Пані Єлизавета очолює буковинський осередок партії «За права людини», натхненницею для якої є Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. Чим вирізняється партія «За права людини» з-поміж інших? Що пропонує вкрай зневіреному українському виборцеві? До чого прагне та які завдання ставить перед собою на нинішніх виборах до місцевих рад? Про це розмова з єдиною в області жінкою – головою обласної партійної організації та віднедавна головою Кіцманської райдержадміністрації.
Центр усього сущого – людина
– Єлизавето Михайлівно! Знаючи Вас як виваженого, толерантного інтелектуала-професіонала і водночас як чуйну до чужого горя жінку, бо й Вас воно тримає у міцних лещатах, візьму на себе сміливість сказати, що партія «За права людни» – саме Ваша…
– Так, у силу певних особистих причин я постійно стикаюсь із людським горем, приміром, неможливістю матерів, у яких хворі діти, дати їм усе, що потрібно. Але, на жаль, так потерпають не лише вони.
– Беззахисність, самотність ті покинутість суспільством людей літнього віку теж викликає співчуття…
– А хіба молодь має роботу? Чи люди середнього віку нормально забезпечені медичною допомогою? І такі приклади можна продовжити. А причина – в тому, що в Україні сьогодні розбалансована система влади. Саме це і не дає реалізувати права людини, гарантовані Конституцією. Тож звідси випливає ідеологія нашої партії – захист прав людини. В центрі нашої уваги – людина з її проблемами та бідами, адже сам Бог дав їй право на гідне життя, а держава тільки повинна його забезпечити. Гарні ж політичні гасла та особисті якості вождів, як на мене, – похідне й другорядне.
Я часто зустрічаюсь з громадянами. І щоразу переконуюсь, що люди не можуть досягти мети і реалізувати якесь елементарне право через те, що… погано поінформовані. Вони не знають, до кого звернутися зі своєю проблемою, з ким і як її вирішувати Натомість ходять колами від однієї інстанції до іншої, витрачаючи гроші, час та нерви. Хоча питання доволі часто прості й зазвичай мають законні шляхи вирішення.
– І який з цього висновок?
– Тільки практичні кроки. Для початку на базі наших громадських організацій створюємо інформаційно-консультативні центри. Там люди, які цього потребують, отримають так звану «дорожню карту» або, як ще можна сказати, алгоритм вирішення своєї проблеми.
– А як бути краянам сьогодні?
– Наразі вони можуть отримати правову допомогу для скерування своїх дій в онлайн-режимі на нашому сайті bukzpl.com.ua.
Програму пишуть виборці
– Крім того, люди небайдужі та соціально активні можуть запропонувати нам на сайті bukzpl.com.ua своє бачення, які будуть враховані у програмі дій партії. Бо на моє глибоке переконання програма будь-якої партії має бути сформована суспільством, тобто безпосередньо виборцями.
– Оскільки партія «За права людини» ще зовсім юна, кілька слів з її історії, будь ласка.
– Вона народилася з… потреби людей. Річ у тім, що ні уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова, ні її секретаріат неспроможні охопити всі питання та дійти до кожного. Тому була створена громадська організація, а пізніше – однойменна партія. Втім на Буковині перші партійні осередки з’явилися тільки у лютому нинішнього року.
Лідером партії «За права людини» є працівник секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Володимир Тарасов.
Хочу наголосити також, що партія об’єднує людей, які мають різні віросповідання та політичні уподобання, або й навіть узагалі політично ще не визначилися. Проте вони готові працювати задля захисту прав людини на всіх рівнях – від надання правової допомоги населенню до структурної зміни системи влади та вдосконалення законодавства, що забезпечить врешті-решт реальне виконання конституційних норм.
Особливо ж мене радує, що маємо багато волонтерів, які прагнуть приносити користь, причому комусь конкретно, адресно. Це дуже позитивний чинник.
Стосовно керівників осередків, то це прості люди, серед яких є лікарі, МНС-ники, юристи, освітяни, аграрії, приватні підприємці, інженери, газетярі, держслужбовці тощо.
– Який відсоток голосів сподіваєтесь отримати на виборах?
– Я фінансист за фахом, іншими словами – реаліст. Тому добре усвідомлюю, що за такий короткий проміжок час донести до громади своє бачення вирішення сучасних суспільних проблем важко, а то й просто неможливо. Тому сьогодні головне для нас – побачити, як наші ідеї будуть сприйняті простими людьми. А час покаже, чи дозріло до них суспільство…
Допомогти просто: треба хотіти
– Тим паче, що ми готові об’єднатися навколо ідеї людини з її правами з усіма, хто такі ідеї сповідує, незалежно від гасел, іміджу чи лідера партії.
Зрештою, як би не склалося, якими б не були результати цих виборів, я все одно перейматимусь питаннями захисту прав людини, як політично, так і через громадську організацію «За права людини». Це – без сумніву! А ще серед моїх соратників і однодумців є підприємці, яким не байдуже до чужих проблем. Тож вони готові забезпечити всі витрати на центри правової допомоги людям, аби ті лише діяли та допомагали. Тож упевнена, вірю і знаю, що люди об’єднаються-таки навколо ідеї захисту своїх прав.
– І насамкінець, пані Єлизавето: Ви працювали заступником губернатора, нині очолюєте Кіцманську райдержадміністрацію. А ось тепер ще й політичний лідер, який, як мені відомо,.. пише вірші. Коли Ви все це встигаєте? Та й чи потрібні такі надлюдські навантаження тендітній жінці?
– Більше 4-х годин на добу не сплю. Допомагає йога. Та ще, мабуть, непереборне бажання допомогти. А на новій посаді я отримую величезну позитивну школу досвіду. Коли ж вирішую людські проблеми, бачу, що немає нічого складного в цьому: десь треба змінити законодавство чи управлінське рішення на рівні району або ж і області, а десь просто підказати, куди людині треба рухатися. І дуже втішена тим, що не просто відчуваю проблему, а можу винести її на вищий рівень для вирішення.
Повірте, для людини конкретної це надзвичайне задоволення – зробити щось реальне. Скажімо, в усіх селах Кіцманського району ми проклали комунальні гравійні дороги за 2 тижні, а це понад 90 кілометрів шляхів. Знайшли спільну мову з місцевими перевізниками, запропонували також прозорий економічний механізм співпраці з видобувачами гравію, центром зайнятості та сільськими головами і, на взаємовигідній основі, зробили добру справу для усього району.
Переконана, що можна знайти спосіб вирішення будь-якого найскладнішого питання. Кожного! Без будь-яких винятків! А якщо так, треба діяти!
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
