Чернівці стали столицею Чемпіонату світу з мотокросу. До нас з’їхалися 33 екіпажі з 14 країн. Спортсмени з усіх куточків світу – Великої Британії, Нідерландів, Латвії, Бельгії, Франції, Швеції – змагалися на нашій трасі за титул найкращого мотокросмена світу.
Зрештою перемогу здобули нідерландець Етьєн БАКС, та латвієць Каспарс СТУПЕЛІС.
Фото Вадима ШЕЛЕНКО
До змагань такого рівня всі спортсмени готуються дуже ретельно. За моїми спостереженнями, всі вони були у гарній спортивній формі, підтягнуті та стрункі. Загальновідомий факт: дехто із них навіть спеціально худне до змагань.
Мотокрос на мотоциклах із колясками – це гонка для двох, бо результат залежить не тільки від пілота, але й від штурмана. Спортсмени повинні діяти злагоджено, як один механізм.
Кермувальник мотоцикла стежить за кермом, гальмами і газом. А от у його помічника, штурмана, важливіше завдання – бути балансером. Саме він збалансовує екіпаж, слідкує за тим, щоби вони не перевернулися на поворотах, кюветах і трамплінах.
Перед кожним заїздом спортсмени ретельно оглядають мотоцикл. І ось найважливіше для спортсменів і найзахопленіше для глядачів: за лічені хвилини мотокросмени долають кілометри дуже важкої траси, але отримують від цього чималий заряд енергії. Бо адреналін у ці моменти зашкалює.
Фото Антона БУРАЧЕКА
Перед першим етапом гонщики знайомилися з трасою. Потім почалися головні заїзди – перший і другий етапи змагань. Хто із мотогонщиків набере найбільшу кількість очок у двох заїздах, той і переможе. Заїзди тривали кожен по 30 хв. за які вони повинні об’їхати 16 кіл.
Фото Антона БУРАЧЕКА
Серед гонщиків, на моє здивування, я помітила й жінку, росіянку на ім’я Ольга. Вона з захопленням розповідала про цей вид спорту і зазначила, що за бажання можна все. І зовсім це не страшно, а навіть дуже класно, переконувала гонщиця. Жінка запевняє: якщо є бажання і хоча б мінімальна спортивна підготовка, шанси стати чемпіоном чималі й у представниці прекрасної статі.
Фото Антона БУРАЧЕКА
Звісно, фізичні тренування та підготовка – це ще не запорука перемоги, бо для тренувань і змагань потрібен залізний кінь, який коштує чималеньку суму. Тому спортсменам без фінансової підтримки аж ніяк. Бо такий залізний кінь, до прикладу, коштує 20 тис. євро.
А ще ж і пальне, змінні шини, екіпіровка гонщиків тощо.
– Цим видом спорту я займаюся вже понад 11 років, – каже Валерій СТАРЧЕНКО, учасник української команди. – Це моє маленьке хобі. Життя без мотокросу я бачу, але навіщо? Мені мотоцикли подобаються, я захоплююся ними, тому і займаюся. Від сьогоднішніх змагань чекаю видовища. За роки змагань двічі бував у Німеччині на командному чемпіонаті світу, але зазвичай змагаюся на Україні, в Росії та у Молдові.
Цьогоріч українці посіли тільки 27 місце.
У так званому «парку гонщиків» можна було побачити зблизька підкорювачів залізних коней. А між змаганнями фанати й просто поціновувачі мотогонок на колясках мали змогу сфотографуватися та взяти автографи у своїх улюбленців.
На урочистому відкритті мотокросу були присутні Дірк Де НЕВ, координатор світової комісії FIM (Швеція) і головний суддя Чемпіонату світу, Ніна БІРЮКОВА, член журі від Міжнародної Федерації (Латвія), а також Рік КЛАЄС (Бельгія), Робертас ДАУДЕРІС (Литва) та Василь ЯКИМЧУК (Україна), делегати від національної федерації та представники міської ради Чернівців.
– Ми вже втретє проводимо Чемпіонати Європи та світу, – зазначив Віталій МИХАЙЛІШИН, секретар Чернівецької міської ради. – Мені особисто як чернівчанину дуже приємно, що ці змагання проводяться саме в нас, де одна з найкращих трас у Європі, яку ми утримуємо і щоразу ретельно готуємо до чемпіонатів. Для міста ці змагання позитивні, бо популяризують наше місто.
На трасі Міжнародного спортивного центру «Суперкрос» зібралися тисячі вболівальників всі трибуни для глядачів біля трамплінів були заповнені. Організатори зізнаються, що навіть не очікували на таку кількість глядачів.
Загалом усі спортсмени залишилися задоволені змаганнями та буковинською трасою. І сподіваються наступного року повернутися. Траса їм подобається за швидкістю. Маленький мінус – спека, варто було зробити навіси для глядачів, але загалом усі задоволені. Хоча українські дороги – поза трасою – бажають бути кращими, зазначили мотокросмени.
Лідія КИРИЛЮК, «Версії»
