18 травня з ініціативи громадянського руху «Український вибір» відбувся форум громадських організацій Поділля, Галичини та Буковини «Порозуміння на Збручі». Місцем проведення невипадково обрали подільське курортне містечко Сатанів: воно стоїть на річці Збруч, яка багато століть розділяла різні українські землі. Та говорили громадські активісти, політологи й журналісти про те, що може об’єднати Україну.
Відкриваючи зібрання, координатор проекту «Українська Федерація» Михайло Павлів наголосив, що мета форуму – налагодити міжрегіональні зв’язки на рівні громадянського суспільства і напрацювати спільне бачення перспектив України: «Я переконаний, що без перебудови України на засадах федеративного устрою у нашої держави немає майбутнього. Лише тоді, коли кожний регіон отримає свої конституційно захищені права і повноваження та ресурси для їхньої реалізації, українці перестануть шукати ворогів за територіальною чи мовною ознакою».
Якщо з повноваженнями потенційних суб’єктів федерації у присутніх особливих протиріч не виникло (обрання керівництва регіонів громадянами, а не призначення його з центру, залишення на місцях більшості зібраних податків, віднесення гуманітарної політики до виключних повноважень регіонів тощо), то обговорення можливих меж майбутніх земель викликало бурхливу дискусію.
Голова «Подільського дискусійного клубу», вінничанин Сергій Годний нагадав, що історичне Поділля – це не лише Хмельницька й Вінницька області, але й частина Рівненської, Черкаської та навіть Одеської областей. Гарячі суперечки точаться і стосовно того, яке місто має бути столицею об’єднаного Поділля: Вінниця, Хмельницький чи, як колись, Кам’янець-Подільський. Крім того, пан Годний висловив думку, що бессарабські райони Чернівецької області за ідентичністю значно ближчі до Поділля, ніж до Буковини.
Подібні проблеми є й за Збручем, заявив координатор «Руху відродження Галичини», Володимир Павлів зі Львова: «Скажімо, північні райони Тернопільщини та Львівщини – це історична Волинь. І з адміністративним центром Галичини теж не все так просто – його варто робити не у Львові, який часто називають «столицею», а в невеликому місті, яке має символічне значення – наприклад, у Галичі. При цьому адміністративні функції, як у Німеччині, мають бути розсереджені: певні органи регіональної влади варто розмістити не лише у Львові, Івано-Франківську чи Тернополі, але й у Коломиї, Дрогобичі, Чорткові тощо».
Олег Хавич, голова «Інституту розвитку міста Чернівці», погодився з тим, що Чернівецька область – справді тільки північна частина історичної Буковини, а, крім Північної Бессарабії, до її складу входить румунська етнічна територія – Герцаївський район. Проте чернівчанин назвав розмови про зміну меж регіонів передчасними, бо насамперед, на його думку, варто вимагати повернення громадам тих повноважень, які у них є тільки на папері або взагалі забрані – йдеться про формування місцевих бюджетів та місцеві референдуми. При цьому не треба зациклюватися лише на органах місцевого самоврядування, а працювати напряму з людьми – через громадські організації та органи самоорганізації населення, наголошував він.
Такий підхід виявився близьким усім присутнім представникам громадянського суспільства. Підсумовуючи дискусію, Михайло Павлів наголосив, що «Український вибір» і надалі підтримуватиме всі громадські ініціативи, спрямовані на посилення народовладдя в Україні.
Максим КЛИМЕНКО, Чернівці-Сатанів-Чернівці
