Відповідно до ухвали суду:
– повернуто раніше арештовані власні кошти;
– скасовано арешт із майна чоловіка;
– анульовано попередні майнові обмеження, накладені в межах провадження.
Під час апеляційного розгляду судом повторно встановлено відсутність будь-яких фактів передачі або отримання грошових коштів з боку Юлії Тимошенко.
Це вже друге рішення апеляційної інстанції, яким скасовується ухвала суду першої інстанції у цій справі. Раніше апеляційний суд також задовольнив її клопотання щодо скасування обмежень на пересування.

Запис Уже вдруге апеляційний суд виправив рішення попередньої інстанції щодо Юлії Тимошенко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Саме так і було з нашою героїнею – херсонкою Лесею, яка вимушено покинула домівку через вторгнення росіян і зараз мешкає в Чернівцях. Саме в нашому місті історія її давніх стосунків з банком сягнула апогею, і саме тут Леся знайшла від своїх поневірянь юридичний захист у фахівців «Карітасу Чернівецької Єпархії».

Коли щедрий банк настільки вам довіряє, що невпинно збільшує кредитний ліміт – не варто розслаблятися, навіть якщо цим кредитом не користуєтеся.

Херсонка Леся С. у серпні 2012р. отримала банківську картку одного із найвідоміших українських державних банків з нульовим кредитним лімітом. Шість років безхмарних стосунків з фінансовою установою не віщували жодних проблем. Аж ось у 2018-му банк почав збільшувати клієнтці кредитний ліміт, який на кінець 2021-го зріст до 50 тисяч гривень. Здавалось би – і нехай собі.

Та у вересні 2021-го клієнтка заблокувала всі свої картки через сумнівні (без її участі) операції. Дуже сумнівні, адже за один-єдиний вересневий день у якомусь столичному універмазі (нагадаємо: власниця картки – херсонка!) за чотири операції списало загалом доступні кредитні 50 тисяч гривень!

Це підтверджується постановою слідчого про визнання Лесі С. потерпілою. Адже вона повідомила про шахрайські дії не лише банк, а й правоохоронні органи. Обидві структури запевнили (звісно, письмово), що звернення взяте до уваги і робиться все можливе для вирішення проблеми.

Натомість, як з’ясувалося згодом, банк не лише не вживав жодних заходів, не проводив службове розслідування, як того вимагає чинне законодавства, а навпаки: звернувся до клієнтки про стягнення з неї боргу – тіла кредиту та відсотків, які нарахував після зняття грошей шахраями! І звернувся не лише до клієнтки, а й до суду.

Хай як нереалістично для скептиків це звучить, але фінансовій установі суд відмовив  в задоволені позовних вимог! Звісно, завдяки грамотному захисту відповідачки, яку забезпечив юрист Кризового центру «Карітасу Чернівецької Єпархії».

Юрист Артем Андрюк (на фото) розповів: підставою відмови банкові суд зазначив те, що клієнтка не знімала кредитні кошти, адже їх зняли треті особи шахрайським шляхом. Про це є підтвердження (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також і вже згадувана постанова  дізнавача про визнання пані Лесі потерпілою). А отже, заява банку є безпідставною та необгрунтованою.

Звісно, банкіри з цим не погодилися. І подали апеляційну скаргу. А тим часом почали знімати нібито заборговані кошти з її зарплатної картки, відкритої у цьому ж банку. Половину суми, яка надходила, як зарплата. І ще були б зрозумілі апетити банку, якби йшлося про якісь сотні тисяч… Але коли надходить копійчані дві тисячі, і одну з них забирає фінансовий монстр – то виглядає трохи дріб’язково.

Також сумно, що розгляд справи правоохоронцями «дещо затягнувся»… Від  вересня 2021-го до лютого 2023-го року  потерпіла від шахраїв пані Леся (мати неповнолітньої дитини) зверталася до правоохоронців Херсону та Києва (адже під час окупації досудове слідство проводилося Оболонським УП ГУНП м. Києва, а Леся тепер ще й вимушено переселена особа), щоб дізнатися про стан розгляду «кримінального провадження за фактом шахрайських дій третіми особами шляхом списання з її карткового рахунку грошових коштів». І що? І нічого…

Але і це ще не все. Зрештою, банк програв і апеляцію! І… продовжив знімати кошти з зарплатної картки клієнтки!!! До того ж – не лише ті борги, які спричинили шахраї. А й судові витрати! Ще раз: судові витрати на суд, який банк програв!!! І тільки оформлена юристом «Карітасу» скарга до Національного банку України змусила повернути клієнтці стягнені судові витрати.

Судові витрати – так. Але не решту стягнутих коштів. «Тіло боргу» банк продовжує стягувати. Попри два рішення суду – першої інстанції і апеляційного.

Тому наступним кроком до справедливості може бути тільки розголос.

Бо великого фінансового монстра таки можна здолати, маючи за зброю юридичні інструменти і грамотних фахівців, які стоять на сторожі правди.

Маріанна Антонюк, спеціально для “Версій”

Запис Переможна юридична зброя «херсонського «Давида» проти «фінансового Голіафа» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 2019 році на користь буковинських дітей державні виконавці стягнули понад 52 мільйони 252 тисячі гривень аліментів

На виконанні у відділах державної виконавчої служби у Чернівецькій області торік перебувало 8 тисяч 608 рішень суду про стягнення аліментів. Загалом вдалося стягнути 52 мільйони 252 тисячі 464 гривні на користь 4 тисяч 985 буковинських дітей. Понад 22 з половиною мільйони були сплачені боржниками після застосування до них санкцій, зокрема, тимчасового позбавлення права керувати транспортним засобом, обмеження у праві виїзду за кордон, полювання та користування зброєю. Так,  у 2019 році у праві виїзду за кордон тимчасово позбавили 1851 буковинця. 

Нагадаємо, боржників, які не сплачуть аліменти більше ніж три місяці, потрапляють до Єдиного реєстру боржників. Якщо заборгованість більше пів року, застосовуються обмежувальні заходи. Після того, як боржник сплатить заборговані аліменти, санкції припиняються.

Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції 

Запис Права виїзду за кордон через несплату аліментів позбавили 1851 буковинця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Третій рік тривають суди на колишніми АТОвцями, які нібито пограбували суддю Господарського суду п. Желика. Заварив цю трирічну кашу начальник кримінальної поліції С. Ратушенко, який суворим голосом повідомив громадськості про збройний напад і про те, що нападників знайшли протягом кількох днів, а виявилися ними колишні АТОвці. Хлопців добряче побили і вони «зізналися» у скоєнні злочину, а в суді від усього відмовилися. Однак прокуратура виклала звинувачення на двадцяти сторінках. При чому, базувала їх на таких УСНИХ  доказах, як зброя, квадрокоптер, граната. Однак представити в суді ці докази прокурорша не могла з тієї причині, що їх просто… не було.

І тут своє слово мала би сказати суддя Першотравневого районного суду Федіна, якій, до речі, адвокати і підозрювані тричі висловлювали недовіру. Однак Федіна вперто трималася за справу. Мабуть, відробляла замовлення. Іншими словами не поясниш її вперту позицію. При цьому Федіна пішла на посадовий злочин: вона ухилилася від виконання вимоги КПК УКраїни  розглянути та дослідити докази. Якщо б вона по совісті та по суддівский етиці це зробила, то справу або повернули би на дослідування, або взагалі вона б розсипалася. Однак суддя Федіна відверто судила на користь сильнішого. До речі, так вона робить і при розгляді інших справ.

У підсумку, ця кримінальна справа «переповзла» через Апеляційний та Верховний суди і знову повернулася на розгляд районного суду. І знову – жодних доказів не виставляє прокурорша. Я не знаю, чи винні ті хлопці.  Особисто для себе я цього не з’ясувала. Однак розбою з його ознаками, на мою думку, там точно не було. І моя стаття не про підозрюваних. А про тих, хто у владі.

Ви, шановні читачі, можете подумати, що вас це не стосується. Та це не так. Бо саме владні посадовці жирують на наших з вами податках, ставлячись до виконання своїх обов’язків абияк. Якщо робітник допустить брак у роботі, що хазяїн з ним зробить? НЕ заплатить, а збитки відшкодує з його кишені. Натомість з малограмотними або й  прикупленими суддями, які неправомірно судять, ми миримося? Чому? Наша хата скраю? Але ж наші податки могли б піти на благоустрій міст, дитячі гуртки, лікування хворих, а вони йдуть на утримання недолугих суддів, поліцію та прокуратуру? Чому? Думайте!

Тамара БОРОВИК, голова громадської правозахисної організації «На грані»

Запис Справу буковинських АТОвців, які нібито пограбували суддю, повернули на дослідування спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щоби скасувати неугодне владі судове рішення, яке відповідно до ст.129-1 Конституції України підлягає обов’язковому виконанню, 31 січня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд (м.Вінниця – колиска чинної влади)  переглядатиме в письмовому провадженні  неіснуючу апеляційну скаргу  ГУ ПФУ в Хмельницькій області на  рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року по справі №824/392/18-а http://reyestr.court.gov.ua/Review/76939363   за позовом Вʼячеслава Преснякова до відповідача ГУ ПФУ в Чернівецькій області.

Позивач виграв справу на підставі ст.7 КАС України та ст.22 Конституції України по так званій пенсійній реформі щодо незаконного зменшення  чинного коефіцієнта одного року страхового стажу від 1,35% до 1%, що призвело до зменшення розміру пенсії у громадянина, який вийшов на пенсію 30 вересня 2017 року,порівняно з громадянином, який вийшов на пенсію наступного дня 1 жовтня 2017 року, на 26%!!!.   

13 листопада 2018 року  рішення суду набуло законної сили, оскільки апеляційна  скарга  ГУ ПФУ в Чернівецькій області ухвалою цього ж Сьомого  апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року повернута без розгляду http://reyestr.court.gov.ua/Review/72691418 .

     Рішення може стати прецедентом для десятків тисяч громадян, які виходили на пенсію  до 1 жовтня 2017 року. До слова, невідповідність пенсійної реформи Конституції України  була оскаржена в Конституційному Суді України ще 10 листопада 2017 року народними депутатами від Опоблоку Та за чинної  влади, зрозуміло, звернення досі не розглянули. Тому громадяни самостійно оскаржують неконституційну пенсійну реформу.

     Та спохопившись, що рішення суду набуло законної сили, органи ПФУ, що перебувають у юрисдикції Міністра соціальної політики України пана Реви, який тривалий час працював у Вінниці, вирішили скасувати «незручне» рішення, яке слід виконувати, і пішли на «договорняк».

    Оскільки 30-денний строк на оскарження вже минув, «державники» розробили «схему» й «під  соусом» неіснуючої апеляційної скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке  не було стороною у справі (при прийнятті рішення Чернівецьким окружним адміністративним судом  питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов’язки не вирішувалися), 9 січня відкрили апеляційне провадження http://reyestr.court.gov.ua/Review/79067886.

    Однак, позивачеві, разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Хмельницькій області, замість апеляційної скарги апелянта – ГУ ПФУ в Хмельницькій області –  надійшла повторна (не передбачена чинним законодавством!!!) прострочена апеляційна скарга ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 04 грудня 2018 року. Тобто в письмовому провадженні без участі сторін 31 січня 2019 року фактично  буде розглядатися повторна апеляційна скарга ГУ ПФУ в Чернівецькій, а не ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Таким чином, суд фальшує документи і намагається скасувати непотрібне для ПФУ рішення. Бо ухвала про відкриття апеляційного провадження від 9 січня 2019 року прийнята на підставі неіснуючої апеляційної скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області, тож  вона є завідомо неправосудною, за що повинна наступити відповідальність за ст.375 та ст.364 Кримінального кодексу України. 

Як бачимо, влада йде на відкриту фальсифікацію. Але хто ж їх засудить, якщо вони самі судді? Питання риторичне. Та в  судовій практиці такого ще не було. Чинна влада здійснює правосуддя по-вінницьки!!!

Подробиці читайте у газеті «Версії», яка побачить світ 31 січня цього року.

Запис Такого судова практика України ще не знала: гряде кривосуддя по-вінницьки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Стягнути з Державної фіскальної служби на користь Насірова Романа Михайловича суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 183 342 гривні 84 копійки», – ідеться в судовому рішенні.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь Насірова суму заробітної плати в межах одного місяця у розмірі 18 тисяч 334 гривні 28 копійок без урахування обов’язкових податків та зборів. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді голови ДФСУ, стягнути на користь Насірова суму сплаченого судового збору у розмірі 804 гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету міністрів України», – також визначив суд. 

11 грудня Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив позов Романа Насірова. Суд поновив чиновника на посаді голови Державної фіскальної служби України. 

Запис Насірову за «час вимушеного прогулу» виплатять компенсацію у сумі 183 342 гривні 84 копійки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Історія  про рибу, яка гниє з голови, чи то пак Про те, як майже два мільярди гривень зняли з рахунків у банку сина Януковича (ВБР – Всеукраїнського банку розвитку) просто на очах українських правоохоронців і вивели через Міжнародний інвестиційний банк Порошенка.

Цю не вельми радісну історію дослідили та оприлюднили журналісти «Схем» –спільного проекту Радіо Свобода й телеканалу «UA:Перший».  

…Масштаби корупції колишнього президента Віктора Януковича відомі далеко за межами України, а кадри з його резиденції «Межигір’я» облетіли чи не весь світ. Від часу, коли вже постмайданна влада пообіцяла «повернути награбоване українцям», минуло майже 5 років. І майже два мільярди гривень на рахунках у банку сина екс-президента Олександра Януковича так і не повернулися до бюджету країни. Чому? Схема була такою.

Економічних чинників для закриття ВБР не було, бо він був платоспроможний. Та банк передали до Фонду гарантування вкладів. Після цього Печерський суд почав знімати арешт з рахунків банку. Журналісти установили, що «знімали» ці кошти працівники банку. А тепер найцікавіше:«знімали», як правило, ті, що й не відали про такісвої рахунки. Скажімо, старший офіс менеджер Валерія Єсаулова «зняла» 80 млн грн і нині шукає роботу, Роман Ємелін зняв 50 млн грн, ще один працівник – 70 млн грн тощо. А виводилися ці гроші через Міжнародний інвестиційний банк Порошенка. Отакої!

Щоби уявити собі, яка це кількість грошей, дослідники наводять аналогію.  Скажімо, 80 млн – це збитки від негоди в Закарпатті, 70 млн пообіцяли на дороги у Чернівцях, 50 млн – виділили на утилізацію сміття в Україні…

У підсумку, і прокуратура і МВС, які займалися цією справою, відповідальність із себе знімають:винні, мовляв, судді… Зрештою, зрозуміло, чому суддівську реформу ніяк не доведуть до ладу. Ще не все розікрали.

Вл. інф.

Запис Чому в Україні  немає грошей або як гроші Януковича “втекли” через банк Порошенка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Давид – учасник трьох воєн, учасник АТО, громадянин України, батько трьох дітей. До війни його родина мешкала в Луганську, а потім переїхала до Чернівців. Перед переселенцями постала проблема житла, яким місцева влада забезпечити не може. Але світ не без добрих людей: 92-річний емігрант Самуїл Б., який від 2000 року мешкає в Ізраїлі, домовився з Давидом, що, в обмін на ремонт у квартирі і сплату комунальних послуг, АТОвець мешкатиме в його однокімнатній квартирці за адресою вул. Сагайдачного, 27/1а. Навіщо ми так детально виписуємо усі подробиці? Аби ви, шановні читачі, повною мірою оцінили «геніальність» очевидної шахрайської схеми, недолугість законів, ницість і продажність влади, правоохоронних органів і системи правосуддя, які «не можуть» цю схему викрити.

– Помешкання мені дісталося у жахливому стані, – пригадує Давид. – Підлога прогнила, стеля обсипалася, стіни потріскали, від комунікацій самі лише натяки. Я самотужки зробив ремонт, заново провів світло, воду, каналізацію. Квартирка, звісно, маленька, та її цінність в тому, що вона розташована на першому поверсі в історичному середмісті. Ну, і в тому, що після ремонту вона стала придатною для проживання.

Так виглядала квартира до ремонту

Однак після переїзду щастя родини Давида тривало недовго, бо одного дня до помешкання завітали правоохоронці разом із… новим власником квартири, 34-річним мешканцем Чагра Вадимом Д. Чоловік стверджував, що господар помешкання Самуїл Б. буцімто продав йому квартиру. Посвідчення учасника АТО зупинило поліціянтів, а повідомлення про те, що Давид спілкується із паном Cамуїлом і знає, що той не продавав квартиру, стало для Вадима неприємним сюрпризом. Сам Вадим, як з’ясувалося, Самуїла  Б. в очі не бачив і не знає, бо, мовляв, «діяв через посередника» – таку собі Наталію Б. Ця пані нібито поїхала до Ізраїлю, де пан Самуїл оформив довіреність на право продажу квартири на цю підприємливу жіночку, вона, своєю чергою, знайшла у Чернівцях покупця (тобто Вадима Д.) і уклала з ним договір, посвідчений приватним нотаріусом Ніною Д. Тут зазначимо, що чоловік цієї пані нотаріуса Олександр Д. працює… провідним консультантом-адміністратором у регіональному сервісному центрі МВС України в Чернівецькій області (трохи далі ви збагнете, чому це важливо). Далі Вадим Д. швиденько перепродав цю квартиру третій особі, а остання, своєю чергою, тут же зробила зворотну довіреність на право продажу цієї квартири – на Вадима Д. Вуаля! Давид проживає у квартирі незаконно, новий власник має «законні» підстави його виселити, а квартиру ще раз перепродати.

Як бачимо, схема «віджиму» житла проста й очевидна. «Своя» людина у бюро технічної інвентаризації, ЖРЕПі чи іншій конторі, яка має відомості про квартири, в яких ніхто не живе або ж власники яких виїхали за кордон (переважно це люди літнього віку), «зливає» інформацію шахраям. Ті роблять фальшиві паспорти власника квартири (такий паспорт з «лівим» фото зробили й на ім’я пана Самуїла) і посередника (пані Наталії Б., уродженки Молдови, нібито прописаної у Перківцях на Кельменеччині. Однак з сільради Перківців отримано відповідь, що така людина в селі не проживає. Людина з таким прізвищем і з таким паспортом не перетинала також кордонів України та Ізраїлю, що підтверджують прикордонники). Фальшуються довіреність і договір на продаж квартири, який, незважаючи на явні ознаки підробки й завіряє приватний нотаріус (в нашому випадку Ніна Д., чоловік якої, як ми вже звертали вашу увагу, працює… в сервісному центрі МВС, тобто конторі, яка відає паспортами. Ми не можемо безпідставно звинувачувати людину, але такий збіг наштовхує на певні роздуми). Новий власник житла швиденько перепродає його зацікавленим третім особам. Зрозуміло, що приміщення на першому поверсі в історичному центрі міста мають значну цінність, бо ж тут може вийти непоганий офіс чи магазин. Наш герой, Давид, розповідає, що знає ще кілька таких випадків, однак виселені таким чином люди бояться звертатися до правоохоронних органів…

У випадку з Давидом схема не спрацювала ідеально. Шахраї «лоханулися» двічі: вони не знали, що Давид спілкується з живим-здоровим 92-річним хазяїном квартири і що Давид так просто цього не залишить. Давид написав заяву до поліції, а пан Самуїл подав позов до суду щодо визнання недійсною угоди купівлі-продажу квартири через явну підробку документів. До суду подали і письмове підтвердження ізраїльського нотаріуса Олександра Я., про те, що той не посвідчував довіреності, виданої пані Б. на право продажу квартири, та, власне, й про те, що він цієї особи не знає і ніколи не бачив. Подане також і відеозвернення пана Самуїла до суду, який підтверджує, що не продавав своєї квартири і показує свій справжній паспорт. Суд першої інстанції (Першотравневий районний суд) задовольнив позов пана Самуїла і скасував угоду купівлі-продажу житла. Здавалось би, справедливість відновлено, хоча жодного покарання шахраї не зазнали, але…

І ось тут наступає, у повному сенсі цього слова, «апофігєй» безкарності наших злодіїв, недбалості служителів закону (в нашому випадку адвоката пана Самуїла) і продажності нашого правосуддя. «Ображений» Вадим Д. подає апеляцію і… виграє апеляційний суд, який визнає договір чинним, тим самим крадучи житло у 92-річного дідуся (пан Самуїл має ще й заплатити 960 гривень судових витрат на користь Вадима Д.) і виселяючи на вулицю родину переселенця-учасника АТО!

Судді мотивували своє рішення тим, що адвокат потерпілого не надав необхідної доказової бази. Іронія долі, що шахраї чудово розуміють: зібрати доказову базу в цьому випадку майже нереально. Для проведення експертизи підписів пана Самуїла і отримання від нього офіційних письмових показів треба, щоби старенький приїхав до Чернівців, що з огляду на його вік є неможливим. Пройти цю процедуру в правоохоронних органах Ізраїля теж неможливо, бо між Україною й Ізраїлем немає жодної угоди про співробітництво в юридичній сфері. Адвокат потерпілого мав би надати офіційні запити до держприкордонслужби для підтвердження того, що ні пан Самуїл, ні пані Б., яка нібито привезла документ про купівлю-продаж квартири, не перетинали українського та ізраїльського кордонів, та чомусь цього не зробив. Інакше кажучи, ДОКАЗІВ, ЯКІ Б ОДНОЗНАЧНО ДОВОДИЛИ, ЩО ДОКУМЕНТИ ПІДРОБЛЕНІ, НЕМАЄ! А відеозвернення пана Самуїла і лист ізраїльського нотаріуса теж можуть бути підробними, бо доказів їхньої справжності також немає. Такий от парадокс!

А що ж робить поліція, запитаєте ви? Усе, на що там спромоглися за 3 місяці – внести заяву Давида до реєстру досудових рішень. Зрештою, якщо немає доказів підробки документів (тобто експертизи), то немає й ознак кримінального злочину. Пан Самуїл свою квартиру вже однозначно не поверне. Бо ж за законом, якщо вона вже перепродана третій особі (яка теоретично є «чистою», хоча реально «підставною», бо ж знову перепродає квартиру тому ж Вадиму Д.), то повернути її колишньому власнику вже неможливо. Реально, якщо буде доведено, що угода є «липовою» хіба що вимагати відшкодувати пану Самуїлу вартість квартири. Підприємливі шахраї і це передбачили, бо зазначена у договорі вартість є просто смішною. На Давида сьогодні чекав суд щодо щодо примусового виселення з квартири. але з невідомих причин його перенесли на невідоме майбутнє. Прикметно, що НІХТО у цій справі не поцікавився нотаріусом Ніною Д., яка завірила «липову» угоду, НІХТО не намагався відшукати майже міфічну посередницю Наталію Б. (на сайті суду є лише повідомлення про її виклик до суду і все) і НІХТО навіть не поцікавився, а де і ким виготовлені фальшиві документи.

Замість епілогу в цій історії, хочемо, аби хоч хтось із місцевих суддів, правоохоронців, мерських чиновників відповів на запитання Давида: «Для чого і заради кого я воював? Для того, аби одні з тих, кого я захищав, безкарно, нагло і цинічно обкрадали мене і стареньких, а інші, сидячи в теплих кабінетах, отримуючи космічні зарплати і не менш космічні хабарі, їх покривали?». «Мені втрачати вже нічого, – каже Давид, – усе нажите мною залишилося в Луганську, але там на мене ніхто не чекає. І цієї історії я так просто не залишу. Я звернувся до керівництва прокуратури, до НАБУ, до міністерства юстиції. І якщо ситуацію не виправлять, просто візьму свою зброю і піду до того суду… Тож нехай потім судять мене!»…

Запис Недолугість чернівецької Феміди: помилка чи змова? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Те, що доводиться спостерігати на буковинському ринку газу та електроенергії, не піддається здоровому глузду. Монополісти – газовики та енергетики – відверто й нахабно грабують громадян. Яким чином? Про це в історії, що пропонується.

Спочатку про структуру нашого вітчизняного газопостачання. Те, що ми називаємо  «міськгазом», фактично складається з двох організацій: ПАТ «Чернівцігаз», який збирає показники газових лічильників, тобто виконує роль постачальника чужого товару, а потім передає зібрані дані до ПАТ «Чернівцігаз Збут», тобто касиру, який нараховує та збирає плату за спожитий газ за тарифами, встановленими державою.

Не зупинятимусь на розмірі тарифів – вони є грабіжницькими. Однак це інша тема. Не зупинятимусь також на інших обов’язках і обсягах роботи ПАТ «Чернівцігаз». Розповім лише про те, як монополіст обдурює, обраховує та грабує  споживачів.

Обсяг  поставленого  до нашої області газу, як і до інших областей України,  обліковується ввідними лічильниками.  Сумарний обсяг газу, відпущеного споживачам області, має відповідати обсягу, зафіксованому загальнообласними лічильниками. Однак ПАТ «Чернівцігаз»  має суттєві  нестачі по обсягах продажу газу, як і будь-яка інша подібна організація. Причина нестач – відпуск необлікованого газу «своїм споживачам», а саме: собі, своїм родичам, «своїм» організаціям і взагалі «потрібним» людям. Існують і ще дві причини: продаж газу «наліво» та втрати газу через зношені труби. На цьому неодноразово наголошувала НКРЕКП, і це давно не є секретом.

Виникає запитання: а що ж робити з нестачею? Як я це бачу, ПАТ «Чернівцігаз» будь-що  намагається погасити її шляхом пограбування споживачів.  Для прикладу – історія  побутового споживача із Заставнівського району. Але подібних – десятки і сотні…

Отже, пенсіонерам Т. (прізвище людей у мене є, його має і редакція) призначили  державну субсидію на покриття комунальних витрат, у якій було зазначено розмір норми споживання газу. Однак подружжя заощадливих пенсіонерів використало тільки частину дозволеної норми. Іншими словами, вони заощадили. Невикористана частина субсидії, згідно із  законодавством, повернулася державі. Та несподівано до Т. почали майже щоденно телефонувати з ПАТ «Чернівцігаз» із вимогою сплатити борг за газ у розмірі сім тисяч (!!!) гривень. Водночас погрожували відключити газ без попередження. Розгублені Т. зверталися – і неодноразово – як усно, так і письмово, до керівника ПАТ «Чернівцігаз» В. Горди,  до начальника управління клієнтського сервісу Д. Мотовіліна, а також до сектору НКРЕКП у Чернівецькій області та НКРЕКП України з проханням роз’яснити, звідки виникла така величезна  заборгованість при наявній заощадженій субсидії. Однак усе марно. За словами пенсіонерів, головна риса керівництва «Чернівцігаз» – це хамство й  упевненість у власній безкарності. Тому Т. змушені були звернутися до суду.

Поки йшли судові засідання (а судові справи, як відомо, розглядаються довго), до оселі пенсіонерів навідалися представники «Чернівцігазу», нібито для перевірки газового лічильника. Порушень вони не знайшли, але заявили, що постачання газу за несплату боргу  припиняють. Це було незаконно, бо, як відомо, доки справа розглядається судом, «Чернівцігаз» не мав права вчиняти будь-які дії.

Оскільки добропорядні Т. вважали, що газу в них немає, то користувалися електроплиткою. Та настав опалювальний сезон. В оселі холодно, а справа ще в суді й коли вирішиться – не відомо. Газопостачальники навмисно затягували  судовий  розгляд. І раптом Т, випадково включивши газову плиту, помітили, що газ фактично не відключений.

У подальшому Вижницький суд  прийняв рішення на користь споживача. Заборгованість у 7000 грн скасована. Нібито все владналось. Але не все так просто. До Т. знову навідалися представники «Чернівцігазу» нібито для підключення голубого палива на виконання рішення суду. І тут же вони склали акт про самовільні дії власників помешкання до винесення судом рішення. І нараховують штраф уже 12 тисяч гривень!!! Як вам це? І знову телефоном вимагають сплатити заборгованість. Оскільки протягом місяця подружжя заборгованості не сплатило, то їм знову відімкнули газ.

Історія пішла по другому колу: Т. звернулися  до суду, мотивуючи тим, що відключення від газопостачання перший раз відбувалося в усному порядку, що жодного документа про відключення не складалося й опломбування не відбувалося. Суд знову виносить рішення на користь Т. Цього разу судовий розгляд відбувся швидко.  Та «Чернівцігаз» подало апеляцію. Нині справа перебуває в Чернівецькому апеляційному суді. Я проінформую про його рішення. Та насуваються холоди, а оселя Т., людей не молодих, не опалюється.

…Законослухняні Т. вважали, що їхня хата скраю Тож не думали, і не гадали, що саме з їхнього краю хата загориться. Бо кожний мовчить, аж доки не доберуться до нього. Відтак пропоную буковинцям об’єднатися й покласти край зловживанням, які подекуди мають відверто кримінальний характер, як-от підробка підписів тощо. Та до цього повернуся у наступних публікаціях.

Чому я звернулася до газети «Версії»? Бо вона виграла суд в Обленерго і має успішний досвід не тільки боротьби з монополістом, а й об’єднання громадських організацій довкола цієї теми.    

Не втомлююсь повторювати: свої права споживач має захищати, об’єднавшись із такими ж споживачами. Іншого шляху немає.

Тамара БОРОВИК, голова ГО «На грані»

Запис Спілкування газових монополістів зі споживачами нагадує розмову глухого зі сліпим спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Верховний Суд відмовив Кабінету Міністрів України у оскарженні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та постанови Київського апеляційного адміністративного суду, якими був задоволений позов керівника проекту «Відкритий Суд» Станіслава Батрина про скасування постанови уряду щодо затвердження «споживчого кошику».

«Наразі рішення набрало законної сили та підлягає виконанню. Формуючи бюджет 2019 року для подачі на затвердження парламенту, уряд повинен забезпечити невідкладне проведення нової науково-громадської експертизи, в межах якої на засадах наукової обгрунтованості, гласності та громадського контролю, принципів забезпеченості нормативами соціальних стандартів життя людини, визначити той «споживчий кошик» (мінімально необхідний людині набір продовольчих товарів, непродовольчих товарів та послуг), який гарантується державою кожному. І цей стандарт не може перебувати за межею бідності. Додатково нагадаємо, що саме від визначення якісного та кількісного складу «споживчого кошику» залежить подальше встановлення розмірів мінімальних зарплат, пенсій, допомог матерям, та, загалом, усіх соціальних стандартів в Україні, за які відповідає держава. Таким чином, ми маємо першочергово відстояти базові гарантії на гідний рівень життя, та поступово вимагати їх впровадження», – підсумував С. Батрин

http://open-court.org/importants/17288/ 

Запис «Споживчий кошик» скасовано остаточно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Споживчий кошик – набір товарів та послуг, мінімально потрібних людині для життя. За вартістю споживчого кошика розраховується прожитковий мінімум.

Київський апеляційний суд підтвердив висновок суду першої інстанції про незаконність затвердженого урядом споживчого кошика для українців. Нормативи, за якими розраховується прожитковий мінімум, суд визнав незаконним.

Одне кажемо, друге думаємо, третє пишемо…

Те, що нинішній прожитковий мінімум не відповідає дійсності, тобто не відображує реальних потреб людини, визнають навіть в уряді. Там ведеться  подвійний розрахунок: офіційного споживкошика та реального. Відповідно існують дві цифри: офіційний прожитковий мінімум – у 1777 грн на сьогодні – і реальний, який наближається до 4 тис. грн.

Боротьба Батрина та «Відкритого суду»

Позов про незаконність споживчого кошика у нинішньому його вигляді подав юрист, керівник проекту «Відкритий суд» Станіслав Батрин. Він розпочав свою боротьбу за визнання споживчого кошика від квітня 2000 року застарілим ще 4 роки тому і одразу після прийняття нормативів нинішнього споживчого кошика у жовтні 2016 року заявив, що при визначенні потреб громадян уряд не проводив наукового обґрунтування запропонованих нормативів і «діяв усупереч вимогам гласності та громадського контролю». А посадові особи, за його словами, уникали відповідальності за прийняті рішення. У нинішньому квітні Київський окружний адміністративний суд визнав доводи позивача справедливими, а постанову Кабміну №780 від 11 жовтня 2016 року, якою й був затверджений чинний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, «незаконним та протиправним». Протиправними визнані також дії Мінсоцполітики, Мінздоров’я та Мінекономрозвитку, які брали участь у формуванні наборів продуктів та послуг для споживчого кошика. Далі Кабмін та Мінекономрозвитку подали апеляцію, однак Киїівський апеляційний адміністративний суд не задовольнив її. Рішення про незаконність постанови №780 набуло чинності.

За апеляцією є ще касація

В Мінекономрозвитку повідомили, що рішення апеляційного суду може бути оскарженим поданням касаційної скарги до Верховного суду протягом 30 днів від складення повного судового рішення. І уряд збирається скористатися таким правом. Однак на сьогодні рішення апеляційного суду є чинним, а постанова №780 – недійсною заразом із затвердженим нею споживчим кошиком. Нагадаємо, попередній споживчий кошик був затверджений у квітні 2000-го, коли ще існувало державне регулювання цін на соціально важливі товари та послуги.

Станіслав Батрин: «Якщо уряд збирається переглянути норми на основі старого споживчого кошика, ми це також оскаржимо»

За що боролися?

Юрист Батрин наголошує, що виграш у суді – це результат чотирьох років роботи всієї команди «Відкритого Суду». А головним виграшем для українців має стати повний перегляд нормативів споживчого кошика, стверджує він. Починаючи від потреб (скільки м’яса або взуття потрібно людині на рік, скільки вона споживає електрики тощо) – і до сучасних, реальних цін на ці товари та послуги.

Кабмін повинен ініціювати проведення нової науково-громадської експертизи, визначити реальні потреби громадян у товарах та послугах, а вже на цих розрахунках має бути затверджений новий споживчий кошик. І норми повинні не повторювати 1999 рік, а мають

бути актуальні на сьогодні. Засідання науково-громадської експертизи повинні проводитися об’єктивно й гласно, і кожний параметр має бути науково обґрунтований, як цього вимагає закон, пояснює юрист.

Нині виконання цього судового рішення вже розпочалося. 15 серпня на сайті Мінсоцполітики оприлюднено проект постанови «Про внесення змін до Порядку проведення науково громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму.

Виконати не можна обійти

Та новації, запропоновані цим документом – не зовсім те, а точніше, зовсім не те, чого домагалися юристи «Відкритого суду» своїм позовом.

Якщо раніше до науково-громадської експертизи залучалися безпосередньо міністри чи зам міністри соцполітики, охорони здоров’я, економіки та фінансів, то тепер вони намагаються «спустити» прийняття рішень до рівня структурних підрозділів.

Тобто, персональної відповідальності міністрів, на чому наполягав у суді Батрин, новий порядок так само не передбачатиме.

Стосовно ж повернення до нормативів 2000 року, про що заявили в Мінекономрозвитку, то, на думку юриста Батрина, це також не відповідає законам:

«Науково-громадська експертиза не може бути проведеною на основі старих стандартів. Закон «Про прожитковий мінімум» визначає, що не рідше одного разу на 5 років має проводитися нова науково-громадська експертиза і новий перерахунок споживчого кошика та прожиткового мінімуму» – говорить Батрин. І якщо уряд планує знову переглянути нормативи на основі старого споживчого кошика, це так само не відповідатиме закону, попереджає юрист. «Якщо вони підуть цим шляхом, ми це так само оскаржимо в суді», – говорить він.

Першоджерело: http://open-court.org/news/17164/

Запис Споживчий кошик скасований судом. Що це значить для українців? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

21 травня в Чернівцях оголосили вирок колишнім бійцям АТО, яких звинуватили в розбійному  нападі на сім’ю голови обласного господарського суду Бориса Желіка

Під покровом таємниці

Вирок  судді  оголошували  потайки – щоб уникнути реакції з боку громадськості.  Про дату й час зачитування судового рішення не тільки не повідомлялося,  а  навпаки  – приховувалося за допомоги зухвалого обману. Ще уранці секретар головуючої судді Федіної М. Сорока повідомив громадським активістам, які встановили чергування під будівлею суду, що цього дня оголошення вироку не буде, а дату і час оголошення він заздалегідь повідомить  на сайті суду. Однак хвилин через десять після брехливого повідомлення  автозак привіз підсудних.  Вирок зачитаний за відсутності адвокатів,  у залі були  лише громадські активісти й… сімнадцять поліцейських.  Оскільки  судді вимкнули мікрофон, вироку ніхто не чув.  Судді  Аліна Федіна, Лариса Стоцька та Ігор Іщенко  втупились  очами в  стіл і  боялися   подивитися на присутніх. Боялися, не зважаючи на потужну охорону.

За суддівським  вердиктом,  чотирьох обвинувачених засуджено до позбавлення волі на терміни від 8 до 12 років. Це при тому, що достатніх доказів їхньої вини представлено не було. Низка фактів свідчить про те, що докази слідства, скеровані до суду,  не тільки зібрані із серйозними процесуальними порушеннями, але й не доводять  вину підозрюваних.

Закон чи доцільність?

Цей судовий процес від самого початку був особливим. Так же, як досудове слідство – з огляду  на кількість порушень,  допущених  суддями та правоохоронцями.  Складалося враження, що  діє єдиний, запущений кимсь механізм, націлений на те, щоби якомога швидше затримати та якнайжорсткіше покарати кривдників відомої в судовій системі області особи. І зовсім не важливо, якими  способами це буде зроблено, справжніми будуть  спіймані злочинці чи «підставними».

Одразу зазначу, що таке  враження  виникло неспроста.

Нагадаю, що в Першотравневому райсуді м. Чернівці справу про  розбійний напад на родину Бориса Желіка почали  розглядати у лютому цього року – у складі  колегії: суддя-доповідач Аліна Федіна, судді Лариса Стоцька та Ігор Іщенко. Як громадський активіст, я була  присутня на всіх судових засіданнях у цій справі. В  тому числі й на судових дебатах, коли сторона захисту наголошувала на фактах, які свідчили про незаконне затримання обвинувачених, вибивання в них зізнань за допомоги фізичного насильства й катування, штучне створення доказів  винуватості,  грубе порушення прав підсудних на захист.

Розгляд справи  відбувався дуже бурхливо.

Адвокати й громадські активісти вимагали, щоби судді діяли у відповідності до вимог законодавства, а саме: до глави 4  КПК України «Докази і доказування», в якій понад десяток статей детально регламентують, як повинні розглядатися докази. Однак  судді, всупереч  Кримінальнму процесуальнму кодексу,  жодні  докази взагалі не розглядалися,  не оцінювалися на достовірність, належність та допустимість.  Судді просто-напросто «викинули» цю главу КПК на смітник. Ухвалюючи вирок, вони слово в слово переписали обвинувальний акт прокуратури, не звертаючи уваги на суперечливості,  які містилися в ньому та протести з цього приводу адвокатів, підсудних, громадськості.

Диявол ховається в деталях

За що судили обвинувачених? Цей  напад стався у Чернівцях минулого літа. В усіх місцевих ЗМІ пройшло повідомлення, що 10 липня, приблизно о 6 годині ранку, на територію домогосподарства  Бориса Желіка (вул. Січових Стрільців, 3-а) проникли четверо невідомих осіб у масках-балаклавах і камуфляжі. Двоє з них  напали на дружину судді, яка вийшла з будинку. Інші двоє бандитів зайшли до будинку та вчинили напад на сплячого суддю, заклеїли йому рот скотчем і, погрожуючи автоматом, змусили відкрити сейф. Здобиччю злочинців стало близько 11 тисяч євро.

Кого затримали? Про те, що затримано чотирьох  підозрюваних (троє з яких колишні учасники АТО),  поліція повідомила 26 липня. Було заявлено, що свою жертву – голову госпсуду –  вони обрали, вивчаючи  електронні декларації на  сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому, згідно з повідомленням поліції,  зловмисники стежили за суддею понад півроку,  ретельно вивчали  розклад його дня. Щоб зібрати «потрібні» відомості, нібито застосовували навіть літальний апарат – квадрокоптер.

Куди подівся  квадрокоптер?  У ході подальшого слідства згадка про квадрокоптер  благополучно «зникла», стеження  за суддею «скоротилося» до 30 днів і відбувалося нібито з сусідніх приватних територій – які, до речі,  ретельно охороняються власниками.  Пояснень власників цих территорій поліцією не відібрано. Кількість злочинців, що напали на домогосподарство судді зменшилася до трьох (про таку кількість нападників, змінивши попередні покази, під час повторного допиту повідомила потерпіла – дружина судді Желіка). Крім того, вона розповіла, що напад відбувся не 10 липня, а 8 липня,  (тоді чому  заява Желіка про напад датована 10 липня?), а слідчу групу викликали до будинку не відразу.

« А чи був хлопчик-то?»  А після нападу постраждалий Желік спокійно пішов на роботу. Після його уходу дружина Желіка втратила свідомість ( з чого б це?) і не пам’ятає, коли з’явилася величезна кількість оперативників із псами. Зауважимо: у будинку Желіка є власні три собаки, серед них півторарічна вівчарка, і всі вони під час нападу дуже перелякалися й навіть не тявкнули (???). І зовсім не зрозуміло, чому не згадується  про дані з безлічі відеокамер, установлених ззовні й усередині будинку Желіка.

Цікаво, що у вироку суду,  де розбійний напад описується в численних деталях,  узагалі відсутня інформація про кількість нападників, яких побачила потерпіла. Тоді чому ж вирок винесений стосовно чотирьох осіб, а не трьох?

Не упізнати просто неможливо. На таку слідчу дію як пред’явлення особи для впізнання,   затриманих приводили побитими (як правило, з гематомами під очима),  у брудному одязі. Говорячи юридичною мовою, вони суттєво різнилися від інших осіб (в тому числі й на зріст), які пред’являлися для впізнання, що  суперечить вимогам процесуального закону.

Відео впізнання затриманих судом переглянуте не було, ці докази в суді так само не досліджувалися.  Адвокати та поняті під час слідчих дій були відсутні. За понятих при впізнанні були працівники поліції, які проводили затримання підозрюваних, що є недопустимим.

Пояснення потерпілих, що надавалися під час впізнання нападників, взагалі виглядають, м’яко кажучи, смішними.  Зокрема, вони стверджували, що упізнали нападників за кольором шкіри та особливістю перенісся.  Хоча нападники, як повідомили самі ж потерпілі,  були в балаклавах з прорізами для очей.. Звісно, кожна людина покрита шкірою, яка має певні ознаки й  певний колір. Але за якими саме ознаками шкіри  та перенісся упізнали  нападників Желік та його дружина , у протоколі впізнання не вказано

Суд над оцінкою доказів особливо не мудрував. Сказав Желік, що було так, значить так воно й було. Коментарі тут, як кажуть,  зайві.

Поміж доказів сторони обвинувачення, врахованих судом, особливе місце займає  висновок  молекулярно-генетичної експертизи. З цього  документа,  зокрема, випливає, що на  купюрах номіналом 50 та 500 євро, вилучених у підозрюваних під час обшуку,  виявлені  генетичні ознаки крові потерпілого. Однак яким чином там зявилася кров, не відомо: купюри при вилученні не були  опломбовані та переписані слідчими. Желік, своєю чергою, неодноразово приходив до слідчих та, ймовірно, перераховував чи оглядав ці гроші. Відтак висновок експертизи не можна вважати достовірним. А ось експертиза скотчу, яким заклеювали рот Желіку та його дружині, не була проведена, що ставить під сумнів насильницькі дії нападників щодо потерпілих.

Чи була в наявності… банда?  І на загал:  створення, розвиток та діяльність  озброєної банди не були встановлені ні під час досудового розслідування, ні в судових засіданнях, хоча у прокурорському звинуваченні затримані характеризувались в різних варіаціях лише одним поняттям:  «банда», «бандити».

Озброєність банди сторона обвинувачення доводила тим,  що  один зі злочинців «у невстановлений слідством час, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, у невстановленому місті» придбав вогнепальну зброю та боєприпаси – автомат Калашнікова з відкидним на бік прикладом і набої до нього. Що означають такі доводи? Лише одне:  що слідство насправді нічого не довело. Однак  суд їх  прийняв… Жодного автомата в затриманих не знайшли, хоча хлопців нещадно били. Однак знайшли кілька патронів до пістолета, які затриманий зобов’язаний був здати при демобілізації, однак цього не зробив, що є дійсно злочином!

То ж ніж чи граната? Докази наявності вогнепальної зброї під час розбійного нападу ґрунтуються лише на показаннях потерпілого, який, зокрема, пояснював, що прокинувся від тиску на тіло, «відкривши очі, побачив на собі особу в балаклаві, камуфляжі, з автоматом і ножем» .

Прокурор, зачитуючи покази потерпілого, наголошувала: «Крім того, потерпілий з упевненістю стверджував, що у нападників була вогнепальна зброя – автомат Калашнікова, укорочений з відкидним на бік прикладом. Оскільки він дуже добре розуміється на зброї, захоплюється зброєю і є мисливцем вже понад 25 років». Однак у спальні потерпілого на вікні була штора, тож було темно. Як він зміг так ретельно й швидко оглянути зброю, сумнівно.

Пані Желік стверджує, що ніж був кухонним. Однак потерпілий бачив в руках нападника ще й гранату РДГ-5. У гранатах він також розуміється? У темній спальні?

Але й згадка про гранату згодом  зникла. Чому? Будь-які пояснення у слідчих та у Желіка  відсутні. У вироку суду про автомат говориться, а про гранату – ні. Чому?

Поліція суду не суперечить. Через суперечливість звинувачення, не дослідження в суді доказів  і оскільки справа є відкритою,  громадські активісти звернулися до головного управління національної поліції та до прокурора Чернівецької області із заявами про безпосереднє ознайомлення з наявними речовими та письмовими доказами, даними відео зйомок – з метою  складення  своєї громадської, правдивої і незалежної оцінки подіям.
Однак посадові особи як прокуратури, так і поліції відмовили у наданні представникам громади доказів, мотивуючи відмову тим, що докази публічно досліджувалися судом. Тобто збрехали!
Таким чином, судді посилаються на прокуратуру, а прокуратура – на суддів. А нас, громадських активістів «тримають» за малограмотне бидло. Прокуратура і поліція цією відмовою плюнула нам в обличчя. І йдеться навіть не про засуджених АТОвців (їх захистом займаються адвокати), а про нас, про нашу гідність. Стерпимо ми плювок, обітремось і замовкнемо? Чи не замовкнемо?

Тамара БОРОВИК, голова правозахисної  ГО «На грані»

Запис Тамара БОРОВИК про вирок у справі про напад на голову суду Бориса Желіка: Суд закінчився – запитання залишилися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За минулий рік єдині топ-корупціонери, кого вдалося притягнути до відповідальності, це два голови районних державних адміністрацій, вироки щодо яких наразі ще й оскаржуються. Про це розповіла експерт Центру протидії корупції Анастасія Красносільська в ефірі програми «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK.

«Насправді немає ні більш серйозного прояву корупції, ні менш серйозного. Відсутність доріг, ліків у лікарнях і власне лікарень – це все прояви корупції, незалежно від того, чи великий дали хабар, чи малий. І сьогодні в Україні проблема в тому, що для самого хабарника безпечніше брати у великих обсягах», – зауважила Красносільська.

Так, зазначає експерт, якщо подивитися статистику, то за останній рік є близько тисячі вироків по корупційних справах та хабарництву. Але хто ці люди?

«Наприклад, одна одеська чиновниця справді сіла у в’язницю на 5 років за хабар у декілька тисяч гривень, але це посадовець низького рівня. Натомість Роман Насіров, якого звинувачують у нанесенні державі збитків розміром у 2 мільярди гривень, не має ризику найближчим часом потрапити до в’язниці. Так само, як і Мартиненко, щодо якого вже доведено розкрадання на 17 мільйонів доларів.

За минулий рік єдині топ-корупціонери, кого вдалося притягнути до відповідальності, це два голови районних державних адміністрацій, вироки щодо яких наразі ще й оскаржуються», – констатувала Анастасія Красносільська. 

Запис Боротьба з корупцією: Що більше крадуть, то безкарніше почуваються спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Окружний адміністративний суд Києва під головуванням судді Аблова Є.В. та у складі суддів Літвінової А.В., Мазур А.С. ухвалив остаточне рішення, яким у повному обсязі задовольнив позов керівника Проекту «Відкритий Суд» Станіслава Батрина до Уряду України, МОЗ, Мінсоцполітики та Мінекономіки про визнання незаконною і нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 780, якою вперше за 16 останніх років «переглянуто» споживчий кошик для українців. Суд визнав також протиправними дії усіх міністерств, відповідальних за формування мінімальних наборів  продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та фактично перезатверджували соціальні стандарти зразка 2000 року без якісного перегляду їх (вчиняли так звану «актуалізацію»), всупереч встановленому порядку.

Джерело: open-court.org

Запис Cуд визнав «споживчий кошик українців» незаконним спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З 15 березня українці не зможуть вільно поховати людину, яка померла навіть удома власною смертю. Так звані “правки Лозового” до Кримінального кодексу передбачають, що без довідки з суду поховання буде просто неможливим.

Чому та кому вигідне законодавство, яке не працює на практиці? Яким чином зміни можуть призвести до справжнього колапсу, коли тіла не зможуть ховати тижнями? Чи є спосіб врегулювання нових правил захоронення?

Відповіді давали експерти на прес-конференції в агенції Голос.ua

Як зміниться процедура захоронення?

Раніше, якщо помирала людина, на місце виїжджала швидка медична допомога і слідчо-оперативна група. Лікар констатував смерть, а слідчий відкривав карне провадження і відправляв тіло у морг з постановою на проведення судово-медичної експертизи. Без постанови морг не може прийняти тіло.

З 15 березня слідчому заборонять призначати експертизу, натомість зобов’яжуть звертатися за дозволом на проведення експертизи до суду. Рішення чекатимуть не менше 72 годин. Відтак виникнуть серйозні проблеми з оперативністю судових установ.

Як повідомляє екс-замголови головного слідчого управління МВС України Григорій Мамка, зміни до Кримінального кодексу Верховна Рада прийняла ще 6 жовтня 2017-го. З 15 березня вони набудуть чинності.

Що робити з трупом? Ніхто не розуміє, де він лежатиме. У домашніх умовах утримувати неможливо. Без рішення суду морги не прийматимуть тіло для проведення розтину і першочергової судово-медичної експертизи. Якою б смертю не померла людина: природньою чи насильницькою. Якщо людину вбили, взагалі завал: доки чекатимемо дозвіл на експертизу, втрачатимемо докази. Думаю, що отримаємо великий шквал скарг родичів, які будуть ображенні неприйманням тіл до моргів,
– сказав Мамка.

Для чого вносили зміни до Кримінального кодексу?

Нардеп Лозовий вніс правки, щоб ускладнити слідство та полегшити життя собі й іншим корупціонерам, вважає експерт з соціальних питань Андрій Павловський.

“Ні мертвим, ні живим парламент нічого доброго не дає. Повністю абсурдні правки Лозового вдарять по всіх громадянах України. Вони ускладнять процедуру поховання й призведуть до перевантаження роботи судів. І так по коридорах не проштовхнутись. Таких випадків буде тисячами по країні. Судді вже в паніці, бо уявляють, що почнеться через дев’ять днів” – додає експерт.

До чого це може призвести?

Родичі чекатимуть по декілька тижнів, щоб поховати померлого, припускає Павловський. Окрім того, він переконаний, що хабарництво зросте.

За поховання людей згідно з чинним законодавством має виплачуватись соціальна допомога. Її отримання теж затримуватиметься. Поправки несуть велику корупційну загрозу. Щоб прискорити поховання, люди даватимуть хабарі суддям, експертам, патологоанатомам. Відкривається широка корупційна нива, на якій коситимуть бабло дуже довго і продуктивно, – пояснює експерт.

“Якийсь механізм придумають. Можливо, підставою для прийняття в морг стане дослідження замість експертизи. Але може виникнути серйозний колапс”, – вважає Мамка.

Натомість юрист Олександр Климчук вважає, що тіло за будь-якої умови відправлятимуть в морг. Проте до розтину приступатимуть значно пізніше.

І що робити в цей термін? Не думаю, що труп лежатиме вдома. Я на це надіюсь. Його мають повезти в морг. Але там не зможуть приступити до розтину, поки не отримають ухвалу суду. Тому морги будуть переповнені, – коментує юрист.

Як зарадити ситуації?

Поданий за ініціативи Нацполіції, Кабміну і групи нардепів законопроект може вирівняти ситуацію в законодавчому полі, переконує Мамка. Верховна Рада працює 13 і 14 березня. Але можливі тривалі дебати….

Нацполіція підняла це питання тиждень тому і внесла законопроект про зміни змін. Закони, які приймаються у Верховній Раді, не проходять належної експертизи в правових комітетах. Тому і відбувається прийняття суперечностей, які стають законами. Такий дисбаланс в законодавстві, – стверджує екс-замголови МВС України.

“Погано працює правовий комітет, який має ці питання контролювати. А експертні організації, які виносять висновки щодо законопроектів і говорять про прорахунки, ніхто не слухає. Крім того, день роботи Верховної Ради дорогий. Почнуться дебати. На темі захоронення піаритимуться. Буде політичний базар. Тому прогнози не обнадійливі”, – зазначає юрист.

А Павловський вважає, що парламент повністю себе дискредитував, адже законопроекти з кожним днем погіршують ситуацію в країні.

Мало того, що Верховна Рада отруює життя живим, вона добралась і до мертвих,
– обурюється експерт.

Транспортування померлого до моргу обов’язкове?

Павловський переконаний, що не у всіх випадках померлого везли до моргу. Якщо людина похилого віку довго хворіла і померла вдома, то лікар видавав довідку про відсутність ознак насильницької смерті. А на наступний день тіло могли ховати. Тепер треба чекати дозволу тижнями.

На думку Климчука, судово-медична експертиза не проводилася лише тоді, коли родичі були проти розтину. Але в 99% випадках її таки здійснювали.

За словами Мамки, навіть ця процедура вже не діятиме.

“За законом тільки слідчий і прокурор має право видати документи, в тому числі і дозвіл на захоронення. Проведення судово-медичної експертизи не обмежене в часі. А тепер додасться і час для видачі довідки з суду. Як тут обійтися без зберігання тіла в морзі?” – обурюється екс-зам голови МВС України. І нарешті, чи вистачить в Україні моргів для тримання усіх померлих? Враховуючи, що нові морги в нашій державі не будували уже десятки років.

Запис Нові правила захоронення: родичі чекатимуть кілька тижнів, щоб поховати померлого спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Державна фіскальна служба прийняла рішення, яким частково задовольнила скаргу міністра фінансів Олександра Данилюка і зменшила йому донарахування з ПДФО, про це повідомив адвокат міністра Данилюка на ФБ. Скасовано нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі близько 95 тисяч грн, тоді як нарахування основної суми ПДФО в розмірі близько 517 тисяч грн ДФСУ залишила без змін, пише адвокат. На його думку, скарга Данилюка по суті не розглядалася. «Найближчим часом ми будемо подавати відповідний адміністративний позов», – резюмував адвокат.

Раніше повідомлялося, що 2 лютого закінчується черговий термін, відведений голові Міністерства фінансів Олександру Данилюку для надання документів з Великої Британії, що підтверджують отримані ним доходи, витрати та сплату податків. 

Запис Міністр фінансів судитиметься з ДФС через 517 тисяч гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Юрія Крисіна відпустили на 2 роки випробувального терміну. Вирок вбивці журналіста В’ячеслава Веремія – шлях до безкарності. Так прокоментували в ОБСЄ рішення суду відпустити Юрія Крисіна під умовний термін.
У Шевченківському районному суді Києва суддя Олег Лінник виніс вирок Юрію Крисіну, фігуранту у справі про вбивство журналіста В’ячеслава Веремія – чотири роки ув’язнення. Але сяде Крисін, лише, якщо за два наступні роки порушить закон. Поки що його відпустили додому. Родичів загиблого та громадськість таке рішення шокувало.

Юрію Крисіну вже не вперше вдається уникнути відповідальності: 2008-го він убив людину, втім через два роки справу перекваліфікували з умисного на вбивство з необережності – й він так само відбувся умовним строком. І це далеко не повне кримінальне досьє Крисіна. Адвокат Віталій Титич вважає його дуже важливою фігурою в системі «тітуханів», зокрема, в Києві. Чоловік зазначає, що він керує бандами:
«В нього у Києві активи, будинок і все інше… Тому вони вирішили з його керівництвом – «мусорами» найвищими, – що він дає покази і отримує умовний вирок», – запевнив адвокат.
Занепокоїв такий поблажливий вирок і представники місії ОБСЄ. «Я серйозно стурбований вироком суду, який не зміг гарантувати в повному обсязі правосуддя для родини журналіста”, – переконаний представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір.

За чотири роки після Революції Гідності більшість злочинів досі не розкрита. Вироки у справах отримали 48 осіб. Але ув’язнили лише одного «тітушку», який викрадав активістів. Вбивці ж майданівців досі на волі. У розстрілах звинуватили 24 бійців так званої «Чорної роти» Садовника. Сьогодні на лаві підсудних лише п’ятеро. Більшість вбивць втекли до Росії і навіть отримали там громадянство.

Але особи, які були в УБОЗі й керували «тітуханами», зараз у системі аваківській і керують внутрішньою безпекою. Нічого не змінилося. І не треба з цього дивуватися. Далі все буде тільки швидше, нахабніше і цинічніше, – додав адвокат Титич.

Нагадаємо, В’ячеслава Веремія, кореспондента газети “Вєсті”, вбили «тітушки» в ніч на 19 грудня 2014-го.

Загалом під час Революції Гідності загинуло 107 людей, повідомляє 24tv.ua

Запис В Україні тітушок кришують силовики спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цей безкоштовний номер варто запам’ятати: це єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги. За ним можна цілодобово отримати консультацію з правових питань, а також з будь-якого питання, що стосується допомоги адвоката за рахунок держави.

Дзвінки на зазначену лінію зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах країни є безкоштовними та приймаються цілодобово.

Нагадаю, хоча суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, головне завдання, що стоїть перед усіма без винятку судами – це захист прав і законних інтересів людей від будь-якого свавілля як з боку інших осіб, так і з боку державних органів.

Гарантією створення рівних можливостей для доступу громадян до правосуддя є безоплатна вторинна правова допомога. Вона включає *послуги захисту; *представництво інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; *складення документів процесуального характеру.

Реалізується це право через центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокатів, які залучаються для цього: Вижницький (м. Вижниця, вул. Українська, 100-Б), Кельменецький (смт. Кельменці, вул. Довженка, 9), Чернівецький (м. Чернівці, вул. Університетська, 1), або через бюро правової допомоги, які функціонують у кожному районі області.

Зазначені центри забезпечують безоплатну вторинну правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, а також захист прав та інтересів потерпілих і свідків в кримінальних провадженнях. А для отримання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальних провадженнях (окрім зазначених вище) звертайтеся до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Аксенина, 5).

Жанна ПАТЄХІНА, заступник директора Регіонального центру з надання безоплатної

 вторинної правової допомоги у Чернівецькій області

Запис Реалізація права на судовий захист – 0 800 213 103 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Стільки подій відбулося протягом останніх днів, що навіть важко виділити головну. Та всі вони, як на мене, нероздільно пов’язані між собою. Тут і арешти Міхеїла Саакашвілі, і суд над ним і – попри страшні, але смішні звинувачення Генпрокурора –  звільнення Міхо просто із зали суду.

Як зауважив нардеп Віктор Чумак, це дуже серйозний сигнал про те, що сьогодні в судовій системі є люди, які після Майдану не хочуть повторити долю Родіона Киреєва, Чауса тощо. На своїй сторінці у Facebook він написав «…Це сигнал про те, що, мовляв, вибачте, друзі, але під вашу дудку танцювати не будемо». Та, на жаль, такого не можна сказати про Чернівецьку обласну раду, яка відмовилася визнати арешт Саакашвілі незаконним. А точніше,  обласні депутати відмовилися навіть поставити це питання на розгляд  сесії. Їм, себто нами обраним депутатам, не цікаво, що десятки тисяч людей уже півтора місяця виходять у Києві на Віче з вимогами «Банду геть!»,  «Імпічмент!» тощо.  Їм  байдуже й те, що війна триває вже п’ятий рік, а керівництво держави (попри передвиборні обіцянки Президента закінчити війну за місяць) і не збирається її завершувати: це ж справа занадто прибуткова. Нашим депутатам байдужа щоденна загибель синів України на Сході. Для них головне, як збуджено закликала пані Філіпчук Марія Дмитрівна, «не розгойдувати ситуацію».  Їхнє кредо, мабуть, байдужість: нехай, мовляв,  війна, де одні гинуть, а інші крадуть мільярдами, триває. Аби нам було спокійно. Тим паче, що в них, у наших  депутатів, –  свято.  Їх, бачте,  прийшли віншувати співаки з філармонії та батюшка з церкви. Тільки не зрозуміло, що вони святкували? Адже саме того дня на Сході були найбільші втрати:  загинуло п’ятеро наших військовиків.  А коли, перечекавши і їхнє свято, і ще 4 години просидівши, чернівецька  волонтерка попросила слово, щоби розповісти про події в Києві, які  бачила на власні очі, то голова облради Іван Мунтян не знайшов за потрібне надати їй слово.

Тим часом Київський Майдан Конституції живе своїм життям. Його територія значно розширилася у бік Мариїнського парку.  З’явилися нові намети. На Майдан занесли багато шин та каміння й цегли – споконвічної зброї пролетаріату. І стало зрозуміло, що  справа тут не в Саакашвілі. Навіть якщо Київський суд прийняв би рішення про продовження арешту Міхо або його екстрадицію, то люди з Майдану вже не пішли б. Стоять бо не стільки за Саакашвілі, як за МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ. Саакашвілі став лише каталізатором, сміливо заявивши на всю країну, що так далі жити не можна! І що цих мерзотників-корупціонерів при владі час гнати з владних кабінетів.

Усі розуміють, що боротьба буде важкою, та відступати нікуди. П’ятдесят тисяч українців вийшли на Віче минулої неділі. Ще тисяч зо десять пікетували СІЗО, де перебував тоді Міхо. І ще кілька тисяч  мітингували біля Генеральної прокуратури. Мокрий сніг та заметіль нікому не завадили. Головна маса людей розійшлася лише пізнього вечора, щоби зібратися наступного дня біля приміщення суду.

 А Маріїнським парком групами тиняються «тітушки», яких безпомилково впізнаєш за нахабними посмішками та неадекватністю поведінки. Мешканці наметів розповідали, і не тільки мені, що кожної ночі поліція привозить до наметового містечка великі групи «тітушок», перевдягає їх у військову форму, щоби в темряві не можна було розгледіти, хто є хто. Тож щоночі в наметовому містечку відбуваються провокації та напади на сплячих. Наразі у наметовому таборі вже сформували нічні загони з протидії бандитам.

Пікетувальники  бадьорі й оптимістичні. До незручностей табірного життя ставляться з гумором.

Тамара БОРОВИК, голова громадської організації «На грані»

Запис Погляд Тамари БОРОВИК:На Майдані коло Маріїнки революція іде. А суд уже боїться виносити неправдиві рішення   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українські суди своїм зволіканням зводять нанівець роботу Бюро, граючи на руку корупціонерам.

В Антикорупційному бюро констатують, що за два роки зі 100 обвинувальних актів, переданих до суду, вироки винесено лише стосовно 18 осіб.

Про це повідомляє прес-служба НАБУ.

Як зазначається, перші відомості про кримінальні правопорушення щодо топ-посадовців детективи внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 грудня 2015 року. З того часу в доробку НАБУ близько 500 кримінальних справ, майже 300 підозрюваних.

У відомстві стверджують, що всю їхню роботу зводять нанівець суди, які своїм зволіканням грають на руку корупціонерам. Відсутність судових вироків не дозволяє стягнути до бюджету кошти, арештовані в рамках розслідувань, та компенсувати збитки.

У НАБУ наголошують, що проблему щодо затягування судових розглядів може вирішити лише створення Вищого антикорупційного суду.

Також прес-служба закликає громадян допомогти в приверненні уваги депутатів до проблеми відсутності вироків, підписавши петицію від Transparency International Ukraine про створення Антикорупційного суду.

Запис За два роки суди покарали лише 18 чиновників із сотні справ – НАБУ спершу з'явиться на Медіа-Версії.