Незважаючи на те, яка пора року за вікном, у її квартирі завжди літо. Помешкання п. Серафими потопає в зелені. Тут і високі фінікові пальми, й екзотичні монстера, банани, лимон: одне слово, справжнісінькі тропіки. Усього ж понад 50 видів рослин. І ще стільки ж вона віднесла до свого кабінету в школі – вдома їх просто ніде було розмістити.

Широколисті фікуси, драцени, азалії, цикламени, філодендрони, фіалки, орхідеї, кактуси, мандаринове деревце та чимало інших вазонів прикрашають квартиру та робочий кабінет Серафими Жарікової. Горщики з повзучими рослинами окупували стіни; великі рослини з пишним листям стоять на підлозі, зайнявши цілий куток кімнати; дрібніші красуються на підвіконнях і тумбочках. Жінка зізнається, що розведення кімнатних рослин – її хобі з дитинства.

– Я росла в оточенні квітів, бо мама їх обожнює. У нашій хаті все було у вазонах, на подвір’ї весь час щось цвіло. Тому навіть брат захоплюється цією справою, – розповідає Серафима Георгіївна. – Квіти – перші друзі людини, і якщо ними хоч трохи займатися, вони віддячують гарним листям і цвітом.

Про властивості кожного вазона й особливості догляду за ним жінка може розповідати годинами. Фікуси і філодендрони радить ставити у спальні, бо вони заспокійливо впливають на людину. Для плодоносного фікуса найкращим місцем буде кімната, де збираються всі члени сім’ї, наприклад їдальня. А гостролисті рослини не бажано тримати там, де людина проводить багато часу.

На кухні підвіконня прикрашають фіалки. Про них Серафима Георгіївна розповідає з особливою любов’ю.

– Навіть тоді, коли фіалки перебувають у стані спокою і ні в кого не цвітуть, у мене обов’язково хоч один вазон випускає квіточки, – каже жінка. – Буває, п’ю чай з лимоном, який власноруч виростила, дивлюся у вікно, за яким сипле пухнастий сніг, а перед вікном у мене весна – квітнуть фіалочки. Почуваюся, наче у казці.
Вдалося чернівецькій вчительці виростити лимонне дерево, яке щороку плодоносить – збирає врожай із п’яти-шести соковитих лимонів.

– Не повірите: цикл дозрівання лимонів рівно дев’ять місяців – як виношування дитинки, – розповідає Серафима Жарікова. – Зазвичай, врожай збираю наприкінці травня. Про це знають мої колеги та учні. Тому, коли плоди дозрівають, ми збираємося на чаювання. До речі, лимонне дерево сприяє розумовій діяльності, тому біля нього дуже комфортно працювати. Хоча, як на мене, абсолютно всі рослини добре впливають на самопочуття людини, підживлюють енергією. Якщо у мене головний біль, то я подивлюся на вазон, поговорю з ним – і вже за кілька хвилин почуваюся краще.

У колекції Серафими Георгіївни є навіть авокадо, паростки якого зійшли з кісточки, посадженої у землю. Три місяці чекала, доки цей вазон зазеленіє. І таки дочекалася.

– З рослинкою треба розмовляти, казати, яка вона молодчина, що розцвіла, – переконана вчителька біології. – Якщо з любов’ю ставитися до квітки, вона віддячує гарним ростом і пишним цвітом.

Запис Лимон – для кабінету, фікус – для спальні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що ви собі думаєте! Саджайте картоплю, моркву та помідори!

– Ось погляньте – це в мене ясельки, дитячий садок, старша група, – показує своє «зелене царство» пані Лариса. – Спочатку я усе саджала лише для себе. Мені ще люди із-за паркану зауважували (за ним якраз – зупинка маршрутки, авт.): «Що ви собі думаєте, така криза зараз, треба саджати картоплю, моркву та помідори!». А тепер кажуть зовсім інше. Ось бачите, сітчастий паркан потроху заростає листям – то дехто обриває його зі словами: «Що ви ховаєтесь – відкрийте, аби видко було, бо так приємно своє око спинити не на асфальті, а на такій красі…»

З часом до мене люди почали підходити із проханням продати якусь квітку чи рослинку. Дехто каже, що коли купує рослини в магазині – вони не приймаються, а мої – одразу добре ростуть. Мабуть, тому що я віддаю їх з радістю і задоволенням. Люблю «схиблених» на квітах і рослинах! До мене часто забігають студенти, які проживають неподалік у гуртожитках. Приходять самі, батьків приводять, везуть саджанці додому…

Любиш дратувати свого чоловіка вазонами?

Гібіскус маєш? Ні? А хочеш?

Давно не брала до рук сапки? Тобто, взагалі ніколи?

Не будь дурнем – посади кактус!

Зателефонуй пані Ларисі – 050 17 23 343

Вазони в мене набагато дешевші, аніж на базарі чи магазині. Я не беру за них великі гроші. От нещодавно була в Ялті, в Нікітінському ботанічному саду – там лавровий листочок коштує 25 гривень… Я питаю: «Дівчата, у вас же цей лавровий лист як бур’ян росте! Звідкіля такі ціни?»

Або, наприклад, торік у місті виставка відбулася, з Хмельницького приїжджали любителі природи, я в них побачила махрові гібіскуси, різноманітних кольорів – не втрималася, придбала розсади на 500 гривень. Як же ж мені прикро було, коли вони зацвіли, і виявилося що це звичайні однопелюсткові, до того ж одного кольору! Тому, я вважаю, що коли люди приходять сюди – то одразу бачать, що вони купують, знають, що їх не обдурять.

Іноді мені приносять квіти, які гинуть – і я їх реанімую

– Завжди намагаюся зробити так, щоби людина не йшла від мене з порожніми руками. Прийде, наприклад, бабуся – в неї немає грошей, а їй хочеться щось посадити чоловіку на могилку… То я їй пропоную – візьміть цю рослину, чи цю… Люди радіють, а я – ще більше. Адже добро робити приємно.
А ще іноді мені навіть приносять квіти, які гинуть – і я їх реанімую. Мабуть, в мене є якась своя енергетика. Вчу людей, як треба до них правильно ставитися, й обов’язково розмовляти з ними.
Віддаю паростки до дитячого садочка діткам-інвалідам, дитячого відділення Чернівецької обласної лікарні, реабілітаційний центр… І так виходить, що чим більше я паростків віддаю, тим більше в мене їх проростає…

Люди, які серйозно захоплюються квітами – приїжджають, ми обмінюємося рослинами. З’являються і помічники. Зазвичай мені допомагають чоловік та син, а тут нещодавно познайомилася з молодим хлопцем, який захоплюється екзотичними рослинами. Приходить до мене чи не щоранку – саджає, пересаджує, я привезла йому рідкісні кактуси – він їх зараз буде висаджувати. Це для нього – задоволення, адже на п’ятому поверсі таким хобі займатися немає змоги, тому і приходить до мене.

Ось на цій грядці в мене росли ананаси… восени ми їх з’їли

Моє подвір’я насправді – це лише своєрідна вітрина. Точно навіть і не скажу, скільки видів рослин вирощую, мабуть, біля трьохсот. Я вже і підписувати почала їх, щоби людина могла підійти, подивитися і одразу дізнатися – що за рослинку вона собі вподобала.

Куди б не поїхала – обов’язково привезу із собою листочок чи паросток якоїсь незвичайної рослини. Мій чоловік жартує: «Ти гілочку ввіткнеш в землю – і вона цвіте». Знаєте, так воно і виходить. Я куди не поїду – то там щипну, то там… Оце все із гілочок і виростає – рослинки приймаються, цвітуть.

Я із-за кордону (Польща, Німеччина, Голландія, Швеція) привожу рідкісні рослини, усі дивуються – як тобі вдається? Легко і просто – гілочку відламаю, у валізу покладу, а тут вона приймається.
Ось у мене тут кущова полуниця із Московського інституту, вона не пускає вусиків, плодоносить цілий рік, її можна посадити в горщечок, покласти на вікно – і цілий рік ласувати ягодами. Бачите, залишилось її зовсім небагато – забирають усю, це я вже для себе залишила.

А ось тут лимонник китайський – його листя корисно їсти усе літо, на осінь маленькі квіточки з’являються, з них спускаються маленькі кісточки, по кілька ягід червоних. Коли я з батьком жила в уссурійському краї, ми шукали такі ягоди, їх коли запариш в чай, то не спиш по 48 годин – і повен сил та бадьорості. Китайці цим лимонником лікують гепатит С…

Минулого року ось на цій грядці в мене росли ротонда та ананаси. Люди не вірили, підходили фотографували, восени ми їх з’їли. Це був певний експеримент, хочу його повторити і цього року.

Що то таке – ландшафтний дизайн?

Якось до мене з чоловіком прийшла подружня пара: «У вас так гарно, а ми нещодавно особняк придбали, завершили ремонти, проте у дворі – справжнісінький гадючник… Чи не допомогли б ви нам із ландшафтним дизайном? Я тоді одразу і не уявляла до кінця, що то таке – ландшафтний дизайн…

Проте зрозуміла одне – на подвір’ї треба влаштувати красу. Чоловік хотів альпійські гірки, дружина – швейцарські галявини… Ми ж глянули на їх подвір’я – і одразу сказали: «Не сперечайтеся – тут можна зробити і те, й інше». Будівельне сміття пішло в основу альпійської гірки, вирівняли землю, насадили рослин…

Коротше кажучи, якось зробили, інтуїтивно. Вже пізніше, перечитуючи відповідну літературу, я впевнилася – зробили саме так, як треба. Отак і почали професійно займатися ландшафтним дизайном, влаштовуємо дендросади, люди розповідають про нас своїм знайомим, «передають нас» один одному, є навіть такі, що чекають нас по два-три роки, адже справа ця не терпить поспіху.

Не ботанік я – філолог…

– Мені іноді кажуть: ви мабуть біолог чи ботанік… Ні, філолог я – російська мова та література, музика та спів. Проте моє захоплення квітами та рослинами тягнеться ще з дитинства. Справа в тому, що батьки мої – геологи, які об’їздили весь Радянський Союз. І де би ми не жили, я завжди намагалася відшукати щось незвичайне, годинами лазила лісами, скелями, тундрою, щоби принести додому якусь рідкісну, унікальну рослину.

У Чернівцях я спочатку жила із чоловіком в тісній п’ятиповерхівці на проспекті Незалежності, до того ж – на останньому поверсі. Маленький балкончик, кімнатка – 18 кв. метрів… Мені там самій поткнутися було нікуди, бо усюди квіти, квіти… Вікна виходили якраз на проспект, то люди постійно задирали голови догори – надто вже яскраво виділявся мій балкон на фоні інших.

Проте рослини усе накопичувалися, дівати їх не було куди, тож я запропонувала працівникам книжного магазину, який був поблизу, влаштувати поряд з полицями ботанічний сад – на широчезних підвіконниках. Звісно, вони були не проти… Що я там тільки не висаджувала! Лимони, лавровий лист, бананові пальми… Там справді було гарно. Чернівчани досі згадують той книжковий магазин…

Проте я, звісно, мріяла про невеличкий клаптик землі, адже мені постійно не вистачало горщиків та балконів. Моя мрія здійснилася, коли вдалося виміняти квартиру з доплатою на особняк на куті вулиць Чорноморської та Герцена…

Висаджуючи саджанці – не забуваймо про землю

– Щоби виростити гарний газон – не достатньо просто висадити саджанці. Підготовка землі теж вимагає копіткої праці: її потрібно просіяти через дрібну сітку, зібравши геть корінці бур’янів. Потім протягом 1,5-2 місяців поливаємо газон, доглядаємо, видаляємо пророслі бур’яни. І аж тоді починаємо сіяти квіти та інші рослини…

Запис Чим більше паростків віддаю – тим більше в мене їх проростає спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Заземлитися» і поговорити з рослинами – насолода, яку кожного дня переживає чернівчанка Лариса КУБАСОВА. Жінка втілила у життя давню мрію – розвела вдома дендросад із рослин та квітів, які в нашому кліматі дуже важко приживаються…

Гранат, інжир, бананова пальма, гібіскус, хоста, астильба, австралійська папороть, лавр, оливкове дерево, рододендрон, вегелли, пухоплідник – це далеко не всі рослини, які просто на городі під відкритим небом живуть у Лариси Миколаївни. Росте тут і нині плодоносить полуниця. Дбайлива господиня збирає врожай аж до перших морозів…

Паростки з усього світу

– Коли виїжджаю на відпочинок чи у відрядження за кордон, обов’язково привожу із собою листочок чи паросток якоїсь незвичайної рослини. Не раз везла квіти із Польщі, Німеччини, Голландії, Швеції. Часом рідкісні рослини віддаю до ботанічного саду. Серед них – їстівний каштан, вирощений самотужки, хурма тощо, – розповідає пані Лариса.

Намалювати квітами…

Лариса Миколаївна разом із сином та чоловіком займаються ландшафтним дизайном. Саджають різноманітні рослини – мохи та квіти – таким чином, аби на землі сформувався малюнок, обкладають камінням і створюють «альпійські гірки». І хоча в городі Лариси Миколаївни ростуть лише взірці, жодний перехожий не пройде повз, не замилувавшись цим чудом.

– Аби зробити гарний газон, потрібен щоденний догляд. Найголовніше – приготувати землю. Для цього просіюємо її через дрібну сітку, видаляємо корінці бур’янів. Далі цей газон 1,5-2 місяці поливаємо, доглядаємо, видаляємо пророслі бур’яни. Аж тоді починаємо сіяти… Тільки після такої кропіткої праці із землі виростає справжнє мистецтво.

– Дуже люблю свої рослини, тому жодного молодого паростка не викидаю, розпродую їх за смішними цінами. Цим добряче користуються «бізнесмени» з базарів та магазинів: купують у мене вазони, а потім перепродують у кілька разів дорожче, – зітхає пані Лариса.

Оранжерея у вітрині

– Мої батьки – геологи. Практично все дитинство провела у горах, лісах, тундрі. Завжди намагалася викопати якусь цікаву рослинку, принести її додому і дати їй нове життя. Згодом, уже дорослою, жила на 5-му поверсі багатоповерхівки на проспекті Незалежності. На моєму балконі завжди була безліч квітів та зелені. Але все ж туди не вмістиш! Тож і носила рослинки до великого книжкового магазину, що був тоді на проспекті. Власники дозволили мені у вітрині зробити оранжерею. Там були і бананові пальми, і мандарини. Людям подобалися рідкісні рослини, що прикрашали магазин, і вони почали відривати собі паростки, пошкоджуючи цим рослинки. Тому я брала паперові стаканчики, саджала туди росточки і вивішувала надпис, що квіти можна брати безкоштовно, – тільки б не ламали рослини…

Нині віддаю паростки до Кадетського ліцею в Новодністровську, до геріатричного пансіонату в Заставні, дитячого відділення Чернівецької обласної лікарні.

Рослини реагують на слова

– Згадую випадок. Приходить до мене сусідка, в якої росла розкішна китайська троянда. У той час вона рясно цвіла. І раптом – осипалась! Сусідка в сльозах: «Рятуй троянду!». Я одразу запитала, що господиня сказала рослині. З’ясувалося, що жінка під час прибирання сказала, що троянда виросла величезна, займає багато місця і закриває світло. Тож довелося їй просити пробачення у квітки. Рослина ж росла, для господині старалася…

Тому завжди дотримуюсь принципу: чим більше добрих, ласкавих слів чує рослина, тим здоровіша вона й гарніша. Якщо ж до рослини ставитися негативно, вона може загинути.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Нині Лариса Миколаївна проводить осінній розпродаж кімнатних рослин для студентів і школярів. Різноманітні рідкісні квіти коштують від 5 грн. Хто любить прикрашати свою оселю вазонками, може звертатися за телефоном 050 17 23 343.

Свідоцтво про державну реєстрацію Серія ВО1 № 401574

Запис Заморська екзотика на чернівецькому городі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кожної весни за межі області та країни намагаються вивезти сотні тисяч екземплярів ранньоквітучих рідкісних рослин, в тому числі тих, що занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, Червоної книги міжнародного союзу охорони природи та додатку 1 до Бернської конвенції: підсніжник білосніжний, пролісок дволистий, шафран Гейфеля (в народі – бриндушки), сон весняний, білоцвіт весняний, рябчик великий тощо. Рік від року інтенсивність винищення ранньоквітучих рослин на Буковині зростає.

Тож так само щовесни для попередження їхнього знищення і незаконної торгівлі ранньоквітучими рослинами державне управління охорони навколишнього природнього середовища у Чернівецькій області проводить операцію «Первоцвіт» – комплекс оперативних, агітаційно-пропагандистських і просвітницьких заходів. До рейдових перевірок залучаються працівники УМВС, Держкомлісгоспу України, громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища, представники ЗМІ та громадських організацій.

Оперативні групи зосереджені в місцях збору, на шляхах перевезення, у місцях збуту та пунктах пропуску через державний кордон. На громадян, які затримані під час заготівлі, перевезення чи збуту ранньоквітучих рослин, оформляються протоколи про адміністративні правопорушення, що передаються до судових органів.

Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області звертається до всіх свідомих громадян Буковини та гостей краю із закликом: бережіть ранньоквітучі весняні рослини, не забувайте про нашу відповідальність за все, що робиться у Природі, перед майбутніми поколіннями.

Неля КАЛАШНІКОВА, головний спеціаліст управління охорони навколишнього природнього середовища

Запис Операція «Первоцвіт-2010» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За

• Продукти з ГМО значно дешевші. Їхня поява на ринку зменшить голод на планеті і полегшить життя нижчим верствам населення.
• Рослини з ГМО стійкі до шкідників, гербіцидів та захворювань.
• Через збільшення населення планети необхідно подвоїти світове виробництво сільгосппродукції, а без використання
  трансгенних рослин це неможливо.
• ДНК, які потрапляють в їжу, розщеплюються в шлунку на мікроскопічні частинки. Тобто організму «не важливо» їли ви картоплю з геном томатів чи просто картоплю з помідорами.

Проти

• Технологія ГМО настільки недосконала, що може стати основним джерелом біологічного та екологічного ризику для людини і навколишнього середовища.
• Вчені можуть лише здогадуватися, чого чекати від ГМО, адже їхній вплив на людський організм можна прогнозувати тільки теоретично.
• Наука не спроможна визначити, куди саме потрапляє вміщений ген, відтак відповіді на запитання, як він дасть про себе знати в майбутньому – немає.
• Із початком застосування трансгенних продуктів відзначається значне збільшення онкологічних захворювань.

Факти:

ГМО – це організми, ДНК яких змінений штучним способом. Продукти з генно-модифікованими компонентами можуть вміщувати фрагменти ДНК із будь-яких інших живих організмів. Таким чином на прилавках магазинів з’явилися помідори з генами камбали, картопля з отруйними речовинами, які відлякують колорадських жуків, виноград з ДНК черв’яків тощо.

У світі кілька років поспіль точиться дискусія щодо ГМО. Ось основні «за» і «проти» провідних фахівців генетики та екології:

Харчуйтеся «навпомацки»

Швидше за все, на ринку завжди будуть, як натуральні харчі, так і продукти з ГМО. Проблема в іншому: як їх відрізнити?

17 грудня 2009 року Верховна Рада ухвалила закон про маркування продуктів з генетично модифікованими організмами. Це означає, що на етикетці продукту обов’язково має зазначатися інформація про наявність або відсутність ГМО.

Та найцікавішим є те, що в Україні немає чіткої методики визначення наявності ГМО у харчових продуктах. Лабораторія, де можна провести відповідний аналіз (до речі, не дешевий), є лише в Києві.

Виробники чи споживачі: хто заощадить більше?

Штраф за відсутність маркування становить 10 – 50 неоподаткованих мінімумів, а це від 170 до 850 гривень. Перше питання, яке спадає на думку: «Де ж тут логіка?» Використовуючи ГМО, виробники заробляють мільйони. То ж чи сильно лякають їх стягнення, що не перевищують і сотої долі прибутків, пов’язаних зі збутом ГМ-продукції?

Але й це не все: у Міністерстві охорони здоров’я і досі немає реальної картини про обіг генно-модифікованої продукції на території України. Відтак порятунок планети від голоду наразі швидше подібний на бізнес, ніж на благодійність.

До речі більшість африканських країн – а це територія, де спостерігається найвищий відсоток голодуючих, відмовилися від вирощування на своїй території трансгенних рослин! А в Україні Верховна Рада дозволила збільшити використання трансгенної продукції у … 9 разів!!! Хтозна, можливо, в Африці чорноземи родючіші, а селяни працьовитіші?

«Страшилки»:

Як то кажуть: у кожнім жарті є доля жарту, все решта – правда. Наступну інформацію розповсюджує безліч Інтернет-видань із посиланнями на експертів.

Довіряти їй чи ні – справа ваша. Отже:

■ У щурів, яких протягом кількох місяців годували ГМ-картоплею, виникла патологія імунної системи, з’явилися аномалії в будові шлунково-кишкового тракту, печінки та головного мозку, крім того, у третьому поколінні тварини ставали безплідними.

■ Комахи, які їли тлю, що жила на ГМ-картоплі, ставали безплідними.

■ Дитинчата щурів, яких годували ГМ-рослинами, гинули протягом кількох днів.

А судді хто?

Та навіть позначка «Без ГМО» не гарантує нешкідливості продукту. Скажімо, якщо годувати корову генно-модифікованою соєю, але не додавати до її молока трансгену, чи можна вважати таку продукцію генетично чистою? Хто контролює такі випадки? Як можна впевнитися у якості продукту? Більше запитань, ніж відповідей.

Сосиски, шоколадки, консервовані овочі, майонез, соуси, глазуровані сирки, сухі супи – це харчі, в яких найчастіше зустрічаються ГМО. Перевірити їх на безпечність вам не вдасться, бо якщо захочете в спеціальній лабораторії дізнатися, чи є у вашій улюбленій ковбасці гени-мутанти, без згоди виробника надати таку інформацію ніхто не має права.

Експерти засвідчують, що велика частина інформації про проведені на тваринах, які вживали ГМ-продукти, дослідження приховується від громадськості.

Обізнаний – значить озброєний!

Неконтрольоване використання трансгенних сільськогосподарських рослин може становити загрозу для екосистеми Буковини. В обласному Держспоживстандарті вважають, що основним завданням сьогодні є розвиток мережі лабораторних центрів з виявлення ГМО та посилений контроль за маркуванням таких продуктів.

ДП «Буковинастандартметрологія», за повідомленням її прес-служби, розпочала підготовку до створення лабораторії з визначення ГМО у продуктах харчування. Проаналізовано вимоги, визначене необхідне обладнання, його виробники та постачальники. Розроблений проект реконструкції мікробіологічної лабораторії. Але залишилася низка проблемних питань, серед яких – висока вартість необхідного лабораторного обладнання, що в сучасних умовах для «Буковинастандартметрологія» становить надзвичайно велику суму.

Один із варіантів вирішення цієї проблеми – активний пошук коштів на придбання випробувального обладнання: звернення до різноманітних міжнародних та гуманітарних організацій із проханням підтримати програму створення в регіоні лабораторії для визначення ГМО, залучення їхніх коштів для співфінансування.

Отже, треба бути дуже уважними, купуючи харчі. Дивіться що споживаєте, обирайте продукти з маркуванням і не бійтеся шукати вихід, бо він є завжди! А ще обізнаний – значить, озброєний.

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис Маркування ГМО: Теоретично – так! Практично – ніяк! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Працювати на землі дуже корисно для здоров’я тілесного й душевного. «Спілкуючись» з рослинами, дивлячись, як розцвітають квіти, вдихаючи їхній цілющий запах, людина очищає душу, добрішає. Помірна невиснажлива праця заради задоволення завжди йде на користь. На землі потрібно працювати не з примусу, а для того, щоб отримувати від роботи задоволення, аби врожай був хороший.

Якщо людина працюватиме на землі з охотою, це принесе їй душевну рівновагу, зцілить і очистить від негараздів, які накопичилися за зиму.

Починати та закінчувати працю треба з молитви: просити Бога про допомогу та подякувати йому. Це наповнить позитивною енергією, що супроводжуватиме людину протягом усієї роботи.

Уникайте переохолодження

Помірне фізичне навантаження сприяє зміцненню м’язової, серцево-судинної системи і навіть хребта. Але перенавантаження – небезпечне!
На городі найнебезпечнішим є переохолодження. Коли людина фізично працює, їй стає гаряче, а прохолодний весняний вітер може продути. Звідси – радикуліти і міозити. Щоби уникнути таких ускладнень, треба працювати в легкому одязі, Проте, роблячи перерву, слід накрити плечі светром або курткою. Голову обов’язково треба накрийте від сонця й вітру головним убором.

Щоби серце раділо…

Найбільш проблемною праця на городі є для хворих на гіпертонію, тих, хто має хронічні хвороби хребта (остеохондроз, остеопороз, проблеми дисків та їхніх корінців на попереково-крижовому рівні). Людям з такими захворюваннями треба виконувати лише найпростішу роботу: обрізати кущі, білити дерева, виконувати роботи, не пов’язані з тривалим перебуванням головою вниз чи навантаженнями. Не забувайте про правила піднімання важких речей!

Якщо після роботи раптово виникає «простріл» у попереку, треба спершу прилягти на жорстку рівну поверхню і спробувати потягнутися. Краще, як хтось допоможе це зробити. Лежачи на спині, треба витягнути руки та ноги. Ті, хто поруч, можуть легко потягнути одночасно за верхні та нижні кінцівки. Є й інший спосіб: лягти на спину, зігнувши ноги в кульшових і колінних суглобах, розслабитися, щоби м’язи самі відпустили. У таких випадках не можна вдаватися до вправляння дисків. Якщо в момент «прострілу» виникне пошкодження нервового корінця, мануальна терапія може погіршити стан. Тому обов’язково треба обстежитися у невропатолога.

Тим, хто потерпає від підвищеного артеріального тиску, переніс інфаркт чи інсульт, але хоче працювати на дачі, треба порадитися з лікарем: скільки часу він може перебувати на городі, які роботи йому дозволяються, у яку пору треба працювати. Перед роботою й після неї не забудьте виміряти тиск.
За раптового запаморочення, порушення рівноваги, затерпання обличчя, кінцівок, слабкості, млявості треба негайно припинити роботу і звернутися за допомогою до медиків.

Тривалість праці на городній ділянці кожен має визначати для себе особисто. Не треба працювати до тих пір, коли неможливо розігнути спину й мучити себе, бо «треба скопати город до кінця». Змінювати вид діяльності варто не рідше, ніж кожні 2 години.

Коли ж усе скопали…

Після городньої роботи прийміть теплий інтенсивний душ, помасуйте м’язи спини, потім витріться. Від перевтоми використовуйте природні мазі: живокіст, піхтовий бальзам чи олію, вони розігріють і відновлять кровопостачання. Слід натерти тіло і полежати.

Працювати краще на голодний шлунок. Протягом 1,5 год після того, як людина пообідала, вона не повинна фізично навантажувати свій організм. Шлунковий сік, який частково потрапляє у стравохід при нахилах тулуба, ушкоджує його слизову оболонку. Їжа повинна бути калорійною, містити достатньо вуглеводів та жирів.

Городино, у чергу шикуйсь!

Щоби городина добре родила, потрібно дотримуватися сівозміни. Найкращі попередники овочів – пшениця і багаторічні трави: вони оздоровлюють і збагачують ґрунт азотом. Найкращими попередницями огірків є конюшина, люцерна й еспарцет. А овочеві культури можна садити на місці інших овочів, які не мають спільних хвороб.

Без таких сівозмін врожай з кожним роком ставатиме гіршим. Для гарного врожаю бажано кожні 3-4 роки змінювати сорт, за цей час він устигає виродитися. Треба також садити нове насіння. Цього правила потрібно дотримуватися, коли людина висаджує насіння, зібране самотужки.

Щоб городина добре родила, бажано дотримуватися послідовності висадки. Наприклад, капусту можна «повернути» на те ж місце за 5-7 років. У томатів, перцю, гарбузів і буряків цей термін становить 2-4 роки. Для моркви, цибулі й огірків між повторною висадкою на тій же ділянці має пройти 1-3 роки.

Між висадкою баштанних роблять перерву 10 років. За цей час зникають хвороби та інфекції, що вражають рослини. Кавуни садять на цілинних землях або там, де раніше росли кормові трави.

Звичайно, на дачній ділянці деяких термінів сівозміни дотриматися важко. Тому бажано, щоби до повторного висівання культури на тому ж місці минуло принаймні один-два роки.

Коли що сіяти й садити?

Строки засівання залежать від вологості й температури грунту та якості насіння. Тому агрономи радять сіяти овочі на городі в такому порядку:
– першими сіють редиску, цибулю, моркву, щавель, петрушку, горох, пастернак, салат, шпинат, кріп. Вони проростають вже за 3-5 градусів тепла.
– наступна на черзі – картопля: коли грунт прогрівся до 6-8 градусів тепла на глибині 10 см. У нашій області це відбувається саме в середині квітня.
– теплолюбні огірки, квасоля, кавуни, гарбузи, кукурудза почекають до травня – земля має прогрітися до 11-13 градусів.
– останніми садять помідори, вони – справжні сибарити. Тому в квітні засівають насіння в ящики для розсади, які тримають вдома.

Коли зійде?

Найпершим сходить горох – вже через 6 днів після засіву. Ще через день-два – кукурудза, огірки, квасоля, редька. За 10 днів проростають капуста, щавель і буряки. Баклажанів, цибулі, кабачків, моркви та ревеню можна очікувати через 2 тижні. А найдовше вилежуються в землі кріп, петрушка, пастернак та перець – до 16 днів.

Народні прикмети:

Зацвіла калина – сійте огірки, гарбузи й кабачки; розквітла горобина – висаджуйте капусту й помідори. З’явилися квіти абрикоса – сійте кукурудзу, осики – моркву, черемхи – саджайте картоплю. А коли з’явилося листя на дубі – сійте горох.

А ручки – як у панянки!

Чи не найбільше потерпають від городніх робіт руки і нігті. Звичайно найкраще працювати у рукавицях, але й продуктивність такої праці буде мізерною. Тож скористайтеся маскою для рук з картоплі та зеленого чаю. 2-3 картоплини відварити, розім’яти, додати чифір з зеленого чаю і перемішати. Тримати на руках 20-30 хв, змити теплою водою і змастити руки жирним кремом.

Щоби позбутися мозолів від лопати та сапи, треба кілька днів відпарювати руки в теплій воді з содою. Після цього поперемінно потримайте руки по кілька хвилин у дуже холодній і дуже гарячій воді. Потім візьміть жорстку нейлонову щітку, зітріть мозоль та змастіть руки жирним кремом.

Щоб нігті залишалися міцними, кілька разів на тиждень тримайте їх 20-30 хв у суміші підігрітої олії з йодом, а повернути нігтям гарний рожевий колір допоможе ванночка з зеленого чаю з лимоном.

Запис Овочі купиш, здоров’я – ні! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Справжній піст – це не лише відмова від тваринної їжі, а відмова від зла, тобто оновлення душі.

Як тримати піст

Великий піст – найбільш важливий і суворий. Усі дні посту забороняється курити і пити алкогольні напої.

Не можна споживати продукти тваринного походження: м’ясо, рибу, молоко та яйця, здобний (білий) хліб, цукерки, булочки, тістечка, майонез.

Дозволяється виключно рослина їжа: фрукти, овочі, сухофрукти, соління, маринади, сухарі, сушки, чай, гриби, горіхи, хліб чорний та сірий, киселі та каші на воді.

Рибу дозволяється їсти на Благовіщення та Вербну неділю, Найбільш суворий піст першого та останнього тижня.

У Чистий понеділок треба взагалі відмовитися від їжі.

У п’ятницю першого тижня посту дозволяється їсти тільки кутю (варену пшеницю підсолоджену медом або цукром).

В інші дні: понеділок, середа, п’ятниця – сухоїдіння (вода, хліб, фрукти, овочі, компоти; вівторок і четвер – гаряча їжа без олії; субота і неділя – їжа з олією.

Як стверджують медики, утримання від їжі в піст дуже корисне для організму. Та все ж церква дозволяє не постити хворим, літнім людям, дітям і тим, хто не харчувався нормально протягом року, наприклад, сім’ям з малими достатками.

Пісні страви

Супи й борщі.

Головне, що треба зробити, аби страва смакувала, – підсмажити цибулю і моркву. Можна додати до них кетчуп чи томатну пасту, тоді й рідке буде смачнішим. У борщ чи й суп можна додати болгарського перцю.

Суперово урізноманітнює та насичує корисними речовинами гороховий суп чи борщ з квасолі. До смаку буде і грибний суп, і щавлевий. Для густини варто додати в рідке крупи( рис, перловку тощо).

Другі страви.

Найсмачніша пісна страва – смажена картопля з квашеною капустою. Або ж картопля в мундирах, запечена в духовці. Загалом, картопля стане на цей час головним продуктом для тих, хто постить: пюре, фрі, картопляні котлети, тощо.

Одне слово, тепер основною їжею буде все, що раніше було гарніром: зелений горошок, квасоля (у банках з соусом), кукурудза. Смажені гриби, скажімо, добрий замінник м’яса.

А коли все набридне, гадайте про овочеве рагу та солянку. До будь-якої страви можна додати горіхи – так буде і смачніше, і поживніше.

Заморожені овочі, коли маєте такі в морозилці, будуть як знахідка.

Напої та десерти:

соки, киселі, компоти, чай, морси. На солодке можна приготувати дитячу їжу – яблучно-морквяне або й інше пюре.

Сніданки.

Дуже корисні мюслі – на воді чи сокові.

Що з’їсти на роботі?

Тримати піст на робочому місці важкувато. Але на роботу можна брати з собою ті ж сухарі, горіхи, насіння, сушені фрукти, варення, салати, морську капусту.

Овочева шаурма: до корейської моркви і квашеної капусти додайте свіжих овочів та загорніть усе це трубочкою в тонкий лаваш.

Запис Піст: вдосконалюйся з радістю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мозолі

Листок фікуса подрібнити, додати 70%-ний етиловий спирт до консистенції густої сметани. Суміш накласти на мозоль, накрити целофаном і тканиною. Пов’язку залишити на добу. Процедуру повторювати до отримання потрібного результату.

Мастопатія

Листок фікуса поварити кілька хвилин у воді, подрібнити до кашоподібного стану і прикладати до затвердінь на молочних залозах.

Бородавки

Подрібнений до консистенції кашки листок фікуса залити 50 мл оцту, настоювати протягом 10 днів. Прикладати на 5-10 хвилин.

Захворювання суглобів

Один листок фікуса подрібнити і залити 100 мл води, настоювати 2 тижні. Увечері після ванни натерти цією настоянкою хворі суглоби і закутати шерстяним шарфом.

Гематома

Ватний тампон, змочений соком з листя фікуса, прикладати до гематоми на 1 хв. 5-6 разів протягом дня до повного розсмоктування.

Бронхіт, трахеїт

Фікус – ефективний відхаркувальний засіб. До того ж він усуває запальні процеси в органах дихання. Листок поварити кілька хвилин у воді, змазати медом і прикласти цілим до грудей. Зверху покласти целофан, фланелеву тканину і прикріпити шарфом.

Дизентерія, кишкові розлади

До 50 г соку листя фікуса додати 100 мл медичного спирту. Настоювати 2 дні, приймати по 1 ст. л. у першу добу кожні 2 години, на другі і треті – 5 разів на день, на п’яту – по 1 ч. л. три рази на день.

Геморой

Ватний тампон просякнути соком фікуса і ввести на ніч. Курс лікування – 10 днів. Можна виготовити льодяні свічки: 1 ч.л. соку розвести 2 ч.л. води і заморозити у формі з фольги. Перші 3-4 дні льодяну свічку вводять на 10 секунд, потім час збільшують. Курс лікування – 7-10 днів.

Запис Фікус – «швидка допомога» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте найчастіше біль пов’язаний з тими органами людського тіла, що розміщені ззовні черепа (очі, вуха, носові порожнини, артерії, м’язи, шкіра), тоді він надокучливий і псує якість життя. Здебільшого він небезпечний.

Тож з ним можна впоратися домашніми засобами, враховуючи характер походження, приміром, емоційне чи фізичне напруження, зміни судин внаслідок гіпертонічної хвороби, куріння, алкоголю, перепадів атмосферного тиску, перенапруження очей, м’язів, захворювання шийного відділу хребта, застуда тощо.

Не потерпайте від болю. Так радять лікарі. Насамперед слід зняти напруження, пересвідчитися, чи не перебуваєте ви в стані стресу.

Емоційного напруження можна позбутися глибоким диханням: дихати так, щоби живіт рухався більше, ніж грудна клітка.

Усуньте вплив на нервову систему подразливих запахів, шумів, убезпечте очі від надмірної дії світла – сонячного, ламп денного освітлення, телевізора, комп’ютера (вдягніть сонцезахисні окуляри, зробіть перерву в роботі).

Фізичне напруження може бути зумовлене тим, що людина лежить у незручній позі чи на животі або дуже зкоцюрбилася, стисла зуби, затисла кулаки, – це спричиняє спазми судин. Ці чинники болю теж слід усунути

Не паліть. Ця звичка взагалі шкідлива, бо паління несприятливо впливає на кровопостачання мозку. А якщо палите за кермом, то до цигаркового диму додається перенасичене окисом вуглецю повітря з відчиненого вікна, – це ще згубніше впливає на кровотік.

Якщо біль виникає внаслідок ураження внутрішніх структур мозку, приміром, інсульту, запалення мозкових оболонок, потрібна спеціальна допомога.

Викликати швидку допомогу негайно слід у випадках, коли біль:

– виник після травми голови;
– різкий, дошкульний, має інший характер, ніж зазвичай;
– виникає постійно в одній і тій же ділянці голови;
– невідступний, триває понад 12 год.;
– дуже інтенсивний, спричиняє оніміння шиї;
– супроводжується сонливістю, запамороченням, нудотою, блюванням, наростанням лихоманки;
– виник у вагітної.

Акупресура для зняття головного болю

За перших ознак головного болю масажуйте (протягом 4-5 хв) плечі та шию, точку в западині між великим та вказівним пальцями (під час вагітності не можна!), больові точки навколо очей (особливо доцільно в разі перенапруження очей та синуситу).

Водолікування

Поливайте протягом кількох хвилин холодним струменем води руки до ліктя, потім розітріть шкіру сухим рушником до почервоніння (ця процедура протипоказана людям із захворюваннями серця).

Декому допомагає гарячий душ і тепло на шию.

Лікарські рослини з народного досвіду

Народна медицина пропонує лікувати головний біль лікарськими рослинами:

■ протягом 0,5 год. з’їсти 3 зубки часнику з перервою 10 хв. або випити за 3-4 рази склянку журавлинового соку;

■ сік калини (по чверті склянки);

■ трав’яні чаї: 1 ч. л. сировини (шишки хмелю чи цвіт ромашки або ж трава меліси, м’яти, лаванди, липового цвіту, чи корінь валеріани) залити 1 склянкою окропу, накрити і настояти 10 хв., процідити. Пити по 0,5 склянки 2-3 рази на день;

■ цвіт бузини чорної чи листя подорожника ланцетолистого (2 ч. л.) залити склянкою окропу на 15 хв., процідити. Пити по 0,5 склянки 2-3 рази на день, особливо, коли біль пов’язаний із застудою;

■ 1 ст. л. свіжого чи 1 ч. л. сухого кропу залити 1 склянкою окропу, настояти до охолодження. Вживати по 2 ст. л. 5-6 разів на день за 20 хв. після їжі;

■ пити під час їжі склянку води з 1 ч. л. яблучного оцту та 1 ч. л. меду (особливо коли порушуються процеси травлення).

Довели свою ефективність компреси

■ 1 велику цибулину дрібно покришити, загорнути в марлю, прикласти до потилиці на 20 хв, зверху обгорнути теплим рушником;

■ теплу м’яку тканину змочити оцтом (краще яблучним), скласти в кілька разів і прикласти до лоба;

■ загорнути кілька шматочків льоду в серветку з марлі, складену в кілька шарів, і прикласти до лоба (не можна, якщо є нежить чи болить у потилиці);

■ хрін потерти на тертці, додати 2-3 ч. л. води, тонким шаром (1-2 мм) нанести на лляну серветку, прикласти на потилицю на 10-15 хв (на дуже чутливу шкіру не класти);

■ прикладати листки свіжої капусти (попередньо їх потовкти) до скронь, лоба, потилиці; або розім’яте листя любистку чи верби;

■ свіжу лимонну шкірочку обчистити від білої м’якоті і прикладати до скронь вологим боком, тримати до почервоніння, шкіру змастити вазеліном.

Галина ЛИПКО, лікар

Запис Головний біль? Терпіти не треба спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фатальність перша: Ведмежа Умка й дерев’яні крила

– Усе почалося з раннього дитинства. Єдина дитина в сім’ї, якій віддають усе найкраще. Влітку – поїздки до бабусі в Карпати. Пам’ятаю, як тато руками ловив форель, як купалися в Черемоші за будь-якої погоди. Від двох років чи то влітку, чи то взимку найулюбленіше заняття – купання в річці.

…Мене називали котячою мамою. Підбирала усіх кошенят і несла додому. Батьки категорично забороняли, а я наполягала: залізала на тополю на рівні своїх вікон (а жили ми на четвертому поверсі) і сиділа там доти, доки мама й тато самі не кликали додому разом з черговим смугастим чи пухнастим. Ще на балконі 4-го поверху у нас жили каченята. Вже тоді захищала природу як могла.

Нагодувати мене манною кашею можна було лише під супровід казки про біле ведмежа на Півночі. Завжди хотіла побачити того Умку: я чомусь знала, що побачу його… І так трапилося, що на кілька років моя родина переїхала до Мурманської області.

Я – Марина, мабуть, тому понад усе люблю море, воду. Коли була в «Артеку», подружилася з казахською дівчинкою Ульмірою. Знайшла її нещодавно в Інтернеті через 35 років мовчання. Ми обидві найперше шукали в «Одноклассниках» одна одну!

Одного разу мої сусіди-хлопці сконструювали дерев’яні крила, але випробовувати їх на собі не захотіли. Я була ще мала і повірила, що зможу літати. Тож з другого поверху гепнулася в кучугуру снігу. В дорослому житті, лежачи в лікарні, я бачила свою душу… Досі часто сниться, що я літаю, лише крил немає…

Фатальність друга: Чорний ведмідь і пам’ять предків

– Я хотіла стати, страшно вимовити, астроботаніком. Тому вступила на біологічний факультет. Записалася на факультатив скелелазання. З дитинства катаюся на гірських лижах. Навчилася на Півночі. Туди ж поїхала працювати після університету. Була вчителькою біології, продовжила сімейну традицію. Я – третє покоління в династії педагогів.

З Віталієм ми вчилися в одному класі. Наші симпатії проявлялися у тому, що він прив’язував моє довге волосся до парти і я не могла вийти до дошки. Я, в свою чергу, підливала йому до цигарок, які він тримав у парті, дешевого одеколону: не хотіла, аби він палив. Після занять в університеті, як і всі дівчата, бігала на дискотеку. Мене завжди чекало зо 3-5 хлопців. Одного разу я думала, кого ж обрати: той гарний, той розумний, той перспективний. Але ноги пішли до Віталія. Тоді у мене чомусь промайнуло: «Він за мене життя віддасть»… На третьому курсі ми одружилися, згодом народилася донька Катюша. Я повернулася до Чернівців і 21 рік працювала у педагогічному коледжі.

В одну з ночей мені приснився сон, ніби у нашому будинку пожежа. Віталій буквально викидав нас з Катюшою з вогню, а його самого не пускав великий чорний ведмідь… Наступного дня Віталій загинув. Нам тоді було лише по 24 роки. Усе вийшло так, як я колись і подумала: він віддав за мене життя…

Фатальність третя: Катюша і «Буквиця»

– Катюшка захворіла через півроку. Їй тоді виповнилося лише чотири. Кожного дня, коли я підходила до під’їзду після роботи і бачила «швидку допомогу», мені здавалося, що це і є кінець…

Я лікувала Катюшу всіма можливими і неможливими методами. Возила до екстрасенсів, показувала найкращим лікарям, досконало вивчила трави. Моя сім’я лікується лише травами, які я збираю в один день – на Івана Купала. Так мене навчила одна цілителька, в якої лікувала доньку.

Щоби врятувати Катюшу, я ладна була на все. З моїм другим чоловіком ми повезли її до болгарської провидиці Ванги. Це було безумство, у нас на той час не було необхідних за кордоном доларів, тож ми закупили електротовари. Їх не можна було вивозити, але я досі пам’ятаю очі того митника, який заради нас ризикнув роботою і пропустив через кордон. Провідниця, яка дізналася, що в Болгарію ми їдемо з 50-ма доларами в кишені, дала ще 10. В Болгарії просто на вулиці до нас підійшла жінка і запропонувала пожити у неї безкоштовно. Потім виявилося, що її звати Божена і вона – професор з дитячої онкології. Прізвище чоловіка, який мав відвести нас до Ванги, теж було Боженов…

Катюша, мій найкращий учитель, померла, коли їй виповнилося 13. Вона перетворила мене, агресивну атеїстку і найкращу в світі кар’єристку, на людину, яка вірить у Всесвіт. Бо для мене Бог – не товстий дядько на хмарці.

Під час її хвороби мені ніхто не відмовляв, тоді як інших «посилали». І навіть в іменах і прізвищах Божени і Боженова не могло бути простих збігів…

Коли я створювала громадську організацію, недаремно назвала її «Буквицею». Буквиця – рослина, яка росте високо в горах і лікує багато хвороб. Колись буквиця допомогла протримати Катю на цьому світі.

Фатальність четверта: Свічки поміж неспівпадінь

– Ілюша народився, коли ще Катя була жива. Зараз йому 20 років і він цілком самостійний. Тим часом я зі своїми студентами ходила в походи, саджала дерева, збирала сміття, коротше, намагалася виховати у студентів екологічну свідомість. Тоді ж народилася «Буквиця».

Громадська робота потребувала все більше сил і часу, тому я й пішла з коледжу. У спілкуванні з горянами в мене з’явилася ідея розвитку сільського туризму. Адже, коли селянин хоче мати заробіток, він повинен дбати про чистоту не лише власної оселі, але й всього села. Нині такий час, доводиться пояснювати усіма можливими способами. Пройшла стажування в США, з’явилися транскордонні проекти.

Тим часом особисте життя почало тріщати по швах. Мій другий чоловік – людина розумна, вихована, дуже цікава. Але в якийсь момент він запитав мене: «Навіщо тобі це?». Я не могла пояснити йому, що кожна людина має у житті свою місію. Що раз із тисячі можливих комбінацій яйцеклітин і сперматозоїдів з’явився саме ти, то тебе для чогось обрав Всесвіт. Зрештою, що продавати гудзики після роботи – це не примха. Так настав початок кінця.

Але було одне «але». Я дуже хотіла мати доньку. У 40 років після кількох невдалих спроб і скептичних поглядів я народила Танюшу… Про те, що у мене буде дитина і саме дівчинка я знала від моменту зачаття… Коли ти вагітнієш, таке відчуття, ніби всередині тебе запалюється свічка… Після цього ми з чоловіком розійшлися друзями.

Фатальність п’ята: Та, яку довго шукали…

– Зараз моїй Танюші вже 10 років. Вона дуже любить бавити свою зведену 3-річну сестричку Юлю – доньку свого батька від другого шлюбу. Я отримала сертифікати тренера у багатьох проектах з екології, жіночого руху, транскордонного співробітництва, сільського туризму…
Сільський туризм уже приніс мені успіхи і подарунки…

Років зо 5 чи 6 я бачила з вікна своєї квартири одного й того самого чоловіка, який мені дуже подобався. Так сталося, що ми поїхали в гори, кожний зі своїми дітьми. Ми тоді були ще на «Ви». Селянин привів нас до печер Довбуша, а потім розказав нам, як просто дістатися назад і пішов собі…

Звичайно, ми заблукали і вийшли в інше село. Тоді Валерій російською мовою (!), бо ж родом з Росії, запитав у бабці, куди нам йти і «добра» бабця послала нас з 2-річною Танюшею у протилежному напрямку.

Наступну бабусю запитувала вже я. Виявилося, що треба йти вбрід через Черемош. Так ми йшли за руки по пояс у воді з малою дитиною на плечах. Відтоді ми разом. Я завжди мріяла мати чоловіка, який би допомагав мені і гарно готував. З кулінарією у Валерія все гаразд, але я не сподівалася, що він буде саджати дерева і збирати сміття.

…До 17 років я думала, що людина живе для щастя. Тепер я знаю, що людина живе для виховання душі. Нині мрію про міжнародний екологічний візит-центр з альтернативними джерелами енергії та ресурсозаощадними технологіями. Хочу, щоб у ньому поєднувалися наука, виробництво і туризм.

Зрештою, все що я бачила у снах і про що я думала – збувається, то чому б не здійснитися і цій мрії?!

P.S. Тоді ж у автора відбулася розмова з Валерієм:

– Слухай, Лєро, напиши, що я свою Маринку дуже люблю. Найперше тому, що у неї сенс життя не такий, як в усіх. А ще, що я її дуже довго шукав…

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Запис П’ять фатальностей Марини КОНЯК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

58 гектарів водного плеса достатньо, щоби тут щороку зимувало понад 100 лебедів. Утім, взимку 2008/2009 рр. їх нарахували вже 126. Серед них і «гидкі каченята» – молоді птахи-однорічки. Вони мають димчасто-сіре оперення і темнішу голову. На білих красенів з яскравим дзьобом перетворяться лише на третій рік життя.

«Солодка брехня» від Солодкого

Свого часу лебедина зграя інтуїтивно знайшла на Буковині озеро з теплими ключами, яке не замерзає, і – залишилася. Відтоді їхнє завдання – перезимувати і залишитися живими. Сьогодні це вже не складно. Хоча попервах на них полювали і браконьєри, і голод. Нині в жодного браконьєра, не кажучи вже про поважних буковинських мисливців, на цю красу рука не піднімається.

Щоби цього домогтися, заступнику начальника управління охорони навколишнього середовища в Чернівецькій області Володимиру Солодкому довелося задля порятунку цих білих красенів вдатися до святої вигадки, щоби не сказати крутіше, яка й врятувала буковинським лебедям життя. Через пресу він запустив «байку» про те, що їхнє м’ясо дуже… токсичне.

Пан Чопик – пташиний спонсор

Узимку птахам привозять харчі двічі на тиждень. Ними опікуються екологи з управління охорони навколишнього природного середовища та працівники Кіцманського лісгоспу. Постійним спонсором чорторийських лебедів став директор Неполоківецького комбінату хлібопродуктів Володимир Чопик, який постійно виділяє їм корм.

Як розповів єгер лісництва Любомир Гафійчук, а він постійно підгодовує птахів і буває на озері мало не щодня, доволі часто сюди приїздять буковинці з різних куточків області, щоби помилуватися лебедями та підгодувати їх. Серед таких благодійників – один з власників чернівецького фотоательє, якого він тут бачить дуже часто.

Міф і правда про кохання

І, мабуть, через легенду про лебедину вірність – птахи паруються, мовляв, раз і на все життя – сюди почали навідуватися молодята після розпису. Втім, у цій чарівній історії є частка вигадки. Як стверджують орнітологи, лебідь і справді моногамний, тобто такий, що створює пару на все життя. Причому птахи тримаються разом навіть під час зимування. Однак зміна партнера все ж таки можлива, але тільки за однієї умови – у разі загибелі одного з лебедів.

Ідея літака – від птаха

Кожен рух лебедів сповнений грації і викликає захоплення. Чи то білий красень п’є воду, чи їсть, смішно приклацуючи дзьобом, чи просто розсікає водний простір, – все здається ідеальним.
Але дорослі пернаті дивують не лише гордою осанкою, а й своєю силою. Ударом крила лебідь може переломити руку навіть дорослій людині і, безперечно, вбити хижого звіра. Розмах їхніх крил – до 2,5 метрів. Між іншим, перші конструктори запозичили профіль крил літаків саме в цього птаха.

Кликун і шипун: їхні повадки

Розрізняють лебедя-кликуна і лебедя-шипуна. Кликун трохи дрібніший і тримає шию прямо, не згинаючи її у формі букви «S», як лебідь-шипун. Та й кликун трохи дрібніший за шипуна. Загалом же лебідь важить від 7 до 10 кг, іноді до 12. Довжина шиї приблизно дорівнює довжині тулуба. Шкіра вкрита величезною кількістю ніжного теплого пуху.

Лебідь-крикун отримав свою назву за гучні, трубні крики, які часто видає у польоті. Вони звучать, як «гонг-го». Плаваючи, шию тримає горизонтально, крила щільно притиснуті до тіла. Рухається неквапно й велично, але, коли його переслідують, то насилу наздоженуть навіть на човні. Злітаючи з води, довго розбігається, молотить лапами, поступово набираючи швидкість і висоту. По землі ходити не любить і робить це вкрай неохоче і рідко.

Чужаку до гнізда – зась

Ділянка лебединого гнізда досить простора. В разі порушення її умовної межі, лебеді влаштовують жорстокі бійки, зазвичай на воді.
Гніздом служать величезні купи пожухлої рослинності, яку збирає в основному самка. Зовнішній діаметр – близько 1 м, іноді 2-3 м. Висота – 0,5-0,8 м. Діаметр лотка – 40-50 см. Гніздо влаштовується в заростях очерету, рідше на мілководді, де воно спирається на дно.

Лоток, на якому лежать яйця, вистилається травою, мохом і вищипаним із живота і грудей самки пір’ячком. У кладці 3-7 яєць, які насиджує самка. При загибелі кладки відкладається друга, але вже з меншою кількістю яєць. Поки самка насиджує яйця, самець знаходиться поблизу, охороняючи гніздо.

Через 5 тижнів вилуплюються пташенята, про яких піклуються обоє – мама і тато. Пташенята можуть самостійно здобувати собі їжу. Але часто тримаються біля батьків навіть після того, як навчаться літати.

Погодуймо лебедів

Для тих, хто хоче взяти участь у годування лебедів, повідомляємо: вони харчуються в основному рослинною їжею, водними рослинами, а також поїдають дрібних безхребетних тварин. Пташенята харчуються в основному тваринним кормом на мілководді, здобуваючи їжу з дна, наполовину пірнаючи у воду.

Хліб, макарони з простроченим терміном зберігання, відходи з картоплі чи моркви – улюблені ласощі білокрилих красенів. Але жодним чином – не торти й цукерки!

Природоохоронці закликають буковинців привозити на Чорторийські озера прострочені крупи, хлібобулочні вироби тощо.

Птахи-загадки

Лебеді – птахи зграйні. Як правило, товариша самого не кидають. Ослаблених або тих, які легко захворіли, чекають. Від зграї можуть відстати тільки дуже хворі, – стверджують орнітологи. Майже не вивчений міграційний інстинкт лебедя дозволить йому пізніше, якщо одужав, полетіти тільки з тими птахами, які повністю повторять маршрут його рідного клина.

Тож приїздіть сюди – і не з порожніми руками! Достатньо картопляного лушпиння.

Залишивши тут часточку душі, натомість отримаєте незабутні враження, переконання в тому, що краса і доброта – саме в парі – врятують світ від сірості та злоби. А доброта нам усім сьогодні вкрай потрібна…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», Кіцманський район

Запис Лебедина вірність… Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Але практично ніхто з них не знає, що фікус, так само, як алое, – це справжня домашня аптека. Він універсальний помічник при багатьох проблемах із здоров’ям.

Зокрема, ним можна лікуватися, коли у вас застудні захворювання, втамовувати біль від травм, застосовувати як протизапальний засіб, рятуватися від проблем опорно-рухового апарату.

Народна медицина має багато випробуваних і перевірених лікувальних рецептів на основі цієї рослини. Пропонуємо деякі з них.

Бронхіт, трахеїт. Фікус – ефективний відхаркувальний засіб, усуває запальні явища в органах дихання. Застосовують його у вигляді компресу: листок проварити кілька хвилин у воді і прикласти цілим до грудей, можна змастити його медом. Зверху покласти целофан, фланелеву тканину та закріпити (обгорнутися шарфом).

Дизентерія, кишкові розлади. 50 г соку з листя фікуса додати до 100 мл медичного спирту. Настояти 2 дні, приймати по 1 ст. л. в першу добу через кожні 2 год, на другу і третю – 5 разів на день, на п’яту добу – по 1 ч. л. 3 рази на день.

Геморой. У разі цього захворювання сік із листя фікуса є ефективним засобом. Ватну турундочку змочити соком фікуса і ввести в задній прохід на ніч. Курс лікування – 10 днів. Можна виготовити льодяні свічки: 1 ч. л. соку розбавити 2 ч. л. води і заморозити у формі, виготовленій з фольги, чи у пробірці. Перші 3-4 дні льодяну свічку вводять у задній прохід на 10 сек., потім час подовжують. Курс лікування – 7-10 діб.

Захворювання суглобів. Один листок фікуса подрібнити і залити 100 мл горілки, настояти протягом 2 тиж. Увечері після ванни натирати цією настоянкою хворі суглоби, обгорнути їх вовняним шарфом.

Мозолі. Листок фікуса подрібнити у вигляді кашки, додати 70% етилового спирту до консистенції густої сметани. Суміш накласти на мозоль, обгорнути целофаном і тканиною. Пов’язку залишити на добу. Процедуру повторювати до отримання позитивного результату.

Мастопатія. Листок фікуса проварити кілька хвилин у воді, подрібнити на кашку і прикладати до хворих ділянок грудей. Процедуру повторювати, доки стан поліпшиться.

Бородавки, папіломи. Подрібнений до консистенції кашки листок фікуса залити 50 мл оцту, настояти упродовж 10 днів. Прикладати на 5-10 хв. Процедуру повторювати до отримання позитивного результату.

Гематоми. Ватяний тампон, змочений соком листя фікуса, прикладати до гематоми на 1 хв 5-6 разів на добу до повного її розсмоктування.

Любов ДУДЧЕНКО, кандидат біологічних наук

Запис Фікус – прикраса оселі та ліки для її господарів спершу з'явиться на Медіа-Версії.