Сергій ТІГІПКО: «Потрібно змінити податкові пріоритети»

Нинішня податкова система душить економіку. Україні потрібна термінова реформа, яка знизила би фіскальне навантаження на підприємства, що виготовляють готові продукти для внутрішнього ринку. Натомість галузі, які виробляють сировину та напівфабрикати для вивезення за кордон, повинні обкладатися більш високими податками. В цьому переконаний колишній голова Національного банку Сергій Тігіпко. У розмові з нашим кореспондентом політик розповів, якою повинна бути податкова система успішної держави.

– Сергію Леонідовичу, як Ви прокоментуєте той факт, що у вересні доходи державної скарбниці впали на 40% порівняно з показниками вересня 2008 року?

– Це означає, що державний бюджет стоїть на межі колапсу. Недобір податків за підсумками року може перевищити 35 млрд. грн, що призведе до необхідності різкого скорочення державних видатків, в тому числі й соціального характеру.

– Це результат кризи?

– Тільки частково. Головна причина полягає у вадах податкової системи. Основою наповнення державного бюджету в нас є сплата ПДВ при ввезенні товарів та послуг. Це годиться тільки тоді, коли імпорт переважає експорт, а країна живе за рахунок накопичення зовнішніх боргів, які пускаються на проїдання.

Так ми й жили донедавна. Але криза примусила українську економіку трансформуватися: імпорт товарів народного споживання падає, експорт якщо й не зростає, то знижується меншими темпами, різко скоротилися обсяги зовнішніх запозичень і почали збільшуватися внутрішні заощадження.

Ці позитивні тенденції рано чи пізно приведуть економіку України до одужання, але вони ж і вб’ють державний бюджет! Адже надходження від імпортного ПДВ неухильно знижуватимуться, а кількість заявок на відшкодування ПДВ експортерам зростатиме.

І таких парадоксів у нашій податковій системі – без ліку. Хоча податок – це головний інструмент, за допомоги якого демократична держава керує ринковою економікою. І ми повинні визнати, що інструмент цей у нас в Україні вигострений погано та використовується неправильно.

– Але ж наші податкові закони створювалися за європейськими зразками та за активної участі європейських спеціалістів…

– Що Європі ліки, то для України – отрута. Запозичені ставки ПДВ, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб передбачають великі обсяги накопиченого капіталу, розвинений фондовий ринок та систему державного замовлення. В Україні всіх цих елементів немає.

От і виходить, що, наприклад, закон про податок на прибуток підприємств зручний тільки для галузей сфери послуг (банки, торгівля, громадське харчування, страхові компанії). Але він же призводить до деградації реального виробництва.

Така ж ситуація склалася і з податком на додану вартість. Цей податок запровадили у Франції півстоліття тому. Його завданням було стримувати надвиробництво товарів та контролювати споживання в тих чи інших секторах. У нас же зовсім інше завдання – нарощувати виробництво. Тож у найбільш невигідних умовах опинилися найпередовіші галузі: що більше підприємство генерує доданої вартості, то більший податок воно платить. А ми ще дивуємося, чому гине наше машинобудування!

– І що Ви пропонуєте?

– Просто припинити сліпо копіювати чужі зразки та пристосувати податки до реальних потреб країни. Головною метою податкової політики має стати зниження податкового тиску для галузей з високою доданою вартістю та орієнтованих на внутрішній ринок, а також підвищення податкового навантаження для галузей з низькою доданою вартістю та орієнтованих на експорт.

Наприклад, якщо гірничо-збагачувальним комбінатам обмежити експорт руди, вони повинні будуть виготовляти концентрат або окатиші – тобто, продукцію більш високого переділу. А якщо обмежити фіскальними заходами експорт окатишів або концентрату, то металурги переорієнтуються на виробництво чавуну та сталі. І так далі, аж до виготовлення автомобілів, верстатів та іншої високотехнологічної продукції.

Саме таку політику – підтримки високотехнологічних галузей, орієнтованих на внутрішній ринок, за рахунок низькотехнологічних експортоорієнтованих галузей – зараз втілює Китай. У цій країні, до прикладу, нульова ставка ПДВ при експорті поширюється тільки на високотехнологічну продукцію, натомість експорт сировини чи напівфабрикатів оподатковується ставкою в 5, 10 або 15% плюс високий експортний збір.

У нашій податковій системі є ще багато дірок та суперечностей. У нас досі немає головної ланки – Податкового кодексу. Його треба прийняти якомога швидше. Крім того, необхідно провести амністію капіталів, реорганізувати податкову службу. Словом, багато чого потрібно зробити. І не можна сказати, що тільки я знаю про недоліки нашої податкової системи.

Проведення податкової реформи та прийняття Податкового кодексу є програмними обіцянками усіх провідних політичних сил. На практиці ж нічого не зроблено. Це свідчить про недієздатність нинішньої політичної еліти та необхідність змінити конфігурацію державної влади.

Ольга ЮЗВЮК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *