Найбільшою іронією українських виборів 2010 року є те, що націоналістичний кандидат Ющенко, який давно зневажав Росію, посприяв обранню проросійського кандидата Януковича, фаворита Москви на виборах в Україні.
Ющенко, який прийшов до влади внаслідок Помаранчевої революції 2004 року, практично повністю зруйнував Помаранчеву революцію.
Революція, яка довго була об’єктом особистої ненависті колишнього президента Володимира Путіна, який вбачав у ній одну із своїх особистих невдач, була похована тією ж людиною (Ющенком), кого Путін так зневажав.
І немає кращої фінальної епітафії, яку можна було б написати для Ющенка, ніж ця.
Можна виділити два головні міфи, які підтримувалися президентом Віктором Ющенком упродовж президентських виборів 2010 року в Україні: те, що між політикою двох основних кандидатів – Віктора Януковича та Юлії Тимошенко – немає жодної різниці, і те, що вони обидва є «проросійськими кандидатами». Програш Тимошенко у 3% голосів на виборах завдячує цим міфам, коли мав значення кожний голос.
Існує вісім пунктів доказів союзу Ющенка-Януковича, який сприяв обранню Януковича.
Перше. Повна відсутність критики на адресу Януковича з боку Ющенка у передвиборний період. Ющенко ніколи не критикував проросійську політику Януковича у галузі енергетики (щодо газового консорціуму, повернення до неринкових субсидійованих цін, відродження корумпованою «РосУкрЕнерго»), стосовно російської мови як державної, за подовження базування Чорноморського флоту після 2017 року, за протидію Плану дій стосовно членства у НАТО, чи за союзництво Партії регіонів із російськими націонал-екстремістами в Одесі та в Криму.
Ющенко та президентський секретаріат натомість щоденно кидали образи у бік Тимошенко, звинувачуючи її у «зраді» і накладаючи вето на рекордну кількість урядових політичних рішень.
Друге. У грудні із секретаріату президента стався витік інформації, коли один зі співробітників представив проект угоди про план союзництва Ющенка-Януковича
Третє. Партія регіонів та проянуковичевське крило фракція «Наша Україна – Народна самооборона» (НУ-НС) разом із комуністами та блоком Володимира Литвина намагалися змістити протимошенківського міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Голосування підтримав також депутат від НУ-НС Петро Ющенко.
Четверте. У проміжку між першим та другим турами виборів Ющенко наклав вето на постанову Кабміну від 16 грудня 2009 року про призначення генерала Геннадія Москаля начальником кримської міліції. Москаль, який є депутатом від пролуценківської групи Народної самооборони був покараний за перешкоджання виборним фальсифікаціям на користь Януковича у першому турі.
П’яте. Між першим та другим турами Ющенко усунув губернаторів Харківщини та Дніпропетровщини, які висловили підтримку Тимошенко та відмовилися надавати адміністративний ресурс команді Януковича. Ющенко відкликав також шість послів з тих країн, де в закордонних виборчих округах під час першого туру було мало голосів за нього.
Шосте. Лише за п’ять днів до другого туру Партія регіонів, проянуковичевське крило НУ-НС та комуністи проголосували за внесення змін до закону про вибори. Президент Ющенко швиденько підписав закон у дію, ігноруючи прохання Комітету виборців України, незалежних експертів та Тимошенко накласти на нього вето.
Ці зміни були широко засуджені, оскільки вони посеред виборів змінили правила їхнього проведення.
Сьоме. Найбільш суперечливе – те, що між першим та другим туром Ющенко підписав два укази про присвоєння звання Героя України лідеру Організації українських націоналістів Степану Бандері та про визнання учасників різних українських національно-визвольних рухів ХХ століття. Ці укази негайно були засуджені з боку Росії і додатково допомогли мобілізувати проянуковичевських виборців на сході та півдні України.
Професор Мирослав Попович назвав ці укази «дезорієнтацією» для південно-східних українських виборців, тому що укази опосередковано мобілізували виборців проти «помаранчевого» кандидата – Тимошенко.
Час видання цих указів викликає підозру, оскільки вони були видані не перед першим туром, коли це могло додати Ющенку голосів, відбираючи їх у лідера «Свободи» Олега Тягнибока. Ці укази можна було видати будь-коли впродовж його президентства, так само, як він надав статус Героя лідеру Української повстанської армії (УПА) Роману Шухевичу у жовтні 2007 року.
Восьме. Юрій Шухевич, син командира УПА очолив разом з іншими націоналістичними лідерами кампанію на підтримку Ющенка у Львові, і закликав голосувати в другому турі проти обох кандидатів. Тимошенко під час участі у програмі на телеканалі «Інтер» (5 лютого) надала докази того, що такі заклики були оприлюднені у львівських газетах за фінансової підтримки з боку команди Януковича.
У Львові та Івано-Франківську з’явилися антисемітські листівки (автор сам був свідком цього), які закликали виборців «Не голосуйте за жидів», маючи на увазі ймовірну етнічну належність батька Тимошенко…
Тарас КУЗЬО
