Віршована казка Леоніда Філатова свого часу захопила весь радянський і пострадянський простір – гострою сатирою, яскравою мовою і, як не дивно, актуальністю описаних подій. Традиційний для народних казок сюжет (цар у намаганні знищити стрільця придумує для героя різноманітні випробування) не застаріває в країні наших північних сусідів. Але хто подумав би, що через 30 років казка російського актора звучатиме так реалістично в українських Чернівцях!
Отож, маємо свого стрільця, маємо «царя» (чи й кількох – бо незрозуміло, чи діють вони під одним керівництвом, а чи згуртованою командою), маємо безліч випробувань і навіть підленьку «бабу-ягу». Щоправда, маємо додаткову «дійову особу» цієї життєвої «п’єси» – суд.
У лютому цього року «Версії» писали про незаконне звільнення з Чернівецького прикордонного загону стрільця команди воєнізованої охорони Дмитра (ч. 8 від 20 лютого 2014 р.). Понад півроку звільнений доводив свою правоту в суді, і зрештою, у серпні апеляційний суд задовольнив його вимоги частково (суд першої інстанції у позові відмовив). Касаційна скарга роботодавців на це рішення відхилена. Прикордонний загін мав би поновити чоловіка на роботі і виплатити чималу суму за вимушені прогули. Відмовив суд Дмитрові лише в задоволенні вимоги скасувати винесену йому догану. Рішення суду мало вступити в дію негайно. Радісний Дмитро зателефонував до редакції, подякував за підтримку у висвітленні проблеми.
Та проблеми, як з’ясувалося, тільки починалися.
Коли наступного дня Дмитро прийшов на КПП з метою стати до роботи, йому порадили принести рішення суду. Наступного дня, коли прийшов із рішенням суду – юрист прикордонного загону вимагав виконавчий лист. Незаконно звільнений послав у загін цінним листом з описом рішення суду і заяву про поновлення та видачу форменого одягу. Два рішення суду – про поновлення і про стягнення коштів – пред’явив у відповідні інстанції: перший – у виконавчу службу, другий – в орган Держказначейства, бо, оскільки прикордонний загін – державна установа, то стягненням коштів з її рахунків займається Держказначейство. Для стягнення потрібно було перекрити рахунки загону – до повної виплати коштів. Зрештою, виплатили, але не зазначену в рішенні суду суму, а меншу: пояснили, що решта пішла… на сплату податків. І попросили відкликати заяву з Держказначейства, аби розблокувати рахунки. Увесь же загін, мовляв, потерпає… Стрілець поміркував – і вчинив по-людськи, забрав заяву. Рахунки розблокували.
Ще за кілька днів Дмитра запросили до відділу кадрів загону і видали наказ, що він поновлений на роботі від 10 вересня. Прийшов на роботу на 9-ту ранку. Одразу виявилося, що треба було прийти на 8.30. Але ж, окрім наказу про поновлення на роботі, жодних інших вказівок – в тому числі й про час початку робочого дня – Дмитрові не надавали. Так і написав у пояснювальній, і розписався у тому, що ознайомлений з розпорядком робочого дня: від 8.30. Наступного дня прийшов на 8.30 – виявилося, що треба було прийти на 8.00! Нова пояснювальна, новий підпис під новим «правилом».
Далі були кілька днів занять і інструктажів – наче з новобранцем. Але – такий порядок, тож Дмитро чемно інструктувався. Допитувався, чому не допускають його до несення вартової служби. Сказали – після стрільб.
Тим часом написав заяву на вступ до профспілки – адже вона мала б його, в разі чого, захищати. Заяву подав 15 вересня, збори профспілки, де мали б цю заяву розглянути, призначили на 30 вересня.
Виїхав на стрільби, нарешті заступив у перший добовий наряд. Через три доби – у другий. І от під час другого наряду вночі прийшли з перевіркою: начальник варти, заступник начальника штабу і ще начальник ВОХРа – в цивільному. Вранці, після закінчення варти, стрілець дізнався, що на нього є рапорт – про незнання якогось із пунктів одного з положень. Нова пояснювальна записка – про те, що наказ про цю подію до його відома не доводився і що перевірка здійснювалася чомусь особою в цивільному, яка мала би бути під час виконання службових обов’язків у форменому одязі.
Далі Дмитро захворів, звернувся до медиків за місцем проживання, йому відкрили лікарняний. Про свою відсутність на роботі – попередив. Коли ж прийшов закривати лікарняний, лікарі зізналися, що до них приходили «хлопці з загону» і звинувачували, що Дмитро у них «купив лівий лікарняний». Мусив вибачатися за «хлопців».
А коли вийшов на роботу після лікарняного, з’ясувалося, що… отримав догану за незнання Положення. Її доплюсували до попередньої, яка не була скасована судом, і оперативно написали наказ про звільнення. Ще 26 вересня. За статтею.
Тож профспілка, до якої його мали би прийняти 30-го, відмовила йому у прийнятті (хоча й не надала протоколу). Зігравши, за п’єсою Філатова, роль підленької шахрайки баби-яги. А й справді – його ж УЖЕ звільнили, то нащо собі зайвий клопіт…
Тим часом стрілець з’ясував, що на руки мав би отримати суму коштів, визначену судом, а сплата податків – то не його клопіт і не з тієї суми. Довелося знову задіяти закон і Казначейство, перекрити рахунки і отримати решту суми.
Все починається спочатку. Розрахунок, потім Дмитро позиватиметься до роботодавця. У разі перемоги в суді – знову виплата за вимушені прогули, блокування рахунків прикордонного загону…
Так виглядає, що друге поспіль звільнення одного і того ж працівника за статтею не є випадковим. Тим паче, що друге звільнення настало ледь за два тижні після поновлення.
Питання, з якого витікають ще безліч питань: невже такій поважній організації, як Чернівецький прикордонний загін, більше нічим зайнятися, окрім наполегливого звільнення одного стрільця?
Невже прикордонному загонові цікаво, аби через такі незаконні звільнення і подальші виплати за вимушені прогули блокувалися рахунки організації?
Невже у період війни керівництво прикордонного загону має час воювати з власним працівником?
Невже прикордонному загону, який уже програв суд щодо незаконного звільнення стрільця, хочеться ризикувати вдруге підтвердити незаконність своїх дій?
І невже в прикордонному загоні не читали славнозвісного твору Леоніда Філатова? Адже, за сюжетом, подолання удачливим героєм усіх випробувань приводить царя до втрати престолу…(До речі, «престол» тодішній керівник Чернівецького прикордонного загону полковник Котов уже втратив – наразі він вже не обіймає цієї посади, а загін після вищезазначених подій очолила інша людина – полковник Віктор Явтушенко)
P.S. І про профспілку. Коментує юрист Інституту розвитку регіональної преси (http://irrp.org.ua/) Олександр Бурмагін:
«У 99% випадків, якщо йдеться про трудові спори, профспілка – це бутафорна інституція, яка приймає рішення виключно на користь роботодавця. В Україні відсутні реальні профспілкові традиції і рухи. Повний совок до цих пір…»
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
