Писанка: візерунчаста молитва

Наталія Суруджій вважає себе «звичайною писанкаркою, яка пише звичайні писанки в народному стилі – такі, як писала і пише кожна українська жінка до Великодня». Але спілкування з цією жінкою, лікарем, психологом з Топорівців, яка не просто закохана, а заворожена і цілком поглинута українською історією і культурою абсолютно перевертає уявлення про традиційну писанку, її символізм і призначення. Писанка – це не просто розмальоване яйце, це втілення нашарувань культури й історії, це енергетика і магія, і головне – що це правда.

писанки_2012_007

Писанкарства навчилася від викладачки МГУ

–          Як зазвичай і буває, здібності і схильності беруть початок в дитинстві, – розповідає пані Наталя. – Моє захоплення писанкою також почалося з родини, коли спостерігала, як пише писанки до Великодня бабуся – без професійного писачка виводить прості, але гарні квіти і листочки, потім занурює  яйце в різні фарби, і воно – біле, звичайне, перетворюється на квітку – це вже магія,  а ще магічний обряд освячення… Згодом, коли побачила зібрання взірців писанок художника-етнографа  Юрія Ференчука з Берегомета – зародилося бажання самій написати писанку, дати їй друге життя. Адже Юрій Ференчук  зібрав близько 1700 зразків, змальовуючи на папір акварельними фарбами зразки писанок  у стареньких бабусь, з відходом яких у кращий світ був би втрачений неймовірний скарб нашого народу. Згодом я знайшла людину, яка фактично навчила мене тримати писачок в руках – це виженківська писанкарка Дарія Клим, яка з великою любовю і майстерністю виписувала наші традиційні буковинські писанки. Памятаю, як вона мене хвалила за мою першу, хоч і не зовсім рівну писанку, і тим вселила віру в мене. А другою моєю вчителькою стала уродженка Буковини, на той час – з понад 30-річним стажем викладання народознавства в Московському університеті Зінаїда Іваницька.  Вона приїхала до рідні сюди і відгукнулася на пропозицію нашої громадської організації «Славія»  провести майстер-класи з писанкарства. Вона дала мені розуміння матриці писанки, яке почерпнула з праць дослідників В.Щербаківського і  Б.Рибакова, чиї рукописи зберігаються, на жаль, в російських архівах.

–          Як писанка вплинула на ваше життя?

–          Вивчаючи символіку писанки, зробила для себе відкриття – писанка, її символіка  тісно пов’язана  зі стародавньою історією України. Власне писанка – це символ України, бо пишуть писанки до Великодня в Україні та в тих прикордонних областях інших держав, де компактно проживають  українці. Саме писанка відкриває двері нашої історії, що сягає вглибину віків. Ці двері були для нас зачинені, нам дозволялося знати про себе не далі як на тисячу років,від хрещення Русі.  За цією датою була темнота. Та в історії, як і в житті настає час, коли заховане відкривається, ясне сонце правди потужним світлом осяває прожиті нашим народом тисячоліття звитяг, борні, пошуку себе. Україна – це країна учених, мислителів, мудреців, бо корінь слова «ук» та «уч» ідентичні.  Колись  більше 20 тисяч років назад Україна називалася Ораттою-Оріяною, а жителі називалися оріями , від слова орати. Це була перша у світі хліборобська цивілізація.

писанки_2012_003

–          Звідки ми про це знаємо?

–          У степу під Мелітополем  біля  Запоріжжя у святилищі «Камяна Могила»  на стінах викарбувані на каменях  такі ж символи як на писанці. Їх вік 20-22 тис років. Написи були розшифровані у 2001році археологом Ю.Шиловим та шумерологом  А.Г.Кіфішиним. Це були тексти гімнів-молитов. Відкриття  сенсаційне, бо воно доводить, що найстарішою писемною цивілізацією людства є цивілізація Оратти-Оріяни – праматері  цивілізації Шумерів, що займала територію сучасної України, Балкан, Кавказу і Малої Азії (тепер Туреччина) з матріархатом і праукраїнцями – оріями, звідки біла раса розселилася по всьому світу. Була не менш стародавня (а то й ще давніша) історія на території нашої області, де за археологічною картою бачимо прадавні поселення від  7 тисяч і старіші чи не біля кожного сучасного села: с. Непоротове, на березі Дністра, за результатами розкопок, сягає 40-тисячолітньої історії; Чорнівка біля Топорівців – теж прадавня, біля 7 тис років; в Мамаївцях, Лужанах, Шипинцях трипільські черепки мало не під ногами знаходять, тож 600-ліття Чернівців – це також не більше, ніж легенда, заснована на нашій обмеженості у знахідках про місто, бо поселення поблизу  Чернівців  набагато древніші. Ще одне сенсаційне відкриття – символи писанки, протошумерські символи «Камяної Могили» та руни ідентичні. З часом руни трансформувалися у  букви. Отже наша мова українська– одна з найдавніших у світі! Це було, і енергетична пам’ять про це збережена, закодована у писанці, яка є символом початку світу.

–          Писанка – це щось більше, ніж просто атрибут великоднього кошика?

–          Попри те, що традиція «поклоніння яйцю» оспівана в різних міфах світу, що вона в багатьох народів символізує Божий початок Всесвіту, у казках (як-от «Яйце-райце») з яйця починаються всі багатства світу)а латинське прислів’я твердить, що все починається abovo – від яйця, розписування писанок є суто українською традицією. Традиційно українці завжди писали писанку на сирому яйці і запікали в печі. І що дивовижно: писанка, написана традиційним узором, не псується. За здоров’я писали на сирому яйці, а за упокій – на вареному. Писанка ніколи не мала прикладного значення. Її не їдять. Це як молитва, побажання щастя, здоров’я, радості, благополуччя. Шкаралупу писанки не можна викидати в сміття – це як ікона, як молитва. Її треба закопувати в землю або кидати на воду.

–          Але зараз люди не дотримуються традицій свідомо, не вкладають у свої дії глибоких змістів. Просто за звичаєм ідуть на Великдень до церкви. Це можна робити без глибокого розуміння?

–          Це потрібно робити. Навіть несвідомі дії підтримують магічну рівновагу у світі. Колись Гнат Хоткевич записав у Карпатах таку легенду: «Як перестануть люди писанки писати та на Юрія класти вогні – світ цей згине і пам’яті по нім не лишиться! Та й доти буде світ стояти, доки люди будуть писанки писати та на Юрія палити вогонь…»

Писанка – це наше рідне, українське християнство

–          Є думка, що писання писанки, і взагалі визнання яйця як особливого символу Початку світу, прийшло до нас з язичницьких часів і мало пов’язане з християнством, в обрядах якого використовується.

–          Основою вірувань наших пращурів є віра в Триєдиного Бога. Рігведа – стародавні релігійні гімни, написані ведичним санскритом – яка саме нашими пращурами була принесена в Індію і стала основою індуїзму – оспівує Праматір Божу, яка кожні 2 тисячі років народжує Сина-Спаса, який віддає життя за людей. Це християнство, але не чуже і не привнесене – це християнство наше, рідне. Не можна обмежуватися рамками релігії, світ набагато багатогранніший, складніший і глибший. Хтось вірить, що світом керують люди – ні, це надто примітивно. Інші думають, що світом керують ідеї – але й це не так. Насправді світом керують символи і знаки.

–          Ті, що зображені на писанках?

–          У тому числі. Писанка – письмо знакове, символічне, але на інтуїтивному рівні зрозуміле, близьке, рідне всім, хто торкається писанки. Це означає, що інформація, яка випромінюється з писанки, торкає глибинні шари психіки людини. У глибині індивідуальної підсвідомості виявляється суспільна підсвідомість, а на ще глибшому рівні – інформаційні поля інших культур, цивілізацій, епох. Іншими словами, на глибоких рівнях підсвідомості людина зв’язана зо всіма іншими людьми, колективами, культурами. Це означає, що перестає працювати принцип локальності: людина є дійсно представником не тільки людства в цілому і навіть не стільки людства, як всього проявленого світу. Мікрокосм людини тотожний Макрокосму Всесвіту. На писанці бачимо зображення і символу безкінечності – нашої галактики Чумацький шлях. І Божої руки. І восьмикутної зірки, яка символізує ауру людини… Це знаки, символи, які є не просто так і які насправді «працюють», впливають на світ і людину, і це дивовижно.

Майстер-класи з писанкарства – від школярів до  СБУ

–          Писанка справді має чудодійні властивості?

–          Справді. Коли пишеш писанки – краще почуваєшся, стабілізується тиск у людей, в яких він порушений, покращується пам’ять. Людина стає умиротвореною, спокійною,виникає стан «не думання», коли жодна думка не тривожить. Між іншим цей стан йоги здобувають довгими тренуваннями, а при писанні писанки він виникає автоматично. «Мозок відпочиває, душа літає» – так висловився один девятикласник, коли написав писанку.

–          Ви проводите майстер-класи з писанкарства?

–          Так, часто. Моєю мрією є відродити писання писанок на Буковині і у всій Україні. Тому я стараюся навчити не тільки дитину, а й матір, щоб Великодня писанка стала сімейною традицією. Обовязково розповідаю про прадавню історію україни, бо знання своєї історії окрилює, показує звідки ми є, якого Роду, яких батьків нащадки. Пізнаючи себе, ми розуміємо куди нам йти, а йти нам треба до себе, до свого джерела, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».  Нещодавно повернулася з такого заходу для працівниць СБУ в Києві. І знову ж таки переконана – це неспроста, адже є безліч писанкарок, в тому числі й у столиці. Я впевнена, що моя роль була не просто в тому, аби показати ученицям, як тримати в руці писачок і які бувають візерунки – а розповісти історію України, зацікавити інформацією, яка досі їх не обходила. Саме такі «випадковості», які стаються внаслідок щоденного вільного вибору людини, що їй робити, призводять до глобальних змін і зрушень – як у свідомості, так і в матеріальній реальності.

–          А зараз поспішаєте до школярів…

–          Саме сьогодні в мене заняття з третьокласниками п’ятої гімназії, яку свого часу закінчила і я, і де багато років працювала моя мама, і в якій навчається моя дочка. А старшокласники нашої гімназії пишуть писанки, присвячені Героям Небесної Сотні. Це  писанки з традиційними орнаментами, на них учні роблять спеціальну позначку – або Прапор України, або Герб, і пишуть імя загиблого Героя. Це  теж певна енергетична дія, молитва.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *