Але паузи в директора «Санти» – мережі магазинів «Все для шиття» не виходить. Вона сама не помічає, коли в неї відкривається те «друге дихання». Бо знову з’являється гарна ідея наступної імпрези. Учасники попередніх виставок активно втілюють свої задуми. Час від часу цікавляться, чи відбудеться весняний вернісаж.
«Вишиваний дивотвір» для них – добра нагода поспілкуватися з однодумцями, обмінятися досвідом. Поділитися задумами… Це так зворушливо, коли таких різних людей об’єднує спільне захоплення. Водій-електрик Василь Гаїна, журналіст Людмила Черняк, учитель математики Кам’янської школи Сторожинецького району Любов Васкул, інженер Кельменецького РЕМ Михайло Мальований (на фото) – лише кілька з численних учасників нинішнього, шостого, «Вишиваного дивотвору», присвяченого 600-літтю Чернівців. Тому «Санта» завчасу розробила схеми для вишиття міських пейзажів, архітектурних пам’яток. Багато майстринь встигли представити на виставку нові твори ювілейної тематики.
– «Бабусина хата!» – подумала, глянувши на схему. З експонатів Чернівецького музею народної архітектури і побуту. Оця схожість, – розповідає журналістка Людмила Черняк, – так розчулила серце! Це стало відправною точкою в роботі. Аж на цілих чотири місяці. Потім разом з художником Рудольфом Лекаловим оформила пейзаж, до якого прикипіла душа. І відразу мені почало бракувати роботи…
Василь Гаїна, за фахом водій-електрик, уп’яте – відколи захопився – бере участь у «Вишиваному дивотворі». Вишив 15 робіт! Здебільшого це ікони за ескізами українського священика з Ватикану Василя Блажейовського. Торік вишитий пейзаж – один з куточків Чернівців – делегація місцевих посадовців подарувала польському місту-побратиму Чернівців Коніну. Поляки щиро захоплювалися делікатним вишиттям, але дослівно заніміли, коли дізналися, що то – робота мужчини.
Серед чоловіків, які вишивають, – і справжні віртуози, і зовсім новачки. Учитель хореографії чернівецької гімназії №4 Михайло Покиданець (за його публікаціями в журналі «Жінка» заклечує полотно хрестиками пів-України), представив нові рушники, створені за мотивами Шевченкового «Кобзаря». Вони ілюструватимуть подарункове видання славетної книги, яке готує до друку одне з київських видавництв.
Торік Михайло Григорович разом з Миколою Шкрібляком, знавцем народної творчості, проводили майстер-клас. Таке нововведення «під завісу» виставки було особливо доречним. Адже більшість майстрів-учасників – самодіяльні. Типові «камені спотикання» для них – композиція і колористика. Тому всеобуч двох «дідичів» декоративно-ужиткового мистецтва був повчальний і цікавий. Цього року деякі з учасників виставки проведуть власні майстер-класи. Приємно, що спеціальні відзнаки найкращим запровадив Художній музей, де від найпершого традиційно відбуваються всі «Вишивані дивотвори». Світлані Чернишовій – педагогу Вижницького коледжу прикладного мистецтва – вручено сертифікат на безоплатне проведення в музеї персональної виставки. Це гідне заохочення для кожного, хто досяг високого рівня майстерності!
– Що дає вам вишивання? – часто запитують тих, хто «підсів на голку». Відповіді звучать різні. Та об’єднує їх те, що вишивка гармонізує душу. Науковці пояснюють це не тільки її обрядовими коренями: відповідно до призначення майбутнього виробу – підбір ниток, полотна, початок і процес роботи, узір та його складові, кожна зі своїм смисловим та обереговим значенням, а також біоенергетичним. Бо голка – провідник між душею, розумом і серцем людини та полотном, на якому «матеріалізується» духовна субстанція – думки, емоції, почуття, з якими вишивають.
А ще фізичним: вишивання – вид рефлексотерапії, голковколювання до чутливих зон людського тіла, які розташовані на пучках пальців. Цікаво, що, раз спробувавши, з кожним наступним вишиттям повністю поринаєш у це заняття. Знаю це з власного досвіду, коли відтворювала на полотні чудові візерунки буковинської народної вишивки, увічнені в малюнках Георгія Гараса.
У контексті давньої української традиції, коли вправно вишивати повинна була кожна дівчина і жінка, можна тільки уявити величезний позитивний результат від подальшої популяризації цього прекрасного ремесла і виду ужиткового мистецтва.
Олена ЧАЙКА, журналіст, фото автора
