Великодні подарунки Павла Дворського Чернівцям: виступ у складі тріо з синами; оновлена 40-річна пісня «Стожари»; пісні як українською, так і італійською

Тріо Дворських

Павло Дворський та двоє його синів – Павло-молодший та В’ячеслав – уже третій рік працюють як сімейне тріо, а йшли до такої форми творчої співпраці вже давно. «З 1993-го хлопці виступають у моїх творчих звітах – і в театрі, і в літньому театрі, і в філармонії, – розповідає Павло Ананійович. – Згодом ми дозріли до спільної роботи, а 12 квітня дамо концерт у Чернівцях – місті, де я працював 32 роки, де народилися і виросли мої сини. У місті, яке для нас рідне».

Концерт у Чернівцях приурочений 65-річчю Заслуженого і Народного артиста України Павла Дворського, а також 40-річному ювілеєві його пісні на слова Володимира Кудрявцева «Стожари». Артисти знають, що цей концерт, як і інші їхні виступи, буде затишним, теплим і атмосферним спілкуванням з глядачем. Але в нашому місті – це ще й спілкування з друзями, колегами, однокласниками, творчими побратимами… У період підготовки до дійства дізнаємося у співаків подробиці майбутнього концерту.

Хвилюючий момент виступу

  • Насамперед презентуємо нову версію знакової для Чернівців пісні «Стожари», – каже Павло Ананійович. – Хочемо «оживити» її, нагадати нашу пісенну історію, сучасно показати те, що тут народжувалося і понесло насіння, поширило паростки на всю Україну – через пісні ансамблю «Смерічка», Володимира Івасюка, через виконання Назарія Яремчука, Василя Зінкевича… Треба повертатися до наших джерел, влаштовувати свята Музики, об’єднувати цим людей!
  • Плануємо на «Стожари» зйомку кліпу, до якого хочемо залучити і чернівчан, і саме місто, – додає наймолодший з тріо, В’ячеслав. Сам він, називаючи свою манеру «більш «рок-н-рольною» та «драйвовою», зауважує, що в концерті звучатимуть «самі перлини татової творчості», але «подаватимуть» їх по-новому: «Це не буде стандартно. Адже творчість не може бути обмеженою. Водночас, ми не хочемо зробити занадто «суперсучасно». Ми взяли аранжування 80-х років, додали джаз-фанку, та й воно вже навіть на новій техніці звучатиме по-іншому. Запевняю: це сподобається і старшому поколінню, і молодим».

Програма концерту – своєрідна, вона готувалася спеціально для туру обласними центрами, і під особливе для Дворських місто Чернівці. На 70 відсотків це будуть пісні самого Павла Дворського, але оброблені в нових аранжуваннях. Серед них – ті, які довгий час не виконувалися і незаслужено призабуті – наприклад, на слова Володимира Івасюка «Зустріч у дорозі». Ще в програмі – народні пісні, а також авторські роботи В’ячеслава. Деякі твори звучатимуть у перекладі італійською. «Я видав цілий альбом пісень у перекладі італійської  поетеси Даніелли Агостінеллі, – нагадує Павло Ананійович. – Щоби глядач почув, як звучать наші пісні різними мовами світу, зокрема – італійською, яка дуже близька за мелодикою до української». Нині артисти – в процесі генеральних репетицій, адже виступатимуть із живим бендом.

Павло Дворський на тлі Парижу. Великого.

Аудиторія співочої родини Дворських різновікова, і своєю незмінною підтримкою ламає стереотипи про те, що українська естрада – лише для людей старшого покоління. «Відтоді, як ми почали виступати як тріо, молоді на наших концертах побільшало, – кажуть Дворські-молодші. – Хтось приходить з батьками і спочатку не знає, чого від нас очікувати. Та коли спілкуємося після концерту –  бачимо, що вони відкрили для себе, як по-іншому може звучати естрадна музика! Адже багато залежить від того, як її виконувати».

«Зараз така тенденція: «менше слів – більше танцю, більше баса, більше барабанів», – сміється Павло Ананійович. – Але як на мене, саме більше смислового наповнення робить з пісні справжній твір. Як «Черемшина» чи «Марічка» – на віки. Зараз маємо складний, специфічний час, коли хтось у пошуках заробітку, кращої долі покидає Україну, сім’ї роз’єднуються – а люди хочуть єдності, і наша пісня й дає цю єдність. Ми зберігаємо нашу мелодику і змістовне слово, наповнене любов’ю, героїкою, патріотизмом – а це чіпляє струни душі, тому в залі збирається справжня пісенна родина. Люди відчувають, що їх поважають, шанують, що ми з ними нарівні. Дуже важливо слухати людей після концерту…»

І ці пісні справді зачіпають – на вірші Ліни Костенко, Галини Калюжної, Віталія Іваницького, Георгія Булаха, Богдана Пісного, Миколи Бакая, Віри Китайгородської, Тамари Севернюк, Ростислава Братуня… «Я пишу на тексти, які ще під час читання одразу хвилюють, спонукають бігти до рояля чи брати гітару і створювати музику. Має бути те, що глибоке, що хвилює людську душу, і незалежно від віку».

Працювати як тріо, кажуть, дуже комфортно. «Тому що між нами немає і бути не може конкуренції! – каже Павло-молодший. – Ми настільки різні, що кожен займає свою особливу нішу в цьому колективі. Тато – його роль навіть не потребує пояснень. Я – закінчив консерваторію, вчився на оперного співака, працюю в нашій Чернівецькій обласній філармонії і роблю кроки з індивідуального розвитку – тож у мене оперна манера виконання. У Славка дуже класно виходять рок-н-рольні речі. Драйвові такі… З поєднання всього цього  і виходить загальна картина. Ми з Славком також виконуємо дуети. Якби ми були однакові, то, можливо, були би «в тіні» – батьковій, або одне одного. Але оскільки ми геть різні, то й геть індивідуальні. Окрім того, ми росли на татовій музиці, але й не тільки на ній. Тож попри подібні тембральні моменти (бо це кров і гени, від цього нікуди не дінешся), манера і подача наші – різні. І як би нас не порівнювали – зрештою люди відзначають найголовніше: тепло родинного вогнища, яке ми створюємо на сцені».

Тепло родинного вогнища – для Чернівчан: 12 квітня, облмуздрамтеатр ім. О.Кобилянської, 19 год.

Запрошують батько і сини Дворські.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Слова пошуку:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *