Твоє призначення – це не твоє вбрання або Чому треба копати траншею творчо

Щоби створити дитину, багато розуму не треба. Створити з дитини Людину – потрібно багато творчості та знань, а ще терпіння та любові

Призначення людини… Це питання постає зрештою перед кожним з нас. Але, на превеликий жаль, як правило наприкінці життя, коли нічого вже не зміниш. Тоді хочеться передати досвід, знання, усвідомлення цього життя дітям, онукам. Бо так багато тобі стає відомо. Ти майже розумієш, що і як працює у цьому світі. Як правильно жити, що і як робити. Ти розумієш ілюзії, якими нас завантажує середовище, мас-медіа: марення успіхом – швидким і нетривалим, марення грошима – такими могутніми і такими безпомічними, марення коханням – таким солодким і таким трагічним та безглуздим…

Для чого ми тут? На цій Землі? Яка мета нашого існування усіх разом та кожного окремо? Чи можна досягти справжнього успіху в житті, коли ти не знаєш його справжньої мети? Ілюзії, ілюзії, ілюзії… Усі прагнення людини за тисячоліття сучасної історії досягти розуміння суті життя виявилися марними.

Інстинкти і ще раз інстинкти?

У нас є певні соціальні цінності. Власне вони ґрунтуються на моралі, завданням якої є забезпечення безперешкодного і неперервного продовження людського роду. Отак банально. Звичайне продовження роду людського. Для цього потрібна соціальна організація, щоби піклуватись про ті родини, які здатні розмножуватись, але не здатні себе прогодувати. Для цього потрібно військо, щоби захищати тих, хто не здатен на це самотужки. Для цього потрібні купці (бізнесмени), щоби доставити до нас те, що ми невзмозі доставити до себе самі. Для цього потрібні ремісники та хлібороби, щоби забезпечити людям матеріальні, речові та харчові потреби. Для цього потрібні науковці, щоби подовжити життя тим, хто здатен давати нащадків, але не здатен самотужки долати хвороби, стужу, спеку, інші шкідливі чинники зовнішнього середовища. Для цього потрібні мудрі (на справді дуже мудрі не потрібні) керівники, щоби організувати усіх вище перелічених, створити з нас суспільство, основна мета якого – згідно інстинктам активно розмножуватись. І у цьому ми досягли успіху! Нас вже сім мільярдів! За якихось три тисячі років, починаючи (орієнтовно) з ери заліза, нас з 50 мільйонів стало 7 мільярдів (http://www.everyday.com.ua/world/pops.htm). Не важко прослідкувати, що активність розмноження людей припадає на періоди освоєння нових технологій, відкриттів та заселення нових територій. Тобто, як тільки з’являється можливість безперешкодно розмножуватись та забезпечити потомству таке-сяке існування, ми це робимо, ми активно розмножуємося, не думаючи про наслідки. Висновок з цього мікродослідження простий – ми є рабами інстинктів. Отже – ми не зовсім розумні істоти?! Нами керують наші бажання, жага відчуттів… Всупереч нашому досвіду (на рано буде боліти голова; потім я буду відчувати себе хтивою дурепою; мене ж поб’ють боляче!!!) ми, всупереч здоровому глузду ідемо назустріч відчуттям, отримуємо короткочасне задоволення і страждаємо. Хто ранок, хто декілька днів, хто – усе своє безглузде життя.

Чому найщасливіші афганці?

Чому так? Чому ми не здатні визначити пріоритети нашого життя? Як взагалі визначитися – що є насправді моїм майбутнім фахом, хто має бути моїм майбутнім чоловіком, дружиною, які саме знання допоможуть саме мені досягти успіху?

Часто нам радять досвідчені люди не напружуватись. Брати те, що ближче лежить, що легше дістати. Мовляв, матеріальний достаток (де він узявся – питати неввічливо!) забезпечить спокійне життя. Але ж не забезпечує!

Проблема суспільства, сучасного суспільства (останні шість тисяч років), полягає у тому, що у жертву виживання спільноти приносяться інтереси окремих особистостей. Проблема ж окремих особистостей сучасного суспільства (останні шість тисяч років), полягає у тому, що вони вважають суспільство або зобов’язаним їм допомогти, або ж принаймні не втручатися в їхнє життя.

У давні часи люди розуміли, що усі ми різні. Різні за розумом, силою, можливостями, що походження, кров (сьогодні – гени) – мають вирішальне значення. Люди розуміли, що коли людина, чоловік, гарного походження (генетичного, культурологічного), лишить дитину людині, жінці, поганого походження (погана спадковість, відсутність необхідного рівня культури) – це добре для роду жінки. Коли людина, чоловік, гарного походження, бере за дружину жінку поганого походження – це погано для його роду. В першому випадку генофонд роду посилюється, у другому – послаблюється, деградує… Це брехня? Але чому тоді люди, які займаються розведенням елітних порід тварин, відбраковують тих, які утворились не від собі подібних, елітних тварин? Чи ніхто не бачив дворових псів, які паруються як попадя і ніколи не досягають розмірів та шляхетності породистих собак?

Результати опитування, проведеного міжнародною компанією WIN-Gallup International (http://society.puls.kiev.ua/in_world/76680.html) показали, що на відчуття щастя впливають не гроші та власний економічний стан та стан своєї країни зокрема, а статус людини у суспільстві. Віруючі (за винятком чомусь православних християн) щасливіші за атеїстів. У США рівень щастя складає 33%, а у Афганістані 34%! Ніби багата країна, США…

Короля робить почет, а сам він часто голий…

Переважна більшість з нас оцінює себе, свій статус у порівнянні з іншими. А на кого ж іще рівнятись? Тут легко отримати високу самооцінку – спілкуйся з тими, хто трошки нижче тебе за інтелектом, можливостями і ти вже гарно почуваєшся. Однак при цьому ти не розвиваєшся… Є керівники, які вважають, що розумніше, обізнаніше, впливовіше за них немає бути нікого в їхньому оточенні. Вони старанно виживають усіх, хто може скласти їм хоча б найменшу конкуренцію у будь-якій сфері. Це забезпечує їм спокій, насолоду від безперешкодної влади і … деградацію. Власну й очолюваного ними колективу посередності. Пам’ятаєте анекдот про трьох папуг? Один вміє говорити англійською, другий англійською та німецькою, але найдорожчий – третій, який нічого не вміє, але вони називають його шефом… В оточенні розумних людей, які працюють на вас, з якими ви товаришуєте, робить вас вагомішим у суспільстві, навіть попри невеличку вашу базову підготовку у порівнянні з вашими підлеглими. Короля робить почет…

Як знайти своє місце у світі?

Щодо цього є різні рекомендації. Наприклад, у дитинстві, поки ви ще не навчилися мавп’ячим звичкам (копіювати поведінку інших людей та прагнути до їхніх цінностей), у вас щось непогано виходило, якась діяльність. Згодом, під тиском переконливих обставин, ви відхилилися від ваших прагнень. Спробуйте знову те, що вам подобалось у дитинстві. Бо, зазвичай, те, що насправді «наше» завжди виходить краще за те, що «не наше». У когось є хист до роботи з «паперами». Ними можна займатись скрізь. Тим паче, що мало людей люблять «паперову роботу». У когось добре виходить щось ремонтувати. Хтось здатний піднімати настрій і дух людей. Комусь вдається організовувати справи. Не робити, а саме організовувати їхнє виконання. Це звичайні, відомі критерії. Загалом, кожна людина народжується з певним хистом. Щоби його розпізнати, треба прислуховуватись до себе, до своїх реакцій на ту чи іншу діяльність.

…Сину мого колеги сподобалася дівчина. Гарна, струнка, з вдалим макіяжем і цікавими захопленнями, головне з яких – відвідування різних вечірок та товариств з метою розширення кола спілкування. Складно було пояснити хлопцеві, що ця дівчина, м’яко кажучи, не його формат. І тато знайшов вихід: він влаштував сина на літо «вишибалою» до заміського нічного клубу. Хлопець надивився на «веселі вечірки» та на дівчат, які їх відвідують, у різних ракурсах – не дуже тверезих, розслаблених та неперебірливих у розвагах. Хлопець зрозумів, що хотів сказати йому батько…

Чому я про це? Бо не варто шукати розваг і веселощів. Шукайте відповіді на ваші питання, опановуйте фах, який для вас не є тяжким, а є зрозумілим і бажаним. Опановуйте ним творчо. Бо тільки творчість приносить справжнє задоволення. Але творчість може бути не тільки у шоу-бізнесі. До речі, там її найменше, бо створення видовищ не потребує творчості, а потребує епатажності на межі скандалу. Опановуйте вміння вчитися та розв’язувати життєві задачі.

Твори себе, працюй над собою

До творчості схильні всі люди. Не суттєво, що саме ви робите. Творчим процесом може бути копання траншеї, оскільки треба знайти спосіб копати так, щоби зробити це швидко і не перевтомившись. До будь-якої справи можна і потрібно підходити творчо – вишукуючи нові, інноваційні підходи до рішення конкретної задачі.

Отже, призначення людини. Воно у творчості та навчанні. Створити дитину багато розуму не потрібно. Створити з дитини Людину – потрібно багато творчості та знань, а ще терпіння та любові. Оце, власне і є порада у питанні як визначитися зі своїм призначенням у житті. Ваше призначення – це ваша дитина. Обрати призначення не складно. Тут можуть допомогти батьки, друзі, уподобання дитинства… Важливіше інше – як ви будете розвивати ваше призначення. Так, саме розвивати ваше призначення, ваші вміння для максимальної реалізації вашого призначення. Для цього потрібна творчість, терпіння та любов до обраного призначення. Ми створюємо себе, а не обставини. Обставини вимагають від нас плисти за течією. І так робить той, хто вважає, що призначення – це аналог вбрання. Якщо вдасться обрати «правильне» вбрання (правильне призначення) – на тебе звернуть увагу. Так, звернуть. Але після того, як звернуть увагу, захочуть, як мінімум, поговорити. А тут, у більшості людей, виникають проблеми, оскільки говорити немає про що, крім побутових тем. У Новому Заповіті сказано, що важливо не те, що входить до тебе, а що виходить з тебе: мається на увазі практично усе – від духовних цінностей до фізіології.

І ще. Подібне тягнеться до подібного. Спілкуйтеся з тими, хто, принаймні, встав на стежину опанування обраного призначення шляхом творчості, любові та терпіння, бо це є шляхетні чесноти.

Як що є питання – поспілкуємося!..

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *