Правильне харчування: власний досвід, покладений на наукову основу
Лікар Наталя БОЧАРОВА отримала своє покликання, що називається, «згори». Те, чим цікавилася усе свідоме життя – років з 15-ти – стало улюбленою роботою, з постійною перспективою вдосконалення, а значить – невід’ємною складовою щастя. Дієтолог-консультант, дерматовенеролог, косметолог, імунолог-лаборант, а згодом – і фінансист (закінчила коледж за фахом «Фінансово-банківська справа») облаштувала власну клініку естетичної медицини в Чернівцях, спрямовує людей до здорового способу життя і пишається тим, що українці нарешті починають любити і поважати себе.
«Прозахідне» харчування в застійному СССР
Ще в підлітковому віці Наталя почала цікавитися травами. Не лікувальними, а саме травами для їжі. Оздоровчі рецепти вишукувала в журналі «Здоров’я» та однойменній телепередачі, а також – …у пітерському «самвидаві». Знаменитий бар «Сайгон» у Ленінграді, що був прихистком неформалів і невизнаної творчої інтелігенції, славився і «самвидавчою» літературою, до якої належала й література про здорове харчування. Саме туди частенько навідувалася юна волинянка Наталія, саме там купувала «Чудо голодування» Поля Брегга та інші напівлегальні в радянській дійсності книжки про здоров’я. Саме тоді дізналася, що на світі існує «руккола», а відсутність її в совкових гастрономах можна компенсувати листям молодої кульбаби. Тоді робила детоксикаційні трав’яні збори з березових бруньок. Тоді зрозуміла, що народжена не лише для того, аби вживати натуральну, якнайменше термічно оброблену їжу, а й щоби вчити інших правильно харчувати свій організм.
– Українці зазвичай називають зелень «бур’янами» і жартують, що вони не кози, аби таке їсти. А дарма. Якщо споживати те, що дала «природна фабрика», під сонцем, та ще й у сирому вигляді, коли збережені вітаміни, мікроелементи, ензими, клітковина й уся енергетика – це берегти своє здоров’я, мати чудове самопочуття й збільшити тривалість життя, – переконана пані Наталя – і її квітучий, свіжий вигляд це підтверджує.
Дієта – в кожного своя
– Люди всі різні за уподобаннями – є вегетаріанці, вегани, сироїди, а є такі, що не обходяться без м’яса, або такі, що практикують багатоденне голодування, досліджуючи реакції свого тіла і займаючись самопізнанням. Тож загальної єдиної рекомендації правильного харчування всім бути не може, – зауважує Наталія Бочарова.
Скажу парадоксальну для дієтолога річ: не треба «сидіти на дієтах», життю треба радіти. Їжа й алкоголь мають приносити задоволення.
Консультація дієтолога – це не розписаний набір продуктів, які треба спожити в певні години. Це індивідуальне спілкування. Але – я підтримую ідею «золотої середини». Тобто я за те, щоб наш раціон був збалансований. А це – достатня кількість в ньому м’яса, олії, риби, морепродуктів, овочів.
Водночас наголошую на тому, що не варто поєднувати м’ясо чи рибу – з гарнірами (кашами, картоплею, макаронами). Значно краще – із салатами. Так само з салатами можна поєднувати самі гарніри. До речі, не треба радіти з нагоди не готувати гарнір: якщо готуєш м’ясо , салат буває приготувати важче, ніж гарнір.
Насамперед це – купити (або зірвати) зелень. Вимити. Якщо не довіряємо базарним сертифікаціям, треба убезпечити її від нітратів: замочити в підсоленій воді на 30 хв. Зелене листя потрібно не різати, а рвати, тоді продукти не окислюються і страва зберігає форму.
Салати потребують наповнювачів: це може бути нежирне м’ясо, відварна куряча грудка, язик відварений, печінка, риба, яйця, сири… Нарешті, заправка. Традиційно для нас – це майонез, олія, сметана. Але я рекомендувала б майонез узагалі виключити з раціону – хіба що домашній, і то раз на рік, до пострадянської новорічної «фішки» – салату олів’є. Готувати заправку пропоную на основі води: це корисніше, ніж на самій олії, менше жиру. До неї додати олію – оливкову, лляну, з виноградних кісточок, кукурудзяну тощо. А ще додати лимонний сік, трішки меду, пряні трави, перець, бальзамічний оцет і збовтати.
Я сама не маю готових рецептів, завжди експериментую.
Дамська сумочка – із відділенням для пляшки з водою
– Маю досвід проживання за кордоном, який підтвердив моє інтуїтивне бажання правильно харчуватися. Не повірите – я навчилася пити воду! Перше що вразило, наприклад, у Канаді – вода на кожному кроці. Кулери, поїлки, фонтанчики. Канадці скрізь п’ють, і пити воду під час шкільного уроку, наукової конференції чи навіть театральної вистави не є за межами етикету. Дітей не випускають з дому без пляшечки води, а відділення для неї передбачене навіть у дамських сумочках. Я швидко звикла до такого способу і ритму життя і бачила результат. В Ізраїлі про необхідність пити воду гіди попереджають туристів. Просто дивовижно, як елементарні речі змінюють якість життя! У нас же люди п’ють мало води – зате масово п’ють ліки для розрідження крові, щоби уникнути утворення тромбів. Спочатку бігають пів дня, нічого не пивши, і не усвідомлюють, що їм погано саме від зневоднення. У середньому для нормального самопочуття людині вагою 70 кг варто випивати 2 л води в день. І це тільки води – не враховуючи компотів, соків чи супів, які вживаєш окрім цього.
Особливо важливе пиття води для любителів нашої традиційної, важкої і жирної української кухні – сала, картоплі, випічки, а також вареників і голубців, та ще й зі шкварками та сметаною. А для тих, хто полюбляє міцний алкоголь, кількість випитої води потрібно збільшити уп’ятеро, аби його нейтралізувати. Ви ж помітили, що іноземці п’ють горілку, віскі переважно у коктейлях, а не в чистому вигляді.
Українці ж п’ють і заїдають, у результаті перебирають і в алкоголі, і в калоріях. А вживання їжі та алкоголю, їхнє поєднання, смакування – це ж філософія, кайф! Смак вина підсилює смак їжі, натомість їжа підкреслює смак вина, вони допомагають одне одному перетравитися.
Надзвичайно цікаво їсти й пити, коли розумієш сорти вина, місцевості, в яких вони вирощені. Коли розумієш, чому шардоне з Бордо краще компонується з устрицями, а сотерн пасує до рокфора, звідки походить традиція їх поєднувати. Вживаєш напій, осмислюючи.
На жаль, українці не вміють правильно їсти, пити, та навіть працювати – попри те, що є надзвичайно працьовитими. Не вміють цінувати час – і свій, і інших людей, не вміють викроювати час на себе. Тому маємо черги в аптеках, до лікарів, звичку «капати системи» – а часу на прогулянку в людей нема…
На щастя, нині це починає змінюватися і я вже впевнена, що у суспільстві є запит на мою професію.
Набір інструментів для сироїдіння
– Парадокс: в Україні для того, щоби харчуватися сирою їжею, треба тільки тим і займатися, що готувати собі харчі. Насправді це ціла наука: приготувати сире так, щоб і смачно було, і все найкорисніше збереглося, – зауважує дієтолог. – Водночас у багатьох країнах люди, які зробили вибір на користь сирого, мають відповідні магазини, ресторани, можуть замовити собі готову сиру їжу додому. А для готування вдома кожен сироїд за бажання має цілу армію пристроїв: соковижималки нового покоління, які працюють на низьких обертах і зберігають усі корисні речовини; дегідратори – в сезон ними висушують трави, ягоди і додають потім у чаї; пророщувач паростків зерна; млинок для подрібнення різних зерен; йогуртниця… Термічно не оброблена їжа – це і приготовлений висушуванням хліб, і десерти, навіть торти, зокрема, й тірамісу – коли сир з мигдалю робиться…
Ягода спокуси
– Зараз, у сезон полуниці, треба скористатися її властивостями: і наїстися за сезон, і заморозити на зиму. Навіть у мороженому наша сезонна краща, ніж та, що зростає при штучних умовах. У полуниці є вітаміни А, В, багато вітаміну С, фолієва кислота, флавоноїди, антиоксиданти. Ця ягода корисна при серцево-судинних захворюваннях, має протизапальну дію, детоксикаційні властивості, нормалізує роботу кишечнику і – містить цинк у зернятках. Це потужний афродизіак, тож полуниця вважається ягодою спокуси.
Як подавати. Для гостей клініки протягом тижня ми готували пригощання з полуниці. Одного дня це була полуниця з шоколадом – фондю, поєднання афродизіаків і ендорфінів, комбінація для романтичної вечері з коханим. Іншого дня пригощання полуницею стало просвітницькою акцією, у якій ми розповіли про традиції Уімблдонського турніру в Англії, де найкращі трав’яні корти, куди приходять, дотримуючись дрес-коду – тільки в білому, де присутня королівська сім’я. І серед традицій Уімблдону – пригощання полуницею з вершками. Пацієнти клініки отримують можливість теж відчути себе королями!
Загалом я практикую сезонні вечірки. Нещодавно розпочався сезон кабачків – готували «кабачкове спагетті», восени це «гарбузові вечірки»… А наприкінці кожного року підбиваю підсумки своєї роботи. Минулого року на Різдво, яке у світі відзначають 25 грудня, готувала індичку під соусом з журавлини. І підрахувала: завдяки переходу моїх пацієнтів на правильне харчування і правильний режим пиття води вони всі разом скинули вагу тисячу кілограмів! Ви уявляєте – за рік планета стала легшою на тонну!
Тож раджу всім зробити те, що не потребує ні особливих затрат, ні надзвичайних зусиль, а просто трохи уваги до себе. По-перше, пити воду вже! Більше ходити пішки на свіжому повітрі, фрукти їсти вранці, носити з собою їжу для вживання протягом дня, не робити великих перерв між прийманням їжі, комбінувати білково-овочеву вечерю. Це шматок нежирного м’яса або риби з салатом. Каші й картоплі, якщо без них не обійтися, споживати першої половини дня. І проблем стане значно менше!
Рецепт від дієтолога
Спагетті з цукіні
Ми звикли їсти кабачки смажені в олії, в клярі. А унікальність кабачків у тому, що вони нейтральні за смаком і перебирають на себе смак тієї приправи, яку додаєш. Тому корисніше їсти їх сирими.
За допомоги спеціального пристрою, який нарізає овочі у вигляді спагетті (або терки для приготування моркви по-корейськи), подрібнюємо кабачок і змішуємо з соусом.
Соус: 4 заздалегідь замочених сушених іягід інжиру, 100 горіхів кеш’ю, 100 г в’ялених томатів, 1 свіжий помідор, 4 зубки часнику, сік одного лимона, 50 мл соєвого соусу, пучок базиліку, кінзи, петрушки, сіль, перець за смаком, 50 мл лляної олії.
Смачного!
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
