У Чернівецькому Національному університеті відбулася ХІХ Міжнародна науково-практична конференція «Інституційна природа ринкових трансформацій», організована економічним факультетом. У роботі конференції взяли участь науковці з України, Росії, Вірменії, Румунії. Головував на конференції доктор економічних наук, професор, академік НАНУ Анатолій ЧУХНО. Своїм баченням сучасної економічної ситуації він поділився з журналістами.
– Основна проблема України в тому, що ми, на відміну від розвинених країн, не перейшли до постіндустріального суспільства. Ми відстаємо у науці, техніці та технологіях, тому й страждаємо від економічної кризи більше, ніж розвинені країни.
Нам потрібно змінювати структуру економіки, запроваджувати технологічні і наукомісткі галузі, а не латати дірки в бюджеті чи підвищувати зарплати і пенсії. Від «проїдання» добробут нації не зросте, а Україна остаточно перетвориться на сировинний додаток до Європи чи Росії.
– Але в Україні не продукують інновації…
– І не вчать, як це треба робити. В сучасних підручниках нічого немає про інноваційне суспільство, про розвиток знань. Студентів треба навчати саме в цьому напрямку, а навчати нема як. Належного фінансування освіті й особливо науці не виділяють, міністерства просто «поховали» його.
А заснування ВНЗ «на кожному хуторі» призвело лише до того, що усі хочуть стати кандидатами чи докторами наук не для того, щоби займатися наукою професійно, а для того, щоби так звані інститути та університети мали відповідну кількість «погонів».
– Як Ви оцінюєте сучасну економічну ситуацію? Коли закінчиться криза?
– На думку багатьох вчених, до яких приєднуюсь і я, 2010-го повинне початися нехай невелике, але піднесення. Але це не дуже нам допоможе, бо у своєму розвитку ми відстали навіть від рівня 1990-го року…
– Хто з політиків, на Ваш погляд, може вивести Україну з кризи?
– Єдина, хто говорить цікаві і розумні речі – Юлія Тимошенко. Мені імпонує її ідея запровадити нові технології або ж підняти «від нуля» хоча б одну галузь вітчизняної промисловості.
Наприклад, побудувати 8-10 українських фармацевтичних заводів, які працюватимуть за новими технологіями. Скільки людей отримають роботу – і це не лише хіміки та фармакологи. Адже потрібні будуть і допоміжні галузі: ремонт і монтаж обладнання, пошиття спецодягу, транспорт, аптечна мережа…
Коли ж вони матимуть відповідні доходи – захочуть відремонтувати квартиру, чи придбати меблі, чи поїхати на відпочинок… Автоматично зросте попит на продукцію інших галузей.
Просто треба зважитися і хоча б один раз вкласти великі гроші у виробництво, а не проїдати їх, заробляючи імідж у бабусь. Подібні пропозиції почали висувати вже й Яценюк і Гриценко, і деякі інші політики…
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
