Цензура повертається?

Партія Регіонів відмовилася від виконання своїх головних передвиборних обіцянок про збільшення соцстандартів.  Бюджет-2010 – це бюджет обману, де кожна цифра свідчить про те, що регіонали обдурили виборців, коли просували Януковича в президенти.  Натомість, нова влада добилася чималих «успіхів» у згортанні демократії, здачі національних інтересів на користь сусідньої держав. Щоби засліплений передвиборною пропагандою  люд не прозрів, треба вставити кляп до рота журналістам…

 Журналістам забороняють гострі теми

19 журналістів «Телевізійної служби новин» каналу «1 +1» у відкритому листі заявили про існування цензури, в якій вони звинуватили Генерального директора «плюсів» Олександра Ткаченка:  «Нам заборонили висвітлювати певні теми та події. Наші сюжети, в яких присутня критика чинної влади, з політичних міркувань знімають з ефіру», – зазначили журналісти у спільній заяві. 
Подібне відкрите звернення зробили журналісти програми «Вікна» каналу СТБ. За їхніми словами, у інформаційному мовленні каналу під виглядом переформатування програми запроваджуються нові принципи, серед яких, приміром, «уникати журналістських розслідувань», «розповідати про політичні теми одним рядком», «уникати іронії» тощо.
Міжнародна організація «Репортери без кордонів» висловила стурбованість оприлюдненими фактами: «Оскільки такий тиск на медіа у демократичній країні неприйнятний, «Репортери без кордонів» підтримують спротив журналістів і закликають усіх, хто вірить у вільну пресу, чинити так само», – сказано в її заяві від 8 травня. А голова Незалежної медіапрофспілки України Роман Скрипін не виключив в разі посилення контролю держави над ЗМІ проведення журналістських страйків.

Проблема України в тому, що система оліхархічного володіння вітчизняними медіаактивами, зокрема, телебаченням, установлена ще за Кучми, останнім часом абсолютно не змінилася.

 Власник провідних телеканалів – не зацікавлений у справжніх реформах великий бізнес, який і привів до влади Януковича. Тому в новинах на всі лади вихваляють Януковича, а діяльність головної опозиціонерки, Юлії Тимошенко, замовчують або перекручують. Поки що владу можуть критикувати на деяких ток-шоу, але до осені влада може їх прикрити.

 Зокрема, телеканали «Інтер», К1 та К2 контролюються Валерієм Хорошковським і Дмитром  Фірташем. Останній заробляв мільярди через газового посередника «РосУкрЕнерго». Вони ж фактично контролюють і державний УТ-1. Телеканал «Україна» належить Рінату Ахметову. СТБ, Новий, ICTV входять до умовного медіахолдингу зятя Кучми Віктора Пінчука. 1+1 контролюється ще одним мільярдером, Ігорем Коломойським. Тобто, усі найрейтинговіші канали сьогодні не просто лояльні до влади, вони напряму взялися обслуговувати її інтереси. Про це можна судити не лише за сигналами журналістського середовища, – достатньо просто ввімкнути новини. 

Як зазначає у своїй статті «Фактор страху» оглядач видання «Телекритика» Отар Довженко, останнім часом з ефіру зникли експерти, політологи, які зазвичай коментували ті чи інші події. Зараз усі оцінки лунають з вуст або самих кореспондентів, або й просто анонімних авторів підводок до телесюжетів.

Здійснюється маніпуляція інформаційними потоками, оскільки «в ролі опозиції Партію регіонів влаштовують будь-які «конструктивні», але менш популярні за Блок Юлії Тимошенко політичні сили… За «конструктивну опозицію» визнається Арсеній Яценюк, якого рекомендовано показувати в новинах як альтернативу Тимошенко, – пише автор.

Крім того, журналіст показує й інші прийоми пересмикувань: консолідаційні процеси в опозиційному середовищі висвітлюють, роблячи акцент на неспроможності об’єднатися,  разом із владою лояльні до неї ЗМІ зосереджують увагу на деструктивності дій опозиції, яка «дестабілізує ситуацію» тощо.

Протест співробітників двох телеканалів показує ситуацію яка склалася на більшості з них – телебачення стає інструментом маніпуляції, а достовірну інформацію можна знайти хіба що в інтернет-виданнях та незалежній пресі.

Інтегруючи українську економіку в російську нова влада, очевидно, хоче вибудувати за російським зразком і стосунки з медіа.  Чи насправді Україна – не Росія і чи виявиться спротив журналістів і суспільства організованим, побачимо в найближчому майбутньому.

Микола ГОСТРИЙ
 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.