Спеціалізована антикорупційна прокуратура досі залишається без голови. Скільки ще триватиме така ситуація, і чим є небезпечною для влади, “Цензор.НЕТ” запитав у керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна.
***
19 січня до нас приїхав “ревізор” – в Україну з візитом раптом прибув держсекретар США Ентоні Блінкен. Причина – концентрація російських військ на українському кордоні та можливий наступ Росії. Здебільшого це питання й обговорювалося на переговорах із представниками української влади. Як і те, чим Америка може нам допомогти. Але не обійшлося і без розмови про боротьбу із корупцією. Блінкен закликав без затримки завершити обрання керівника САП. За цим конкурсом, який триває понад рік, уважно стежить очільник Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Ми зустрілися, щобb детально проговорити цю тему.
“ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЗАХИЩАЄ СВОЇХ КОРУПЦІОНЕРІВ”
– Українська влада, нарешті, дослухається?
– Мені здається, що в принципі не дотримуватися свого слова, особливо главі держави, це дуже негідна історія. Тим більше вона є такою, коли це слово дано публічно і президентові ключового безпекового союзника. Особливо непристойно, коли тобі втретє про це нагадують, як зараз. Наголошую, Зеленський дав обіцянку негайно чесно обрати голову САП ще у вересні минулого року. Чи вистачить у Офісу президента, скажімо м’яко, нерозуміння реальності, щоб проігнорувати нагадування ще раз? Питання не до мене. Чому це буде нерозумно? Тому що є МВФ, чиї гроші вже потрібні країні. Їх треба буде ще більше за будь-якого сценарію розвитку подій. А при більш реалістичному – кошти будуть критично необхідні. МВФ – не політична інституція. Вони не дадуть ні копійки після того, як їх в листопаді обманули про САП. Тоді Україна пообіцяла, що конкурс буде завершено до кінця осені. За це отримали 700 мільйонів доларів по найнижчій в світі ставці. Але МВФ “кинули”. 99,9 відсотків, що наступних грошей без результатів цього конкурсу не буде. Я веду до того, що все одно обіцянку доведеться виконати. То навіщо так поводитися, вбиваючи репутацію президента та довіру до його слова?!
– Влітку нам в інтерв’ю ти сказав: “Зірваний конкурс по САП – це буде репутаційне самогубство Зеленського бензопилою”. То репутація знищена? – Ми зараз говоримо про репутацію президента країни, яка перебуває у стані війни. Тому я намагаюся бути дуже м’яким у своїх висловлюваннях. Скажу так: допомогу фінансами, зброєю отримує Україна. Не Зеленський. Допомога не за те, що він, як президент, зробив, а за те, що він є президентом України. Цього розуміння різниці у команді Зеленського немає. І це велика проблема для всієї країни.
Уже навіть якось соромно за президента через те, що держсекретарю США у такій напруженій для України ситуації через загрозу атаки Росії доводиться привселюдно робити зауваження у такій, здавалося б, нескладній внутрішній справі. У тебе які відчуття?
– Тепер уяви, що відбувається будь-яке із двох останніх засідань конкурсної комісії по обранню керівника САП. Його дивляться журналісти, редактори, урядові аналітики країн G7 та їхні ж посли в Києві. А відбувається увесь той треш, який чинили голова комісії та інші “ОПешні” члени: котик не нагодований, бали забув, не можемо арифметично їх додати, не спроможні підняти руки. Просто огидна історія! Якби я мав завдання, наприклад, від Росії зганьбити Україну в очах максимальної кількості її союзників, я б зробив саме так, як було. Крім того, це ж не перша серія цієї ганьби. Я не розумію: в Офісі президента аж настільки некомпетентні, що цього не бачать, чи вони є замовниками цього? Або, як мінімум, для них це – ок. Тут давно обговорюється питання: йдеться про некомпетентність чи злий умисел?
– Ти до якої версії більше схиляєшся?
– Припустимо, що це некомпетентність. Нам чи країні від цього легше?! Якщо президента воюючої держави можна розвести або обдурити аж на такій простій історії, як конкурс на керівника САП, про який усі пишуть, а посли йому говорять особисто, то як він збирається вигравати війну?! Тут рівень завдань і проблем незрівнянно складніший!
– А він збирається вигравати війну?
– Немає вибору. Він – Верховний Головнокомандувач. До виборів у нас не може бути іншого. Так от якщо Верховного Головнокомандувача під час війни можна обманути в такому елементарному, то у нас, як країни, серйозні проблеми. Навіть якщо йдеться про некомпетентність. Від цього особливо легше не стає.
– Судячи з останнього звернення Зеленського, ми з ним живемо в різних країнах.
– Я не дивився. Нецікаво.
– Розказував про шашлики та закликав не панікувати (ми записуємо інтерв’ю до заяви Зеленського про можливу окупацію Харкова Росією, що може стати початком війни. – О.М.). З огляду на те, яким було це звернення, то якраз можлива паніка тут виправдана.
– А яка мета такого меседжу – не панікувати? Щоби що?
– Щоб не скуповували продукти, сірники…
– А чому ні?! От я розумію, що країна у війні, що є загроза вторгнення, різного роду атаки, які можуть призвести до того, що буде важко купити продукти. То чому не можна їх придбати наперед?! Це не паніка, а здорова логіка.
Якщо ціль зупинити паніку, то треба не розказувати, що все добре (тому що це не так), а допомогти людям спокійно та виважено готуватися. Дай Бог, те, до чого так готуєшся, не відбудеться. Але ціна помилки надто висока. У чому проблема президенту нормально про це розказати?! Скажу тобі так: немає сенсу дивитися відео Зеленського. Це історія про комунікацію, а не про суть. Навіщо витрачати час?
– Просто тут можна провести паралель: коли навіть керівництво США відкрито говорить про високу ймовірність вторгнення Росії в Україну, а наш президент розказує, що не треба нагнітати, то як можна сподіватися на призначення керівника САП, яке він обіцяв міжнародним партнерам? Складається враження, що ні в першому випадку нічого хорошого не буде, ні в другому.
– Ні, я – оптиміст. Все буде добре і там, і там. Щодо САП: немає позитивного пояснення усій цій історії – тобто того, що можна вигадати, щоб виправдати тут Зеленського. Існує єдине пояснення – він захищає своїх корупціонерів. Іншого немає! Який сенс не виконувати обіцянку, дану Байдену, в час, коли для нас дуже важлива підтримка його країни? Це ж питання виживання! Має бути причина, яка переважає повагу до власного слова, репутацію та критично необхідну нам допомогу. Єдине значиме, що може бути, це безпека своїх корупціонерів (бо САП – це тільки про боротьбу із корупцією). І це прямо лякає!
Тут є ще цікавий момент: доганяти Порошенка у Татарова є час. Виходить, це більший пріоритет, аніж виконати обіцянку, дану ключовому безпековому союзнику, чия підтримка нам вкрай потрібна? Дивні пріоритети у Офісу президента. От реально!
– Нещодавно ти написав: “Схоже, Банкова дасть відмашку своїм членам комісії таки затвердити переможця (Клименка), але потім “збиватиме” його незаконною (повторною) спецперевіркою. За результатами повторної спецперевірки в Клименка або заберуть доступ до держтаємниці, або рішенням суду скасують конкурс через власне незаконність повторної спецперевірки”. До чого це призведе?
– Неважливо, яким способом спробує скористатися Банкова, щоб скасувати, затягнути цей конкурс. Ні в кого зовні немає сумнівів, що це робить Офіс президента. Вони влаштували такі ігри: прикриймося Офісом генпрокурора чи комісією, придумаємо, що СБУ забирає доступ до держтаємниці. На Банковій або немає усвідомлення того, що усі розуміють, що це все вони роблять, або їм просто начхати. Якщо вони читатимуть цей матеріал (а вони нормально читають “Цензор”), звертаю увагу: “Шановна владо, усі розуміють, що за цим стоїть конкретно Татаров під керівництвом Єрмака, як мінімум, з погодження президента, що ви зараз блокуєте та знищуєте конкурс. Чим би ви не прикривалися, які б схеми та інструменти не вигадували, це неважливо. Тому, будь ласка, просто закінчить конкурс. Уже ж навіть переможець є! Все одно це доведеться зробити задля траншу МВФ”.
– Але ж переможець не свій, а той, який не влаштовує.
– Це не перша влада, яку ми намагаємося вмовити, переконати, змусити провести реформи в Україні. Її проблема в некомпетентності. Припустимо, я – Зеленський чи Єрмак. Моя ціль – ліквідувати небезпеку для своїх корупціонерів від незалежного ефективного керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Я бачу цей клінч. Розумію: слово, яке дав Байдену, важливіше за оцю історію із САП. Не проблема – я відступаю, красиво закінчую конкурс, а потім через парламент забираю повноваження у нового керівника САП, або через дисциплінарну комісію “зношу” його тощо. Тобто з ходу є як мінімум шість варіантів, як убезпечити себе та захистити своїх корупціонерів. То навіщо це все?! Навіщо ганьбитися?!
– Навіщо?
– Я скажу, навіщо. Якщо я – російський шпигун чи мені заплатили гроші, а моя мета – зганьбити президента України та його команду в очах західних союзників, я б робив точно так, як зараз чинить Татаров у цьому конкурсі. Повторюся: уберегти своїх корупціонерів абсолютно можливо, завершивши конкурс.
– Ми їм зараз підказали, як “вирулити”.
– Та вони і так все знають! Це ж елементарні речі! Все ж там в команді є люди (я їх знаю), які можуть прорахувати ці кроки.
Те, як веде себе Татаров в цій ситуації, як він нею керує, має одну мету: зганьбити Зеленського на весь світ. Що йому добре вдається.
“У КОЛОМОЙСЬКОГО НЕМАЄ ЖОДНИХ ПРОБЛЕМ”
– Ти говорив, що блокування конкурсу може бути пов’язане з олігархом Ігорем Коломойським. Зокрема, ймовірно, це стосується його інтересів. Яких саме?
– “Привату”. Яка зараз логіка усіх топ-корупціонерів, яких “доганяють” НАБУ і САП? Коли ключовою процесуальною особою в усій роботі Спеціальної антикорупційної прокуратури є Венедіктова, ніхто особливих загроз не відчуває – ні Ахметов, ні Коломойський, ніхто. Бо це ж Венедіктова, із якою, зрозуміло, як домовлятися. Зрештою, на яку при потребі може натиснути Офіс президента. Як тільки на чолі САП стає незалежний професіонал, на якого не має впливу ані генпрокурор, ані Банкова, все значно ускладнюється. А я нагадаю: у ключових фігурантів найбільшої корупційної схеми в історії країни – “Приватбанку” уже вручені підозри, а справа близька до суду. Тому, так, блокування конкурсу САП – це інтерес і Коломойського і, до речі, Ахметова та будь-якого з фігурантів справ НАБУ. Тому що чесний керівник САП – це зовсім інша динаміка і результати всієї антикорупційної структури. А залежний – це їй хана. Тому що у кримінальному процесі важливіший прокурор, а не детектив чи слідчий. Це він дає вказівки, що робити, погоджує будь-які значимі процесуальні або слідчі дії. Або не погоджує. Або буває й такий варіант: надає дозвіл на обшук, але попереджає про нього фігурантів. “НАБУшники” приходять, а в офісі тільки монітори стоять і записка в сейфі: “Щось знайшли?”. Це реальна історія. Тому, якщо Банкова виграє цю “війну” і ставить залежного керівника або нікого (і його функції продовжує виконувати генпрокурор, як зараз), залишаться ті ж проблеми, які маємо.
– Наскільки взагалі Коломойський зараз має вплив на Зеленського? Їх нещодавно “застукали” в одному готелі в Буковелі. То у них все добре?
– У Коломойського немає жодних проблем. Плюс, схоже, зараз “Нафтогаз” підігрує йому у розділі “Укрнафти”. Історія йде до того, що Україна, як держава, отримує вичерпані свердловини там, де уже екологічна катастрофа, а Коломойський – свіжі й повні на Сході. Якийсь дивний збіг, правда? У мене язик не повертається так сказати.
– А де ж обіцяна боротьба з олігархами?
– Не бачу, де боротьба із Коломойським. Зате спостерігаю, як “1+1” вилизує теперішню владу. Сумно дивитися.
– За твоїми відчуттями, коли завершиться ця вся історія із САП?
– Влада тут не розуміє, що далі. Горизонт планування – одна комісія, один тиждень. Ця історія закінчиться все одно, бо найближчим часом будуть потрібні гроші МВФ. Думаю, швидше, аніж в березні. Тобто все одно доведеться це завершувати. Навіщо це робити із ганьбою пізніше, аніж зараз можна із честю?!
– Виходить, в лютому у САП може з’явитися керівник?
– Я боюся називати конкретні дати. Я сподіваюся на якусь адекватність в Офісі президента.
“ЧИ “ДОБАЗАРИТЬСЯ” КОЛОМОЙСЬКИЙ З ПУТІНИМ? ТАК. ЯК І ВСЯ ДЕБЕЕРІВСЬКО-ПРОКУРОРСЬКО-СУДДІВСЬКА ШОБЛА”
– Був ще один цікавий конкурс на керівника ДБР…
– Де поставили політично залежного від Офісу президента виконуючого обов’язки керівника ДБР, легалізуючи це все конкурсом. Те саме, що відбулося із Бюро економічної безпеки. Це не конкурс! “Фіговим листком” видимості конкурсу прикривали політичне призначення.
– Тут взагалі показова ситуація – міжнародники відмовилися від участі в конкурсній комісії.
– Не хотіли собою легалізувати цей процес. І правильно зробили!
– Такі процеси, які відбувалися під час обрання керівництва БЕБ, ДБР і зараз САП, хіба не дискредитують сам конкурс, як такий?
– У БЕБі та ДБР конкурсу, як такого, не було. Бо він передбачає незалежну професійну конкурсну комісію. По ДБР її конструкція була такою, що навіть якби “зайшли” міжнародними – незалежні експерти, то вони б там були в меншості. Легалізуючи собою процес, не мали б вплив на його фінальний результат. Ніхто цього робити не буде.
Конкурси необхідні. Вони є критичним елементом ефективності та незалежності будь-якої державної інституції. Але вони має бути справжніми, а не “фіговим листком”, яким прикривають політичне призначення. Бо в БЕБ конкурс тривав три тижні. Різниця між тим, що було у БЕБ і САП, в тому, що у першому випадку взагалі не було незалежних членів комісії, а в другому – міжнародники мають блокуючий голос. Там за три тижні свого отримали, а тут – півтора роки такого не можуть “протягнути”. Більше того, вже є переможець – не їхній. Тобто у САП є конкурс, а у БЕБ була його видимість.
– Хотілося б, щоб залишилася довіра до конкурсів та надія на те, що буде по-чесному.
– Не можна сідати за карти із шулерами, очікуючи чесної гри.
– З ними треба так грати, як вони?
– Треба встановлювати правила, за якими шулера за стіл не сядуть.
– Цього року нас чекає ще один конкурс – на директора НАБУ, адже навесні спливає термін перебування на посаді Артема Ситника. З огляду на вищезгадані нами ситуації, чого нам тут очікувати?
– Тут правила гри такі, що навіть якщо за стіл сядуть шулери, вони програють. Тому що закон передбачає переважаючий голос міжнародних незалежних експертів. Якби в комісії по САП зараз так було, то уже мали б результат. Тому зламати роботу комісії по НАБУ буде значно важче. Чи можливо? Беззаконникам так. Просто буде складніше.
– Кого ми можемо побачити на посаді директора НАБУ?
– Слухай, я був щасливий від побачених кандидатів на конкурсі САП. Він показав ціле нове покоління можливих керівників правоохоронного органу. Прийшли такі сильні детективи НАБУ і прокурори САП (десь 15 чоловік), обирай будь-якого! Це готові професійні керівники, за плечима яких – результати в розслідуваннях, управлінський досвід. Тобто з кандидатами як раз взагалі немає проблем.
– Не виключено, що влада й свого кандидата “пропонуватиме”.
– Вперед на міни! Конкурсна комісія зовсім інша.
– Чому у нас взагалі така біда із антикорупційними органами, які зараз є вкрай важливими?
– Тому що вони загрожують діючій владі та олігархам. Для останніх навіть Путін – менша загроза, тому що завжди можна “добазаритися”…
– Із Путіним?
– Чи “добазариться” Коломойський з Путіним? Так. Навіть не сумнівайся! Як і оця вся ДБРівсько-прокурорсько-суддівська шобла. Не завіз же Путін в ОРДЛО своїх прокурорів та суддів. Там усі “старі” працюють. Тому цьому прошарку – взагалі без проблем.
Так, Зеленський, деякі міністри перейшли із Путіним певні “червоні лінії”. Олігархи – ні. Як і уся та шобла. Вони як за вказівкою Банкової бігають, так само за наказом Кремля незаконно “доганятимуть” людей. Для них головне – лишитися на своїх посадах, генерувати кеш для себе. Тому не ці люди чинитимуть спротив Путіну.
– А як же палкі обіцянки президента про боротьбу із корупцією?
– Вони усі поховані конкурсом САП. Знаєш, чому ще Офіс президента не зовсім усвідомлює реальність? Вони чомусь вважають себе геніями комунікації. Можливо, розважальної так – я тут не розбираюся. Але у суспільнополітичній – повні профани. Історія з Порошенком тому є яскравим прикладом.
Конкурс на керівника САП показав усім, що заяви про боротьбу із корупцією – брехня. Тут навіть прихильники Зеленського не мають, що пояснити. А як це зробити?! Єдине, що можуть сказати – його, бідного, обманюють. Смішно чути, але нехай. Ситуація настільки однозначна, що тепер Зеленський взагалі не може використовувати риторику боротьби із корупцією. Приклад: Офіс президента виходить із заявою, що Порошенко зловживає процесуальним правом. Це говорять люди, які “зґвалтували” Кримінальний процесуальний кодекс, рятуючи Татарова від в’язниці! Хоч би вже рота не відкривали. Вони не розуміють, що в суспільних комунікаціях справедливістю не є те, коли ти “доганяєш” Порошенка (навіть, припустимо, якщо це правильно), але при цьому “відмазуєш” своїх. Не можна вручати підозру Порошенку в реально складному злочині, а Трухіну за п’яне ДТП – ні. Цей контраст – крик про несправедливість Зеленського. Вони самі таким чином показують: ми несправедливі! Навіщо?! Вони реально вважали, що історія із Порошенком додасть їм рейтинг?
– Складається враження, що так.
– Порошенку додасть залізобетонно. По-перше, сконцентрує його ядро. По-друге, значно опустить планку негативного рейтингу. Вони електорально і комунікаційно Порошенку дуже допомогли. У Офісу президента через це – тільки мінуси. У Порошенка – плюси. Вони зробили так, що мінімум раз на два тижні його показуватимуть усі українські та міжнародні канали. Вони самі “привели” йому камери до суду. Якесь безумство! Але то їхні проблеми.
ЯК ТАТАРОВ ЗАХИЩАВ ЯНУКОВИЧА І ЗАХАРЧЕНКА, ТАК САМО ЗАРАЗ ВІН ЗАХИЩАЄ ЗЕЛЕНСЬКОГО І ЄРМАКА
– До правоохоронних органів теж є питання. Зокрема до генпрокурора Венедіктової. Вона останнім часом поводиться досить цікаво: коли треба підписувати щось сумнівне, раптом опиняється у відпустці, і це робить хтось із заступників…
– Не просто хтось із заступників, а Симоненко – дружбан Татарова, який бухав у нього на дні народження.
– Такі дії Венедіктової свідчать про те, що вона усвідомлює: доведеться нести відповідальність?
– Точно усвідомлює. Треба віддати належне Венедіктовій – вона має голову на плечах, і швидко “виросла”. Розуміє політичне поле і наперед його прогнозує значно краще, аніж Офіс президента.
– Чому тоді досі залишається на посаді?
– Зеленський все більше втрачає контроль над парламентом. Історія із Порошенком його ще більше знизить.
– Чому?
– Класно написала Ведернікова в “Дзеркалі тижня”: Коли влада програє у придворному Печерському суді, то ті, хто ухвалюють рішення в цій країні, включаючи олігархів та силовиків, починають зворотній відлік її кінця. Або не розпочинайте процес, або не програвайте. А вони програли!
– То ми скоро можемо побачити низку відставок?
– Я думаю, це сильно політично та електорально підірве Зеленського.
– “Вчасно зрадити – означає передбачити”. Та ж Венедіктова може найближчим часом піти.
– Вона вже не виконує вказівки Офісу президента. Як і багато хто ще. Причому ще до історії з Порошенком. Кількість цих людей зараз значно зросте.
– До речі, ще на початку жовтня в Трускавці говорили про відставку генпрокурора.
– І що – відставили?! Навіщо їм вступати “в бійку” із Венедіктовою, якщо все, що треба, підписує Симоненко?!
– А Симоненко до останнього виконуватиме вказівки?
– Подивись на Татарова! Він же до останнього захищав Захарченка. Таким все одно, кого слухати. Татаров і Симоненко працюватимуть на Путіна, аж гай шумітиме. Їм плювати! У них немає принципів та цінностей.
Як Татаров захищав Януковича і Захарченка, так само зараз він захищає Зеленського і Єрмака. І так само, як я кажу, захищав би Путіна! Один в один! Таких людей треба “випалювати розпеченим залізом” з державної служби, а не захищати, “ґвалтуючи” закон. Як раз найбільшою помилкою Зеленського є те, що він таких захищає та дає їм владу.
Дивись, головний по кримінальній експертизі в країні Олександр Рувін відпочивав із Порошенком. Це його кореш. Там немає, де клеймо поставити! А Зеленський і Єрмак його захищали. Тепер Рувін їм заважатиме посадити Порошенка. І таких “рувіних” в системі вистачає з головою. Тому безвідносно від того, винний чи ні Порошенко, Зеленський його не посадить. А от наступний президент Зеленського точно посадить.
– Можливо, Зеленський теж втече?
– Куди?
– Наприклад, в якусь африканську країну.
– Ні. Хіба в Ізраїль. І то, я сумніваюся, що він там особливо комусь буде потрібен.
Якщо він доведе аж до такої ситуації, що треба буде тікати, то йому немає, куди. От куди Татаров втече – я розумію…
– У Росію?
– Взагалі без проблем! Демченко, Рувін та Симоненко за потреби теж. У пацанів там усе буде нормально. А от Зеленський в Росію не втече – у нього немає цієї опції. По Єрмаку – не знаю. Сумніваюсь, що його там не будуть раді бачити. А от Зеленському туди дорога закрита. Він робив кроки, які Путін йому ніколи не пробачить. Навіть з точки зору правил політичної гри Росії. Там не вибачають такої поведінки.
– Судячи із рішення Шевченківського суду про закриття справи проти Татарова, його “зацементували” у владі?
– Поки ще ні. Прокуратура досі не виконала цього рішення. Ним Татаров захистив себе від переслідування у цій справі, яка реально була знищена. Його “бетон” – Зеленський, а не рішення судів. Він без Зеленського – ніхто і звати його ніяк. Тут його гарантія безпеки і того, що можна робити усе що завгодно. Татаров “відюзав” Зеленського. Він в Офісі президента створює таку видимість, що ніхто, окрім нього, не може давати результат. Але тепер професійні люди, які могли б бути реально результативними, не знищуючи інституції та правила, не захочуть там працювати. Надто токсичною зробив команду Татаров собою і своїми діями.
У чому ще проблема Зеленського? Все менше людей слухають Єрмака та Татарова. Рішення суду по Порошенку – хороший цьому приклад. Усі ж розуміють, до чого це все йде. Ніхто не хоче бути з ними в одному “човні”. Коли Зеленський зрозуміє, в якому “човні” він знаходиться, і куди “пливе”, розвертатися буде пізно.
– До речі, суди вони теж зараз реформують.
– Із хорошого: якщо Зеленський доведе до завершення судову реформу, це вже буде варте багато чого. Вона реально почала рухатися. Я сподіваюсь, коли Зеленський усвідомить усю проблемність свого становища, захоче довести до кінця хоча б якусь реформу, яка впише його в історію. От судова може стати такою.
– Чи буде йому вигідна ця реформа, якщо поруч залишаться ті, по кому потім у судах можуть розглядатися кримінальні справи?
– Тобто президенту потрібна контрольована судова реформа для досягнення своїх цілей, правильно? Але чи сильно досягнув мети із Порошенком?! І ОАСК, який зараз слухається Зеленського, першим його “зіллє” при першій же нагоді. Це помилка, із якою жив Порошенко – я контролюю суди. Ні-ні! Вони тебе слухають, поки ти у владі – тобто тимчасово. Як тільки її втрачаєш, ці суди тебе швидко “наздоганяють”. Так само як нереформовані Порошенком прокуратура і ДБР зараз його “доганяють”.
Інша історія – президенту вигідні нечесні суди, адже після відходу від влади з ними можна буде порішати? Ні, не вийде. Вирішить чинний президент. А тобі буде хана. Твій єдиний захист в майбутньому від влади, яка тебе “наздоганятиме”, чесні правоохоронна система і суди. Приклад: Порошенка сьогодні судять за злочин, який по суті є корупційним. Якщо прибрати держзраду, доводити частину по корупції набагато простіше. Але ж цим займається не НАБУ, у чиїй це компетенції. Тому що Татаров розказав Зеленському, що він все порішає. Правда, цікаво? Порошенко “кришував” нереформовану прокуратуру і разом з Аваковим “роздерибанив” ДБР. І весь час вони нападали на НАБУ. Порошенко втратив владу і виплекані ним прокуратура і ДБР його тепер “наздоганяють”. А НАБУ – ні. Бо це незалежний орган, яким керує не Татаров, а закон. Сподіваюся, ця ситуація хоч чомусь навчить як Порошенка, так і Зеленського, який має зрозуміти: треба будувати чесні інституції. Я команді Порошенка багато разів казав: “Прокуратура, яку ви не реформуєте, та створене вами ДБР вами ж першими й займуться”. Сміялися з мене. Я зараз кільком написав смс: “Як там ваш контроль за ДБР, нормально?”. Тільки Порошенко відіб’ється, тому що має оборону в судах. Той самий Рувін ніколи не дасть експертизу проти свого друга. Порошенко дуже інтегрований в систему, яку Зеленський вже не контролює та якою не вміє управляти. А от коли нова влада “наздоганятиме” Зеленського, у нього й близько такого захисту не буде. Навпаки!
– У чому різниця впливу на систему Порошенка і Зеленського?
– Порошенко систему захищав і домовлявся. Зеленський через Татарова намагається її зламати й нагнути. Тому зараз вона Порошенка захищає, а Зеленського “наздоганятиме”. І зробити це буде набагато простіше. Тому що Порошенко розбирався у процедурах. Він би не дозволив присутність на оприлюдненні секретної інформації людини, яка не має відповідного доступу. А я підозрюю, що помічниця президента (Марія Левченко. – О.М.) неодноразово була на нарадах, де така інформація обговорювалася.
Рано чи пізно Зеленський усвідомить усі небезпеки, які чекають на нього, і ті ж Татаров із Симоненком скажуть: “Тобі треба вчепитися за владу, або ти сядеш”. Тоді питання демократичних процесів, чесних виборів буде набагато менш пріоритетними, аніж виживання. Цей страх може штовхнути Зеленського у дуже нехороші ситуації, як, наприклад, електронне голосування, яке є екзистенційною загрозою для країни. Зеленському ті ж самі Демченко та Татаров розказуватимуть: “Ти так виграєш вибори”. Ні-ні, не він, а Путін. Це буде найпростіший спосіб окупації України без жодного танку – зламати систему й завести якусь ОПЗЖ чи ще когось. У Зеленського не вистачає компетенції це усвідомити. Ніде в світі не вдалася історія з онлайн-виборами. Навіть в Естонії зараз серйозні проблеми із тим, як захистити свою систему. А у нас чотири дні не можуть урядові сайти “підняти”, які взагалі півдня пишуться! Куди тут вводити електронне голосування?! Припустимо, вони створили мега класну космічну систему захисту. А хто заважає 400 тисяч “байденам” проголосувати за Зеленського? “Джо Байден” проголосував же електронним ключем за петицію по Татарову. Саме онлайн-голосування знівельовано недовірою до влади, яка тут вже “намутила”. Чому я пов’язую це із владою? Там очевидний склад злочину, тому що підписувалися справжнім електронним ключем. Держспецзв’язок сказав, що це підготовлена та спланована хакерська атака. Ми пишемо заяву про злочин в прокуратуру, Нацпол. Так реєструйте провадження! Ви ж самі сказали, що це хакери. Відмовляють навіть у початку розслідування! Ми йдемо до суду, де десятки разів вигравали такі справи. А він теж відмовляє. Ми – в апеляцію. Там теж відмова! Очевидно, це вказівка Банкової навіть не починати розслідувати. Вибачте, ви після цього мені розказуєте про чесне онлайн-голосування на виборах?! Не смішіть!
“НЕ ЗЕЛЕНСЬКИЙ КОНТРОЛЮЄ ВОВКА, А НАВПАКИ”
– Ти згадав про ОАСК, який Рада ніяк не ліквідує…
– О, я в понеділок був на ефірі на “Суспільному” із депутатом від “слуг” з комітету правової політики Денисом Масловим. Я його запитав: “Чому десять місяців ваш комітет не голосує невідкладний законопроєкт президента?”. Починає “петляти“. Відповіді немає.
Уже ж очевидно – ОП захищає ОАСК, про який сам президент казав: “Більше ніяких сейфів з готівкою”. А його ж невідкладний законопроєкт про ліквідацію ОАСК навіть не голосує парламентський комітет, де у нього більшість! Пам’ятаєш, коли напередодні чергового засідання конкурсної комісії по САП ОАСК виніс рішення, яке мало б “вбити” конкурс? Реліз Офісу: “Ми не підтримуємо, це неправильно!”. Чергове бла-бла-бла випустили, а законопроєкт все одно не розглядають. Це означає, що вони брешуть. Якби реально були проти цього рішення, то уже хоча б комітет проголосував. Однак, виходить, воно писалося на Банковій. І тут так: або Офіс президента взагалі не розуміється на комунікаціях, або виставляють себе ідіотами. Інакше як це пояснити – ми подали невідкладний законопроєкт до Верховної Ради, а наші ж депутати 10 місяців його не голосують!
– Можливо, Зеленський законопроєктом спробував налякати Вовка, спонукаючи його до домовленостей? А тепер не знає, як викрутитися.
– Про некомпетентність тут можна говорити у політичному і в комунікаційному полі. Перше, свого часу Порошенко домовився з Вовком. Чим скінчилося? ОАСК заборонив виїжджати з країни половині команди Порошенка, як тільки той почав програвати вибори. Із цим буде так само. Не Зеленський контролює Вовка, а навпаки! Це базове нерозуміння Зеленського.
Друге, а як ти можеш домовлятися із Вовком, коли ти подав невідкладний законопроєкт про ліквідацію ОАСК?! Як ти це все поясниш своїм виборцям? Ти говоритимеш на чорне біле, як зараз роблять твої депутати в цьому питанні? Мені Маслов казав: “Віталію, ви не розбираєтеся, не можна ліквідувати ОАСК”. Я відповідаю: “Так не я, а ваш президент не розбирається, бо це його ініціатива!”.
В середу має бути засідання комітету, а законопроєкту знову немає в порядку денному.
– То поки Зеленський при владі, Вовку нічого не загрожує?
– Так думає Вовк. Я не вважаю, що він правий. Але поки виглядає саме так.
– Наостанок запитаю тебе про ситуацію, яка трапилася з тобою нещодавно: стало відомо, що податкова намагається стягнути з тебе понад 200 тисяч гривень…
– 227 400 грн.
– Тут теж без ОАСК не обійшлося. На їхньому сайті повідомили, що надійшов позов. Ти писав, що йдеться про ситуацію із спаленням твого будинку, коли небайдужі скинулися, і ти з цих коштів сплатив військовий збір і мав заплатити податок на доходи фізосіб…
– Щоб люди розуміли, про які кошти йдеться, поясню: кожного разу, коли вам на картку кидає гроші не ваш родич першої лінії, ви маєте заплатити 19,5 % податку. Отак мені перераховували кошти на відновлення будинку. Я готовий був сплатити з них податок. Навіть вказав цей борг у декларації. Ще й надіслав у податкову листа із проханням відтермінувати оплату ПДФО. Тому що потрібно було відбудувати будинок й повіддавати борги. Натомість я отримав позов, щоб ці кошти забрали з моїх рахунків.
– Це помста?
– Я не знаю. Як на мене, це шизофренія. Навіщо це робиться?! Я і так заплачу ті гроші. Чи створило це проблему? Так, тому що мені потрібно тепер перепозичити та віддати. Добре, так і зроблю. Так хотіли нашкодити?
– Як варіант, психологічний тиск.
– Після спаленого будинку, в якому знаходилися мої батьки, тиснути на мене грошима? Смішно. Це одна із тих дій, яка для мене є незрозумілою. От щоби що? Я не знаю відповіді.
Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”
Фото: Наталія Шаромова,”Цензор.НЕТ”
