Від 50 до 60 випадків ВІЛ реєструють в Україні щодня. Щодоби від наслідків вірусу помирає від 7 до 10 людей.
Про ВІЛ згадують кілька разів на рік. 20–26 листопада, у Міжнародний тиждень тестування на ВІЛ та вірусні гепатити. Та 1 грудня, у Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІД. Але говорити про це потрібно частіше, аби люди охочіше тестувались на ВІЛ й дізнавались свій статус. Громадська спілка «Твій сімейний лікар» кілька років тому поставила перед собою мету говорити про ВІЛ щомісяця. Це одне з головних завдань нашої роботи. Ми багато писали про ВІЛ. Знаходили й розповідали історії людей, які живуть з вірусом. Та сьогодні ми хочемо розповісти про ВІЛ інакше. І пояснити, чому кожен та кожна з нас має взяти на себе відповідальність тестуватись на ВІЛ щороку. Чому це важливо? І як свідомий вибір кожної людини з нас допоможе побороти 40-річну епідемію.
6 млн людей на планеті живуть з ВІЛ і не знають про це
Статистика ВООЗ допомагає побачити проблему. Від початку епідемії ВІЛ (1981 рік), майже 80 млн людей у світі отримали збудника. А понад 36 млн від початку епідемії померли від хвороб, викликаних СНІДом (до прикладу, це як нинішнє населення Польщі чи Канади). Нині у світі понад 37 млн людей живуть із ВІЛ. І майже 6 млн з них не знають, що інфіковані.
ВІЛ в Україні
Сьогодні майже 300 тисяч людей живуть з ВІЛ. Половина з них дізнаються про свій статус вже у розгорнутих станах хвороби, коли ВІЛ переходить у СНІД, тож подолати його вже неможливо. Україна й досі має високий рівень поширення ВІЛ і знаходиться на другому місці у Східній Європі.
Чому пандемію людство долає швидше за епідемію
Згадаймо коронавірус. Збудник ширився дуже швидко. Люди масово хворіли, потрапляли в реанімації, помирали. Здавалось, не було виходу. Але поступово все нормалізувалось. Є підозра на ковід — тестуєшся. Якщо хворієш — лікуєшся. А потім вакцинуєшся. За кілька років пандемію скасували. Це сталось завдяки свідомому ставленню більшості людей до свого здоров’я та до тих, хто поруч. Пандемія коронавірусу тривала з 2020 по 2023 рік. Звісно, коронавірус не зник і, певно, не зникне. Але смертність від нього знизилась у рази. Нині ми знаємо, як давати раду ковіду.
Натомість з епідемією ВІЛ інакша ситуація. Вона триває понад сорок років й досі займає високі показники смертності у світі. Хоча вже давно, значно раніше за коронавірусні, є зручні й доступні методи виявлення та лікування ВІЛ (не гірші, а подекуди ефективніші за вакцинацію проти ковіду). Чимало причин, чому за 40 років людство стрімко не мінімізувало випадки ВІЛ. Та зупинимось на основній перепоні, яка найбільше притаманна Україні.
ВІЛ свого часу дуже стигматизували, прирівнявши до хвороби гомосексуалів, потім — людей, що живуть залежністю до ін’єкційних наркотиків та працівників й працівниць комерційного сексу. Цю модель уявлення про ВІЛ багато років ніхто масово не спростовував і не пояснював, що до реального життя це має мінімальне відношення. І саме це вплинуло у майбутньому на тестування і виявлення ВІЛ. Бо подумки більшість і донині повторює: «ВІЛ — це точно не про мене». Але ці переконання в голові — це системна помилка, яка заважає мінімізувати передачу вірусу і нарешті наблизитись до «втішної» статистики щодо передачі ВІЛ поміж людей.
ВІЛ — це про кожного й кожну з нас
З 2020 по 2023 роки ми бачили, як люди хворіли на ковід і помирали від нього. Небезпека була близько. Аби захистити себе, ми постійно діяли: носили маски, використовували антисептики, сиділи на карантині, тестувались та вакцинувались. Бо виходу не було — це єдині методи, що допомагали уникнути хвороби.
Натомість з ВІЛ ситуація протилежна. Нам здається, що його немає поряд і він нам не загрожує. Та тут знову варто згадати про статистику. В Україні щодня реєструють від 50 до 60 нових випадків ВІЛ. Від недуги щодоби помирає від 7 до 10 людей (за рік це приблизно 2 500 тисячі). ВІЛ, так само як і коронавірус, не обирає людей за статусом, статтю та расою. Ви можете жити з ВІЛ роками й не знати про це. Або ж ваш партнер чи партнерка можуть мати вірус. ВІЛ набагато ближче, ніж ми думаємо. Це вірус, який забрав мільйони життів. Нам треба не лінуватись, а виявляти його і лікуватись.
Дайте собі чесні відповіді
Нам конче треба змінити ставлення до ВІЛ через діалог із собою. І для цього варто відповісти на прості питання:
Чи я колись тестувалась/тестувався на ВІЛ?
Чи був у мене незахищений секс?
Чи переливали мені кров?
Я ходжу на манікюр, до стоматолога, косметолога чи робив/робила собі тату і пірсинг?
Якщо ви хоча б на одне питання відповіли «так», не чекайте, а найближчими днями протестуйтесь на ВІЛ. Не будемо кривити душею, ви хвилюватиметесь. Можливо, вам буде страшно, ви будете непокоїтись — «позитивний» результат чи «негативний». Ми — люди, і всі наші емоції, зокрема переполоху — це нормально. Але ці хвилювання виправдані, коли ви отримуєте негативний результат на ВІЛ. Вас переповнює щастя і вдячність, що ви здорові.
У більшості випадків ВІЛ не виявляють. Але, якщо аналіз підтвердив збудника — це краще, ніж не знати свій статус. Бо, якщо не знати про ВІЛ і не лікувати його, згодом він переростає у СНІД, що призводить до смерті. Тестуватись на ВІЛ — це обирати життя, бо незнання — це омана. Тестування на ВІЛ — це повага до себе, до свого життя й людей поруч.
Де зробити тест на ВІЛ безоплатно
Все вкрай просто. Ви можете зробити безоплатний тест у свого сімейного лікаря чи лікарки, або ж у пунктах тестування на ВІЛ та кабінетах «Довіри». Якщо тест виявиться позитивним, якомога раніше почніть просте, безоплатне й ефективне лікування: вживаючи 1–2 таблетки антиретровірусної терапії на день. Ліки пригнічують розмноження вірусу й зміцнюють імунітет та зменшують концентрацію збудника в організмі. А згодом — блокують можливість ВІЛ-позитивної людини передавати вірус. Постійне вживання АРТ допомагає людям з ВІЛ жити довге життя й наповнювати його буденними сенсами: народжувати здорових дітей, змінювати професії, дожити до літнього віку тощо.
АРТ — дієва. Вона знизила кількість смертей в Україні на 80 відсотків
Допоки вакцини проти ВІЛ не винайшли, ВІЛ й надалі будуть виявляти у людей. Втім порятунок є. Лікування проти збудника показало свою ефективність. Це можна простежити на українському прикладі. За 20 років в Україні налагодили ланцюжок, який допомагає людям з ВІЛ отримувати безоплатне й безперебійне лікування АРТ. І це дало результати. За понад 10 років в Україні знизилась кількість смертей від СНІДу на 80 відсотків. Лікування врятувало тисячі життів.
Тестуватись — не соромно
Чесність ще ніколи не підводила. Вона допомагає сміливо подивитись в осердя проблеми й почати діяти. Тестуватись на ВІЛ — не соромно. Натомість небезпечно не знати свій статус. ВІЛ стосується кожного та кожної з нас. Протестуйтесь сьогодні. Зробіть свій вклад у подолання епідемії, яка триває понад 40 років. Ще більше корисних матеріалів від громадської спілки «Твій сімейний лікар» читайте та дивіться у фейсбуці, інстаграмі, вайбері та ютубі.
