Буковинці самі проголосують, хто з героїв цієї рубрики – найкращий мер. Підсумки рейтингу оголосимо після завершення серії публікацій.
З історії міста:
Уперше Герца згадується в румунській грамоті 1437-го року. Тоді вона була феодально залежною і лише 1732 року стала торговим містечком. У 1775-1777 роках Герца була під владою Австро-Угорщини, але від 1777-го знову перейшла у володіння Румунії. Того ж року місто набуло статусу крайового центру Буковини, що стало поштовхом для розвитку, заселення та благоустрою.
Напередодні Другої Світової війни в місті проживало 8,45 тис. мешканців. У перші дні війни місто було майже усе зруйноване. Після визволення його відбудували, але чисельність населення не відновилася.
Досьє «Версій»
Міський голова: Василь Скрипкару. Народився 1973 року. За освітою – інженер-технолог.
Особливі прикмети: практичний, ввічливий. Справляє враження невиправного оптиміста.
Знайомство:
При зустрічі Василь Васильович ретельно перевірив моє посвідчення. Довго і методично розпитував про мету візиту. Щиро здивувася такому «диву техніки», як диктофон. «Навіть так?» – захоплено запитав він, побачивши невеличкий пристрій, що записує.
– Чим живе Герца сьогодні?
– Оговтується після стихії. Від негоди постраждало 120 (!) будинків. 27 – першої категорії, зруйнованих повністю, 85 – другої і 80 – третьої. Серед потерпілих переважно пенсіонери.
– Якою була ситуація одразу після стихії? У людей не почалася паніка?
– На щастя знайшлося багато охочих допомогти. МНС-ники та військові робили все, що було в їхніх силах. Нині приймаємо гуманітарну допомогу для постраждалих: цукор, консерви, посуд, цукерки, мінеральна вода…
– Де мешкають постраждалі?
– Більшість – у своїх родичів. Багатьох людей переселили до районної лікарні. Всі вони написали заяви на отримання нових земельних ділянок, адже бояться повертатися до затопленої місцевості. Міська рада не має земельного резерву, тож ми хочемо викупити у когось паї – 2-3 га, змінити їхнє цільове призначення і віддати людям під будівництво. Доведеться надіслати відповідний запит до Верховної Ради.
– Щодо питань комунальних: чи є гострі кути у цій сфері?
– Вода подається погодинно, бо в місті нема очисних споруд. А водогін збудований ще 1954-го року. Але нині ми замовили проект очисних споруд. Тож сподіваємося, що ситуація покращиться.
– Чи привабливе містечко для інвесторів? Воно найменше в Україні…
– Ми виграли інвестиційний проект на 10 тис. доларів на вуличне освітлення. За рахунок Фонду соціальних інвестицій зведений корпус середньої школи. За всіма європейськими стандартами обладнане міське сміттєзвалище: 90% оплатив фонд, 10% коштів – з міського бюджету.
Найгостріші проблеми у нас із землею – місто не росте. Потрібна земля, щоби віддати людям під забудови. Для цього необхідно змінити межу Герци, тобто «розширити» містечко.
Ремарка авторки:
Під час інтерв’ю до кабінету мера зайшов чоловік, певне, працівник міської ради. Їхній короткий діалог звучав приблизно так:
– Я зайнятий, – показуючи на диктофон, каже пан мер
– Молода дєвочка сидить, то, канєшно, заянйтий, – іронічно усміхаючись у мій бік, говорить новоприбулий.
– Це нахабство, – обурююся я недоречному, як мінімум, а як максимум – сексистському жартові чиновника.
– Нічого страшного, – знизує плечима нахаба, якому так непощастило: некоректно пожартував з гендерно-чутливою журналісткою.
Тож наберуся«нахабства», порадивши Василю Скрипкару провести для своїх колег гендерні студії. І нехай скептики іронічно не посміхаються, бо кожна жінка, незалежно від географічної точки проживання, не має чути подібних стереотипних «підколів» у свій бік. Навіть, якщо в Герці слова «гендер» ніхто й не чув…
Емма АНТОНЮК, «Версії»
