Кожна рослинка з 50-ти видів, які живуть у квартирі чернівецької вчительки біології Серафими ЖАРІКОВОЇ, лікують її та допомагають у праці й відпочинку.
Незважаючи на те, яка пора року за вікном, у її квартирі завжди літо. Помешкання п. Серафими потопає в зелені. Тут і високі фінікові пальми, й екзотичні монстера, банани, лимон: одне слово, справжнісінькі тропіки. Усього ж понад 50 видів рослин. І ще стільки ж вона віднесла до свого кабінету в школі – вдома їх просто ніде було розмістити.
Широколисті фікуси, драцени, азалії, цикламени, філодендрони, фіалки, орхідеї, кактуси, мандаринове деревце та чимало інших вазонів прикрашають квартиру та робочий кабінет Серафими Жарікової. Горщики з повзучими рослинами окупували стіни; великі рослини з пишним листям стоять на підлозі, зайнявши цілий куток кімнати; дрібніші красуються на підвіконнях і тумбочках. Жінка зізнається, що розведення кімнатних рослин – її хобі з дитинства.
– Я росла в оточенні квітів, бо мама їх обожнює. У нашій хаті все було у вазонах, на подвір’ї весь час щось цвіло. Тому навіть брат захоплюється цією справою, – розповідає Серафима Георгіївна. – Квіти – перші друзі людини, і якщо ними хоч трохи займатися, вони віддячують гарним листям і цвітом.
Про властивості кожного вазона й особливості догляду за ним жінка може розповідати годинами. Фікуси і філодендрони радить ставити у спальні, бо вони заспокійливо впливають на людину. Для плодоносного фікуса найкращим місцем буде кімната, де збираються всі члени сім’ї, наприклад їдальня. А гостролисті рослини не бажано тримати там, де людина проводить багато часу.
На кухні підвіконня прикрашають фіалки. Про них Серафима Георгіївна розповідає з особливою любов’ю.
– Навіть тоді, коли фіалки перебувають у стані спокою і ні в кого не цвітуть, у мене обов’язково хоч один вазон випускає квіточки, – каже жінка. – Буває, п’ю чай з лимоном, який власноруч виростила, дивлюся у вікно, за яким сипле пухнастий сніг, а перед вікном у мене весна – квітнуть фіалочки. Почуваюся, наче у казці.
Вдалося чернівецькій вчительці виростити лимонне дерево, яке щороку плодоносить – збирає врожай із п’яти-шести соковитих лимонів.
– Не повірите: цикл дозрівання лимонів рівно дев’ять місяців – як виношування дитинки, – розповідає Серафима Жарікова. – Зазвичай, врожай збираю наприкінці травня. Про це знають мої колеги та учні. Тому, коли плоди дозрівають, ми збираємося на чаювання. До речі, лимонне дерево сприяє розумовій діяльності, тому біля нього дуже комфортно працювати. Хоча, як на мене, абсолютно всі рослини добре впливають на самопочуття людини, підживлюють енергією. Якщо у мене головний біль, то я подивлюся на вазон, поговорю з ним – і вже за кілька хвилин почуваюся краще.
У колекції Серафими Георгіївни є навіть авокадо, паростки якого зійшли з кісточки, посадженої у землю. Три місяці чекала, доки цей вазон зазеленіє. І таки дочекалася.
– З рослинкою треба розмовляти, казати, яка вона молодчина, що розцвіла, – переконана вчителька біології. – Якщо з любов’ю ставитися до квітки, вона віддячує гарним ростом і пишним цвітом.
