Вже ніщо не дивує? Погляньте на різьблену свічку

Спектр використання декоративних свічок значно розширюється: якщо ще років 10-15 тому свічка була атрибутом оселі, в якій енергетики вимкнули світло, то нині на кожному розі продають великий вибір свічок різної форми, аромату, кольору, з прикрасами від блискучих камінців до різнобарвних стрічок, на різноманітних свічниках і підставках.

Чудернацька форма та яскраві кольори роблять таку звичайну річ як свічка, доволі незвичайним предметом, тим більше, якщо ця свічка ручної роботи і якщо вона не проста, а різьблена. Виготовленням саме таких унікальних різьблених свічок займається Олена КУШПІТ.

– Технологія виготовлення різьбленої свічки дуже цікава – заготовка з парафіну опускається в гарячу суміш різних кольорів багато разів. Після цього вручну вирізую кожну пелюстку і закручую кожній завиток, – розповідає Олена. – Щоби набути достатньо досвіду і зробити гарну свічку своїми руками, треба доволі часу, бо ж робота філігранна.

Різьблена свічка неповторна за своїм візерунком і колірною гамою. Складається вона з гніту, серцевини і кольорових шарів.

– У своїх свічках використовую тільки спеціальні високоякісні матеріали, які абсолютно безпечні, нетоксичні і при горінні не виділяють шкідливих речовин, – ділиться тонкощами творчого процесу майстриня. – Відповідно до розміру свічки підбираю бавовняний гніт і для більш рівного горіння попередньо обробляю його парафіном.

Серцевину свічки Олена виливає з харчового парафіну, який при горінні не коптить і не видає неприємного запаху. До складу ж суміші для кольорових шарів входить спеціальний парафін, призначений саме для різьблених свічок, та особливі кольорові барвники європейського виробництва, які при нанесенні не змішуються і не тьмяніють.

– Деякі матеріали для виготовлення свічки доводиться замовляти за кордоном, – каже Олена. – В Україні купую гніт, підставки та коробочки для свічок, а от, скажімо, барвник і лак – у Польщі. Процес роботи має велику кількість нюансів: важлива температура парафіну, в який занурюється заготовка, температура води, в яку свічку треба помістити після парафіну, безпосереднє різьблення – треба правильно вирізати візерунок.

Спочатку Олена ліпить форму – зірочку, яка застигає п’ять годин. Потім занурює її в гарячий парафін на 15 хвилин, вирізає, опускає в спеціальний свічковий лак, яких сохне близько двох годин. Цей лак робить свічку стійкою до температур спекотного літа та запобігає сколюванню й ламкості її країв. Щоби отримати готовий виріб, Олена витрачає до восьми годин.

– Найскладніше – правильно підібрати кольорову гаму, – розповідає майстриня. –  Для цього треба уявити собі, якою буде свічка в кінцевому результаті, і в такій послідовності занурювати її в різнокольорові парафіни. Інакше свічка може вийти надто блідою та невиразною, або тьмяною, не буде видно яскравих контрастних відтінків.

Для охочих навчитися ремеслу виготовлення різьблених свічок Олена проводить навчання. Чернівчани мали змогу побачити вироби майстрині з Вінничини на Петрівському ярмарку, на який вона привозила свої роботи. У популярній соціальній мережі «В контакті» Олена веде окрему групу – «Творча майстерня «Sunny Candle». Там можна знайти світлини авторських свічок Олени, замовити її роботи, а також переглянути відео, за яким різьблену свічку можна спробувати зробити самостійно.

– Це не просто свічка – це унікальний подарунок, який підійде до будь-якого свята і порадує своєю незвичайністю і ефектністю, – каже Олена Кушпіт. – Різьблена свічка також може стати окрасою інтер’єру, доповненням романтичної вечері або просто радувати погляд щодня. І коли людина підходить і захоплено розглядає мої свічки та ще посміхається, – це найбільша втіха. Бо ж найприємніше для мене – дарувати людям радість.

Різьблені свічки виготовляються за технологією майстрів XVI ст., що працювали в стилі бароко. Кожна свічка вирізається вручну – саме це додає їй особливого шарму і оригінальності. При виробництві різьблених свічок візерунок вирізується ззовні, а при горінні створюється надзвичайний ефект світіння старовинного ліхтарика.

 Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»