Занедбана будівля костелу у Вашківцях на Вижниччині у тиждень між двома Великоднями (за західним і східним обрядом) стала викликом духовності чиновників.
«Є у Вашківцях справжній костел. Храм Успіння Пресвятої Діви Марії побудовано на початку 20-х років ХІХ століття і освячено 1826 року. Наприкінці ХІХ століття католицька громада міста налічувала 1,7 тисяч прихожан, яких обслуговував отець Вінцент Свобода. У 1903 році його змінив Вінцерт Рокинський, а від 1912 по 1929 роки, коли кількість вірних досягла 2 тисяч, громадою опікувався отець Марцель Завадовський. Костел закрила радянська влада у 1949 році, перетворивши його на кінотеатр. Власне, сьогодні будівля більш нагадує саме кінотеатр, ніж костел». – Так пишуть про вашківецький костел на численних інтернет-сайтах про наш край.
«Буковина присягнула Габсбургам»
1774 року (відразу після відходу російської армії) австрійські війська зайняли Чернівці, а до жовтня того ж року — всю західну частину Буковини. У краї був організований Чернівецький генералат.
Після демаркації кордонів 12 жовтня 1778 р. у Чернівцях в урочистій обстановці «Буковина присягнула Габсбургам». Військова адміністрація намагалася через початок своєчасних реформ «приєднати Буковину до культури західних країн». Реформаторські заходи стосувалися практично всіх сфер життєдіяльності.
Насамперед були привезені із західних країн хороші фермери, ремісники та гірники. Таким чином, тоді серед інших у краї оселилося багато німецьких колоністів, які зробили суттєвий внесок у піднесення занепалого сільського господарства та у розвиток ремісництва, промисловості і гірничої справи. Особливо заохочені були прибулі ремісники, оскільки їм гарантувались повна свобода ремісництва і тридцятирічне звільнення від податків зі збудованих ними будинків для ведення ремісничої діяльності.
Саме тоді тривали й реформи в релігійній сфері – і зведення костелу у Вашківцях належить до того періоду. На чималій території костелу ховали священиків і меценатів церкви. Логічно, що костел XIX століття мав би бути щонайменше пам’яткою архітектури місцевого значення на Буковині. Тим часом, новий реєстр пам’яток культурної спадщини практично порожній.
Буква закону проти духу закону?
Від радянських часів, коли костел став кінотеатром, і досі будівля перебуває на балансі місцевих громад – то Вашковецької міської, то Вижницької районної ради. У радянські часи з правого боку від костелу піднявся багатоквартирний будинок. Кажуть, він має недобру славу, адже збудований буквально на кістках. Зліва від костелу – колишній дім священика, в якому нині розташована бібліотека для дорослих.
Упродовж трьох років порятунком костелу переймається священик о. Віктор ФРОЛОВ. Разом з іншими активістами вони прибрали зал костелу, вичистили сміття (а храм за попередні роки перетворився не просто на смітник, а подекуди й на вбиральню), закрили вікна цупким поліетиленом. Навіть знайшли доброчинців, які поставили металопластикові двері – принаймні, до того часу, коли з’являться можливості для реставрації храму, він буде захищений від вандалів. Всередині у великому залі встановлений хрест, який також пожертвували доброчинці, є видрукувані коштом друкарні «Ант-ЛТД» ікони на холсті. Посеред залу – перелаштоване під іконостас старовинне дерев’яне трюмо, яке, за свідченнями старожилів, залишилося ще від ксьондза (на жаль, уже без дзеркала).
– Вашківці – то є панське містечко, – каже отець Віктор. – Невже не в наших інтересах, щоби та рана на тілі міста, та розвалюха набула нормального вигляду? Ми не тільки прибрали сміття з костелу, ми хочемо з Божою поміччю повернути цій церкві її справжнє призначення. Той бруд, який ми звідси винесли, жодним чином не вплинув на ауру храму. Місце все одно святе, намолене. Тут люди мають молитися…
Отець Віктор – безсрібник, завдяки непосидючості якого відродилося вже кілька храмів на Буковині, який дав перший і вирішальний поштовх до повернення громадам, зокрема, і храму по вул. Нікітіна в Чернівцях, і костелу в Лужанах та ін. – не тільки розпочав процес реєстрації католицької релігійної громади у Вашківцях, а уже й заручився підтримкою Митрополії Римо-католицької церкви у Львові. Відшукав зв’язки з зацікавленими у відродженні костелу вихідцями з Вашківців – мешканцями Куту Вашковєцкого у польській Зеленій Гурі. Вийшов навіть на посольство Польщі в Україні.
Вашковецький міський голова Микола Перч:
– Справді, у нас на території ради є колишній кінотеатр (колишній костел). Свого часу був намір це приміщення продати, тоді його передали у власність районної ради. Але з продажем не склалося, тож його повернули на баланс міськради. Приміщення цегляне, але в занедбаному стані. Після повені 2008-го року місту вдалося отримати певні кошти на його часткове відновлення – це було за каденції попереднього міського голови. Тож за «стихійні» кошти приміщення перекрили новим дахом. Коли я балотувався на посаду міського голови, у моїй передвиборчій програмі був пункт – знайти господаря для цієї будівлі, щоби вона не руйнувалася, облагородити. Тож, ставши на посаду, я також шукав для неї хазяїна. Були пропозиції придбати будівлю для переобладнання під розважальний захід. Але охочі його купити, дізнаючись, що це, можливо, колишня культова споруда, яка підлягає під дію законів 90-х років про повернення культових споруд релігійним організаціям, відмовлялися від своїх бажань. Були в нас і інші ідеї – віддати приміщення в користування училищу медичного коледжу, який у нас функціонує, задіяти одну кімнату під музей нашої надзвичайно популярної, всесвітньо відомої Маланки. Для передачі коледжу, який є закладом обласного підпорядкування, звернулися до обласної ради. Комісія облради розглядала можливість взяття будівлі кінотеатру (костелу) на баланс облради. Зрештою, ймовірність відновлення римо-католицької громади і в подальшому – бажання повернути собі культову споруду зупинили і цей процес.
Упродовж уже трьох років ми як міськрада звертаємося до активістів, що претендують на цю будівлю: беріть її. Але дотримуючись юридичних вимог. Релігійна громада може повернути собі костел тільки через суд. Насамперед ця громада має офіційно зареєструватися і подати позов до суду. Після позитивного рішення суду вони виготовлять державний акт на земельну ділянку під майно, – наголосив міський голова.
Тим часом, як виглядає, є й інші шляхи повернення храму парафіянам. Свого часу (2012-го року) Фонд держамайна України надав свої роз’яснення щодо порядку передачі нерухомого майна церкві на запит Хотинської районної ради про застосування законодавства при вирішенні питання щодо можливості передачі Свято-Покровській церкві м. Хотина кам’яної сторожки з прибудовою. «…Відповідно до статті 17 Закону України від 23.04.1991 № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації», культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони перебувають, у безоплатне користування або у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим — Уряду Республіки Крим, – йдеться в роз’ясненні. –…Додатково звертаємо увагу, що саме обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим мають вивчати питання щодо колишніх культових будівель, церковних приміщень і майна, належність яких до церковної власності підтверджена архівними документами».
Ймовірність і реальність
Що можуть мати Вашківці у не такому й віддаленому майбутньому. Як стверджують спеціалісти, Вашківці можуть мати паспортизовану пам’ятку і туристичний маршрут. Громада абсолютно законно може ініціювати таку роботу і таким чином повернути собі цей храм як історико-культурну і архітектурну пам’ятку цілком законним шляхом. Якщо Бог поможе громадським активістам і майбутнім парафіянам костелу, вони можуть на громадських засадах організувати паспортизацію пам’ятки, подавши до Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень відповідне звернення з клопотанням щодо здійснення науково-практичних робіт на об’єкті як нововиявленої пам’ятки. Щоби налагодити цю роботу з точки зору туристичної привабливості, необхідно привести у відповідний порядок пам’яткоохоронну документацію. Область мала би передбачити кошти на виготовлення такого плану науково-пошукових робіт.
А що мають Вашківці на цей момент. Вашківці мають костел – ймовірно, пам’ятку архітектури щонайменше місцевого значення, яка візуально збереглася на 70%. На даний період формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України за чинним законодавством незалежної України не завершено (хоча була затверджена Загальнонаціональна програма з формування Державного реєстру до 2010 року). Це питання останнім часом часто порушується, із зауваженням, щоправда, що в держави на формування реєстру і тим паче – на збереження пам’яток – не було коштів. Але ті області, які мали бажання, подавали такого плану документи для паспортизації пам’яток до відповідної держслужби в структурі Міністерства культури – нині це управління з питань культурної спадщини. Найактивніще у цьому напрямку працювали спеціалісти в Криму, Донецьку, Запоріжжі, Києві. Найпасивніше – в Західній Україні, де найбільше цінних об’єктів нерухомості. Якщо по Чернівцях, починаючи з 2003 року, розпочиналася паспортизація з укладенням охоронних договорів з користувачами, а у 200-2007 роках, під час робіт з «Коригування історико-архітектурного опорного плану історичних ареалів Чернівців і визначення режимів їх використання» був сформований перелік об’єктів культурної спадщини по місту (всіх типів), а 2007-го розпочалася робота із включення до Державного реєстру ансамблю вул. Кобилянської (станом на сьогодні включено тільки 31 пам’ятку), то по області такого плану не розробляли. Хоча в радянські часи, наприкінці 1980-х років, була виготовлена такого плану документація по історичних містах всього Радянського Союзу – вочевидь, вона втрачена для України.
А найнеприємніше, що частина землі поруч з костелом у Вашківцях – уже в приватній власності місцевого підприємця. І якщо при виділенні йому землі йшлося про зведення тут крамниці, то зараз уже проведене перепрофілювання земельної ділянки і незабаром поруч з храмом виросте станція техобслуговування автомобілів. Знову – на кістках…
Хоча фахівці твердять, що приватизація землі поруч з пам’яткою – порушення, бо з цього приводу при здійсненні продажу чи передачі у власність мала бути відповідна пам’яткоохоронна документація (зокрема, висновок про цінність землі з історико-культурного значення). Та кому це було потрібно кільканадцять років тому, якщо чиновники й досі називають костел «кінотеатром».
…«Собори душ своїх бережіть…», – писав свого часу класик української літератури Олесь Гончар у своєму романі-застереженні «Собор». Це був твір-застереження від втрати єдності поколінь, минулого і сучасного, історичної пам’яті народу. І додавав: «Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити». І ще: «Людині дано пам’ять, що сягає у віки, тому вона й людина».
Чи не таким застереженням є занедбаний костел у Вашківцях?..
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
Редакція спостерігатиме за розвитком ситуації з відновлення костелу у Вашківцях та інформуватиме про це читачів.
