Протягом попередніх вихідних місцеві сайти й соцмережі «штормило» від поширеної ЧОО «Майдан» інформації про подвійне громадянство активістів чи навіть депутатів місцевих рад. Проаналізуймо, наскільки вона відповідає дійсності, а порушена проблема актуальна для життя громади, кому вигідний шум навколо цього, яких наслідків очікують від скандалу його «локомотиви» і що буде насправді.
Коли засновки не відповідають висновкам
У п’ятницю, під завісу робочого тижня, на електронку редакції надійшло повідомлення від ЧОО «Майдан» про те, що певний транспортний засіб ввезено на митну територію України певної дати «громадянкою Румунії HLIVCO ALIONA, яка водночас є громадянкою України, депутатом Чернівецької обласної ради VII скликання та керівником фракції ВО «Батьківщина» в обласній раді Гливко Альоною Георгіївною». Заявники називають свою інформацію «підтвердженою» і посилаються на копії відповідей від СБУ та Чернівецької митниці. Знаючи про відповідальність ЗМІ за поширення недостовірної інформації, газета не може це так упевнено стверджувати, адже в документах йдеться про дещо інше. СБУ, наприклад, просто бере до уваги надану «Майданом» інформацію та інформує митницю – для подальшого реагування. Митниця ж повідомляє, що справді певний транспортний засіб (без зазначення його марки, моделі тощо) з певними номерами був ввезений «громадянкою Румунії HLIVCO ALIONA». До речі, повідомляє миттєво: сьогодні запит – завтра відповідь. Хоча зазвичай, у рамках закону, офіційної відповіді від держструктур доводиться чекати місяць. Про якість довідки – без дотримання необхідних для такого документу реквізитів – окрема тема. Чи ця громадянка Румунії є саме цією депутаткою, і чи зазначений транспортний засіб є саме автівкою А.Гливко – підтверджень ні від митниці, ні від СБУ, на які посилається ЧОО «Майдан», немає.
Задля повноти картини мусимо дати й точку зору головної фігурантки скандалу. Адже з відповіддю вона не забарилася і оприлюднила її того ж таки вечора (щоправда, трохи після опівночі). «Розіслана сьогодні під кінець дня одним громадським об’єднанням інформація про мене не відповідає дійсності. Це цілковита дезінформація, спрямована не стільки проти мене особисто, скільки проти політичної сили, яку я представляю. Я є громадянкою України», – йдеться в заяві А.Гливко, керівника фракції «Батьківщина» в облраді.
Чи переконливі наведені в заяві «Майдану» факти? Як зазначило в розмові з кореспондентом джерело, яке побажало залишитися конфіденційним, не існує жодних «списків громадян України, які прийняли громадянство Румунії». Румунія Їх оприлюднювала лише до 2011 року. Наразі відкриті тільки списки молдовських громадян, які прийняли громадянство Румунії. Ми з’ясували, що насправді наведені «Майданом» списки (і це лише запрошення до присяги) взяті з молдовського сайту http://vreau-cetatenie.eu/ без юрадреси. На сайті – курси валют (в т.ч. російського рубля) за курсом Нацбанку Молдови та пропозиція реєстрації в російськомовному фейсбуці, російська реклами. Наразі намагаємося з’ясувати, чи не є це сайт фейкових новин і чи не чиясь тут спроба видати молдовських громадян за їхніх буковинських однофамільців. І… знала би молдовсько-румунська громадянка, як через співзвучність свого імені з іменем буковинської депутатки вона стала знаменитою!
Бо саме, з Молдавського сайту знята копія 2012 року, молдованки:
На цьому можна було би й завершити: сторони обмінялися закидами. Але «Майдан» продовжив: подібні за їхньою непереконливістю «документи» були поширені ще про одного «батьківщинівця». А ще – скан-копія румунського паспорту одного з депутатів райради на Буковині, і теж від цієї політсили.
Подвійне громадянство – зло чи потреба суспільства?
Важко сказати, чи сумнівне питання наявності подвійного громадянства хвилює суспільство: навряд чи пересічні буковинці переймаються інтернет-скандалами. Тож можемо робити висновки хіба що з коментарів у тому ж інтернеті. Тут думки розійшлися: хтось вимагає відповідальності від начебто порушників, хтось їх виправдовує, звинувачуючи державу в утисках власних громадян, що й спонукає їх ці утиски обійти. А хтось міркує глибше.
Та ж депутатка А.Гливко у своїй заяві справедливо зазначає: «Подвійне громадянство дозволене у понад 100 країнах світу. А в Україні Президент призначає на посади, наприклад, в уряді, правоохоронних органах, на губернаторських посадах – фахівців із подвійним громадянством (Яресько, Квіташвілі, Абромавічюса, Згуладзе, Сакварелідзе, Саакашвілі…). Наша країна прямує до Європи, на офіційному порталі Президента України зареєстровано і підтримується громадянами десяток петицій із проханням дозволити українцям мати подвійне громадянство! Якби моїм критиканам хоч трошечки йшлося про людей, то не про заборони, покарання чи паплюження говорили б, а про те, як іти назустріч сучасним потребам людей».
Її підтримує місцева блогерка Ганна Мельник в аналітичній статті «Чому міністрам можна, а усім іншим – зась?»: «Ідеологи цієї чорної піар-кампанії вочевидь забули спершу запитати у Петра Олексійовича, що їм робити з тими урядовцями, яких президент разом із нашим земляком-прем’єром запросили з далеких та ближніх країн допомагати покращувати нам, українцям, життя. Наталія Яресько, Міхеїл Саакашвілі, Айварас Абромавичус, Олександр Квіташвілі, Єкатерина Згуладзе, Давід Сакварелідзе, Яніка Мірило – далеко не повний список іноземців, які вдень і вночі, не покладаючи рук, працюють над реалізацією надважливих реформ, є громадянами інших держав і водночас громадянами України… Якби хтось із членів групи Бойчука-Скорейка в ЧОГО «МАЙДАН» зберіг бодай йоту здорового глузду, то неодмінно збагнув би, що своїм ура-патріотичним улюлюканням наробить більше шкоди, аніж користі для своїх верховодів. Адже не секрет: приблизно 5-7 мільйонів заробітчан із західної України направду трудяться задля поліпшення рівня добробуту своїх родин. Половина з них вже має громадянство Італії, Іспанії, Португалії, Греції, Польщі, Угорщини, Румунії, Чехії, Словаччини, Німеччини, Британії, Греції, Франції та США. Але незважаючи ні на що, продовжують справно інвестувати кошти у розвиток української економіки, що в принципі є завданням нашого рідного уряду, який з незрозумілих нікому причин із завданням цим справляється вкрай погано. Що з цими людьми робити? Може, теж розпочати всезагальне цькування, створити на кордоні спеціальні зондер-команди з виявлення українців, що мають два паспорти, але попри все продовжують любити свою неньку Україну?»
Кому вигідний публічний скандал
Звісно, подвійне громадянство на Буковині (і, як бачимо, по всій Україні – аж до найвищих щаблів влади) – явище поширене (наскільки – це вже питання до фахівців): за теорією ймовірності можна припустити, що румунські паспорти тут можуть бути у представників та активістів усіх політсил. Та оскільки ЧОО «Майдан» міцно взялося винятково за одну, то є підстави підозрювати політичне замовлення. Про це висловився навіть представник того ж ЧОГО «Майдан». Громадський діяч і письменник Микола Лисич категорично не підтримав колег із заявою про депутатку Гливко, і пояснює, чому:
«Якщо її в чомусь звинувачують, мають бути документи. Якщо перетнула кордон незаконно – має бути протокол, марка машини. А нема нічого – просто листа написали. Дуже багато розходиться між реальністю і балаканиною. Ми ж не на базарі. Є відповідні органи, які повинні розслідувати такі порушення. Я заявив, що не голосуватиму за цю «мишачу метушню»… Я не належу до жодної партії, я письменник, входжу до громадського об’єднання «Митці Буковини». Але мені так виглядає збоку, що в такий спосіб починається тиск на партію «Батьківщина». Її хочуть очорнити, бо вона набирає обертів. Це моя особиста думка».
Нагадаємо лише про миттєвість реакції митниці на запити від близького до Народного фронту громадського об’єднання. «Фронтовик фронтовика бачить здалека», – сказали би в народі, маючи на увазі, звісно, не справжніх фронтовиків, а тих, хто близький до політсили «Народний фронт». Керівника Чернівецької митниці, зокрема.
Подібна версія і у відомого чернівецького політолога, кандидата політичних наук Олексія Колесникова:
«Ситуація зі звинуваченням одного з лідерів регіональної «Батьківщини» у наявності румунського громадянства має кілька ознак, що дозволяють припустити можливий цілеспрямований характер цієї інформаційної атаки із метою завдання шкоди репутації цій політичній силі або ж її схиляння до прийняття/підтримки тих чи інших рішень. На це, зокрема, вказує інтенсивність подачі відповідної інформації у буковинських медіа та формальна віддаленість тих, хто дав хід її оприлюдненню, від зацікавлених політичних партій. До того ж, ця інформаційна атака співпала в часі з певними подіями у місцевій політиці. Зокрема, вона може бути пов’язана з тим, що молодий депутат, яка стала об’єктом атаки, нещодавно розпочала активну роботу на своєму окрузі, або ж із небажанням «Батьківщини» домовлятися з певними політичними силами щодо прийняття важливих рішень (наприклад, брати участь у тих чи інших домовленостях при затвердженні секретаря чи персонального складу виконкому Чернівецької міської ради). Не слід виключати й можливого переслідування особистих інтересів представників громадської організації, за посередництва якої відповідна інформація стала надбанням громадськості, адже дехто з них у минулому мав відношення до чернівецької «Батьківщини» і може в такий спосіб зводити рахунки».
Від себе додамо, що цілком підтверджена інформація про наявність російського громадянства в українських високопосадовців часів правління Януковича досі не отримала правової оцінки в Україні. Водночас піднімається хвиля скандалу навколо дрібних чиновників або й не чиновників і їх ймовірне громадянство західних країн. Вибірковість засудження (мовчанка щодо агресора РФ та хвилювання щодо західних країн) насторожує.
Пальцем у небо?
Зрештою, Бог із нею, з політичною «мишачою метушнею», тим паче, що пересічних громадян вона, як виглядає, не надто цікавить. Її організатори (якщо вони є, на що натякають експерти), вочевидь, мають на меті скомпрометувати опонентів. Чого ж досягнуть насправді?
Блогерка Г.Мельник вважає:
«Засліплені бажанням завдати шкоди іміджу крайового осередку партії ВО «Батьківщина», ініціатори цієї круговерті, очевидно, забули, що держава Україна не перебуває на якійсь окремій планеті – у неї є сусіди: Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія, Молдова… Сусіди, які останні два десятиліття із завмиранням серця стежать за тим, як ми, українці, вперто намагаємося виборсатися із совкової трясовини й раз-по-раз самі ж себе в ній топимо.
Яскравим прикладом цього є нещодавня заява міністра закордонних справ Павла Клімкіна щодо можливого запровадження санкцій за подвійне громадянство на Закарпатті. Реакція Угорщини була миттєвою. Так, майже всі парламентські партії, а також віце-прем’єр країни Жолт Шемьєн заявили, що відповідні наміри українського уряду ставлять під загрозу інтереси угорців Закарпаття. Відповідно, Угорщина не буде підтримувати будь-які санкції українського МЗС. Окремі ж речники порівняли Україну з колишніми режимами Європи, де утискалися права національних спільнот. А представник націоналістичної партії «Йоббік» Мартон Дьондьоші поготів закликав наш уряд перестати лицемірити і спочатку розібратися з міністрами, які теж мають подвійне громадянство. Але це, мабуть, для адептів Бойчука-Скорейка – аргумент непереконливий. Що вартує міжнародний імідж України у порівнянні з примарною можливістю помститися політичним опонентам?»
Хто винен і що робити?
«Буря в склянці води» (або «ситуація, не варта ламаного гроша», як оцінила її депутатка Гливко) може спричинити міжнародний скандал. Блогерка Мельник називає ініціаторів скандалу «горе-люстраторами від сохи» і звинувачує їх у «політичній короткозорості та громадянській недалекоглядності». Колега-активіст Лисич натякає на замовність акції і особистий інтерес виконавців, натякаючи на зв’язки керівника ЧОГО «Майдан» і нардепа від парламентської фракції Народного фронту. Звісно, в цій ситуації не можна буде знімати частки провини і з самої «Батьківщини» – якщо наведені громадським об’єднанням факти підтвердяться. А якщо ні?
Спадають на думку відомі свого часу рядки поета-революціонера Владіміра Маяковського про гордість за радянський паспорт: «Я достаю из широких штанин/ Дубликатом бесценного груза/ Читайте, завидуйте: я гражданин/ Советского Союза». Безпринципні радянські школярі перекручували вірш, який учителі змушували вчити напам’ять, і замість паспорта називали зовсім інше, недруковане слово…
Якщо наведені активістами факти будуть підтверджені (ким і як – питання риторичне, бо очевидно, що ні в українських служб таких доказів немає, ні румунська сторона їх не надасть), то винним доведеться сплатити штраф і зробити нарешті вибір, громадянами якої країни вони є. Хоча для нашої держави, згідно з законодавством, вони залишатимуться громадянами України аж поки самі від цього не відмовляться, тож ніяких особливих порушень в них немає за будь-яких розкладів. Йдеться хіба що про моральну чи політичну відповідальність. А також про безмитно ввезені авто – якщо факт був.
Якщо доказів не буде – «батьківщинівцям» варто притягнути наклепників до суду.
Бо наразі те, що мало в уяві «правдошукачів» виглядати «тузом з рукава», виявилося справді чимось «із широких штанин…»
Валерій ПЕТРЮК, «Версії»
за матеріалами сайтів molbuk.ua, buknews.com.ua та bukpravda.cv.ua
Редакція пропонує сторонам свої шпальти для всестороннього висвітлення власних позицій.
