«Мамо, не плач! Я розквітну весною», – такі слова викарбувані на невеликій табличці на алеї слави у Житомирі.
Горбачова Анастасія Валентинівна «Ліса»
16 березня 1983 6 серпня 2015
Добровольчий Український Корпус
«Мамо, не плач! Я розквітну весною»
Загинула в російсько-українській війні
Фото цієї таблички мені пару днів назад надіслав Віктор Личак, що зараз служить у ЗСУ. Віктор Личак – волонтер громадського формування «Козацької Варти» (м. Глибока). Як і з Настею Горбачоваю, так і з Віктором Личаком ми знайомі від 2014 року, з початком війни, коли Росія анексувала український Крим та почала війну на Донбасі.
Настю знала з часів Майдану, зустрічалися на Шевченка, 41. де розташовувалося ГО «Буковинське об’єднання волонтерів». Потім почало діяти громадське формування «Сотня Буковини». Анастасія Горбачова разом з частиною майданівців пішла добровольцем на фронт захищати Україну.. На цьому фото Настю бачила в останнє, коли вона збиралася їхати на фронт – 1 листопада 2014. Від березня 2015 року Настя перебувала у 5 батальйоні ДУК «Правий Сектор». На фронті Настя мала позивний «Ліса». 6 серпня 2015 Анастасія Горбачова загинула під Маріуполем. 12 серпня буковинці провели в останню путь Анастасію Горбачову, жінку-патріота, жінку-воїна, яка загинула на війні.
Віктор Личак, як волонтер, відвідував і наш Чернівецький ліцей №11 (гімназія №2), ми передавали продукти, смаколики для захисників Донецького аеропорту, потім для окремої зведеної штурмової добровольчої чоти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр , на Піски, Курахове, на схід…
Віктор Личак зараз служить у десантно-штурмових військах. А у даний момент знаходиться у житомирському реабілітаційному центрі на лікуванні після поранення, Це вже третє пораненння за цю війну, перші дві мав контузії, а зараз осколочні по всьому тілу. Тільки з обличчя витягли 36 осколків, переніс п’ять операцій.
Коли пан Віктор надіслав мені фото із знаком пам’яті Анастасії Горбачової на алеї слави (ми спілкуємося у ФБ), то я взнала, що він у Житомирі. І лікується після поранення. Ми бачилися у Глибокій 22 травня 2022-го, коли віддали останню шану Герою Миколі Бауеру. Тоді Віктор Личак був на реабілітації після контузії.
У Житомрі, так далеко від Чернівців, люди теж пам’ятають Героя, добровольця Анастасію Горбачову. Я подякувала пана Віктора за мирне небо над Чернівцями, побажала Божої опіки. А він просто відповів: «Це наша робота – захищати нашу Батьківщину».
Таку інформацію про акцію пам’яті я знайшла в Інтернеті: 28 жовтня в Житомирі на території «Дому ветеранів» ГО «Жіночий ветеранський рух» висадив 16 декоративних яблунь Недзведського в пам’ять про 16 жінок, які загинули на війні, що триває на сході України.
Біля кожного дерева буде іменна табличка з написом «Мамо не плач, я розквітну весною» – в пам’ять про сучасних Героїнь і як символ майбутньої перемоги. Ця алея – нагадування про те, що війна з Росією триває, і що мир та незалежність нашої держави здобуваються високою ціною.
Розповідь захисника Віктора Личака про Анастасію Горбачову на пам’ятній алеї у Житомирі.
Україна переможе! Нехай Бог береже Україну і її захисників!
Ангела-Хранителя! Слава Україні!
Більш детальна інформація за посиланням – «МАМО, НЕ ПЛАЧ! Я РОЗКВІТНУ ВЕСНОЮ», – ЗНАК ПАМ’ЯТІ ПРО АНАСТАСІЮ ГОРБАЧОВУ.
©Тетяна Спориніна,
фото автора і з архіву Віктора Личака
