російською калькою (насправді, малося на увазі інша «доля», тобто частка – маєтки, заводи, банківські рахунки тощо). Ще один розповсюджений заголовок. «Справжній патріот вітчизни» (у цьому випадку, як правило, мається на увазі батьківська дача, так звана мала батьківщина)!

Усі ці методи апробовані і діють у сто разів краще за чалму. І у 2002-му (звідки я їх позичив), і у 2011-му, коли вони обов’язково будуть застосовані. Як бачимо, зміст механізму чалми і заголовку – один і той самий. Ні, я нікого не переконую, читайте ці заголовки на здоров’я, гіпнотизуйтеся. Мало того, з плином часу у мене виникло припущення, що людина хоче бути загіпнотизованою. Інакше їй одразу стає страшно і незатишно.
Ви ж, сподіваюся, розумієте, що усі історичні нариси – привід поговорити про вічне. А відтак – про сучасне.

Австрія не витримала України

Жодної геополітики. Ця новина приголомшила буковинців і не тільки. Імпозантний будинок на вул. Кобилянської, де за австрійських часів була бібліотека, а потім, як стверджують деякі джерела, – сигуранца, можна сказати, не витримала сучасності. Гіпотетично, через перебудову магазину нижнього поверху. Половина будівлі впала, наче зрізана велетенським ножем, поховавши під своїми уламками лише одну людину. Хоча і це неймовірно багато, тому, бо – це світ. Але мала кількість жертв навіть здивувала.

Вигляд руїн був по-справжньому страшним. Коментарі чиновництва, як завжди, були обережними і достатньо стриманими. В цьому особливий «цимес» діяльності цієї частини людства. Їхня справа – роздмухати дрібницю до солідних розмірів, а катастрофу навпаки – применшити. І те, й інше, врешті, має на меті з одного боку посилити гіпноз (коли роздмухують дрібниці) і не зруйнувати гіпнотичний стан (для цього применшуються розміри катастроф). І, що цікаво, це майже завжди вдається.

Неамериканський поліцейський

Звісно, не все так сумно у цьому світі. Достатньо побачити чиїсь чисті очі, або дізнатися про шляхетний вчинок, щоби зрозуміти: життя сповнене і сенсу, і змісту. Власне, таких очей і вчинків було не так уже й мало.

Одним із таких не дуже помітних героїв 2002-го став чернівецький міліціонер Олександр Талашок. Переслідуваний наркоман захопив заручника, якому погрожував пістолетом. На щастя, Талашок сприймав свої обов’язки не в розмірі української зарплати і кинувся на допомогу заручнику. Він зміг обеззброїти наркомана, який зробив кілька пострілів, але жодного разу не влучив. Усі залишилися живі і відносно здорові. Серед них і наркоман. З точки зору обивательської логіки, якою ми зараз любимо послуговуватися, Талашок безглуздо ризикував. Однак, чомусь викликає повагу саме таке ставлення, а не логічна «стрижка бабла». Чомусь логічність певного ґатунку – некрасива. А нелогічні вчинки викликають щире захоплення.

Лузери

Слівце, яке з’явилося у нас ще у 90-х, якось остаточно ствердилося на початку 21 століття. В Америці так називають невдах, але у нас воно якось приклеїлося переважно до тих верств, які живуть на зарплату. І, власне, до тих, хто не бере хабарів. Наприклад, 2003-го в Росії створять асоціацію лузерів, яка у своїй декларації зазначила, що приймає до своїх лав усіх чесних людей.

Ця цікава трансформація лузерства –чи не головна проблема і сьогодні. Ярлик лузера – це навіювання нового роду. На відміну від тих, про які ми говорили перед тим, – навіювання майже свідоме. Шахраям легше жити, якщо вважати, що чесність – це непорозуміння, ознака лузера. Подібна трансформація слова означає лише, що у нас держава шахраїв, які втикають собі у хвоста пір’я і б’ють у барабани.

Свободу Ляшку!

Одна із гучних політичних компаній року. Незалежного журналіста Олега Ляшка арештували бозна за що. Скільки пристойних і інтелігентних людей побивалися, щоби «сміливого журналіста» випустили на волю. Газета, яку він редагував, так і називалася «Свобода». Сьогодні такий ентузіазм виглядає трохи дивним. А імідж пана Ляшка дещо змінився.

Технологія його успіху і боротьби дещо спантеличує. Чи не так спантеличує кожен погляд трохи глибше поверхні? Коли усе, що здавалося славним, виявляється ганебним. Те, що сприймалося як безумовна істина, виявляється порожнім звуком. Те, що здавалося політикою, є танцями у чалмі, а те, що здавалося зціленням – порожнє навіювання шарлатанів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *