Чи ходили вас на Віче?

«Спочатку я на мітинги ходив заради ідеї. Потім – за гроші. А тепер – за рознарядкою», – жартує один мій знайомий-бюджетник. Причому, «вибери» бувають часто і різні. Наприклад, минулої неділі бюджетники вибирали… Європу.

Фото Антона Бурачека

«Понад 10 тисяч учасників Буковинського віча-2013 підтримали євроінтеграційний курс України!» – радісно прозвітували з чернівецької облдержадміністрації. – Територіальні громади з усіх районів області делегували на нинішнє віче у столицю Буковини своїх повноважних представників. На Центральній площі крайової столиці на велику народну раду зійшлися краяни з гірської Путильщини і Вижниччини, подністровських сіл Бесарабії, Покуття, міста енергетиків Новодністровська та Чернівців». Щоби зібрати на Центральній площі презентативний натовп, влада організувала ще й перевізників – ті безоплатно доставляли мітингувальників з районів.

«Підтримали євроінтеграційний курс Президента України і національно-культурні товариства області. На сцені Віча – керівники найбільших національних громад Буковини: української, румунської, польської, єврейської, молдавської, німецько-австрійської, вірменської, корейської, білоруської…»

Маріанна АНТОНЮК, журналістка:

 «Випало мені цими днями мандрувати громадським транспортом далекого сполучення. І їхала поруч пані. Вчителька. Навіть, як я зрозуміла, завучка. Вона цілий вечір телефонувала колегам. Поміж ввічливими загальними запитаннями про справи повідомляла, що в неділю треба обов’язково прийти відсвяткувати річницю Буковинського віча. А до п’ятниці – розписатися у складеному в школі списку про присутність. Говорила так, як тільки вчителі вміють – начебто м’яко, але на тому кінці дроту чудово розуміли, що прийти мусять. Або заміну собі знайти. 25 людей від колективу має бути, повідомляла кожному завучка. «Ну розумієте – то таке свято, що треба»,  – додавала вона багатозначно. І уточнювала: «Євроінтеграція».

– А що, чернівецькі росіяни не підтримали євроінтеграційні потуги нашого президента? – запитав я начальника управління культури Івана Петрусяка.

– Голова товариства російської культури був серед керівників національних культурних товариств на сцені. Я його персонально бачив, – запевнив мене Іван Васильович.

Ще цікавіша історія – з громадськими організаціями краю. Які начебто і організували віче…

– Наразі віче перестало бути справжнім вічем, бо його очолила влада, це просто історичний фарс. Усім добре відомо: якщо хочеш щось розвалити, його слід очолити, – заявив напередодні віча на прес-конференції «Від Буковинського Віча до Народної Ради» професор Тарас КИЯК, народний депутат другого скликання, один із членів-засновників Демократичної партії України, який стояв біля витоків Народного Руху. – Чи я піду на Віче? Звичайно, я піду: я хочу бачити, що то буде, я хочу вчитися, я хочу бути всередині того, що тут на Буковині відбувається. Якщо дадуть слово, виступлю, але проситися не буду.

 Матвій Куцак, депутат Чернівецької обласної ради, Партія Регіонів:

– Віче організувала не тільки влада, а й 103 громадські організації, які звернулися з ініціативою до громади. Бачите, ми сьогодні не афішуємо Партію Регіонів, ми робимо добру справу без будь-якої партійної символіки. Нам навіть Бог сприяє: бачите, який чудесний світлий день, були навіть жарти, що я домовився з Богом про погоду. І хотів би, щоби такі світлі дні на Буковині були завжди і сприяли нашому процвітанню.

– Я теж піду подивитися на Буковинське Віче, як і Тарас Романович, цікаво, що це буде таке? – додав Леонід САНДУЛЯК, співавтор Акту проголошення незалежності України 1991 р., один із засновників Народного Руху. – Та лише хочу сказати, що все, що робиться примусово, не має майбутнього. Лише те дієве, що йде знизу, від людей, від народу.

А професор Олег ПАНЧУК, один із фундаторів національного руху на Буковині 90-х років, відомий громадський діяч Буковини взагалі категорично заявив, що на Буковинське віче – не піде: «бо я свого часу повідомив пану Папієву, що не беру участі у жодних заходах, які організовує влада – це він знає. Тому не запрошує ні сюди й не на інші заходи».

І дарма. Бо, за словами голови обласної ради Михайло Гайничеру (на 19-ій позачерговій сесії), і Тарас Кияк, і Леонід Сандуляк, – попри весь попередній скепсис, – були в захваті(!) від побаченого і раділи(!) з того, що стали учасниками нинішнього буковинського віча.

Подихи Європи так скаламутили голови мітингувальникам, що голова ОДА Михайло Папієв навіть запропонував у зверненні до керівників Європейського Союзу та держав-членів ЄС проголосити, що Буковинське Віче 2013 року ініціює відзначати 3 листопада як День Європейської Буковини. Щоби принаймні один день на рік буковинці відчували себе європейцями? Якщо прагнень Президента Віктора Януковича виявиться недостатньо і в листопаді на Вільнюському саміті Угоду про асоціацію України з Євросоюзом не буде підписано, чи не виходитимуть ті ж мітингувальники на те ж віче з іншим – теж українським – «вибором»? І чи не запропонує губернатор відзначати 2014 – роком «Таможенної Буковини»?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, Лідія КИРИЛЮК,  «Версії»

 

Михайло Шморгун, політолог: «Торжество політичних маніпуляцій на фоні колективного маразму або совковість із прапорами Євросоюзу» 

На так зване «Буковинське віче» не пішов принципово. Я поважаю себе й свідомо вибираю куди йти, а куди не йти. Такого божевілля й ганьби, думаю, буковинська громада давно вже не переживала: З листопада стало днем торжества політичних маніпуляцій на фоні колективного маразму. 

По-перше, тільки в епоху постмодерну і тотального невігластва можна поєднати «вужа з їжаком», а в даному конкретному випадку – явища Буковинського віча та прагнення підписати договір про асоціацію з Європейським Союзом. Буковинське Віче 1918 року було відчайдушним протестом проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею». Розуміючи, що протистояти румунській військовій потузі Північна Буковина не здатна, тодішні місцеві політики зробили  свій історичний вибір на користь приєднання до «Великої України».

До чого тут євроінтеграція? Ні до чого! Але є політична доцільність – у влади, є відсутність знань про ті історичні часи – у переважної більшості буковинців. Влада вирішила зманіпулювати, привернувши увагу не до фактв, а до міфів, які можна скласти у вигідному для себе  контексті. Тим більше, в період євроінтеграційної істерії. Так і сталося. Люди, що приїхали (або яких привезли), підняли руки «ЗА» звернення, які фактично нічого не значать і є порожніми деклараціями. Доля євроінтеграції перебуває в руках однієї людини. І до думки 10 тисяч буковинців вона дослухається в останню чергу.

По-друге, варто поаплодувати політтехнологам влади. Вони здійснили низку якісних маніпуляцій і надурили значну кількість людей. Перша підміна понять – поєднання цих двох історичних явищ, друга – імітація підтримки громадського сектору політики Януковича (вони зіграли на тому, що євроінтеграцію як зовнішньополітичний вибір підтримують понад 75% буковинців, хоча при цьому цнотливо забули згадати риторику президента часів його виборчої кампанії). Третя підміна понять – у так званому «зверненні віча до Президента», яке фактично означає символічну передачу буковинською громадою право Президенту вирішувати долю інтеграції. Словом – політтехнологи влади – молодці, справжні професіонали. Піпл схавав…

І, по-третє, останнє. Імітація віча не зробила нас європейцями. Чим ближче ми до Європи, тим більше на загал проглядає наш совковий характер. І мені не шкода тих бюджетників, яких використали маніпулятори, бо вони не європейці за своїм духом. Вони совки з прапорами Євросоюзу.