Недолугість чернівецької Феміди: помилка чи змова?

Давид – учасник трьох воєн, учасник АТО, громадянин України, батько трьох дітей. До війни його родина мешкала в Луганську, а потім переїхала до Чернівців. Перед переселенцями постала проблема житла, яким місцева влада забезпечити не може. Але світ не без добрих людей: 92-річний емігрант Самуїл Б., який від 2000 року мешкає в Ізраїлі, домовився з Давидом, що, в обмін на ремонт у квартирі і сплату комунальних послуг, АТОвець мешкатиме в його однокімнатній квартирці за адресою вул. Сагайдачного, 27/1а. Навіщо ми так детально виписуємо усі подробиці? Аби ви, шановні читачі, повною мірою оцінили «геніальність» очевидної шахрайської схеми, недолугість законів, ницість і продажність влади, правоохоронних органів і системи правосуддя, які «не можуть» цю схему викрити.

– Помешкання мені дісталося у жахливому стані, – пригадує Давид. – Підлога прогнила, стеля обсипалася, стіни потріскали, від комунікацій самі лише натяки. Я самотужки зробив ремонт, заново провів світло, воду, каналізацію. Квартирка, звісно, маленька, та її цінність в тому, що вона розташована на першому поверсі в історичному середмісті. Ну, і в тому, що після ремонту вона стала придатною для проживання.

Так виглядала квартира до ремонту

Однак після переїзду щастя родини Давида тривало недовго, бо одного дня до помешкання завітали правоохоронці разом із… новим власником квартири, 34-річним мешканцем Чагра Вадимом Д. Чоловік стверджував, що господар помешкання Самуїл Б. буцімто продав йому квартиру. Посвідчення учасника АТО зупинило поліціянтів, а повідомлення про те, що Давид спілкується із паном Cамуїлом і знає, що той не продавав квартиру, стало для Вадима неприємним сюрпризом. Сам Вадим, як з’ясувалося, Самуїла  Б. в очі не бачив і не знає, бо, мовляв, «діяв через посередника» – таку собі Наталію Б. Ця пані нібито поїхала до Ізраїлю, де пан Самуїл оформив довіреність на право продажу квартири на цю підприємливу жіночку, вона, своєю чергою, знайшла у Чернівцях покупця (тобто Вадима Д.) і уклала з ним договір, посвідчений приватним нотаріусом Ніною Д. Тут зазначимо, що чоловік цієї пані нотаріуса Олександр Д. працює… провідним консультантом-адміністратором у регіональному сервісному центрі МВС України в Чернівецькій області (трохи далі ви збагнете, чому це важливо). Далі Вадим Д. швиденько перепродав цю квартиру третій особі, а остання, своєю чергою, тут же зробила зворотну довіреність на право продажу цієї квартири – на Вадима Д. Вуаля! Давид проживає у квартирі незаконно, новий власник має «законні» підстави його виселити, а квартиру ще раз перепродати.

Як бачимо, схема «віджиму» житла проста й очевидна. «Своя» людина у бюро технічної інвентаризації, ЖРЕПі чи іншій конторі, яка має відомості про квартири, в яких ніхто не живе або ж власники яких виїхали за кордон (переважно це люди літнього віку), «зливає» інформацію шахраям. Ті роблять фальшиві паспорти власника квартири (такий паспорт з «лівим» фото зробили й на ім’я пана Самуїла) і посередника (пані Наталії Б., уродженки Молдови, нібито прописаної у Перківцях на Кельменеччині. Однак з сільради Перківців отримано відповідь, що така людина в селі не проживає. Людина з таким прізвищем і з таким паспортом не перетинала також кордонів України та Ізраїлю, що підтверджують прикордонники). Фальшуються довіреність і договір на продаж квартири, який, незважаючи на явні ознаки підробки й завіряє приватний нотаріус (в нашому випадку Ніна Д., чоловік якої, як ми вже звертали вашу увагу, працює… в сервісному центрі МВС, тобто конторі, яка відає паспортами. Ми не можемо безпідставно звинувачувати людину, але такий збіг наштовхує на певні роздуми). Новий власник житла швиденько перепродає його зацікавленим третім особам. Зрозуміло, що приміщення на першому поверсі в історичному центрі міста мають значну цінність, бо ж тут може вийти непоганий офіс чи магазин. Наш герой, Давид, розповідає, що знає ще кілька таких випадків, однак виселені таким чином люди бояться звертатися до правоохоронних органів…

У випадку з Давидом схема не спрацювала ідеально. Шахраї «лоханулися» двічі: вони не знали, що Давид спілкується з живим-здоровим 92-річним хазяїном квартири і що Давид так просто цього не залишить. Давид написав заяву до поліції, а пан Самуїл подав позов до суду щодо визнання недійсною угоди купівлі-продажу квартири через явну підробку документів. До суду подали і письмове підтвердження ізраїльського нотаріуса Олександра Я., про те, що той не посвідчував довіреності, виданої пані Б. на право продажу квартири, та, власне, й про те, що він цієї особи не знає і ніколи не бачив. Подане також і відеозвернення пана Самуїла до суду, який підтверджує, що не продавав своєї квартири і показує свій справжній паспорт. Суд першої інстанції (Першотравневий районний суд) задовольнив позов пана Самуїла і скасував угоду купівлі-продажу житла. Здавалось би, справедливість відновлено, хоча жодного покарання шахраї не зазнали, але…

І ось тут наступає, у повному сенсі цього слова, «апофігєй» безкарності наших злодіїв, недбалості служителів закону (в нашому випадку адвоката пана Самуїла) і продажності нашого правосуддя. «Ображений» Вадим Д. подає апеляцію і… виграє апеляційний суд, який визнає договір чинним, тим самим крадучи житло у 92-річного дідуся (пан Самуїл має ще й заплатити 960 гривень судових витрат на користь Вадима Д.) і виселяючи на вулицю родину переселенця-учасника АТО!

Судді мотивували своє рішення тим, що адвокат потерпілого не надав необхідної доказової бази. Іронія долі, що шахраї чудово розуміють: зібрати доказову базу в цьому випадку майже нереально. Для проведення експертизи підписів пана Самуїла і отримання від нього офіційних письмових показів треба, щоби старенький приїхав до Чернівців, що з огляду на його вік є неможливим. Пройти цю процедуру в правоохоронних органах Ізраїля теж неможливо, бо між Україною й Ізраїлем немає жодної угоди про співробітництво в юридичній сфері. Адвокат потерпілого мав би надати офіційні запити до держприкордонслужби для підтвердження того, що ні пан Самуїл, ні пані Б., яка нібито привезла документ про купівлю-продаж квартири, не перетинали українського та ізраїльського кордонів, та чомусь цього не зробив. Інакше кажучи, ДОКАЗІВ, ЯКІ Б ОДНОЗНАЧНО ДОВОДИЛИ, ЩО ДОКУМЕНТИ ПІДРОБЛЕНІ, НЕМАЄ! А відеозвернення пана Самуїла і лист ізраїльського нотаріуса теж можуть бути підробними, бо доказів їхньої справжності також немає. Такий от парадокс!

А що ж робить поліція, запитаєте ви? Усе, на що там спромоглися за 3 місяці – внести заяву Давида до реєстру досудових рішень. Зрештою, якщо немає доказів підробки документів (тобто експертизи), то немає й ознак кримінального злочину. Пан Самуїл свою квартиру вже однозначно не поверне. Бо ж за законом, якщо вона вже перепродана третій особі (яка теоретично є «чистою», хоча реально «підставною», бо ж знову перепродає квартиру тому ж Вадиму Д.), то повернути її колишньому власнику вже неможливо. Реально, якщо буде доведено, що угода є «липовою» хіба що вимагати відшкодувати пану Самуїлу вартість квартири. Підприємливі шахраї і це передбачили, бо зазначена у договорі вартість є просто смішною. На Давида сьогодні чекав суд щодо щодо примусового виселення з квартири. але з невідомих причин його перенесли на невідоме майбутнє. Прикметно, що НІХТО у цій справі не поцікавився нотаріусом Ніною Д., яка завірила «липову» угоду, НІХТО не намагався відшукати майже міфічну посередницю Наталію Б. (на сайті суду є лише повідомлення про її виклик до суду і все) і НІХТО навіть не поцікавився, а де і ким виготовлені фальшиві документи.

Замість епілогу в цій історії, хочемо, аби хоч хтось із місцевих суддів, правоохоронців, мерських чиновників відповів на запитання Давида: «Для чого і заради кого я воював? Для того, аби одні з тих, кого я захищав, безкарно, нагло і цинічно обкрадали мене і стареньких, а інші, сидячи в теплих кабінетах, отримуючи космічні зарплати і не менш космічні хабарі, їх покривали?». «Мені втрачати вже нічого, – каже Давид, – усе нажите мною залишилося в Луганську, але там на мене ніхто не чекає. І цієї історії я так просто не залишу. Я звернувся до керівництва прокуратури, до НАБУ, до міністерства юстиції. І якщо ситуацію не виправлять, просто візьму свою зброю і піду до того суду… Тож нехай потім судять мене!»…