Версії: 10 років змін

Завтра наші «Версії»  святкуватимуть перше десятиліття.

Десять років тому відома журналістка Людмила Чередарик, лауреатка багатьох премій і володарка всеукраїнської медалі «Нестор-літописець» у номінації «Економіка очима журналіста», в якої навіть брало інтерв’ю французьке держтелебачення, пішла з багаторічного місця роботи (25 років в одній газеті – це вам не жарти!), покинула зірковий колектив і організувала власний проект. Навіщо було їй так круто змінювати усталений плин життя, чого очікувала вона від власної ідеї і що реалізувала, та чи й потрібен читачеві журналіст і чим стане незабаром для споживача газета – в інтерв’ю головного редактора «Версій» Людмили Чередарик.

DSC_0831        

«Маю «самашедче» прагнення до справедливості»

– Людмило Флорівно, як до Вас прийшла ідея робити власну газету? І головне навіщо це Вам?

– Як журналістка, зростала в радянські та пострадянські часи. Тоді всі принаймні вдавали, що до газети прислухаються. Зрештою, вони представляли партійні органи. Тому вважалося, що написане нібито мусить виконуватися. Виглядало, що газета впливає на якісь суспільні процеси, на перебіг подій. Час від часу це підтверджувалося. От, наприклад, писала я про медсестру тубдиспансеру, яка заразилася туберкульозом на роботі. Вона була з Путильщини, де практично не зустрічається паличка Коха. Відтак спрацювали професійні ризики, тож вона мала право на отримання квартири. Але це за законом – а в реальності ми з газетою понад рік воювали за цю квартиру для людини. Всілякі антиаргументи вислуховували, приниження, в санепідемстанції кричали: «Она, может, с етімі больнимі там шуруєтся!». Але ми домоглися для неї законного житла. І це було чудово!

Я завжди мала якесь підвищене, ну прямо «самашедче» прагнення до справедливості. У дитинстві навіть забіякою вважали через це. Пам’ятаю, якось на вулиці заступилася за бабцю, на яку напали підлітки. Чи вони грошей від неї хотіли, чи що… Мені було років 16, вони були менші. Але їх було багато, тож я добряче дістала в око…

От і з газетою: думала, що буду впливати на життя. Насправді це була моя величезна помилка. Хоча, з професійної точки зору, завдання журналістики – інформувати. Я й сама колись так відповідала читачам. Було якось, підготувала в «Молодий буковинець» статтю про зміну в законодавстві, які дозволили відсуджувати помешкання у тих, хто заборгував чималі суми квартплати. Наступного дня – море дзвінків до редакції з запитанням «Де збиратися?» Я відповідала: «Ми вас поінформували, а організовувати протести – не наша справа».

У кінці 80-их – на початку 90-их модно було відкривати свої газети – з’явилися «Час», «Буковинське віче», «Доба»… Багато створених тоді часописів уже давно зникли («Нова буковинська газета», «Чернівці і Чернівчани», «Посеред тижня» тощо). Насправді, якщо чесно, я навіть не уявляла, що це таке – робити свою газету. Крім неймовірних журналістських зусиль, ця справа потребує великих фінансових вкладень. Коли все тримається лише на ентузіазмі – це будівля на піску. На піску довго встояти неможливо…

«Політики у кінці 80-их створювалися… у газетах. Принаймні, на Буковині»

– Але професійний багаж, із яким ви прийшли у свій проект, був більш ніж достатній!..

– Так, я володіла безліччю знайомств з цікавими особистостями, зв’язками, темами – багато з яких свого часу я й започаткувала в буковинському інформаційному просторі. Наприклад, до мене ніхто на Буковині не писав про екстрасенсів – заборонено було. Наприкінці 70-х перший матеріал про екстрасенсорні здібності написала я, і матеріал був знятий цензурою… Пізніше вже не я керувала цією темою, а вона мною: мене спеціально розшукували екстрасенси, аби розповісти про себе. Я зрозуміла, що вони використовують і мене, і газету для самореклами, – і почала уникати їх.

Шкода було самотніх, покинутих напризволяще людей із мізерною пенсією… І я писала про них, хоча, як відомо, в СРСР таких «не було»: там усі «жили щасливо». Тому публікації  про таке були рідкісними і мали великий резонанс. Як і матеріали про дітей з ДЦП, про пацієнтів психлікарні, про яких у нашому краї до перебудови також не дозволялося писати.

А ще першою на Буковині почала писати про сексологію і статеве виховання. Саме після моїх публікацій в «МБ» (ми тоді випускали 4-сторінкові додатки на різні теми і про сім’ю також) та спільної з сексологом Григорієм Рибаком авторської телевізійної програми «Ти + я = Сім’я» в Чернівцях був відкритий перший сексологічний кабінет. А колишня головна лікарка пологового будинку Тетяна Батюкевич запевняла, що я першою в буковинських газетах вжила слово «аборт». Не було в СРСР ні сексу, ні абортів…

Окрім журналістського досвіду, вже тоді мала колосальний досвід громадської роботи. Не секрет, що всі тодішні рухи, партії і громадсько-політичні діячі області «виросли» з «Молодого буковинця». Перша громадська організація – товариство «Оберіг» – була створена поетом Миколою Бучком – доти в нас були лише партія, комсомол, профспілки, ну й ще ДТСААФ. Почався громадянський рух. Були надії…

Покійний вже історик і журналіст Ігор Чеховський, я та кандидат історичних наук, спелеоархеолог і палеогеограф Богдан Рідуш писали виступи для майбутніх відомих діячів… Ми разом готували перший екологічний виступ Леонтія Сандуляка на міській сесії, консультували з окремих питань Георгія Манчуленка та інших… Вони ставали потім народними депутатами, послами, визначними громадськими діячами – а починали зі спільних ідей у тісних кабінетах редакції, зі спілкування з журналістами, нерідко – з наших порад, підказок, текстів… Звісно, що їхній стартовий рівень був достатній для подальшого високого стрибка: це були інтелектуали та особистості, на відміну від нинішніх суцільних технологічних «проектів» і «балакаючих голів» без жодної власної думки… Особливе захоплення і тоді, і тепер викликав професор Олег Панчук, самодостатня особистість, який ніколи не займався «політикою заради політики», заради особистих амбіцій і приватного добробуту… Такий громадянський підйом тривав досить довго. І я почала робити свою газету на такій оптимістичній ноті. Зрештою, і досі цей оптимізм зберігаю – попри те, що життя вносить корективи.

«Функції газети нині міняються, певною мірою – на захисні»

– …І як робилися «Версії»?

– Озираючись назад, я би розділила перше «версійне» десятиліття на три періоди. Початковий – практично цілком «жіночий». Газету робили зі мною Марія Вишневська з досвідом радіо «Свобода» і Оксана Лещик після «МБ». Потім був інший період, з іншими людьми, і все одно – переважно з жінками. Чоловіки в нас були верстальниками (спочатку був милий хлопець Сєва, тепер – милий Юра Бучко, який, до того ж, народився 8 березня, тож перебувати в жіночому колективі – його призначення) і стажерами. Стажери з часом «вибивалися в люди» й переходили в більші газети.

Другий період «десятирічки» був цікавий ще й тим, що на базі «Версій» робилася студентська газета «Перекур» – справжній молодіжний бойовий листок, який спричиняв шалений резонанс не лише серед своєї аудиторії, а й серед викладацького складу. Викладачі ображалися на статті про шпаргалки й презервативи – що й досі особисто мене дивує, смішить і обурює. Дивно і смішно, що мої однолітки, а то й люди молодші є такими ханжами й святенниками. А обурює те, як у нашому житті продукується брехня. Як удають, що очевидних речей немає, як на чорне кажуть біле і навпаки. І головне – як до цього привчають у школах і вузах… Це ганебно, але це я бачила на прикладі «Перекуру».

Сьогодні «Версії» зовсім інакші – і в зовнішньому вигляді, і в текстах, і в завданнях, які газета перед собою ставить. У колективі побільшало хлопців – і це помітно. Газета привертає увагу якіснішою картинкою. Вона вже не женеться за оперативною новиною, віддаючи перевагу обміркованій і зваженій подачі різних поглядів на факт.

Я не погоджуюся з тезою, що «журналістика вмерла». Маємо  яскраві особистості.

А от функції газети міняються – певною мірою – на захисні. Ми захищаємо людей: до нас, буває, звертаються, як до останньої інстанції. Захищаємо і людей, і самих себе – як у ситуації з обленерго, коли за ініціативою газети створене громадське об’єднання, і воно вже працює на користь споживачів.

– Яскраві особистості в журналістиці – хіба це важливо? Хіба головним у нашій професії не є власне інформація, а не спосіб її подачі?

– Колись моя мама, нині вже, на жаль, покійна, читаючи радянські газети, зауважувала, що вони «ніби однією людиною писані» (усміхається – авт.) На щастя, зараз не так. Традиційно у нас розрізняють два види журналістики: американську та європейську. У першій журналіст – лише фіксатор подій, а коментувати їх має експерт. Там репортер не має права на власну думку. Та мені ближча інша журналістика – більш демократична, незалежна. Де кожний має право на свій погляд і для читача важлива не сама інформація, а її виклад тим чи іншим автором.

Скажу більше. Коли Союз розпався і ми почали дізнаватися про інше життя – інші країни, в тому числі й США, «облагородження», навчання наших відсталих суспільств, їхню «обробку» під своє «забарвлення» й «обточку» під загальноприйняті серед них норми почали саме з журналістів. Бо від нас таки багато залежить…

Мій чоловік-технар часом жартує: «Вам, журналістам, легко, від вас не вимагають результату. Це не завод…»

Певним чином – так. Та, думаю, ми все ж даємо результат, просто він не вимірюється в деталях і відсотках… Бо хіба не результат – світло, яке провели мешканцям цілого хутору на Сторожинеччині? Хоча їм не допоміг у цьому навіть губернатор, якого Обленерго, як і людей, просто надурило!

А хіба не результат – допомога у створенні благодійної організації? Я колись і таке робила. Перша організація багатодітних матерів організовувалася в середині 80-х у стінах редакції. Допомогла, приміром, зареєструвати фонд «Право матері», а жінки, які його створили – Ангеліна Василівна Жук та її помічниці Віра Осинська і покійна вже Марія Маліца – зробили неймовірно велику роботу, яка змінила долі людей. На наших теренах Фонд був частиною загальносоюзної організації матерів, діти якихі загинули під час служби в армії у мирний час на території Радянського Союзу. Ангеліна Василівна, чий син-студент загинув через недбалість офіцера, добилася-таки справедливості і не лише для себе: офіцера, винного у смерті хлопця, судили. Потім Ангеліна Жук разом з помічницями об’їздила власним коштом усі села області, де жили такі ж, як вони, стражденні матері. Створили базу даних, склали списки і звели разом військкомат і управління соціального захисту. До того часу ці дві структури ніяк не могли узгодити свої дії, а жінки, які втратили дітей, не могли навіть отримати від держави належних їм грошей, не те що домогтися визнання того, що проблема ця існує… То хіба долучення до такої справи – не результат?

– До створення «Версій» Ви були вже відомою серйозною журналісткою в соціальних, медичних і в екологічних темах: чого варті лише матеріали про так звану «чернівецьку хімічну хворобу» 1988 року… Це було першим незалежним журналістським розслідуванням на теренах області. Та Ваша газета не стала часописом вузького спрямування, хоча фаховість редактора це дозволяла…

– Алопеція – «хімічна хвороба» – це окрема велика тема, за якою не інтерв’ю можна давати, а цілий детектив писати. Тодішні події кожна сторона намагалася подавати зі своєї точки зору. І в медиків, і у влади так чи інакше були зв’язані руки – і тільки журналістам не було чого втрачати. У нас були такі ж діти, як і ті, що лисіли в Чернівцях, але й була можливість про щось дізнаватися – на відміну від решти чернівчан, від яких приховували правду. І ми цією можливістю користувалися на повну. Зрештою, матеріали, які цензура знімала з друку тут, виходили в центральних виданнях, спричиняючи обурення не тільки місцевої влади, а й, головне, створеної тоді державної комісії. Та нас рятувало те, що потім ці матеріали знаходили фахове підтвердження. Саме тому до мене, до журналіста, приїжджало французьке державне телебачення «АНТЕНН-2», аби взяти інтерв’ю не просто про ті події, а про те, як вдалося у тоталітарній державі пробитися на сторінки газети.

Справді, лише на основі тих матеріалів можна було робити газету вузького медико-екологічного спрямування. Але ж газета – це не я (сміється – авт.). Газета – це колектив, а колектив у нас, так би мовити, різножанровий, з різними інтересами… Словом, колектив – такий, як читач. Тож і газета намагається охопити якомога більше цікавого.

 сканирование0001     

 «Шоу-бізнес, плітки, хто з ким спить… Хіба це змінює життя людства?»

– Існує думка про надзвичайну потужність буковинської журналістики. Вона має підстави чи це міф?

– Буковинська журналістика, як і в інших регіонах, має велику біду: відсутність журналістів – вузьких професіоналів – економістів, юристів, банкірів. Мені дуже подобаються виробничі романи Хейлі: «Аеропорт», «Колеса», «Міняли»… Уже з назв зрозуміло, про людей якої професії ці романи.

Так от, у романі про банкірів описується ситуація, коли в банку починаються проблеми, а його керівництво збирається дати прес-конференцію і запевнити громадськість, що все в порядку. Цю ідею зупиняє прес-секретар банку, який зауважує: «Ви уявляєте, що з вами зроблять журналісти?  Вони ж розкусять вас з першої цифри!» От якою має бути журналістика: розкусити з першої цифри!

У нас цього немає – і в цьому слабкість нашої журналістики. От що може бути для цікавішого за бюджет? За тендери? Українська загадка – коли саме через тендери (які покликані бути саме засобом до прозорості) «розпилюються» бюджетні кошти. Керівник дорожньої структури розповідав, як це робиться. 30% відкату відразу. З решти ще й собі треба 20% лишити. А на половину, що залишається від початкової суми, наймають якусь «ліву» фірму, яка й виконує замовлення абияк… А нормальні дорожньо-ремонтні фірми участі в тендерах не беруть…

– А читач хоче історій про бюджет і тендери?

– Думаю, що хоче. Саме тому «Версії» часто пишуть те, про що не пишуть інші. На жаль, більшість газет нині – це бізнес-проекти. Їхня мета – не виховання громадськості, а прибуток. Інакша справа хіба що в дрібних газетах, бо у великих на першому місці – бізнес. І споживачеві дають те, що він хоче. «Страх, секс, смерть» – три «с», які тримають увагу читача. Шоу-бізнес, плітки, хто з ким спить… А як це змінює життя людства? Це просто кістка, яку кидають псові, аби він її гриз і не мав часу охороняти будинок. А поки він зайнятий кісткою, до хати прокрадається злодій.

Я вважаю, що газета має бути колективним організатором, колективним вихователем. Але цього вже навіть в освіті нема. Кругом брехня. Говорити про чесність і порядність вже не модно, не сучасно. І згадуються дві протилежності радянських часів. Перша – критика західної масової культури. Вона багато в чому була-таки небезпідставною. Тільки захід давно пройшов цю стадію і повернувся до витоків, знову почав цінувати справжнє, а ми саме увійшли у період нігілізму і бездуховності. Було б усе нормально, якби людина складалася лише зі статевих органів… Але ж вона має душу, серце, мозок…

І друга протилежність: згадую рубрику «1001 запитання про секс», яку я вела свого часу в додатку «МБ». Якось ми проілюстрували її «Вічною весною» Родена. То якась бабця-читачка надіслала вирізку з цією ілюстрацією до облвиконкому з супровідним листом, в якому пригрозила: «Будете таке друкувати – не піду на вибори голосувати!» Отакі перекоси між вседозволеністю і дрімучістю. А журналіст має балансувати – і якщо не бути фахівцем, то відчувати тонкощі…

Зрозуміло, що читачі бувають різні, і газети, відповідно, на різне орієнтуються. Є «жовті» видання, а є елітні. Останніх менше, але хто вважає себе інтелектуалом – читає «Дзеркало тижня». Можна йти за читачем, догоджати йому. І насправді цілком правильною є теза, що журналісти ні в чому не винні. Ми – тільки дзеркало суспільства, відгукуємося на його запити. Та можна «тягнути» читача за собою. Це важче. Але можливо.          

«По-справжньому цікавими є люди, які впливають на світ»

– До речі, щодо журналістів – саме «Версії» започаткували в буковинській журналістиці традицію писати про колег. Раніше це було якось не прийнято. Вважалося неправильним писати про конкурентів чи що? Але ми зламали цей стереотип, писали вже про багатьох – і телевізійників, і газетярів.

– Ви вважаєте, що споживачеві цікаві ми самі, журналісти?

– Особистість цікава читачеві незалежно від професії. Якщо про неї цікаво написати – люди будуть захоплюватися. Чому я вважаю, що їм варто знати саме про нас більше – тому що мають знати, хто їм несе інформацію. Бо ж інформація формує світогляд. «Хто володіє інформацією, той володіє світом» – це не просто красиві слова, це реальність. Недарма ж інформацію зазвичай приховують? А володіти світом, країною має народ. Тож йому й знати видобувачів і інтерпретаторів інформації!

Інша справа – чи потрібні читачеві якісь внутрішні «задвірки». Думаю, що ні. Точно так же, як не є суспільно значимою інформація, які вчителі в школі посварилися чи лікарі побилися. Це стосується й журналістів. Хто з ким що не поділив – неважливо. Важливий якісний продукт, не обмежений шорами шоу-бізнесу і пліток – як в освіті, медицині, так і в журналістиці. Люди, які змінюють світ, – ось що цікаве.

– Не шкодуєте про 10 років неспокійного життя? І що далі?

– Велика дурня шкодувати за тим, що вже зроблено. Те, що не подобалося – ми змінювали і будемо змінювати. А щодо майбутнього… Гадаю, нинішня журналістика зав’язана на тому, що має виникнути «колективний журналістський розум». Як колективний «компас» птахів, які летять у вирій. Жоден з них не знає шляху і не спроможеться долетіти поодинці. Але ключем вони долають і невідомість, і відстані. Це реально? Не сьогодні, не завтра, але реально. Іншого виходу нема. Бо станемо в системі гвинтиками, потреба в яких з часом просто зникне.

…Кілька останніх десятиліть наочно демонструють, як у житті все тече і змінюється. Донедавна в друкарській справі ще використовувався лінотип, а тепер можна робити всі підготовчі до друку газети роботи, не виходячи з квартири. Шалений технічний стрибок, утім, не посилив у споживача тяги до читання. Хоча саме читання тренує мозок… Словом, важко робити прогнози в такій непередбачуваній країні. Коли немає «вихідних даних», залишається казати «час покаже». Але точно знаю – перспективи є. Тому здаватися не збираємося.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 

17 responses on Версії: 10 років змін

  1. З ювілеєм!Творчих успіхів і особистого щастя усім співробітникам!

  2. У той час, коли космічні кораблі борознять простори світового океану, коли все прогресивне людство зосередило свою увагу на святах, майдані, аномальній зимі, ставлячи ультиматуми, прогнозуючи, випереджаючи, перезавантажуючи, залучаючи, сперечаючись, висуваючи різні припущення і версії, чернівецька газета «Версії» ініціює своє бачення світу, подій, фактів, стратегії та упевнено святкує свій прекрасний ювілей. Адже все ще попереду… І 10 років – це цікаві та яскраві шпальта, далекоглядні амбіції та свій стиль, естетика, уподобання і,врешті решт, на взаємин, вдячний та вдумливий читач. І Людмила Чередарик впевнено стоїть у штурвалу на капітанському містку, енергійна, багатозначна, стильна та успішна… Вітаю! Хай щастить!

  3. Який початок року у редактора, такий і подальший рух. Ще раз щиро вітаю пані Людмилу і колектив най-най-газети. Успіхів, позитивних змін, цікавого і безпечного екстриму , нескінченого запалу,підтримки громади і зацікавленого читача.

  4. Неуважаемая Людмила Флориевна!
    Вы такая же беспринципная, бессовестная и трусливая, как и те подонки, которыми Вы окружили себя. Об этом сегодня уже говорят многие, в частности и народный депутат Украины М. Бурбак. Почитайте его интервью на “БУКИНФО” за 13.01.2014 г.:

    “І до членів Громадської ради при ОДА ми також навідаємося. Анциперов, Старик – працюють з європейськими та трансатлантичними структурами і одночасно входять до кишенькової ради Папієва. Міжнародний фонд «Відродження» вже згортає свої проекти в Україні. Зрозуміло чому? Бо не бажає мати справу з владою, яка б’є власних громадян. А наші чернівецькі громадські організації, які з ним працюють, тут на місцях цю владу підтримують. Люди добрі, ми повідомимо ваших партнерів по спільних проектах, хто ви і що насправді робите. Як замість розбудови громадянського суспільства ви допомагаєте владі імітувати демократичні процеси. Не потрібно окремо скликати якісь «круглі столи», імітувати дискусії. Для чого? У вас в руках інструмент прямого доступу до влади. Ви маєте коригувати поведінку влади на користь суспільства. Для цього вам виділяються гранти. А якщо не робите цього, то не треба брехати людям. Скажіть своїм партнерам в Європі і Америці, що ви не представляєте інтереси громадянського суспільства, а своєю присутністю в кишеньковому органі рятуєте владу. Впевнений, що Європа і США зроблять свої висновки. Бо як можна працювати на європейські гроші, а де факто служити владі, яка штовхає нас до Москви?”

    Больше года назад, когда я начал войну против руководства продажного телеканала ТРК “БУКОВИНА” Вы признались мне, что на заседании правления Союза журналистов Украины в Черновицкой области у Вас не хватило смелости заступиться за меня, хотя прекрасно понимали какую грязь выливали на меня Смолдырева, Кобевко, Китайгородская, Годнюк и другие присутствующие.
    Вы боитесь не только власть, но и своих коллег журналистов. Боитесь их бойкота к Вам. И страх настолько велик, что Вы (также как и другие журналисты) готовы отдать меня на растерзание властью (в прямом физическом смысле!). Более того, у Вас ещё хватает наглости (и подлости)обвинять меня в сотрудничестве с властью. Даже после того, что на меня было совершено двойное нападение высокопоставленным чиновником ОДА Д.Павелом,а совсем недавно заместителем начальника Первомайского РОВД А. Севериным. И, несмотря на то, что я предоставил Вам все документальные доказательства преступления, Вы цинично наплевали на меня (на моё здоровье и жизнь!) и на тысяч граждан, которых я защищаю, что и было причиной нападения на меня. Ещё и обвинили меня в том, что я сам виноват в произошедшем! То есть, в том, что я жёстко и бескомпромисно борюсь с властью, отстаивая СПРАВЕДЛИВОСТЬ, ПРАВА и СВОБОДЫ ГРАЖДАН!
    Да, действительно, это полностью соответствует Вашей личной идеологии – “КАК БЫ, В РЕЗУЛЬТАТЕ БОРЬБЫ, НЕ СТАЛО ЕЩЁ ХУЖЕ”. Об этом Вы говорили мне неоднократно.
    Подтверждением вышеизложенного мною является количество читателей Вашего интернет сайта и количество Ваших “восхищённых пиарщиков” (скорей всего, тех же Анциперовых, Вакарюков и им подобных).
    P.S. Благодаря моим классным познаниям в юриспруденции, Правде (вопреки брехни и коррупции, яростному сопротивлению руководства областной прокуратуры), моей настойчивости и бесстрашию мне удалось добиться открытию уголовного производства в областной прокуратуре по нападению в РОВД. И теперь ментовскому начальничку грозит лишение свободы до 8 лет (ст.365 ч. 2 КПК).
    P.P.S. Точно также я уже дважды выиграл суды в первой инстанции по незаконному закрытию уголовного дела по Павелу. А теперь надеюсь выиграть дело в аппеляционном суде (17.01.14)

    Геннадий Геков. Независимый гражданский активист правозащитник.

    095-474-37-54 gekov50@mail.ru

    13.01.2014 23:25

  5. А сейчас я хочу представить (по частям) архив моих некоторых комментариев.

    Я, Геннадий Геков, пенсионер. Тот человек, который предал огласке свою борьбу против гиганта-монополиста “ПАТ ЕК “Чернівціобленерго” и в результате поднял эту шумиху, уже вышедшую за пределы Буковины. И я рад этому. Тому, что наконец-то, после уже полугодовой схватки с руководством облэнерго, простые граждане узнали документальную (в отличие от сплетен, откровенного вранья) правду о беспределе мультибизнесменов, действующих в откровенной связке (сговоре) с властью, и местной, и центральной. С огромным трудом и только благодаря моему терпению, неограниченной настойчивости я, буквально, вынудил несколько местных газет и два телеканала три месяца назад выдать данную информацию. Это был первый толчок в сторону общественности. Такой слабый, для народа, но который заставил напрячься руководство монополиста. Заставил сплотиться в этом вопросе с властью: с начальником ТП в Черновицкой области Маляром А. С., начальником управления инфраструктуры и туризма ОДА Павелом Д. Д., Генеральным директором ТРК “Буковина” Годнюк Л. А. О последнем фигуранте отдельная тема. Годнюк (дважды орденоносец Януковича) натравила на меня милицию генерала Харабары, сфальцифицировав коллективную жалобу своих подчинённых, что я затерроризировал весь коллектив телеканала (больше 200 человек). 5 дней подряд три офицера психологически прессовали меня бесконечными звонками на мобильный телефон, приездами на квартиру и угрозами открытия уголовного дела. Лишь после звонков одного (всего одного) и представителя одной из серйозной партии (не провластной) дело на меня закрыли и прекратили преследование.
    Но я не сдался (и не сдамся, буду идти до конца), несмотря на уговоры и угрозы прекратить наезжать на облэнерго, и продолжал схватку. И несмотря на то, что руководство монополиста в спайке с властью, возможно, подкупило (кого запугало) местную прессу, мне всё-таки удалось упросить откликнуться и помочь мне (а фактически всем Буковинцам) Ларису Сергееву (ТРК “Чернівці”), Люду Чередарик (газета “Версії”), газету “Зорілє Буковіней” и газету “Час” (Надя Вірна, Петро Кобевко).
    Особо старается Люда Чередарик. Уже 5-й номер подряд она выпускает статьи на данную тему. Уже 2-я статья (мне пришлось больше месяца уговаривать Люду напечатать её) стала причиной судебного разбирательства. И первый же суд облэнерго проиграло. Без ложной скромности могу сказать, благодаря мне. Я теперь являюсь её доверенным лицом и адвокатом. И буду защищать её и дальше.
    К сожалению, Люда, обрадовавшись той же пришедшей к ней и её газете популярности (газета была на грани банкротства) начинает терять благоразумие и всё больше подпадает под влияние воронья, слетевшегося на чужой пир. Особенно это касается Лиды Анциперовой автора вышезазначенной статьи. Её муж Арсений Анциперов (кстати, они мои соседи) был первый, к кому я обратился за помощью ещё 8 месяцев назад. Он же первый, кто не только не помог, но сегодня всячески старается (вместе со своей женой) мне препятствовать, отодвинуть в сторону. Обратите внимание на 4-й абзац с конца: “ми маємо започаткувати діалог та зробити так, аби нас почули. І монополісти, і влада. Для цього “учасниками діалогу з боку громади мають стати не «активні» одинаки, а громадські організації – ОСББ, ЖБК, ОСН, профспілки, об’єднання підприємців та роботодавців”. То есть, я никто! Я – одинак! Да ещё “активный” в кавычках. Теперь Лида везде упирает на слово “МЫ”. Мы пахали. И, что она сегодня делает в борьбе с облэнерго. Даёт постоянные интервью, написала эту статью (я думаю не последнюю), бессмысленные по своей сути. Никакой конкретики; сплошные лозунги. И, заметьте, ни одного упоминания обо мне!
    У меня сейчас стойкое мнение – Анциперовы работают на власть. И, в первую очередь, это подтверждается тем, что Арсений Анциперов является внештатным советником Папиева и… СБУ ( а ещё раньше, КГБ). А их , так называемая, “общественная” организазация профсоюзов, неплохо существующая на зарубежные гранты – одна из многих марионеток власти. Как в пословице: “Если хочешь что-то развалить, то возглавь это”. Вот они и предлагают, не привести (заставить!!!) к Законному порядку монополистов и власть, а наладить диалог с ними! Уже 21 год налаживают… Это как с преступником – вместо того, чтобы привлечь к ответственности, наладить с ним диалог, то есть просить его пойти на уступки в своих действиях.
    Сегодня я, фактически, разделил, в прямом смысле (так получилось) Буковинские СМИ на три лагеря: один лагерь против зарвавшегося монополиста-облэнерго (газ. “Версии”, газ. “Час”, газ.” Зорилє Буковіней”, трк “Чернівці”) и другой лагерь, поющий ему дифирамбы (газ. “Свобода слова”, телеканалы: “5 канал” (да-да, 5-й), “ТВА” (да-да и “ТВА”), ТРК “БУКОВИНА” (ну с ними-то, всё понятно)), а третий лагерь выжидает (включая газ. “Молодой Буковинець”), выжидает финала схватки, ну а потом…
    P.S. Дело дошло до того, что со страху передо мной руководство ОДА отдало специальное устное распоряжение своим начальникам управлений, отделов, милиционерам не пускать меня на приём к ним. В частности, такой приказ отдал милиционерам Федорук А. И. (начальник КП дирекции по управлению имуществом ОДА, по народному “завхоз”). Меня не пустили на прессконференцию 04.12.12, как раз по вопросу облэнерго, на которой Шекета и Павел (как настоящие трусы), зная, что меня не пропустят, поливали меня грязью, изощрялись во лжи.
    Смотрите и слушайте, каждый вечер после 18:00 (кроме выходных и понедельника) в прямых телеэфирах ТРК “БУКОВИНА” мои телефонные звонки ( в студию меня, само собой, не приглашают), связанные с моей борьбой. Это пока что единственный способ донести напрямую гражданам Буковины свои мысли о том, что происходит в нашем крае. Кстати, именно я добился того, что уже три месяца, как на данном канале прекратили допрашивать дозвонившегося зрителя, прежде чем выпустить в эфир. Думаю, что Годнюк вместе с Драюк и другими придумают, как меня изолировать и от высказываний по телефону. Как сказала их ответственный секретарь (А. Криштанович): “Я своими звонками влияю на работу уважаемого телеканала”.
    С уважением ко всем интернет-потребителям.

    12.12.2012

  6. Приветствую всех, кто подключился и ещё подключиться к коментариям (обсуждению) статьи Анциперовой Лиды.
    Вначале приношу свои извинения за то, как я представился перед вторым комментарием. Дело в том, что я даю комментарии в итернете впервые в жизни. Да и интернет у меня появился всего 4 месяца назад. Поэтому я не записал свой код. Вот и пришлось менять имя, чтобы повторно выйти на страничку.
    Постараюсь всем (ну почти всем) ответить и, возможно, уже помочь некоторым. Кроме того, любой желающий может обратиться ко мне по электронной почте, переслать материалы (gekov50@mail.ru). Можно позвонить мне (095-474-37-54), договориться встретиться. Я никому не откажу, даже своим недоброжелателям и рад буду оказать помощь любому человеку.
    Маленькое лирическое отступление. Я – по характеру правдолюб. Меня задевает любая несправедливость и из-за этой черты характера я уже не раз вступал в борьбу с властью. И, как это не удивительно, всегда выигрывал. Может потому что хорошо знаю Законы и умею ими пользоваться (уметь и иметь желание – пользоваться своими знаниями очень важно). Хотя это многим (и не только чиновникам) не нравиться. Да, к сожалению, есть немало и простых людей, которые не воспринимают мою борьбу. Возможно потому, что уже как-то приспособились к несправедливости, к унижениям, к лишениям и тяготам этой сучьей жизни. И снова что-то менять, пусть и в лучшую сторону, совсем нет ни сил, ни желания. Да и страх тревожит – как бы не стало ещё хуже. Вот и говорят мне, не лезь к нам в душу. Не мешай. Всё равно ничего не добьёшься. Никакой справедливости в нашей стране нет. Лучше займись чем-то полезным для себя. Им трудно понять, что борьба за права других людей – это и есть мой смысл моей жизни. Иначе мне не интересно жить. И мне не нужна популярность, слава как самоцель. Мне нужен авторитет для того, чтобы успешно бороться с несправедливостью.
    Ну а теперь по сути. Власть сегодня уже научилась действовать очень хитро. Так, чтобы многим и в голову не пришло о подвохе. Манипулируя лозунгами, той же критикой власти (самой себя) с помощью марионеточных (ручных) партий, таких же общественных организаций и профсоюзов (называющих себя “независимая”, “конфедерация” и т.п.) и, в основном, существующие, на гранты той же власти или из-за рубежа, они успешно препятствуют зарождению реального гражданского общества. Вспомните (обратите внимание) кто больше всего взывает к совести, к проявлению самосознания, пробуждению активности граждан – власть и её сателиты, такие как Анциперовы и их марионеточная организация. Уже само название их организации звучит как конкретная государственная структура: Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області.
    Её хазяева супруги Анциперовы (мои соседи по дому) мне неоднократно хвастались какие они крутые и опытные. Вот уже 12 лет возглавляют профсоюзы (интересно было бы узнать сколько у них членов и чем конкретно они занимаются), накопили огромный опыт, ведут активную борьбу с властью (хотя не раз А. Анциперов говорил мне -“Гена, не иди против власти. Пострадаешь. Живи себе, как живётся”), имеют свой интернет-телеканал (“Chernivtsy TV”). Ну, а теперь, пожалуйста напрягите свою память. Хоть кто-то может вспомнить их профсоюзную организацию? И, тем более, их справедливые, добрые дела? Хоть одного человека из негосударственного сектора экономики, которого они защитили, просто помогли?! А ведь главная задача (цель) профсоюзов защищать трудовой народ. Л. Анциперова даже свою статью не разместила на своём телеканале, потому что его никто не смотрит. И ещё, только их каналу (зная, что “Chernivtsy TV” никто не смотрит) дали добро (конечно же, за дополнительное вознаграждение) на трансляцию сессий облсовета, а теперь и горсовета. То есть крепкая спайка (взаимосвязь) власти с конфедерацией профсоюзов Анциперовых налицо.
    12 лет они на меня даже внимания не обращали. Последние 6 месяцев не помогали и даже избегали контактов со мной. А вот 2 месяца назад, когда моя борьба с облэнерго приобрела чёткие очертания стали предлагать мне вступить в их организацию. Затем шантажировать – если не вступлю, то никакой помощи с их стороны не получу. И этим окончательно подтвердили свою мелкую сущность и ещё больше утвердили во мне негативное отношение к партиям и общественным организациям. Я уже давно зарёкся никуда не вступать. Знаете, у меня, слово “вступать” ассоциируется с выражением “вступать… в дерьмо”. Ясное дело, не хочется.
    Не получилось у Анциперовых со мной напрямую. Решили в обход меня. Через Люду Чередарик (директора и гл. редактора газ. “Версии”). Надавили на неё создать инициативную группу, в которую вошли сама Л. Анциперова, ещё один такой же руководитель-“общественник” и несколько, действительно хороших людей, уже давно занимающихся борьбой с властью (Л. Чередарик, Я, Руслан Мельник, Дмитрий Якобчук). К сожалению, больше ни одного журналиста. И вот, с момента её создания, прошло уже 13 дней, но ни одного конкретного предложения со стороны Анциперовой так и не поступило, зато 10 числа появляется её вышезазначенная статья. Теперь Вы уже видите, что в ней нет и намёка на человека, который не только первый начал активную борьбу (шесть месяцев назад) против монополиста (то есть я – Геннадий Геков), но и продолжает такую же активную схватку с А. Шекетой, А. Ахромкиным, А. Штогринцом и др. и с уже и высокопоставленными чиновниками, покрывающими беспредел Черновцыоблэнерго (смотрите мои первых два комментария). Нет ни слова и о инициативной группе. Фигурирует одна единственная – Лида Анциперова. Естественно, простой обыватель клюнул (это видно по комментариям). Ну, а как не клюнуть. Ещё очень многие Буковинцы не знают о, ни на шутку, разгоревшейся борьбе с облэнерго. На это и был расчёт Анциперовыхи и тех, кто управляет ими… Но, опять провал. Опять откуда не возмись появился Геков. И сорвал задуманную схему.
    Я думаю, что достаточно широко открыл глаза интернетчикам. Поэтому ближе к делу.
    Итак, я одержал уже две первые победы: добился возврата расчётных книжек (уже нового образца, красивые, в атласной обложке) – их начали выдавать с 13.11.2012 (если это можно назвать выдачей: в Черновцах с сильным скрипом, а в сёлах, вообще, не дают) и вторая победа – в Господарському суді, в котором я защищал газету “Версии”.
    А теперь попробую ответить комментаторам.
    Штефан, Шанці. Очень активный. Сразу расскусил статью и автора. Спасибо.
    Гафіца, Ленківці. Тоже поддержал правильную идею. Спасибо.
    Підприємець. Значительно расширил тему объективного подхода к проблеме. К сожалению, в нашей стране надеяться на прокуратуру не приходиться. Вся надежда на СМИ и общественный резонанс. Другого выхода я не вижу и поэтому иду по пути огласки. Как видите, положительные результаты уже есть. Спасибо.
    Василь. Надо постараться, чтобы газету не закрыли. Опять же, только с помощью общественности. Чем больше подключиться людей к этой проблеме, тем будет легче одержать полную победу над зарвавшимся монополистом и теми, кто их покрывает. Спасибо.
    Ползователь, Бояны. Очень правильный взгляд на конкретные факты. Поначалу наберите в интернете в адресной строке “Правила користування електричною енергією” (ПКЕЕ), а потом”Правила корист. електр. енерг. для населення” (ПКЕЕН)(додаток 1, п.п.25, 26). Посмотрите в конце и там, и там есть акты претензий (образцы). Вы сами можете в свбодной форме составить текст (описать) инциндент и подписать с тремя свидетелями. Затем подать в РЕМ и потребовать матерьяльного возмещения в двойном размере. По крайне мере, РЕМ примет у Вас (обязан!) претензию. В противном случае связывайтесь со мной и я помогу Вам обратиться в суд и Антимонопольный комитет. Спасибо.
    Игорь, Хотин. Свяжитесь со мной по электронной почте. И я перешлю Вам образец “Звернення”. Спасибо.
    Вижниця. Очень правильно. Молчать не надо. Первое, надо побольше рассказывать другим, а тем рассказывать третьим и т. д. Второе, все должны идти в РЕМы и требовать расчётные книжки. Это очень серйозный способ борьбы с облэнерго!!! Спасибо.
    Ветеран праці. Вы абсолютно правы. СМИ по Закону (“Закон про інформацію”, “Закон про друковані засоби масової інформації”, “Закон про телерадіомовлення України”) обязаны освещать “болючі для суспільства проблеми” независимо от статуса. Но, к сожалению, … смотрите выше моё первое интервью. Обращайтесь в те СМИ, которые на нашей стороне. Но можете попробовать обратиться во все. А вдруг… Про прокуратуру я уже отвечал (смотрите підприємець). Спасибо.
    Степан Григорович. Вы правы. Обьединяться надо, но только не марионеточными организациями. В первую очередь обьединяйтесь с такими, как Вы. Близкими Вам по духу. Но будьте бдительны! Спасибо.
    Тарас. Если у каждого члена Вашего ОСББ есть отдельный счётчик, Вы все имеете полное право требовать заключения отдельного договора с каждым потребителем (п.3. ПКЕЕН, смотри Ползователь, Бояны). Спасибо.
    Вчитель історії. Прочитайте п.27. ПКЕЕН (смотри Пользователь, Бояны). Кстати, нельзя отключать электроэнергию без присутствия потребителя, перед выходными и праздниками. Спасибо.
    Аналітик. Надо обьединяться (смотрите Степан Григорович). Спасибо.
    Знаючий. Тарифы на электрику и газ пока что не растут (за исключением потребления свыше 800 квт и 1200 квт). Их устанавливает центральное НКРЕ (КМ). Спасибо.
    32. Я указал свои контакты в комментарии (смотри текст комментария, 3-й абзац). Спасибо.
    Студентка юрфака. Вам, как будущей юристке – к сожалению, в нашей коррумпированной стране (144 место в мире по коррупции) прокуратура, которая обязана осуществлять надзор за выполнением Законов… на одном из первых мест по коррупции. Выход один, не молчать обьединяться (смотри Степан Григорович). Спасибо.
    Ігор. Это не Вы должны доказывать вину РЕМа, а они Вашу (додаток 1, п.19. абзац 5, п.п.25, 26 ПКЕЕН) (смотри Ползователь, Бояны). Спасибо.
    Петро Іванович. Обязательно позвоните мне и я разберусь с этими 10 грн. Банки заключают договора с РЕМами и никакую дополнительную плату с потребителей не берут. Спасибо.
    37. Материться, вообще-то некрасиво, но по сути правильно. Спасибо.
    Бульвар. Обязательно перезвоните мне. Спасибо.
    Иван. Вы правы. Основная часть персонала бедует, а управленческий аппарат жирует. Если сочтёте нужным позвоните мне. Спасибо.
    Бувший працівник РЕМу. Смотрите, пожалуйста, Иван. Спасибо.
    Юрист. Смотрите, пожалуйста, мой комментарий ещё раз. Спасибо.
    Тетяна медсестра. Вы правы. Беспредел. Надо бороться. Руки опускать нельзя. Если сочтёте нужным свяжитесь со мной. Спасибо.
    Чернівчанин. Вы правы. Если захотите позвоните мне. Спасибо.
    Селянин. Депутаты-регионалы поддерживают свою власть (антинародную). Им до лампочки беды народа. Если захотите, то позвоните мне. Спасибо.
    Ну что ж. Несколько заключительных слов. На мой взгляд очень важных.
    Не обращайте внимания на всяких там Владов, Чернауци, Лесей и громадських діячів. Они же трусы. Да и текст у них одинаково набранный. То есть сидит один такой у компьютера и по приказу своего хазяина за 10 грн выдаёт в интернет всякую тупость. Вот возьмём к примеру такого себе Читателя (51.). Пишет он, что был свидетелем, как я издевался над оператором. Правда, почему-то не указал над каким – с Шептицкого, или с Глинки. Да и фамилию её не указал, хотя видел её заявление. Интересно, он что помогал ей писать, или проверял ошибки?! Кроме того есть ещё одна маленькая неувязочка. Последний раз я был в абонентских пунктах 16.11.12, а закрыли то пункты 23.11.12. Через неделю. Что-то долго под Вашу диктовку оператор писала заявление. Кроме того, на мой письменный запрос А. Шекета дал мне письменный ответ: “Абонентские пункты закрыли по служебной необходимости”. И самое интересное, оба оператора живые и здоровые с 23.11.12 спокойненько работают на Прутской, 23а. Кроме того у меня есть видеозапись интервью директора Инфоцентра “Єдине вікно” на Шептицкого, 9. Где он на камеру заявляет о конфликтах с потребителями. Да и газету “Версии” надо читать. Там всё написано. Айяяй. Надо же какой прокол у твоих хозяев.
    К тому же все прекрасно знают по какой причине закрыли единственные на весь город в центре абонентские пункты. Слишком много оказалось желающих получить новые расчётные книжки.
    Или посмотрим, что написал Влад. Он пишет, что работает в банке, а вот посчитать, выполнить несколько арифметических действий не способен. Интересно, в каком это банке держат такого банкира?! Опять прокол твоих хозяев. Да 79-летняя бабушка с Русской, у которой по вымышленному долгу (3000 грн!!!) в наглую отключили свет, а потом оказалось, что долга то нет, так вот она легко и просто делает расчёты, имея льготы 75%. А. Штогринец, так и не извинился перед ней, хотя она чуть жизни не лишилась. Её еле откачали. У меня на руках письменный ответ Штогринца, где ни слова извинений. Так что прокол за проколами.
    И последнее. Сегодня самое большое участие общественности в общей борьбе с беспределом монополиста-облэнерго состоит в следующем:
    1. Как можно больше распространять информацию о новых расчётных книжках и не лениться сходить за ней на Прутскую. Будем надеяться, что офис там не закроют (это последний!). Уж до такой глупости Штогринец вместе с Шекетой не дойдут. Хотя…
    2. Если к кому-то придут перезаключать, или заключать новый договор – откажитесь. Эти договора липовые (незаконные!!!). И сразу же звоните мне.
    3. Те, кто уже заключил. Звоните мне я скажу Вам, что делать.
    Всегда рад помочь всем желающим. С уважением ко всем.
    Активный гражданин Украины. Пенсионер Геннадий Геков.
    13.12.2012 моб. 095- 474-37-54 email: gekov50@mail.ru

  7. И несколько комментариев других интернет-читателей.

    1.Штефан, Шанці
    До Анціпірової
    Ну і шо ти розумного написала??? Якась маячня. Де копія позову, де рішення суду????
    Ці голови профспілок можуть лише блеяти загальними фразами. А траба конкретно.
    Не писати – ПАТ ГАЗ або ПАТЕнерго, а конкретно – Фамілію та імя конкретного власника, та його жінки та дітей, котрі знущаються над громадянами України.
    Нехай всі знають, де живе цей бидлуган, до якої церкви ходить, хто його коханка чи коханець. Його сексорієнтація.
    А потім усією громадою активізувати ціліспрямовані дії проти конкретного олігарха та приводити його до тями. А методів є безліч. Комуністи нас цьому навчали 70 років.
    А очолювати це протистояння і має профсоюзи….
    Справжній лідер профсоюзу має закликати не до діалогу з олігархами, а до війни з мафіозними кланами, які захопили всенародну власність, а тепер знищуються над простим людом.
    Геть олігархів та їх поплічників у вигляді таких голів профсоюзу….

  8. И несколько комментариев других интернет-читателей.

    1.Штефан, Шанці
    До Анціпірової
    Ну і шо ти розумного написала??? Якась маячня. Де копія позову, де рішення суду????
    Ці голови профспілок можуть лише блеяти загальними фразами. А траба конкретно.
    Не писати – ПАТ ГАЗ або ПАТЕнерго, а конкретно – Фамілію та імя конкретного власника, та його жінки та дітей, котрі знущаються над громадянами України.
    Нехай всі знають, де живе цей бидлуган, до якої церкви ходить, хто його коханка чи коханець. Його сексорієнтація.
    А потім усією громадою активізувати ціліспрямовані дії проти конкретного олігарха та приводити його до тями. А методів є безліч. Комуністи нас цьому навчали 70 років.
    А очолювати це протистояння і має профсоюзи….
    Справжній лідер профсоюзу має закликати не до діалогу з олігархами, а до війни з мафіозними кланами, які захопили всенародну власність, а тепер знищуються над простим людом.
    Геть олігархів та їх поплічників у вигляді таких голів профсоюзу….

  9. 1. ???
    а де Геков Гена? це ж його тема

    4. Зоя
    ГЕКОВ МОЛОДЕЦЬ !!! Не з усім , що він пише ,я згідна. Але його наполегливість у боротьбі в відстоюванні своїх поглядів вражає. А на проплачених “мудаков” не потрібно звертати увагу !

    3. К редакции
    Кого там слушать, каких журналистов? Редакция букинфо уже в параллельном мире? Слушать всякую продажную политически ангажированую шваль. У себя в редакции и слушайте по очереди Анциперова, Гавраду, Каспрука, Курко, Пелеха, Кобевко, Загайского, Чередарик и других очень объективных журналистов.

    4. Мирону
    Мирон, черновицкие псевдооппозиционные журналюшки давным-давно ниже плинтуса. Получают деньги от отбросов общества

    5. Черновчанин
    Да, настоящих журналистов можно считать “Акулами пера”, но к великому сожалению 90% Черновицких журналистов так величать нельзя, – они продажны и заполитизированы! Каждый из них в глубине своего сознания это четко понимает. Жаль, но это ФАКТ!!!

    6. Черновчанин
    Да, настоящих журналистов можно считать “Акулами пера”, но к великому сожалению 90% Черновицких журналистов так величать нельзя, – они продажны и заполитизированы! Каждый из них в глубине своего сознания это четко понимает. Жаль, но это ФАКТ!!!

    7. до лікаря
    а скажіть, що Вам не зрозуміло в тому, чого домагається Геков?

    8. лікарю
    А чого так шановний лікар переймається тим , що нормальні журналісти не сприймають Гекова? На мою думку пан Геков написав все точно як працює наша міліція, хто мав щастя скаржитися, це підтвердять. І якщо ви не в змозі зрозуміти чого хоче досягти Геков,то ви не лікар а пацієнт.

    11. Назар Горук
    Геннадій Геков – це справжній борець з владною мафією!

    23. Юрист. Черновцы
    Молодец, Геков! Дай Бог тебе силы и удачи в борьбе с беспредельщиками!

    47. Тер-Депутат
    А з паном Гековим досить цікаво працювати. І що найбільш важливо – легко працювати. Адже сказано, якщо не знаєш як діяти, дій по-закону, а якщо не знаєш, що казати, то говори правду. Геков саме так і діє.

    Так, він без інструкції й кроку не ступить, але в цій ситуації і всі повинні діяти згідно інструкції. Якщо хочете взнати про якусь організацію, як в ній організована робота, як дотримуються діючого законодавства в галузі охорони праці, організації праці, чи дотримуються законодавства господарського, податкового, земельного, цивільного тощо, запустіть туди Гекова. Протягом доби ви побачите усі недоліки в діяльності такої організації чи підприємства. Геков – індикатор законності, лакмусовий папірець на несправедливість та непорядність.

    Ми у своєму повсякденному життю настільки звикли до необов’язковості виконувати елементарні правила поведінки, прийняті у суспільстві, що цю ж необов’язковість переносим і у сферу своєї професійної діяльності. Ми не зважаєм на дрібні недоліки в роботі, дрібні неточності у формулюванні обов’язків по відношенню до громадян і т.ін. Наша дрібноміщанська психологія огорнула нас, як кокон, невидимим ефірним тілом, крізь який неможливо проникнути почуттям відповідальності, організованності, дисципліни, та й взагалі будь-якому співчуттю ображеним та обездоленним. Ми відсахуємся від справедливості, як чорт від ладану, хоча саме ця справедливість і має бути першою перед усіма іншими чеснотами…

    Я би спрацювався з Гековим, працювати з ним має бути легкою і цікавою мандрівкою. Геков не переступить через норму закону, у нього внутрішнє табу на загрозу порушення закону!

    Це добре, що в Чернівцях є така людина.
    Можу тільки побажати пану Гекову здоров’я, щоб хватало моці та наснаги в його позиційному самоствердженні щодня!

    49. Геннадий Геков, Черновцы
    Я считаю, что до тех пор пока в нашем городе Черновчане будут молчать, не будут массово реагировать на беспредел со стороны Буковинской власти, не будут требовать по Закону сурового наказания пасынков чиновников и до тех пор, пока все местные СМИ не будут настойчиво, без оглядки на властную элиту и страх перед региональными князьками (денежными мешками) предавать огласке их выходки, нас всех будут иметь…!!! Да ещё самодовольно насмехаться над нами, всё больше утверждаясь в своей безнаказанности и всевластии!!!
    Так что, мы пока ещё не имеем Права называть себя – уважаемыми гражданами. Уважение надо завоёвывать, так , чтобы 5 статья Конституции Украины не была лишь только формальным Правом на бумаге, а, в конце-концов приобрела практический смысл в нашей пока ещё не демократической жизни.
    Уже пора понять, что наши проклятия на головы чиновников и толстосумов, которые звучат повсюду, не оказывают ни малейшего влияния на их здоровье и устоявшийся бепредел, который они творят. Мы сами способствовали и продолжаем способствовать полному бесправию простых людей, то есть нас самих!
    P.S. Почему молчат остальные газеты и телеканалы – когда наезжают и бьют коллег-журналистов, когда подают в суд на одну из газет, когда нападают на активистов, когда следствие просто в наглую (в открытую) не затягивают, а, вообще, не проводят по указке (распоряжению) сверху, игнорируя все нормы уже нового КПК???!!!
    Очень хочется, чтобы я под своими статьями-обращениями с гордостью подписывался: “С уважением ко всем Буковинцам!”
    095-474-37-54 email: gekov50@mail.ru

    19.02.2013

  10. 16. Геннадий Геков, Черновцы
    Мои недруги вот уже почти 1,5 года на мою ПРАВДУ, подтверждённую фактами (документальными доказательствами) реагируют либо агрессивно, либо оскорбляя меня в нецензурной форме, либо то и другое вместе. Навешивая на меня несуществующие болезни — венерические и психические. Как и в этот раз.
    Да, ХОТЬ ОДИН РАЗ докажите, что я НЕПРАВ! ПОЛНОСТЬЮ или ЧАСТИЧНО!
    Но, вам же нечем крыть, вот вы и беситесь!!!
    Да, и страх, чем дальше, тем больше загоняет вас в тупик! Даже НИКИ, за которыми вы прячетесь не спасает вас от страха, что ваша подлая сущность всё больше раскрывается для окружающих!!!
    14.10 2013 20:48

  11. Геков, ви безпринципне чудовисько. В людей – до того ж, пристойних людей, які все життя іншим помагають без копійки на свою користь – свято, а ви зі своїм “нєуважаємая” і т.д. Ну але ж ви знаєте, що кожному вертається те, чого він бажає іншому. Тож не дивуйтеся, коли у якесь ваше свято життя повернеться так, що вас будуть “вітати” словами “нєуважаємий”. Свиня ви, якщо по-простому.

  12. К Илье
    Очередной подонок, прячущийся за НИКОМ.

    Ещё раз сделаю перепост моего комментария от 14.10.2014 20:48

    Геннадий Геков
    14.01.2014
    16. Геннадий Геков, Черновцы
    Мои недруги вот уже почти 1,5 года на мою ПРАВДУ, подтверждённую фактами (документальными доказательствами) реагируют либо агрессивно, либо оскорбляя меня в нецензурной форме, либо то и другое вместе. Навешивая на меня несуществующие болезни — венерические и психические. Как и в этот раз.
    Да, ХОТЬ ОДИН РАЗ докажите, что я НЕПРАВ! ПОЛНОСТЬЮ или ЧАСТИЧНО!
    Но, вам же нечем крыть, вот вы и беситесь!!!
    Да, и страх, чем дальше, тем больше загоняет вас в тупик! Даже НИКИ, за которыми вы прячетесь не спасает вас от страха, что ваша подлая сущность всё больше раскрывается для окружающих!!!
    14.10 2013 20:48

  13. Хочу добавить к предыдущему комментарию.

    Я то, как раз, в отличие от Чередарик и её окружения, всегда строго придерживался своих принципов:

    – ГОВОРИТЬ ТОЛЬКО ПРАВДУ ПРЯМО В ГЛАЗА, А ТЕМ БОЛЕЕ ЗА СПИНОЙ ОППОНЕНТА;

    – ВСЕГДА ДОБИВАТЬСЯ СПРАВЕДЛИВОСТИ ДЛЯ ВСЕХ (Я ЖЕ ПО СВОЕМУ ХАРАКТЕРУ ПРАВДОЛЮБ);

    – НИКОГДА И НИ С КЕМ НЕ ИДТИ НА НЕ ПРАВОВЫЕ КОМПРОМИСЫ;

    – НИКОГДА НЕ ВЕСТИ ПЕРЕГОВОРЫ (НЕ САДИТСЯ ЗА “КРУГЛЫЙ” СТОЛ)С БАНДИТАМИ И БЕСПРЕДЕЛЬЩИКАМИ ОТ ВЛАСТИ (ФАКТИЧЕСКИ, ТОЖЕ БАНДИТАМИ.

  14. Громадське об’єднання при ОДА і Буковинське громадське об’єднання (БГО) – це дві великі різниці,як кажуть в Одесі, себто дві зовсім різні організації з різними повновженнями і метою.
    Такими серйозними нюнсами повинен володіти активний громадянин.

  15. Кто-то очень бы хотел, чтобы я думал, что под НИКОМ “Людмила” шифруется Люда Чередарик.

    А я, вот, думаю, что Люда не написала бы такой тупой комментарий. Такое мог бы выдать Вакарюк, Терновецкий, шестёрки-марионетки Анциперовы, но не … Чередарик.
    Ну, а теперь, по сути ТУПИЗМА —

    Да, ГО при ОДА и БГО это разные организации. Но только формально, то есть Дэ Юрэ. Но, дэ факто, по составу, а, значит, и по поставленной цели отдельных координаторов (Анциперовой, Вакарюка, Терновецкого) и его отдельных членов (большей части), которые работают на власть (на Украине 90% ГО работают на себя и на власть!!!) и Буковинские ГО (их на Буковине больше тысячи!) и ваше БГО, состоящее из этих же ГО лишь имитируют демократические процессы и построение демократического общества. Их цель не помогать людям в борьбе за Права и Свободы (ну, не будут они бороться с властью и с самими собою!), а любыми, самыми подлыми способами воспрепятствовать активизации общества восстановить СПРАВЕДЛИВОСТЬ!!!
    Ещё раз делаю частичный перепост интервью М. Бурбака:

    “…Люди добрі, ми повідомимо ваших партнерів по спільних проектах, хто ви (ГО, пом. Гекова) і що насправді робите. Як замість розбудови громадянського суспільства ви допомагаєте владі імітувати демократичні процеси. Не потрібно окремо скликати якісь «круглі столи», імітувати дискусії. Для чого? У вас в руках інструмент прямого доступу до влади. Ви маєте коригувати поведінку влади на користь суспільства. Для цього вам виділяються гранти. А якщо не робите цього, то не треба брехати людям. Скажіть своїм партнерам в Європі і Америці, що ви не представляєте інтереси громадянського суспільства, а своєю присутністю в кишеньковому органі рятуєте владу. Впевнений, що Європа і США зроблять свої висновки. Бо як можна працювати на європейські гроші, а де факто служити владі, яка штовхає нас до Москви?”… “І до членів Громадської ради при ОДА ми також навідаємося. Анциперов, Старик – працюють з європейськими та трансатлантичними структурами і одночасно входять до кишенькової ради Папієва. Міжнародний фонд «Відродження» вже згортає свої проекти в Україні. Зрозуміло чому? Бо не бажає мати справу з владою, яка б’є власних громадян. А наші чернівецькі громадські організації, які з ним працюють, тут на місцях цю владу підтримують”.

    О том, что собой представляют наши ГО я написал в своей статье (которую, кстати, без купюр Зарайский опубликовал на своём интернет-сайте “БУКИНФО”) ещё больше года назад (смотрите в следующем комментарии).

    15.01.2014 21:12

  16. 17.12.2012
    Моя статья на «БУКИНФО» – «Как поступать, если жить плохо (и кому верить!)» Геннадий Геков
    Если во времена Советов обращение «гражданин» (в основном, из уст милиционеров и им подобных) звучало, как оскорбление, то сегодня со всех сторон мы слышим – расправь плечи, перестань быть рабом, стань гражданином. Причём, как это ни странно, больше всех к становлению гражданского общества призывает сама власть. И не только призывает, но прилагает громадные (именно слово «громадные» – близкое по звучанию со словом «громадянин») усилия и громадные деньги. Но ведь гражданское общество – это не покорное стадо бедных людишек, а мощная сила, готовая в любой момент жёстко спросить с власти и наказать за разворованные бюджетные деньги, за плохие дороги, за нищенские зарплаты и, при этом, необоснованно дорогие и некачественные коммунальные услуги, за дорогие лекарства, за ставшее платным некачественное лечение и образование, за издевательства и унижения людей чиновниками, за тот беспредел, который творит власть вместе с мультимиллионерами и миллиардерами, скупившими стратегические монопольные предприятия (водоканалы, облгазы, облэнерго). Этот список можно продолжать, включая в него почти всё, что происходит в Украине.
    Так для чего же власти копать под себя яму?! Ответ прост – чтобы… не допустить не только развития, а даже зарождение гражданского общества. Зарубить на корню. А для этого надо возглавить любое движение. Что власть с успехом и делает.
    Давайте посмотрим, хотя бы на несколько таких организаций у нас на Буковине, чтобы убедиться в том, что то, что я изложил выше соответствует действительности. Итак: «Громадська колегія з питань захисту суспільної моралі в Чернівецькій області» (голова Темерівський В. В. – заступник голови ОДА, члени колегії – начальники управлінь ОДА), «Громадська рада при УМВС України в Чернівецькій області» (голова Гайничеру М. І. – голова облради, заступник – начальник УМВС), «Правління Буковинської фундації підтримки регуляторної реформи в Україні», Чернівецька міська громадська організація «Буковинські співвласники будинків», «Асоціація підприємців Кіцманського району», «Правління Чернівецького міського захисту прав підприємців», «Обласна організація підприємців», громадська організація «Вибір України», «Європейський рух», облрада Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області. Думаю достаточно, чтобы даже по названиям понять, что эти «общественные» организации представляют. И все они (и много других) кормятся (очень неплохо кормятся) либо из рук власти, либо из рук зарубежных меценатов (эти наивные меценаты думают, что проплачивают благородные дела в Украине). Основной задачей таких «обществественных» организаций является любыми средствами не дать состояться, по настоящему отстаивающей права и свободы (справедливость) граждан какой-либо народной организации, зародившейся снизу (из народа), либо убрать с горизонта по настоящему активних граждан-одиночек. Используя, на первый взгляд, как будто бы, правильне (справедливые) лозунги, они, манипулируя сознанием доверчивых и наивных граждан, забалтывают проблему, уводя в сторону от её практического решения. В итоге, после затихших пустых призывов и пустой говорильни, люди задают вопрос: «Ну и что?… Где результат? Где эта справедливость?!… Нет и не будет!». А власть, в который раз, самодовольно потирает руки и продолжает гнобить собственный народ.
    Первый признак таких «доброжелателей» – это их малочисленность (буквально, 2-3 человека) и очень неплохая зарплата у каждого (в отличие от настоящей общественной организации с большим количеством её членов, выполняющих свои обязанности по идейным соображениям на общественных началах). Короче. Эти люди-марионетки, представляющие, как будто-бы «свои общественные» организации – не просто приспобленцы (таких основная маса в любой недемократической стране), но и настоящие вредители. Потому что они не только не защищают людей, но и своми действиями (по указке сверху) всячески препятствуют любой защите и, таким образом, люди перестают верить в то, что можно добиться правды. Что она, правда, справедливость существует. И это и есть главная цель власти и олигархов – чтобы люди окончательно потеряли веру в существовании справедливостии и покорно принимали такую жизнь, которая выгодна для тех, у кого больше денег и власти.
    Так, что же делать?, спросите Вы. В первую очередь, всё же не терять веры в существованиии справедливости. Она есть. Я это знаю это на своём собственном опыте и опыте других людей, которые либо сами добились её, либо с помощью активных и не безразличных к судьбам других граждан. Самый яркий, на сегодняшний день, пример – это моя борьба с гигантом-монополистом Черновцыоблэнерго, в которую уже втянута власть (местная и центральная), журналисты и отдельные активные граждане, ну и, конечно же шавки от власти, которые только и делают, что поливают меня грязью, пытаясь вызвать антипатию ко мне со стороны простых людей (читайте статьи и комментарии, мои и других интернетчиков, на этом же портале БУКИНФО за 10.12.12 . Покупець завжди правий, Або хто у домі хазяїн? (З приводу судового позову ПАТ «Чернівціобленерго» до газети «Версії») и за 14.12.12 Чи потрібні адвокати газеті «Версії» у боротьбі з монополістом «Чернівціобленерго»?).
    Во вторых, не бояться и по мере возможности помогать таким активным гражданам. Ведь, помогая им, ВЫ помогаете себе!
    С уважением ко всем гражданам, активным и пассивным.

    Геннадий Геков, пенсионер, независимый гражданский активист, правозащитник.

    095-474-37-54 email: gekov50@mail.ru

    17.12.2012

    15.01.2014 21:17

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *