Юлія Тимошенко закликала владу захистити українську землю і вважає, що ми ще маємо час зупинити катастрофу.

У своєму відеозверненні до президента України лідерка «Батьківщини» просить врахувати інтереси українських аграріїв та відтермінувати впровадження другого етапу закону про розпродаж землі, яким дозволяється продавати сільськогосподарську землю юридичним особам, зокрема іноземним, по 10 тисяч гектарів «в одні руки».

З аналогічним зверненням шляхом подання електронної петиції звернулися до керівника держави також українські агропідприємці.

Я дуже вас прошу не ігнорувати українських аграріїв, не ігнорувати те, що вони сьогодні знекровлені, і тому не зможуть купувати землю. Не віддавайте землю на поталу спекулянтам і корупціонерам, – закликала Юлія Тимошенко.

За її словами, неприпустимо під час війни дозволити впровадження другого етапу земельної реформи, якою дозволяється продавати українську сільськогосподарську землю будь-яким юридичним особам, в тому числі з іноземним засновництвом, десятками тисяч гектарів.

«Я прошу вас дати команду вашим представникам у парламенті, яких більшість, розглянути законопроєкт фракції «Батьківщина» №8295 або будь-який інший законопроєкт, який стосується цього питання, і негайно відкласти термін введення тієї частини земельного кодексу, який дає право по 10 тисяч гектарів в одні руки розпродавати землю юрособам, зокрема іноземним», – звернулась лідерка «Батьківщини» до президента України.

Вона уточнила, що команда «Батьківщини» не поділяє ідею продажу сільськогосподарської землі, сповідуючи зовсім іншу концепцію розвитку фермерства. Однак ухвалений монобільшістю земельний закон потребує внесення коригувань з урахуванням викликів, які внесла у суспільне життя війна.

«Я вірю, що ви, так само як і я, розумієте, що питання землі сьогодні – це питання нашого життя і нашої безпеки. Це питання взагалі існування України, і тому під час війни розпродавати  сільськогосподарську землю – це розпродавати свою Батьківщину», – зазначила Юлія Тимошенко.

ba.org.ua

Запис Чи можна розпродувати українську землю під час війни? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У цьому вкотре переконалася під час зборів трудового колективу обласної комунальної установи «Чернівецький обласний  ендокринологічний центр» – колективу, який завжди відзначався згуртованістю, тому вже кілька разів відбив атаки-зазіхання на свої приміщення. Нині йшлося про реорганізацію закладу шляхом перетворення на обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний ендокринологічний центр». Принаймні так сформульовано в рішенні сесії обласної ради VII скликання №32-39 від 27.03.2019. Та, як підкреслив у виступі гість зборів професор-ендокринолог із Києва Володимир Паньків, бажаючи, мабуть, заспокоїти присутніх, – говоримо не про реформу медицини, а про її трансформацію. Хоча на Урядовому порталі є велика роз’яснювальна публікація під назвою «Реформа системи охорони здоров’я». Наступним за назвою є таке речення: «Трансформація системи охорони здоров’я стосується кожного. Її мета – забезпечити всім громадянам України рівний доступ до якісних медичних послуг і перебудувати систему охорони здоров’я так, щоб у її центрі був пацієнт». Гарні слова, і перше речення пояснює, що трансформація і реформа є тотожними поняттями.

Щоправда, про рівний доступ до якісних медичних послуг – це окрема бесіда про зміни у первинній медичній ланці. Про те, що вона дала українцям, свідчать слова голови профспілки медпрацівників Олександра Фустія, який на згаданих зборах сказав буквально таке: переможні реляції у звітах про неї – на совісті тих, хто їх пише. А ще він визнав, що ті громади, які хочуть зберегти у селах фельдшерсько-акушерські пункти, мають їх утримувати власним коштом… 

Та все ж під час зборів чи не найбільше подивувало, що ніхто з присутніх уяви не мав, що з ними буде далі. Та на всі запитання дав відповідь уже згадуваний Олександр Прокопович ФУСТІЙ, голова Чернівецької облорганізації профспілки працівників охорони здоров’я. Від нього колектив дізнався про головне: кадри збережуться, ніхто не писатиме заяви на звільнення, бо ліквідація та реорганізація – це різні речі. Усім займатиметься реорганізаційна комісія, і тільки через три місяці після призначення директора нової некомерційної установи можна буде змінювати штатний розклад. Кошти, до слова,  надходитимуть від Національної служби здоров’я, але сплачуватимуть не за послугу, а за випадок. І тільки через 2-3 роки все увійде до стабільної колії.

За словами п. Фустія, нині на пілотному проекті працює ендокринологічне відділення Полтавської обласної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Але там використовують поки що тільки кошти, виділені на його діяльність раніше. «Як там усе відбувається, нам невідомо. У жовтні в Полтаві буде засідання президії профспілки. Тоді на місці й розберемося. Хоча розгляд державного бюджету вже відбувся, тож і виникають питання» , – поділився п. Фустій.

Відтак, з усього цього випливає, що маємо нині задачу з усіма невідомими. А такі хіба вирішуються?       

Ігор МАЛИШЕВСЬКИЙ, голова постійної комісії облради з питань охорони здоров’я, праці, соціального захисту населення та підтримки учасників АТО і членів їхніх сімей, зауважив, що реформа вторинної ланки медустанов йде з Києва і на місцях ніхто нічого зробити не може. Після інвентаризації та інших дій реорганізаційної комісії штатний розпис подадуть на затвердження голові облради п. Мунтяну. Бо, як пояснив далі присутнім п.Фустій,  власником ендокринологічного центру є громада області, а її представник – голова облради.

І насамкінець хочу підкреслити, що не вперше чую від медпрацівників тезу, що без грошей і медичного страхування реформа системи охорони здоров’я приречена. А в нас немає ні першого, ні другого. Стосовно медстрахування, яким я поцікавилася у голови профспілки, він пояснив, що в Україні від неї відмовляються, бо люди, мовляв, сплачують податки…

Та все ж завершимо позитивом. Нова міністерка вже зустрічалася з рядовими (!) лікарями. І це прорив. Бо, як наголосив той же гість із Києва, міністерство віднині прислухається і розглядає всі пропозиції знизу.    

Та оскільки ми й далі живемо в країні, де брехня є державною політикою, маємо те, що маємо. Себто – нічого не маємо. Та надії все ж виникають?!..
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Навіщо нам реформа?
Загальний обсяг витрат на охорону здоров’я в Україні – пацієнтів і держави разом – відповідає середньому показнику в багатьох країнах Європи. Однак багато років медичне обслуговування залишалось безоплатним тільки на папері. Більшість українців «дякують» за лікування – сплачують у кишеню лікареві чи у вигляді так званого «благодійного внеску» (насправді – обов’язкового).
Крім того, кошти, що є в системі, використовуються неефективно. Попри те, що українці роблять внесок на медицину щороку у розмірі близько 3 млрд грн через податки, 640 тисяч українських сімей зазнають фінансового краху через хвороби, оскільки мусять самостійно оплачувати дороге лікування.

Витяг із статті «Реформа системи охорони здоров’я» на урядовому порталі.

Запис Чи можна вирішити задачу з усіма невідомими? або Про те, що медреформа без грошей і медичного страхування – приречена спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про перехід до приватних рук соляних шахт обласної лікарні повідомив редакції  їхній фундатор Валерій ІВАНОВ, який 34 роки тому створив цей лікувальний комплекс власним коштом, врятувавши цим життя власної дружини, а ще життя багатьох інших буковинців – дорослих і дітей. 

Утім, з державного у приватне за останні 28 років перейшла більшість фабрик і заводів, підприємств і установ. І випадає, що саме тому медичні послуги обходяться нині українцям так дорого. Для прикладу й звернімося до чудодійних камер обласної лікарні, так званого центру штучного лікування мікрокліматом, де працюють солетрон, аеротрон, аерофітотрон  та оксітрон. Іншими словами, тут дихають озоном та оздоровлюються, як у соляних копальнях і сосновому лісі. Ціна такого лікування для хворих на дихальні шляхи, астму та алергію становить лише вартість кілограмової пачки солі та 4-х пляшечок настоянки трави.

Та після початку масштабної реорганізації – йдеться про перетворення обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня» на обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецька обласна клінічна лікарня»  – передбачається  або ліквідація безкоштовних соляних кімнат, або передача їх в оренду. Як на мене, логіка тут простежується важко. По-перше, обласна лікарня завжди була некомерційним державним підприємством, хоча назва «некомерційна» не підкреслювалась. Адже раніше вона просто вважалася державною, себто апріорі некомерційною медустановою. Відтак, спадає на думку, що реорганізація зводиться до того, щоби змінити керівництво лікарні та ввести потрібні й скоротити непотрібні ставки. У попередніх матеріалах про цю реорганізацію вже повідомлялося, що у завантажене на 80% відділення вводять ще одну ставку ендоскопіста, а там, де спеціалістів бракує, – скорочують.

Та сьогодні говоритимемо про інше – про безкоштовні «соляні шахти». Їх, мабуть, закривають для того, щоби дати можливість отримати нових пацієнтів комерційним «соляним кімнатам», яких в обласному центрі не бракує. Але візити туди можливі тільки за умови сплати не однієї сотні гривень за 10 сеансів. «У найбільш ходовій соляній шахті з дитини беруть 75 гривень, а з дорослого – 100 грн, – каже Валерій Іванович, – а у нас курс обходиться в 30 гривень». Тож як усе це поєднується зі статусом некомерційності?

Та перш ніж звернутися до листа Валерія Миколайовича Іванова, провідного інженера-метролога обласної лікарні, здійснимо невеличкий…

…екскурс у минуле

Тримаю в руках публікацію працівників кафедри внутрішніх хвороб Чернівецького медінституту С.Гайдичука, Л. Кушнір, Е. Низвещука, Т. Денисенко, В. Іванова (зав. проф. Самсон ) у науковому збірнику за 29.11.1989 року «Про лікування хворих на хронічний бронхіт та бронхіальну астму». Автори повідомляють, що лікували недужих у стадії загострення. За 20-40 хвилин до спрямування їх в іонотрон вводили спазмолітики (платифілін, еуфілін чи папаверин), що сприяло швидшій адаптації в іонотроні та кращому проникненню аерозолів до легень. Інструктор з ЛФК проводила цикл лікувальної фізкультури в атмосфері від’ємно заряджених часток повітря, які вироблялися генератором. У наступному приміщенні проводилися інгаляції вологих аерозолів кухонної солі  – відтворювалася атмосфера соляних шахт. В окремій кімнаті робили інгаляції сухих аерозолів кухонної солі. Далі хворі поверталися до відділення й відпочивали.

Цитую: «… після лікування в іонотроні спірографічні та імунологічні дані хворих нормалізувалися чи наближалися до норми. Вже на 3-4 день лікування в них зменшувалися задуха і кашель, мокрота виділялася легше, самопочуття поліпшувалося, частота дихання рідшала, екскурсія грудної клітки збільшувалася, хрипи щезали». Далі наводяться результати лікування й висновок: «Таким чином, комплекс лікування, що проводився хворим на хронічний бронхіт та бронхіальну астму (премедикація перед іонотроном бронхолітиками, психотерапія, вдихання від’ємно заряджених аерозолів сумісно з дихальною гімнастикою та перебуванням у процедурній з вологими і сухими аерозолями хлористого натрію, тобто сіллю) сприяє поліпшенню стану хворих, що підтверджується результатами функціональних обстежень  і даних імунологічних тестів».     

Саме таким чином Валерій Іванов урятував свою дружину, в якої прогнози через важку форму астми були дуже сумні. А тоді вони були ще зовсім молодими батьками трьох дівчаток. Забігаючи наперед, скажу, що дружина Іванова досі працює в обласній лікарні.

Варто згадати також і ХІІІ з’їзд терапевтів України 1992-го року, на якому виступили кілька чернівецьких спеціалістів, серед яких буда і докторка меднаук пані Тамара Христич. Вони доповідали про ефективність лікування хронічних бронхітів в умовах іонотронів.

З листа Іванова до редакції:

«Центр штучного лікувального мікроклімату я створив самотужки за власний кошт. Але ні тоді, ні зараз не вимагав і не вимагаю за це компенсації. Єдине прошу – не дати перетворити добру справу на чиюсь чергову годівницю». А в тому, що, швидше за все, існують якісь домовленості про передачу соляних кімнат до чиїхось приватних рук, Іванов не сумнівається.

«Голова комісії з реорганізації начмед ОКЛ Борис Ситенко наприкінці липня,а точніше – 23.07.  повідомив, що у зв’язку з реорганізацією ліквідуються соляні кімнати», – пише він. А відтак Ситенко запропонував йому взяти їх в оренду. Коли Іванов підрахував, скільки доведеться викласти за оренду центру, то одразу ж відмовився – 14 тисяч гривень щомісяця! Якщо взяти ж тільки одну кімнату, – то 5 тисяч гривень. «Яку ж плату я тоді повинен виставляти пацієнтам?!» – справедливо обурюється спеціаліст. 

І ще з колишніх часів, або про те, що втратили

Від 1985 року, коли в обласній лікарні почав працювати центр штучного мікроклімату, до нинішнього липня через нього пройшли й оздоровилися тисячі буковинців. Вже через 2 роки після відкриття він набув розголосу й про нього написала газета «Радянська Буковина», а 1990-го – і «Молодий буковинець». На той час, через 5 років після його створення, про центр знали вже далеко за межами області, бо сюди на лікування приїжджали вже навіть із Москви та Горького… Воно й не дивно. Бо якось привели туди 5-річну дівчинку з сильною задухою, якій ліки не допомагали, а через напади вона не спала ночами. Батьки у розпачі: дитя гине на очах. Але після 7-го сеансу прибіг дідусь – дитя вперше проспало всю ніч!

До слова, центр відвідували і відомі люди, серед яких лауреати Шевченківської премії поет Михайло Ткач і Андрій Кушніренко; співаки Іво Бобул та Лілія Сандулеса, Назарій Яремчук, чимало літераторів, а також  лікарі, чиї прізвища на слуху, – а вони, повірте, знають ціну ефективним медичним послугам. Але в нашому випадку ці послуги є ще й практично безвитратними. На цьому наголошував не тільки Іванов. І, мабуть, саме тому апетити на них мають чимало спритників.

А тепер про те, як виглядав цей комплекс. Солетрон складається (чи, може, вже –складався?!.)  з двох кімнат. В одній розпилювали сухий соляний аерозоль, в другій – вологий, який у значних концентраціях досягає найнижчих часток легенів. Утім, сухою концентрацією солі добре лікуються захворювання бронхів, горла , носа. Прекрасно знімаються й передгрипозні стани. Цікаво, що в солетроні стерильніше за будь-яку операційну, бо мікроби, м’яко кажучи, не переносять солі.

Після вдихання солі хворі направляються в аеротрон, де спеціальна люстра заряджає повітря від’ємними частинками. За потреби на фоні загальної іонізації повітря недужі виконують дихальні вправи.

Для чого все це потрібно? А для того, щоби збудити в організмах хворих ті процеси, про які медики зробили висновки у науковій публікації щодо впливу на одужання бронхітиків та астматиків немедикаментозних методів лікування.

Якщо говорити звичайною мовою, а не специфічно-медичною, то в аеротроні імітують післягрозову ситуацію, коли простір збагачений озоном. Іони ж знімають стресові стани, нормалізують тиск, роботу серцево-судинної системи, знімають спазм мускулатури бронхів, оздоровлюють органи дихання й організм у цілому.

В аерофітотроні, де хворі перебували 30 хвилин, слухаючи музику, імітують фітоценоз хвойного та змішаного лісу у закритому приміщенні. Іншими словами, це лікування леткими фітонцидами лікарських рослин. Адже відомо, що люди, які живуть у місцевостях, багатих на хвойні рослини, менше застуджуються. Бо фітонциди – біологічно активні речовини – вбивають мікроби, бактерії, паразитарні гриби. Медики, залежно від групи хвороб, створювали відповідні набори трав. А на завершення хворих частували кисневим коктейлем. Згодом тут майже обладнали барокімнату – камеру, де імітували підйом хворих у гори на 2000 метрів. Організми хворих, що перебували в екстремальній ситуації, вмикали резервні сили. Саме за такою схемою мало діяти й лікування нормабаричною гіпоксією: хворий протягом 5 хвилин мав дихати повітрям такого складу: 90% азоту та 10% кисню. Потім перерва і повторення. І так – 10 циклів. Але цю методику не встигли впровадити, як і водолікування та сауни. Союз розпався. Та все ж місцева преса тих часів пістрявіла розповідями про центр немедичних методів лікування та його фундатора Іванова. Прикметно, що кілька центральних районних лікарень, зокрема Кельменецька та Путильська,  створили свого часу подібні центри в себе.

Життя і здоров’я українців залежить від кількості грошей у їхній кишені?   

Саме таке запитання хочеться поставити керівництву департаменту охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації. Адже такий центр потрібен буковинцям і ніхто в цьому сумніватися не буде. І навряд чи хтось із організаторів охорони здоров’я візьме на себе сміливість стверджувати, що галотерапія – себто ефективний метод оздоровлення організму за допомоги соляної печери  чи штучно створеної соляної кімнати – є зайвою. Більше того, галокамери рекомендовані алергікам і тим, хто часто хворіє на респіраторні інфекції, не кажучи вже про лікувальний ефект для астматиків і бронхітиків. Зокрема, чимало сучасних прогресивних лікарів вважають галотерапію дуже успішним методом лікування та профілактики різних патологій і бачать для нього велике майбутнє.  

Та, попри те, впевнена, що організатори охорони здоров’я одразу ж скажуть про нестачу грошей та державну програму реформи. І от щодо цього виникають сумніви. По-перше, людське життя і здоров’я – це державний пріоритет. А по-друге, на території обласної лікарні є купа комерційних аптек. І колись працювала їдальня, де дуже смачно готували. Одне слово, заробити гроші можна. А закривати чи передавати в оренду центр, який вірою і правдою служив пересічним пацієнтам – просто злочин. Бо життя і здоров’я українців не повинні залежати від кількості грошей у їхній кишені. Тож, бачимо, позитивне рішення, як й усе інше в нашій державі,  вимагає… політичної волі. Іншими словами – чесності та порядності. На жаль, з цими чеснотами за останні 28 років виникли великі проблеми: їх катастрофічно бракує… Відтак, чи не доведеться найближчим часом грати реквієм за набутками української медицини?

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»               

Запис Щоби добра справа не стала чиїмсь черговим коритом!   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Депутати Путильської районної ради Чернівецької області звернулися до президента Володимира Зеленського із проханням про збереження Путильського району як окремої адміністративної одиниці. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив депутат райради Андрій Дутчак.
«Виходячи з маршрутної карти, закладеної в Концепції розвитку гірських територій українських Карпат, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України 03.04.2019 №232-р, виконання стратегії ЄС щодо Карпатського регіону, законопроекту про розвиток гірських і високогірних територій, просимо Вас підтримати горян у вирішенні питання збереження Путильського району. Сподіваємось на вашу підтримку і розуміння у вирішенні цього важливого для горян питання», – зазначено у зверненні депутатів до Зеленського.

Запис На Буковині депутати просять президента не ліквідовувати Путильський район спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уряд схвалив законопроект про “Загальну середню освіту”

Індивідуальне навчання, предмети на вибір три варіанти навчання для нацменшин. Кабінет міністрів нещодавно схвалив і передав до Верховної Ради законопроект Міністерства освіти і науки.

Предмети на вибір і оцінки за знання, отримані поза школою

Діти зможуть пропускати уроки і отримувати по предмету хорошу оцінку. Це одна з пропозицій законопроекту Міносвіти. Однак, стосується це школярів, які займаються спортом чи мистецтвом поза школою. А знання будуть оцінюватися в кінці року за річними контрольними роботами або держіспитами.

Це називається індивідуальна освітня траєкторія. Таким механізмом також можуть скористатися діти з особливими освітніми потребами, щоб без стресів влитися в життя звичайної школи. Або учні на домашньому навчанні, щоб зарахувати свої знання без складнощів і отримати документ про повну загальну середню освіту. Для підтвердження знань треба кожен семестр здавати семестровий контроль.

Для навчання за індивідуальною траєкторією батьки школяра повинні написати заяву в школу. Потім вчителі разом з батьками і дитиною будуть створювати індивідуальний план навчання.

Також в школах повинні з’явитися медіатеки і ресурсні кімнати. Це сучасний комплекс, який має відповідне технічне забезпечення: комп’ютери, інтерактивну дошку, музичний центр, багатофункціональні пристрої.

Школярі зможуть вибирати деякі предмети. Законопроект дає можливість створювати групи з різних класів для вивчення предметів, які будуть пропонуватися на вибір. Завдяки таким групам діти зможуть вивчати те, що їх цікавить, пояснює міністр освіти Лілія Гриневич. “Особливо це актуально для старшої профільної школи, зміст освіти в якій повинен максимально відповідати потребам, інтересам і планам дитини на майбутнє”, –зазначила міністр.

Як навчатимуться діти з нацменшин

“Наша мета в тому, щоб діти повноцінно володіли як державною, так і рідною мовою. Після ряду консультацій, узгоджень і переговорів в законопроекті “Про повну загальну середню освіту” ми пропонуємо саме ту модель, яку сформували і оприлюднили за результатами консультацій за законом “про освіту”- заявила Лілія Гриневич під час засідання Кабміну.

Для нацменшин буде три моделі навчання.

Перша – для корінних народів України, які не проживають в своєму мовному середовищі і не мають власної національної держави, яка б захищала і розвивала їхню мову. Наприклад, такими є кримські татари, гагаузи. Свою мову корінні народи будуть вивчати з першого по 11-й або 12-й клас разом з українською.

Друга модель – для нацменшин, які розмовляють на мовах країн ЄС. В Україні до таких належать угорці, румуни, болгари, поляки. Вони будуть навчатися рідною мовою в початковій школі, а також вивчати українську. А з п’ятого класу навчання українською має становити не менше 20% навчального часу, і до дев’ятого класу вирости до 40%. У старшій школи 60% навчального часу має бути державною мовою.

Третя модель – для інших нацменшин. У Міносвіти наголошують, що вона стосується нацменшин, мова яких належить до однієї мовної сім’ї з українською, і які проживають в своєму мовному середовищі. Мова про вивчення російської мови. Її вивчатимуть в початковій школі, з першого класу також буде викладатися українською мовою. А з п’ятого класу навчання українською має займати не менше 80% навчального часу.

Вчителі отримають автономію і інтернатуру

Законопроект дасть вчителям автономію. Педагоги самі зможуть створити програми, свою систему оцінювання, яка повинна мати переклад в 12-бальну шкалу, і методи заохочення учня. Також вчителі зможуть самостійно обирати, як підвищувати кваліфікацію, а витрати на це буде компенсувати держава.

Доплат побільшає. Учитель зможе отримати додатково 10-20% від зарплати за завідування ресурсними кімнатами, кабінетами інформатики та спортзалами. Також згідно з законопроектом місцеві органи влади отримають можливість встановлювати додаткові доплати.

А молоді вчителі будуть проходити педагогічну інтернатуру. Тобто, випускник педінституту, прийшовши працювати в школу, отримає наставника. Наставник консультуватиме, направлятиме і допомагатиме розвиватися молодому фахівцеві. За це наставник буде отримувати 20% доплати до своєї зарплати, а значить, буде зацікавлений взяти під опіку недосвідченого колегу.

Також всі вчителі повинні будуть пройти курси першої допомоги.

Нові можливості отримають і батьки. Згідно з законопроектом, вони отримають право ініціювати позапланові перевірки. Якщо батьки побачать проблему в роботі школи і не зможуть її вирішити безпосередньо з адміністрацією, вони зможуть звернутися до місцевих органів з управління освітою, а ті будуть зобов’язані провести перевірку.

Запис Предмети на вибір і інтернатура для вчителів: що зміниться в українських школах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українські медичні заклади переходитимуть на електронні документи з 1 квітня. Про це розказала виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун в інтерв’ю Радіо Свобода.

За її словами, вже з 1 квітня ліки за програмою «Доступні ліки» можна буде отримати лише за електронним рецептом.

«Із 1 квітня рецепти будуть електронні, коли йдете до свого сімейного лікаря і вони виписують рецепт на доступні ліки на державну програму, де оплачуються ліки для людей, хворих на судинно-серцеві захворювання, цукровий діабет другого типу і на бронхіальну астму. Пацієнт уже не буде мати папірці, а це буде йти через електронну систему», – каже Супрун.

А до кінця 2019 року також електронні лікарняні повністю замінять паперові. За словами Супрун, це дозволить зупинити велику кількість корупційних схем у цій сфері.

«Лікарняні будемо отримувати від своїх сімейних лікарів. Лікар буде відповідати за його чи її електронний підпис на цьому лікарняному. Як прийдуть в лікарню або додому, а цієї людини немає на місці, то відповідатиме не лише ця людина, а й лікар, який видав. І коли буде професійне ліцензування лікарів, буде спосіб, щоб покарати також і лікаря, можна навіть відібрати ліцензію», – розповіла виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я.

Крім того, додала Супрун, уже зараз у тестовому режимі запрацювала електронна медична картка. Замість того, щоб записувати інформацію про візити пацієнтів на папері, лікарі заноситимуть її в систему eHealth.

Працювати з електронною медкартою розпочнуть сімейні лікарі, терапевти і педіатри тих закладів, які підключені до електронної системи охорони здоров’я і мають контракт із Національною службою здоров’я України, повідомляють у МОЗ.

На запитання, чи забезпечить електронна система таємницю персональних даних пацієнта, Уляна Супрун відповіла: «Система eHealth має всі ті охоронні і безпекові програми, щоб ніхто не міг зайти у цю систему. Ці дані не належать державі і не належать Національній службі здоров’я, а належать пацієнту. І лише пацієнт може надати доступ до своїх персональних даних і до своєї медичної картки». 

Запис Українські медичні заклади переходитимуть на електронні документи з 1 квітня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Історія створення нових форм управління багатоквартирними будинками замість ЖРЕПів радянської пори цілком вкладається у відомий, практично класичний,  вислів «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Це засвідчують і численні звернення до редакції жителів різних будинків і вулиць: одні телефонують, інші приносять власні розрахунки… Тому, забігаючи наперед, можна озвучити висновок: у житлово-комунальному господарстві, як у тому данському королівстві, «щось не гаразд». І сумнівів у цьому ті, хто користуються його «милостями», вже давно не мають.

Однієї ясної суботи в середині нинішнього лютого у клубі ЖРЕП-9 зібралися невдоволені роботою управлінської компанії мешканці будинку №101 по вул. Головній. Спробуємо якщо не поставити крапки, то хоча б сформулювати правильні запитання в цій історії.

Аби газету не звинуватили в однобічному висвітленні, кореспондентка «Версій» побесідувала з керівником управлінської компанії «Єврокомунбуд» Михайлом Сизовим. Молодий юрист із вищою освітою, будівельним і підприємницьким досвідом одразу заперечив, що у компанії з мешканцями конфлікт: «Ви ж не будете заперечувати, що ЖРЕПИ, які ми успадкували від радянської пори, застаріли?».

Виходить, невдоволення мешканців для компанії нічого не варте? На те почула: «Ми робимо й будемо робити усе, що в нашій компетенції». Ще одну «цікавинку» знайшла на стенді в офісному коридорі ЖРЕПу-9: таблиця з адресами й номерами будинків і проти кожного – сума, яка має бути зібрана з них за місяць. Найменші суми тут були від 2100 грн, найвищі сягали далеко за 4 тисячі. У Чернівцях, як згодом було озвучено на зборах, – 3000 житлових багатоквартирних будинків.

Відповіді бувають прямі й… навкісні

Сказати, щоби зал був повен, звісно, не скажеш, але представники були практично від усіх квартир. І хоча з документами працював і готувався мешканець кв. №8 того ж будинку Володимир Боднарюк, який набув значного досвіду роботи з документами, працюючи до виходу на пенсію в системі КРУ, присутні мешканці теж не мовчали й голосно розповідали кожен про свою історію «спілкування» з комунальними службами. Великої продуктивності від роботи цих зборів помітити якось не вийшло: усе звелося до суперечок між мешканцями та працівниками компанії – чи легко отримати в них таблицю складових тарифу за обслуговування будинку.

Якщо зібрати по темах усі ці виступи, найбільше мешканців непокоїть таке:

– Чому, навіть передаючи управління багатоквартирними будинками управлінській компанії – навіть визнаємо – що через конкурс, не запросили представників від мешканців тих будинків, які передавали в управління?

– Хто прораховував оптимальний штат такої компанії?

– Чому першою дією перетвореного на компанію ЖРЕПу була – підняти ціну на послуги?

– Чому всі розрахунки робляться на квадратний метр площі квартири?

– Чому в складові тарифу включені послуги, які апріорі в цьому конкретному будинку не надаються?

– І чому, зрештою, замінивши у вересні 2018-го застарілий ЖРЕП, нова управлінська компанія нічого досі не зробила для збереження й підтримання житлового фонду?

Ці запитання народилися не щойно на зборах, вони фігурували в усіх зверненнях до місцевої влади – і не тільки цього конкретного будинку, і не тільки цієї компанії. Лише  мешканці 101-го будинку пішли у своїх зверненнях далі – до прокуратури й навіть до уряду. І навіть отримували відповіді, напрочуд одноманітні.

Від представниці департаменту ЖКГ міської ради мешканці на зборах знову почули вже не раз чуте: «Вам давали аж три роки, щоби обрати собі управителя, а ви…». Справді, із прийняттям закону «Про особливості управління багатоквартирними будинками» у мешканців з’явилася нібито можливість самостійно поратися із приватизованим ними житловим фондом.

Спробуємо ж припустити, чому так неактивно мешканці обирали собі управителів. Сучасний будинок – це складна інженерна споруда, з кількома мережами – газовою, електричною, водоканалізаційною. Додамо ще телефони, телевізійні кабелі, інтернет-мережу. Зрозуміло, що силами одного будинку управляти цим доволі складно. Недаремно ж свого часу в Чернівцях успішно готував відповідних фахівців житлово-комунальний технікум. Найбільше, на що відважуються у більшості будинків, – найняти якусь жіночку прибирати в під’їзді, самим вкручувати лампочку й на кілька років один раз стягнутися коштами, побілити-пофарбувати, щиби не було страшно зайти у під’їзд. Мешканці самі збирають кошти й на кодові замки.

Та оскільки було прийняте все ж таки рішення передати управління компаніям замість ЖРЕПів, варто було б повідомити мешканців не вивішеним у  під‘їзді оголошенням, а запросивши їхніх представників до участі на відкритому конкурсі, аби вони не кота в мішку отримали, а у міської ради не було необхідності заперечувати якісь приховані обставини, чому саме ця особа пройшла через конкурс.

Щодо формування переліку послуг і нарахування по них через прив’язку до розміру житлової площі та ж представниця міськради оголосила, що і перелік складових тарифу, і методика нарахувань затверджені урядом і викинути з цих списків нічого не можливо, окрім ліфтів, підвалів і горищ, там де їх немає.

Доуправляли!

Цегла на голову, або Що залишиться від Чернівців

Картину вмирання міста, окрім доріг і сміття, довершує фраза «Чернівці сиплються». Певне, у середмісті не знайдеться будинку, на якому не відвалився б шмат від балкону чи піддашшя. А будинок №5 по вул. Франка, крім пожежі, «радує» перехожих ще й цеглепадами. Один з таких заскочив мене саме 17 січня, в день відкриття  у «Вернісажі» виставки Анатолія Козельського із такою романтичною – в контексті нинішньої репліки іронічною  назвою «Казки старого міста». Дорогою до центральної площі переді мною рухалися ще троє людей з дорожніми сумками. Раптом, уже на стику з 3-м будинком (одним з близнюків) з-під  даху посипалося кілька цеглин, слава Богу, не на голови людям. Але кілька цеглин просто вибили сумку з руки молодого чоловіка, який ішов найближче до стінки. Його супутники почали кричати: «Кидай все, зараз ще посиплеться!», та він усе ж таки спромігся підхопити сумку й щойно зробив крок – на те місце впало ще кілька цеглин. Хоча, людині й однієї б вистачило…

Я вже не стала йти цим тротуаром, обійшла дорогою. Автоматично завернула з нього  молоду пару з візочком… Пару днів тому побачила, що фасад колишньої фабрики з Головної узяли в риштування… Але скільки по місту стоїть закинутих будинків, у яких могли б жити люди, знімати офіси тощо. Замість цього стоїть мертва, як скелет, будівля… А що залишиться після нас? Рештки Помпеї чи Геркуланума?

Черепаха своє минуле тягне на собі?

нову повернімося до витоків. Коли мешканці багатоповерхівок отримували від влади чи відомства помешкання у користування, вони платили квартплату, яку, цілком природно, нараховували від площі, яку займала родина. Телефон, газ і світло оплачували окремо. А в нинішній тарифній сітці деякі позиції виглядають коли не смішно, то просто архаїчно. Чому прибирання прибудинкової території розраховується за площею квартир? Навколо будинку №101 по Головній, скажімо, обліковано 205 кв.м території, сумарна площа квартир цього будинка – понад 600 кв.м. Відчуваєте різницю?

До того ж ми не виносимо свої квартири  на вулицю чи на подвір’я, не носимо їх сходами й не катаємо в ліфті… Але, щоби розробити нову методику, треба ж усе поміряти, розрахувати, скільки це коштуватиме, потім розрахувати поквартирно… Це ж ціла купа роботи! Хіба ж буде Кабмін цим займатися? Їм і без того добре. І обрані управителі чи створені ОСББ в цих питаннях аж нічого не змінять.

Володимир Боднарюк на цих зборах спробував обговорити кожну з таких абсурдних складових тарифу, але то були марні намагання.

Але директор-управитель спробував-таки покласти «вишеньку на торт» мешканцям:  «ми акумулювали з ваших платежів деякі кошти, з понеділка прийдемо до вас у під’їзд з ремонтом!».

Але й з цього вийшла звичайнісінька «замануха»: станом на середу, 27 лютого, жодного ремонту в під’їзді будинку 101 не починали. А люди повірили. Та їх, як завжди, надурили.

 Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Управлінська  компанія замість ЖРЕПу: реформа чи імітація? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дурний знак? З карти Google Maps зникло Міністерство охорони здоров’я. Натомість за адресою вул. Грушевського, 7 у Києві з’явилося  «Министерство похорон здоровья Украины» (додаємо скніншот з Google Maps). До вечора понеділка, 3 грудня, цю назву так і не прибрали, тож на карті Києва можна знайти «Министерство похорон», більше того, Google на запит «Министерство похорон» – навіть без згадування «України», люб’язно видає цілу низку посилань саме на українське міністерство. Хто б не був цей жартівник, він, здається, видав щиру правду.

Недарма ж люди обурюються заявами вічної виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я пані Супрун, якими вона час від часу ощасливлює українську націю.

Особливу реакцію, з огляду на те, що вона стосується саме діток, спричинила заява Супрун про те, що «гарячка в дитини – не привід викликати «швидку»: мережі буквально «встали на вуха». До слова, журналіст Василь Асапов грубо, але точно прокоментував скандальну заяву Супрун: «Супрун, що видає себе за міністра охорони здоров’я, відкрито вам каже: хрін вам, а не швидка допомога».

Водночас пані міністерка повідомила, що лікарів у структурі «швидкої допомоги не буде, тож на виклик приїде в кращому випадку парамедик. Невідомо також, куди подінутся лікарі та фельдшери «швидкої».

Днями ж з’явилося ще одне повідомлення – від УНІАН із посиланням на прес-службу МОЗ:

Від  2019-го невідкладну допомогу надаватимуть по-новому

Наступного року в низці областей України створять нові об’єднані диспетчерські служби, «Завдяки створенню та модернізації об’єднаних диспетчерських служб в усій країні, диспетчери екстреної допомоги менше часу витрачатимуть на обробку викликів, а до пацієнта виїжджатиме та машина, яка перебуватиме ближче за всіх до місця виклику», – говориться у повідомленні.

За даними МОЗ, 2019-го за рахунок державного та місцевих бюджетів такі об’єднані диспетчерські служби будуть створені в Житомирській, Кіровоградській, Луганській, Рівненській, Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій областях – з огляду на те, що у решті областей такі служби вже існують, хоча й потребують модернізації за загальнодержавними стандартами. А стандарт такий: машина «Швидкої» має доїжджати  максимум за 10 хвилин у містах і до 20 хвилин – у сільській місцевості.

Кожний житель України зможе зателефонувати на єдиний номер 103 й отримати допомогу.

Мабуть, така відокремленість від підлеглих і надає пані Супрун час радити, чи сидіти нам на холодному і чи їсти борщ щодня.

Дмитро ЦАРЕНКО, інтернет-оглядач «Версій»

Запис Чи виживуть українці після зусиль пані Супрун? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якість освіти в державі безпосередньо впливає на успішність її економіки. Судячи з сьогоднішніх українських реалій, можна відзначити великі проблеми у цій сфері. Це добре знають батьки школярів, спостерігаючи за даремним зубрінням дітьми інформації, яку за секунду можна знайти в Інтернеті. Це добре знають випускники вітчизняних вишів, які зі своїми застарілими знаннями змушені фактично заново вчитися, коли приходять працювати на реальне виробництво. Це добре знають і педагоги, які не завжди мають час і бажання розвиватися. Відтак, необхідність змін розуміє кожний, хто хоча б якимсь чином дотичний до освітньої сфери.

Не дивно, що її реформування стало одним із пріоритетів української влади. Після Євромайдану нова команда Міністерства освіти та науки України добре розуміла, що потрібен не «косметичний ремонт», а кардинальна зміна всієї системи. Від 1 вересня 2018-го розпочалась повномасштабна реформа «Нова українська школа» (НУШ). Усі першачки пішли до класів із новим освітнім простором, перенавченими вчителями, новими навчальними програмами і підручниками.

Цю реформу багато років обговорювали експертна спільнота та широка громадськість. Спершу у грудні 2016 року уряд схвалив концепцію реформи «Нова українська школа». У вересні 2017 року Верховна Рада проголосувала за прогресивний Закон «Про освіту», який дозволив розпочати реформу НУШ.

«Освіта – це ключ до майбутнього України. Ухвалення нової редакції Закону «Про освіту» дає нам цей ключ… Радий, що нам це вдалося. Адже реформа освіти – це потужний поштовх і для інших реформ, які сьогодні здійснює Україна», – заявив тоді на сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» президент Петро Порошенко.

Нова якість знань

Нова українська школа означає освіту, яка має нові сенси, беручи за основу дитиноцентризм та декларує повагу до кожної людини. Це цікавий, практико-орієнтований, безпечний і дружній до дитини навчальний заклад.

Давайте розберемося, що конкретно зміниться для школярів.

Насамперед, діти, які нинішнього року пішли до першого класу, будуть навчатися у школі 12 років.  Як зазначила міністр освіти і науки Лілія Гриневич, донедавна ми мали найкоротший у Європі навчальний час, за який діти здобувають повну середню освіту. Тож  вони були перевантажені у школі й не встигали добре засвоїти всі знання, потрібні для успішної конкуренції у глобальному світі.

Йдеться не лише про тривалість навчання, а, насамперед, про якість. Новий зміст освіти спрямований на формування знань і навичок, потрібних у XXI столітті. Їхній перелік наведений у  Законі «Про освіту» (див. малюнок). НУШ, крім надання теоретичних знань, має сформувати наскрізні вміння, а саме: критично та системно мислити, бути творчим, ініціативним, вміти конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, визначати проблеми тощо. Отже, випускники нової школи – це всебічно розвинені відповідальні громадяни та патріоти, здатні до ризику та інновацій, які зможуть у майбутньому рухати українську економіку вперед.

Головна ідея НУШ у тому, що школяр має не лише щось знати, але й уміти використовувати ці знання на практиці. Крім того, діти в ранньому віці сприймають світ цілісно, а не фрагментарно. Саме тому, крім звичного навчання письму, читанню та математиці, першокласники вивчають інтегрований курс «Я досліджую світ».

Візьмімо просту тему «Як безпечно дістатися до школи й повернутися додому». Під час заняття діти вивчають не лише дорожні знаки, але й з їхньою допомогою геометричні фігури, у групах обговорюють маршрути до школи й презентують їх. Під час вивчення теми «Веселка» вони проводять прості досліди (щоби зрозуміти, як і чому вона виникає), під час теми «Їжа» говорять не лише про корисні продукти, але й про перетравлення їжі в організмі, вивчають столовий етикет і правила сервірування столу.

Робота в команді й здатність виправляти помилки

Особливий акцент зроблено на такій корисній навичці, як уміння вчитися упродовж цілого життя. Це необхідно в сучасному світі, де технології вдосконалюються чи не щодня. Саме тому навчання в НУШ побудоване на дослідженнях: дитина самостійно шукає відповіді на запитання, осмислює вивчене, а вчитель допомагає їй у цьому. І навчання відбувається через гру як найбільш дієвий спосіб донести до малечі ту чи іншу тезу. Використовуючи моделювання ситуацій із додаванням руху, гумору й творчих завдань, учні зможуть дізнатися набагато більше.

Робити це вони будуть переважно гуртом, бо сьогодні вміння працювати в команді є чи не головною запорукою успіху того чи іншого проекту. Отже, автори реформи наголошують на формуванні у дітей вміння спілкуватися та на розвитку емоційного інтелекту кожної дитини. Нинішнім першокласникам пропонують висловлювати свої почуття і думки, слухати одне одного і не робити вчинків, які будуть неприємні іншій людині. Цього, зокрема, вчать під час «ранкового кола» – щоденної зустрічі, на якій діти обговорюють свій емоційний стан, актуальні питання, планують спільні дії тощо.

Змінюється також і оцінювання. У першому та другому класах немає балів, натомість використовується вербальне оцінювання. Мета такого підходу – оцінити поступ кожної дитини, а не її відповідність певному еталону. Іншими словами, оцінка стає демонстрацією тих успіхів, які кожна дитина робить упродовж навчання. У Новій українській школі не карають за помилки, а спонукають дитину самостійно їх виправляти.

Комфортні умови для отримання знань

У НУШ діти почуваються комфортно та затишно, а саме навчальне середовище спонукає до навчання. Саме тому так багато уваги приділяють організації нового освітнього простору.

Нинішнього року з держбюджету вже виділено мільярд гривень на обладнання для класів: це парти-трансформери, які можна легко пересунути для роботи в групах, нова техніка, розвивальні ігри тощо. Разом із паперовими підручниками учні отримуватимуть тепер електронні, отже, їм не доведеться носити до школи важкі книжки.

Щоби забезпечити класи меблями, дошками і посібниками, виділено мільярд гривень спеціальної освітньої субвенції. Це означає, що батькам не треба буде це закуповувати, а школи зобов’язані звітувати про використані кошти.

Утім, є певні проблеми. В інтерв’ю на «Радіо НВ» у листопаді Лілія Гриневич зізналася: «Одразу скажу, що освоєння цих коштів іде складно: на сьогодні (початок вересня. – Прим. автора) витрачено трохи більш ніж 60% – місцевій владі явно бракує менеджерських навичок для проведення тендерів і роботи з цими коштами». Міністр упевнена, що ці складнощі, характерні для першого етапу реформи, найближчим часом подолають й усі школи повним обсягомі отримають необхідне обладнання, бо ця освітня субвенція – цільова. Ба більше, наступного року для оновлення освітнього середовища у бюджеті також буде закладено 1 млрд грн.

Новій школі – новий вчитель

Втілення в життя ідей НУШ неможливе без зміни ролі ключової фігури будь-якого навчального закладу – вчителя.  Аби виконати завдання освітньої реформи, вчитель має бути партнером батьків у вихованні особистості. Це фахівець, який супроводжуватиме дитину у процесі пізнання і досліджуватиме світ разом із нею.

У новому Законі «Про освіту» прописана академічна свобода вчителя у виборі методик навчання, послідовності тем і часу на їхнє засвоєння.  До того ж вона підкріплена зміною контролю: органи місцевого самоврядування втратили функцію педагогічного нагляду. Віднині такий нагляд належить до компетенції органів Держслужби якості освіти, що звільняє вчителя від можливих маніпуляцій або тиску з боку місцевих відділів освіти.

Важливим нововведенням є також запровадження системи добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів, яка запрацює вже 2019 року. Ті з них, хто успішно пройде цю сертифікацію, отримуватимуть 20% надбавки до зарплати і стануть «агентами змін» сучасної шкільної освіти. Це не єдиний варіант матеріального стимулювання. У Законі «Про освіту» закладено норму про підвищення місця вчителя у єдиній тарифній сітці.

Що отримують батьки

Нова українська школа передбачає впровадження педагогіки партнерства. Це значить, що у вихованні щасливої та успішної дитини мають бути задіяні не тільки вчителі й адміністрація закладів освіти, але, насамперед, батьки. Тож стосунки між цими трьома сторонами будуються на співпраці, взаєморозумінні та бажанні разом іти до мети.

Для звичайної української родини це означатиме не тільки гарантоване місце для дитини у школі (за місцем проживання), але й можливість обирати форму здобуття освіти. Нове законодавство передбачає дистанційну, мережеву, змішану форми здобуття освіти в інституціях, екстернатну та сімейну (домашню) форми індивідуальної освіти, педагогічний патронаж з належним визнанням результатів такого навчання. 

У батьків також з’являється вплив на формування навчальної програми та управління школою через батьківські чи піклувальні ради. Велику увагу приділено автономії шкіл, прозорості їхньої фінансової діяльності тощо. Навчальні заклади щорічно повинні публікувати звіти про отримані та використані кошти і не мають права примусово збирати гроші з батьків.

Перші результати та прогнози

Реформа повноцінно втілюється від початку нинішнього навчального року. Зараз майже 450 тисяч першокласників навчаються по-новому. Частина з них – у нових навчальних закладах, адже на першовересневій лінійці в одному з ліцеїв Києва Петро Порошенко повідомив, що до нового навчального року в Україні відкрили 25 нових повністю модернізованих шкіл.

«Завдяки реформі якість освіти наближається до європейського рівня. Освіта стає інтерактивною, а учні матимуть можливість обмінюватися досвідом і спілкуватися з учнями з країн ЄС», – заявив президент на цьому заході.

Це лише перші кроки. Реформа завершиться у 2030 році, коли сьогоднішні першачки гулятимуть на своїх випускних вечорах. Упродовж цього часу потрібно зробити чимало.

За підрахунками експертів, зараз більше половини населення держави так чи інакше стикається з освітою. Це означає, що успішність реформування залежатиме практично від кожного з нас. Враховуючи, що якість освіти безпосередньо впливає на якість життя держави, це надзвичайно важливе завдання. Тож давайте усі разом успішно виконаємо його.

Олексій ПАНЧУК

Запис Освітня реформа: вчитися по-новому, аби рухати Україну вперед спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Реформування ЗСУ не тільки стало одним з найбільших здобутків нинішньої влади, а й фактично врятувало Україну як державу

Багатьом відома ситуація: автомобіль, який роками стояв у гаражі без діла, різко знадобився родині. Та виявилося, що акумулятор розряджений, колеса спущені, кузов прогнив, гальма не працюють. Тобто про те, що транспортний засіб перебуває не в робочому стані, дізнаєшся саме тоді, коли він так потрібен.

Приблизно те саме відбулося з українською армією. Про повний безлад, який було спровоковано роками попередньої бездіяльності, пересічні громадяни навіть не здогадалися би. Але прийшла біда. І всі ми зрозуміли: давати відсіч окупанту фактично немає чим. І це розуміння коштувало нам Криму та частини Донбасу.

Тож не дивно, що нова влада на чолі з Петром Порошенком зробила реформування армії своїм пріоритетним завданням. Адже йшлося не про імідж чи забезпечення військових, а про фактичне існування нашої країни. Починати довелося з нуля. Бо занепад виявився глибоким: до цього військо не просто не реформували, а, здається, системно знищували. Ситуація ускладнювалася тим, що будувати нову армію довелося одночасно з проведенням бойових операцій. Втім Україна з цим завданням впоралася.

Початок реформ

Саме необхідність робити все швидко та одночасно призвела до того, що частина змін відбулася вже с початком війни. Паралельно з цим влада працювала над розробкою комплексної реформи з залученням провідних світових спеціалістів та врахуванням досвіду сусідів. Зокрема, увага була приділена вивченню військової організації в Польщі – тамтешня армія вважається чи не наймобільнішою у світі.

Офіційний старт реформі було дано в червні 2016 року, коли Президент України Петро Порошенко підписав Стратегічний оборонний бюлетень, в якому закладалися напрямки реформування українських збройних сил за стандартами НАТО. Це, до речі, принципова відмінність від всіх попередніх спроб щось змінити в український армії. «Ми нарешті відходимо від радянської системи побудови армії і нарешті будуємо справжні, ефективні Збройні сили», – наголосив Петро Порошенко.

Цей історичний документ визначив шляхи досягнення цілей оборонної реформи, зокрема, щодо збільшення спроможностей сил оборони, активну участь у реалізації Спільної безпекової і оборонної політики ЄС та активне співробітництво з НАТО з досягненням критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору.

Ключові зміни

Новий підхід до процесівгарантування національної безпеки й обороноздатності країни передбачає системні зміни по багатьох питаннях. Якщо сформулювати їх у кількох реченнях, то йдеться про: потужна армія чисельністю до 250 тисяч осіб з відповідним бюджетним фінансуванням, високими статками службовців, якісним забезпеченням та відповідністю за стандартами до армій НАТО.

Тож найбільш помітні зміни стосуються наступного. По-перше, збільшується матеріальне забезпечення. Згідно з реформою, щорічне бюджетне фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5% від валового внутрішнього продукту. Причому частина зазначених коштів спрямовується на підвищення престижу військових професій. Збільшується грошове утримання військовослужбовців шляхом підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням. Паралельно відбувається централізація закупівель, яка найбільш яскраво продемонстрована суспільству (через численні телевізійні сюжети) на прикладі реформи харчового забезпечення ЗСУ, яке, до речі, збереглося та не змінювалося протягом майже 60 років.

По-друге, змінюється сама система мобілізаційної підготовки та мобілізації. Тепер вона враховує особливості збройної агресії в сучасних умовах. Військова освіта оптимізується з урахуванням кращих практик країн-членів НАТО. До того ж переглядаються кваліфікаційні вимоги до кадрів – аж до висунення пріоритетом не тільки професійних, а й особистих якостей людини.

По-третє, Україна відновлює програми розробки перспективних зразків озброєння та військової техніки. Нові зразки впроваджуються в повсякденну службу одночасно з оптимізацією всіх систем та норм забезпечення військових.

По-четверте, змінюється і функціональна структура Збройних Сил: враховуються швидкість реагування на загрози та готовність до виконання завдань. Дублюючі та зайві структури скорочуються. Планується повна реорганізація Генштабу, об’єднаного оперативного штабу, всіх видів Збройних сил, оперативних командувань.

По-п’яте, особлива увага надається відновленню військової інфраструктури, включно з переглядом розташування місць постійної дислокації з’єднань та частин ЗСУ. Цікаво, що саме сьогодні триває реалізація найбільш масштабного проекту будівництва гуртожитків для військовослужбовців-контрактників за всю історію ЗСУ. І це лише частина потужної програми забезпечення військових власним житлом.

Статки та побут військових

Чи не головними вигодонабувачами реформування стають військові. По-перше, суттєво зростають заробітні плати в цій галузі. Як відомо, станом на сьогодні саму лише надбавку за участь в АТО було збільшено з 7500 грн. до 10 000 грн. на першій лінії та з 3500 грн. до 4500 грн. – на другій. Тож наразі захист своєї держави стає престижним не лише на словах. Це реально високооплачувана робота. І це при тому, що урядом біло затверджено нові підходи до нарахування грошового забезпечення військовослужбовців. Тобто статки наших воїнів зростатимуть і надалі.

До того ж служити стало, якщо так можна сказати, комфортніше. Почнемо з військової форми. Це лише зовнішньо здається, що реформування призвело виключно до заміни «дубків» на «пікселі» (камуфляжний малюнок). Адже насправді змінилося фактично все: від взуття до касок та шоломів. Сьогодні і по літній, і по зимовій формі військових вітчизняна армія все блискавичніше наближається до стандартів НАТО. І що не менш важливо – виробників обирають на тендері, що унеможливлює будь-які спекуляції та корупційні дії.

До речі, так само викорінюється корупція в сфері харчування військовослужбовців. Більшість читачів певно дивилися численні телевізійні сюжети про те, як солдатам у їдальнях не тільки дають обирати з кількох страв, а кожна з цих страв настільки смачна на вигляд, що хочеться приготувати її вдома. Зо дві сотні армійських столових вже переведено на нову систему, яка передбачає широкий раціон, включно з ананасами та іншими делікатесами. Не обділені увагою й хлопці на передовій. Для них було розроблено нові сухпайки. Процеси вдосконалення продовжуються. Тож ті часи, коли захисники на фронті харчувалися виключно за рахунок волонтерів відходять у небуття. До речі про передову. Задля комфорту бійців туди поставлені нові мийні комплекси, що також позитивно відображується на побуті тих, хто несе службу в найнебезпечніших місцях.

Повертаючись у «тил», слід зазначити, що наразі будується понад 90 житлових комплексів, квартири в котрих отримають контрактники. Особлива увага приділяється гуртожиткам для військових. Цей проект контролюється особисто Президентом України. Навесні цього року, вітаючи українців у Миколаєві з нагоди 100-річчя створення морської піхоти, він заявив: «В 21 області виростуть 184 нові, комфортабельні приміщення, які матимуть мало що спільного з казармами радянського зразка. У них розмістяться 23 тисячі військовослужбовців. Це – наймасштабніший будівельний проект у ЗСУ. Третина помешкань вже будується».

Оновлення озброєння

Зростає якість забезпечення армії озброєнням та військовою технікою. До ЗСУ поставлено 1500 новітніх та модернізованих зразків ОВТ. До того ж прийнято на озброєння 19 новітніх зразків.

Україна поступово відходить від практики імпортування техніки на користь розвитку власного виробництва. Йдеться про найрізноманітніші види озброєнь: від танків до літаків. Приміром, вже відомо про те, що наша держава спільно з Туреччиною створять турбореактивний військово-транспортний літак Ан-188.Проектлітака передбачає повну відповідність стандартам НАТО, як в частині обладнання, так і в питанні тактики застосування літака. Він матиме вантажопідйомність до 50 тонн та зможе перевозити військову техніку всіх видів, військове та будівельне обладнання, вертольоти, до 300 солдатів, а також гуманітарні вантажі, палети і контейнери.

Буквально днями в Україні вперше за дев’ятнадцять років відбулося бойове застосування мобільного зенітного ракетного комплекса С-300В1. Тож ситуація змінюється на краще чи не щомісяця. Одночасно з цим зростає ступінь володіння технікою українськими військовими. Можна згадати, що у травні минулого року найкращий танковий взвод України вперше взяв участь у міжнародних змаганнях, відомих як Танковий біатлон «Сильна Європа». Вони посіли почесне 5-те місце серед найсильніших танкових армій світу.

Перші підсумки

Згідно з ключовими документами, реформування українських збройних сил має завершитися до 2020 року. За цей період часу наші війська мають отримати повну сумісність з військами НАТО. Як ми вже переконалися, йдеться про системні зміни. І певні результати вже є.

Суттєво було підвищено якість та показники підготовки військ. Ми не просто більше, ніж в півтора рази наростили кількість бригадних та батальних навчань, а й впровадили цілу низку стандартів НАТО для проведення підготовки службовців. До того ж в експлуатацію було введено Центр імітаційного моделювання.

Тривають зміни і в системі управління та оборонного планування. Оптимізовано структуру та чисельність апарату Міністерства оборони. 40% структур Генерального штабу приведені до типової структури штабів НАТО. Понад 200 фахівців пройшли навчання з оборонного та стратегічного планування. Триває створення Школи оборонного менеджменту та Вищих академічних курсів з питань оборонного планування на основі спроможностей. Одночасно з цим розширюється мережа військових навчальних закладів. Найближчим часом запрацюють Військовий інститут танкових військ, факультети військової підготовки, нові військові кафедри.

Покращується медичне забезпечення за рахунок розгортання профільних реабілітаційних відділень, поставок до ЗСУ санітарних автомобілів, включно з тими, які надаються в рамках міжнародної підтримки. До речі, наші іноземні партнери допомагають нам із анестезіологічними станціями, військовими аптечками тощо. Їхній внесок не обмежується матеріальними речами. Адже безцінним є досвід, яким вони діляться з нашими військовими. Сьогодні з ЗСУ та МОУ співпрацюють 66 іноземних радників з чотирнадцяти країн-членів НАТО. Завдяки такій роботі за стандартами альянсу вже було підготовлено 10 батальйонів, 25 рот та понад 1400 національних інструкторів.

Робота триває

Згідно з положеннями реформи, вже до 2020 року ми маємо створити ефективну, мобільну, оснащену сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою армію. Маючи вже перші доволі успішні результати, країна повинна переходити з кількісних змін на якісні. Наразі для цього встановлено 28 оперативних цілей реформування, які поділені за п’ятьма стратегічними напрямками: керівництво силами оборони, планування та управління ресурсами, набуття оперативних спроможностей, логістичне забезпечення, професіоналізація та кадровий резерв.

Виконання відповідних завдань дозволить не лише закріпити вже досягнуті успіхи, а й закласти фундамент для подальшого розвитку українського війська, який, у свою чергу, гарантує безпеку України у майбутньому. Адже як сказав під час нещодавнього святкування Дня Незалежності Президент України Петро Порошенко: «Наша українська армія – це армія миру… Справжній мир обов’язково настане на нашій землі. Забезпечити мир і перемогу може тільки боєздатна армія, і вона день за днем стає дедалі сильніша».

Запис Армія, яку ми збудували самотужки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Система особистих накопичувальних пенсійних рахунків з 1 січня 2019 року може не стартувати – незважаючи на ухвалений закон про накопичувальні пенсії. Причина – Рада так і не ухвалила до канікул два закони, що визначають, хто, скільки і куди буде відраховувати грошей на ці рахунки, хто буде ними розпоряджатися і контролювати. Думка експертів єдина: ухвалювати треба, але терміни можуть зрушити на півроку-рік через вибори в Раду і необхідність створення Державного накопичувального Пенсфонду (ДНФ), якщо депутати ухвалять таке рішення. Про це пише інтернет-видання “Сегодня”.

Що в пенсійній реформі

Нагадаємо: ухваливши в жовтні 2017 року Закон про пенсреформу, Рада осучаснила пенсії чинним пенсіонерам і постановила, що з 1 січня 2019 року українці, які не досягли 35 років, будуть зобов’язані перераховувати частину свого заробітку (2% щомісяця з поступовим зростанням протягом 5 років до 7%) на особисті накопичувальні рахунки. Але щоб ці гроші запрацювали, потрібні ще два технічних закони, ухвалити які планувалося до 1 липня. Перший – де будуть акумулюватися внески: в недержавних Пенсфондах  чи владі потрібно буде створити новий ДНФ. Другий – треба розширити повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка контролюватиме роботу Пенсфонда. Поки таких законів немає, накопичувальна система не запрацює. У Раді є декілька альтернативних законопроектів, але вони не розглянуті.

Колишній заступник голови ПФ Віктор Колбун сподівається, що закони ухвалять восени, а запровадження накопичувальних рахунків зрушать на півроку або трохи більше.

На думку Колбуна, класти гроші на накопичувальні рахунки в перші кілька років повинні тільки працівники, бо це стимулює їх заробляти більше, щоб забезпечити собі гідну старість. Але в умовах активної міграції українців на заробітки роботодавці напевно включать в соцпакет таку опцію, як відрахування на особистий рахунок працівника додаткових відсотків протягом 10 років, щоб утримати цінні кадри. З цим згодна і пенсійний експерт Галина Третьякова. За її словами, закони потрібно ухвалювати, незважаючи на майбутні вибори. І довірити право розпоряджатися грошима на накопичувальних пенсрахунках недержавним фондам, які довели свою ефективність, а не створювати “пенсійного монстра”.

Кабмін продовжує декларувати турботу про тих діючих пенсіонерів, які мають великий стаж роботи (35-40 років і більше), але отримували при цьому маленьку зарплату, через що їх пенсії після перерахунку дорівнювали мінімальним або трохи вище. Міністр соцполітики Андрій Рева заявив, що пенсії цим людям підвищать з березня 2019 року. Раніше їх обіцяли підняти в 2018 році, але конкретні дати не вказали. За словами Реви, механізм може бути, наприклад, таким: для тих, хто вийшов на пенсію до 2000 року, тобто майже 20 років тому, додатково врахують найвигідніші заробітки за 5 будь-яких років. В результаті їх нинішня пенсія може збільшитися більш ніж удвічі, досягнувши двох мінімальних – 2870 грн. А ось пенсіонерам, які продовжують працювати, знову планують призупинити виплачувати пенсію на час їх роботи і відновити, коли пенсіонер звільниться.

Запис Система особистих накопичувальних пенсійних рахунків з 1 січня 2019 року може не стартувати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На всі запитання читачів, як і про все, що стосується нової української школи, – з перших вуст від Оксани ПАЛІЙЧУК, директорки департаменту освіти ОДА:

– Головним нововведенням освітньої реформи є перехід до 12-річної школи.

Ключові зміни для учнів стосуються підходів до навчання та змісту освіти. Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентності. Тобто у них формуватиметься ядро знань, на яке накладатиметься уміння цими знаннями користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в майбутньому професійному та приватному житті. Для здобування компетентності школярі навчатимуться за підходом, який передбачає дію. Тобто вони частіше щось робитимуть, замість того,  щоби сидіти за партами і слухати  вчителя.

А ще ця реформа стосується освітнього середовища. І це, насамперед, не техніка чи меблі, а зміна ставлення до дитини: повага й увага до неї, помножені на прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання.

Що змінюється для вчителів. Щоби навчати по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій – обирати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту». Міністерством освіти і науки запропоновані типові навчальні програми, проте будь-який учитель чи авторська група педагогів зможуть їх доповнювати чи створити власні. Учитель тепер обмежений лише Державним стандартом. У цьому документі окреслені результати: що мають знати та вміти учні, закінчивши певний етап навчання. Натомість, досягти цих результатів, учитель визначатиме самостійно.

Що змінюється для адміністрації шкіл. Нова українська школа (НУШ) – це, насамперед, відповідальна школа. Тепер директор школи може самостійно призначати своїх заступників, брати на роботу та звільняти педагогічних працівників. Окрім того, керівники шкіл (як і вчителі) приймаються на роботу вже за строковим контрактом. Директор школи обирається за конкурсом. Одна людина зможе бути на цій посаді не більше двох термінів по 6 років (якщо особа призначається на таку посаду вперше, початковий термін складатиме 2 роки). Відтак ця людина зможе обіймати інші посади в цій школі або ж брати участь у конкурсі директорів у іншій школі.

Що змінюється для батьків. Один з принципів Нової української школи – партнерство, в тому числі між школою та батьками. Батьки можуть створювати органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси. Відтепер батькам легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти, а це бюджетні кошти та благодійні внески, зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки, за бажанням, можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителями, учнями, адміністрацією та батьками – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх належних результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання, спрямоване на життя. І, зрештою, зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

1-го вересня 2018/2019 н.р., за прогнозами, до першого класу підуть близько 12075 першокласників, яких навчатимуть у 596 класах 804 педагоги, які пройшли відповідну підготовку: це вчителі початкових класів, заступники директорів з початкових класів і вчителі української мови, які викладатимуть у початкових класах.

Запис Які зміни чекають на буковинських школярів від 1 вересня? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За рішенням 22-ї сесії Чернівецької обласної ради на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти за програмою «Нова українська школа» буде виділено понад 35,5 млн. грн. бюджетних коштів. Видатки передбачаються, зокрема, для Вижницької спецшколи-інтернату ім. Н. Яремчука, Хотинської спецшколи-інтернату №1, Чернівецької спецшколи-інтернату №2, Чернівецької спецколи №3, Чернівецької спецшколи-інтернату №4, Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру №1 та інших закладів освіти обласного підпорядкування.

Фінансуватиметься також підготовка тренерів-педагогів, підвищення кваліфікації вчителів початкової школи, асистентів учителів закладів середньої освіти з інклюзивним та інтегрованим навчанням, інших категорій педагогічних працівників та керівних кадрів освітніх закладів, де впроваджуватимуться прогресивні методики «Нової української школи». 

Запис 35,5 млн грн для «Нової української школи» на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністерство освіти і науки України запровадило свідоцтво досягнень в перших класах. Про це повідомляє МОН.

Запис Міністерство освіти і науки України запровадило свідоцтво досягнень в перших класах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цьогоріч для першокласників держава надрукує 4,1 млн підручників загальною вартістю 198 770,2 тисячі гривень. Макети підручників вже виставлені для ознайомлення, повідомляє прес-служба МОН.

«Усі підручники, що друкуватимуть для 1-го класу, написані вже на базі нового Державного стандарту і враховують компетентнісний підхід. Цьогоріч на конкурс з відбору україномовних букварів подалося 19 проектів, з яких 18 пройшли експертну оцінку і вже запропоновані на вибір школам. Два з них – це букварі, матеріали з яких проходили протягом року апробацію в 100 пілотних школах всієї України», – йдеться у повідомленні.

Крім підручників «Українська мова. Буквар» для першого класу друкуватимуть також підручники з математики, іноземних мов (англійська, німецька, французька, іспанська), інтегрованих курсів «Я досліджую світ» та «Мистецтво», підручники «Українська мова» для шкіл з навчанням мовами національних громад, а також букварі мовами національних громад.

Повний перелік навчальних предметів та назв підручників, з яких проводитиметься конкурсний відбір проектів підручників для 1 класу закладів освіти, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 2 квітня № 310 та розміщено на сайті МОН.

З 14 по 23 травня школи мають змогу ознайомитися з оригінал-макетами підручників для 1-го класу, які виставлені на сайті, та сформувати свої заявки відповідно до кількості учнів, додали у міністерстві. 

У МОН зазначили, що дані про те, які підручники та в якій кількості заклад освіти хоче обрати для своїх учнів, мають бути подані через електронну Державну інформаційну систему освіти (ІТС «ДІСО»). Задля цього розроблено спеціальний модуль, який має забезпечити прозоре формування результатів конкурсного вибору.

Узагальнена інформація про назви підручників та їхню кількість, яку заклад освіти внесе в систему, за ланцюжком «заклад освіти – район (місто, ОТГ) – область» потрапляє в єдину базу даних. Паралельно заклади освіти також подають і паперові копії даних, які автоматично видруковуються із системи.

Планується, що видавництва, підручники яких набрали більше 40 тисяч заявок, розпочнуть їх друк за держані кошти наприкінці червня – на початку липня. Ті ж підручники, що будуть обрані школами у межах від 20 тисяч до 40 тисяч заявок, можуть бути надруковані на умовах співфінансування (видавництва зможуть дофінансовувати різницю між встановленою державою ціною та собівартістю за власний рахунок). 

У серпні має розпочатися розвезення підручників для першого класу по областях. Також у серпні повні електронні версії цих підручників будуть розміщені у вільному доступі на сайті Інституту модернізації змісту освіти та МОН. 

У МОН нагадали, що 27 квітня завершився процес визначення школами підручників для 5-х та 10-х класів. Наразі відбувається процес укладання договорів з видавництвами на друк підручників для 5 класу. 

Запис Цьогоріч для першокласників надрукують нові підручники спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Усі ми, що живемо в Україні, – навіть ті, хто мають власні особняки, а не туляться у «хрущобах»  –  так чи інакше залежимо від структури та успішності житлово-комунального господарства. Та останнім часом – за успішної децентралізації, за чітко оголошених намірів про зміни, скажімо, в освіті чи медицині,  у ЖКГ, окрім невпинно зростаючих тарифів на ВСЕ, інших змін ми не спостерігаємо.

Ті, від кого залежать ці зміни, свого населення практично не чують. Навіть коли з’являються гроші – не з неба, з кредитів, які нам, населенню, й виплачувати, – на що витрачати ці гроші, вирішують без нас. Спроби проводити громадські слухання перетворюються монополією на мікрофон тих, хто виступає на догоду начальству.

Як жити й що робити з ЖКГ – свій погляд на це висловлює експерт «Версій» з питань політики й економіки, успішний бізнесмен і меценат, багаторічний користувач послуг чернівецького ЖГК Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.

Жити, як у Європі, але нічого не робити, як у нас – неможливо

Потребу змін в ЖКГ уже просто заговорили. Хоча принцип цих змін дуже простий – конкуренція на ринку комунальних послуг і право мешканців самостійно розпоряджатися своїм майном. Здавалося б, усе дуже просто. Та  українські «політичні традиції» цілком суперечать цим двом постулатам. Особливо перед виборами, коли в Україні влада традиційно звертається до народу, серед іншого – знаходячи кошти на ремонт.

Порівняємо європейські реалії з нашими. Наприклад, правильність комунальних рахунків. У Німеччині, де живуть мої друзі, якщо в такому рахунку трапилася помилка у бік завищення, компанія, що обслуговує будинок, згідно з укладеним договором, перегляне свій рахунок і надішле правильний, у бік зменшення. Натомість усі ми знаємо випадки, коли людина роками намагається довести, що не повинна платити за неотримані послуги і навряд чи досягне свого – навіть через суд. Про перекриту можливість звертатися до суду через непомірно високий судовий збір ми вже  згадували з інших приводів. А поміняти керуючу компанію, якщо у вашому будинку немає ОСББ, теж неможливо.

І ця ситуація прекрасно ілюструє процесс реформування нашого ЖКГ. Проголошена мета – зробити так, як у Європі, де відносини споживача і постачальника послуг регламентуються контрактом і кожна сторона має всі можливості вимагати виконання іншою стороною всіх записаних у цей контракт пунктів. А в разі порушення контракт і був би базою для судового позову. Та, як ми знаємо, українська практика дуже далека від проголошеного ідеалу.

Знову про закон і дишло

Прийнятий в Україні закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає порядок обліку послуг і варіанти організації розподілу обсягів теплової енергії і води, передбачає відповідні коефіцієнти для кутових квартир і  квартир, розташованих на верхніх і нижніх поверхах. Новий закон через установлення лічильників на вході в будинок фактично зняв з мешканців втрати тепла й води дорогою до будинку. Та це лише половина перемоги. Цей закон – тільки одна ланка з цілої низки документів, які мають змінити українську систему ЖКГ. А відносини споживача і постачальника відрегульовані поки що… до першого конфлікту, поки споживача влаштовує робота постачальника.

Для повноцінного функціонування усієї системи ЖКГ в ній треба створити конкурентне середовище. До речі, це є одним із завдань, узятих на себе Україною в рамках імплементації Угоди про асоціацію з ЄС. І навіть за болючої теми тарифів мало би стати одним із головних напрямків реформ. До прийнятих законів і тих, що на розгляді, треба приймати ще пакет підзаконних актів: без них закон ніби існуватиме, але десь там, нагорі, далеко від реалій нашого сьогодення. І найбільш прогресивні норми не запрацюють без додаткових методик.

Пострадянські країни вже у Європі

Найбільша різниця між реформами, які пройшли у Східній Європі, та Україною – саме у зволіканні з реформами у нас. Східноєвропейські країни провели ці реформи відразу після розпаду комуністичного ладу. Коли стало зрозумілим, що радянська система вже не працює, і треба приводити усі галузі до відповідності з європейськими правилами. Далеко не завжди і не все виходило безболісно і у найкращому вигляді. Найбільш успішно комунальні реформи пройшли в Польщі та Угорщині, трохи гірше – у Чехії і Словаччині, є проблеми в Литві і Болгарії. Однак вони рухалися й рухаються далі й найголовніші зміни вдалося реалізувати: в усіх цих країнах відносини споживача послуг і постачальника жорстко регламентовані. І це дає право споживачеві відстоювати свої права в суді.

ОСББ – передова в боротьбі за ЖКГ

Зміни у комунальному секторі в Україні здійснюються перш за все в ОСББ – об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків. Об’єднавшись, мешканці багатоповерхівок отримують можливість приймати рішення і безпосередньо управляти своєю власністю.

Починалися ОСББ в Україні часто всупереч протидії місцевої влади. Скажімо, у нас так і не створено реальний ринок управителів. Отже, мешканцям ОСББ здебільшого доводиться самим займатися своїм будинком, а не довірити це професійним менеджерам. І це проблема не тільки для громадян, але й для всієї країни. Треба бачити, що без ОСББ тепломодернізація житлових будинків просто недосяжна, бо так звані «теплі кредити» доступні тільки об’їднанням співвласників.

Та є відомості, що подекуди на місцях органи самоврядування  – за інерцією, навіть не відчуваючи, що це інерція радянщини –  і далі розподіляють бюджетні ресурси на користь будинків комунальної власності. Навіть забуваючи, що офіційної «комунальної власності» в багатоквартирному житловому секторі вже не існує.

Ключова ідея європейських реформ у комунальному секторі – розуміння, що власник завжди буде більш відповідальний, ніж численні чиновники. Перед виборами про це часто забувають. Бо саме перед виборами у влади з’являється спокуса за кошти місцевих і державного бюджетів «зробити виборцям щось хороше». І це демотивує мешканців щодо створення ОСББ. Навіщо відмовлятися, мовляв, від безкоштовного ремонту?

Як мінімум, це гальмує енергомодернізацію житлових будинків, при тому, що енергозбереження – один із пріоритетів України. Слід нарешті зрозуміти: використання бюджетних коштів на ремонт приватних будинків не стимулює зміни і лише консервує ситуацію, що склалася в ЖКГ.

У багатьох країнах ЄС, проводячи тепломодернізацію будинку, власники отримують відшкодування частини своїх витрат від уряду і додатково – від свого муніципалітету. Адже міста не меншою мірою зацікавлені у зниженні витрат на опалення.

Як показує європейський досвід, успіх комунальної реформи виявляється більш істотним у країнах, де ринок цих послуг функціонує без обмежень. Як, наприклад, у Польщі. Там, де ринок комунальних послуг працює з обмеженнями, як у Литві чи Болгарії, ці успіхи, відповідно, менш істотні. В Україні ж ринку комунальних послуг поки що немає. За таких умов говорити про енергоефективність дуже складно. Тож і наступної зими чернівчани отримуватимуть платіжки за тепло в квартирах з чотиризначними цифрами… 

Колеса від каруци – до «Мерседеса»

Чи є майбутнє в українського ЖКГ? Безперечно, та лише за умови його роботи за європейськими принципами.

Україна занадто багато втратила часу, намагаючись адаптувати радянську систему до вимог ринку. Щось не має користі від такого поєднання  для споживачів. І зовсім навіть непогано для тих, хто «на контролі». Тому й далі оплачуємо послуги, яких нам не надають.

Бо тільки конкуренція у сфері ЖКГ може просунути нас до нормального життя, коли права жителів українських міст будуть захищені так само, як польських, німецьких…

Чому ситуація змінюється так повільно? Мабуть, тому, що українці не усвідомлюють основного – реформи ЖКГ працюватимуть на їхню користь. Нині ж мешканці багатоповерхівок просто бояться відповідальності й продовжують сподіватися, що за них хтось подбає, не усвідомлюючи, що вони зараз на гачку ЖКГівської мафії, куди входять не тільки ЖРЕПи, а водоканали, обленерго та облгази.

Щоби зміни не зупинилися, треба пам’ятати, навіщо вони нам усім потрібні.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: Комунальна Україна: чи є в неї майбутнє? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Wi–Fi  та інтерактивні дошки у класах, персональні мобільні пристрої  у першокласників та інші інтерактивні мультимедійні електронні засоби  навчання будуть придбані за кошти державної освітньої субвенції у розмірі 33 мільйонів 705,3 тисяч гривень,  – уточнив голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр Фищук.

Понад 8 мільйонів гривень з цієї суми піде на придбання шкільних автобусів та  одномісних парт-«трансформерів» тощо. Про це йшлося на нараді з питань реформи децентралізації, в якій брали участь голови райдержадміністрацій та керівники об’єднаних територіальних громад.

«Від 1 вересня цього року запрацює Нова українська початкова школа, – зазначив  Олександр Фищук, – а це дозволить згодом модернізуватися загальній середній освіті як в Україні, так і в області зокрема. Та до початку нового навчального року ще мають пройти відповідне навчання вчителі перших класів, адже перед ними стоять дуже складні завдання. І, мабуть,  головне, – навчити нашу малечу… вчитися, аналізувати явища та застосовувати свої знання на практиці.

Губернатор наголосив також на необхідності створення інклюзивно-ресурсних центрів, які виявлятимуть і здійснюватимуть супровід дітей з особливими потребами в об’єднаній територіальній громаді та районі. Вже від вересня такі центри повинні запрацювати. Тим паче, що кошти на обладнання їх уже є.

Одне слово, освітні послуги отримають нову якість, – підсумував губернатор.  

Запис Гроші на освітню реформу Буковина вже має – Олесандр Фищук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нинішнього року на шкільне обладнання й меблі виділено майже мільярд гривень.

Про це Прем’єр-міністр Володимир Гройсман повідомив на своїй сторінці у Фейсбук.

«Сьогодні ми запроваджуємо в системі освіти зовсім нові стандарти. Почали змінювати початкову школу, аби сформувати в ній доброзичливе середовище: створені прогресивні методики навчання. Школи будуть оснащені новим устаткуванням, меблями. На ці цілі 2018-го виділений майже 1 млрд грн: 386 млн грн. – на масштабне підвищення кваліфікації вчителів, 163 млн грн. – на придбання техніки для початкової школи», – написав Гройсман.

Він нагадав також, що 2017-го зарплата вчителів зросла на 50%, від 1 січня 2018-го – ще на 25%.

«В освіті має панувати зовсім інший психологічний підхід. Ми хочемо відкрити всі можливості й таланти українських дітей», – написав Прем’єр.

Запис Українські школи облаштують новим обладнанням та меблями на 1 млрд грн спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Гроші на обладнання Глибоцька громада виграла у конкурсі проектів Австрійського агентства розвитку та програми ООН. 

Українські села все активніше шукають позабюджетних коштів на власний розвиток. Перемагаючи в різних конкурсах – як українських, так і закордонних, громади отримують мільйони гривень на нові підприємства, розвиток туризму, покращення медицини та освіти. Розповідь про одну з таких громад – Глибоцьку на Буковині можна давати під девізом «Захотіли – зробили».

Була лазня – стала сироварня: так змінив своє призначення будиночок у Михайлівці на Глибоччині. Нині тут готують м’який сир і витримують тверді. Мистецтву сироваріння місцевих навчає технолог Сергій Щербак, направлений з Херсонщини компанією з виготовлення обладнання для виробництва сирів. Адже техніка – українська, і вона втричі дешевша від імпортної. Австрійське агентство і програма ООН на закупівлю обладнання виділили 20 тис. євро – приблизно 670 тис. грн. При цьому саму будівлю громада відремонтувала власним коштом. Персоналу тут на початку  – 4-5 працівників. Біотехнолог Віктор Бабин прийшов сюди за оголошенням у газеті. Місцеві жителі заробляють, здаючи до сироварні молоко: високої жирності, нерозведене, що впливає й на якість готового продукту – це показала вже перша партія м’якого сиру.     

Тверді сири дві доби витримують у ванні з розсолом, далі – просушка, місяць дозрівання – і дорога до споживача. Перш за все – для самої Глибоцької громади, до якої входить Михайлівка. Перш за все – школам і дитячим садочкам. І це лише один з проектів, які Глибоцька об’єднана територіальна громада втілює в життя, повідомила програма «Сегодня» на телеканалі «Україна».

Запис Сироварня з… лазні: у Чернівецькій області розвивають український бізнес спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Королівський прокурор Саудівської Аравії оголосив про арешт одинадцяти принців, які відмовилися виконувати нові умови оплати за воду і електроенергію. Про це інформує Reuters.

Раніше королівським указом були скасовані існуючі для членів королівської сім’ї пільги для оплати послуг ЖКГ, і 11 принців в знак протесту влаштували у Палаці правосуддя подобу «сидячого страйку», відмовляючись залишати будівлю до відновлення пільг.

«Їм повідомили про помилку їх вимог, але вони відмовилися покинути Каср аль-Хокма. Королівській охороні було доручено втрутитися, і принци були затримані і поміщені у в’язницю Аль-Хайер, в очікуванні суду», – повідомляє місцеве видання sabq.org з посиланням на джерела.

У поширеній заяві королівського прокурора йдеться: «Ніхто не може стояти над законом в Саудівській Аравії. Всі рівні перед ним, до всіх буде рівне ставлення».

Зазначимо, що Саудівська Аравія розпочала реформи, які скорочують субсидії, вводять податок на додану вартість і скорочують пільги для членів королівської сім’ї, щоб впоратися з падінням цін на нафту, яке викликало дефіцит бюджету. За оцінками експертів, у 2018 році дефіцит складе щонайменше $52 млрд.

Запис У Саудівській Аравії заарештували 11 принців, які відмовилися платити за послуги ЖКГ спершу з'явиться на Медіа-Версії.