«Роздача» нобелівських премій-2008 була заполітизованою і несправедливою, – вважають експерти.
Найпрестижніша зі світових нагород – Нобелівська премія миру – помандрувала до посланця Генсека ООН з урегулювання конфлікту в Косово, колишнього президента Фінляндії Марті Ахтісаарі. Премію присудили з 4-ї спроби (Марті був номінантом у 2001, 2002 та 2006 роках) «за зусилля з урегулювання міжнародних конфліктів протягом трьох десятиріч». Ахтісаарі зі своєю командою врегульовували конфлікти в Північній Ірландії, провінції Ачех в Індонезії, припиняли міжнародну ізоляцію Австрії після того, як до її уряду увійшли неофашисти. Проте більшість вважає, що отримати премію Ахтісаарі допомогли не заслуги, а велика політика.
«Для задоволення» народжений у російському Виборгу в родині норвежця і фінки Ахтісаарі має фірму з переробки деревини та неполітичну організацію «Crisis Management Initiative».
Премію з економіки вже традиційно отримав американець. Пол Кругман відомий «новою зрозумілою економічною географією» та дослідженнями торгівлі. Він веде постійну економічну рубрику в «New York Times». Його вважають найвідомішим із живих економістів. Він відкрито критикує політику Джорджа Буша, тож дехто вважає, що вибір Нобелівського комітету засвідчив підтримку Європою Барака Обами. Крім економічних, гурман Пол Кругман створив ще й низку теорій… бридкої англійської кухні.
Троє американців «відхопили» й премію з хімії. Осаму Сімомура, Мартін Чалфі й Роджер Цянь розробили методи використання зеленого флуоресцентного білка, який продукують медузи. Він застосовується для дослідження фізіологічних процесів у тканинах та експресії генів. Осаму Сімомура – найстарший з цьогорічних лауреатів. Він народився 80 років тому в Кіото, а 1960-го року переїхав до США. Мартіну Чалфі – 61 рік, він – професор Колумбійського університету. Роджеру Цянь всього 56, він – нащадок царської родини однієї з малих держав на території сучасного Китаю, теж професор, але Каліфорнійського університету.
Чи не найбільше незадоволення випало на долю фізиків – японців Макото Кобаяші і Тосіхіде Маскави та американця японського походження Йоітіро Намбу. Премія за «роботи з порушення симетрії у світі елементарних часток», викликала обурення в наукових колах, оскільки більшість відкриттів у андронній фізиці належить італійцям Йона Лазіньйо та Нікколо Кабіббо, які працювали разом з японцями. Нобелівський комітет пояснив, що, за правилами, в одній галузі не може бути більше трьох переможців, але чому обрали саме японців – невідомо.
Лише в одній галузі лаурети не піддаються сумніву. Премію з фізіології і медицини розділили між Харальдом цур Хаузеном за відкриття вірусу папіломи людини, який провокує рак шийки матки, та Франсуазою Барре-Сінуссі і Люком Монтаньє за відкриття вірусу іммунодефіциту людини (ВІЛ). 72-річний німець Харальд цур Хаузен спромігся довести, що рак шийки матки викликають папіломовіруси, а не віруси герпесу, як це вважалося раніше. На основі його досліджень уже виготовляють вакцини, які зводять нанівець ризик зараження папіломою. Єдина жінка в компанії нобелівських лауреатів-2008 – Франсуаза Барре-Сінуссі разом з Люком Монтаньє виділили вірус ВІЛ ще 1983 року. Згодом заснували Всесвітній фонд дослідження і попередження СНІДу, який незмінно очолює Монтаньє.
Когорту лауреатів-французів доволі несподівано поповнив 68-річний Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо, який отримав премію з літератури. Вибір Комітету здивував багатьох, бо провідні літератори світу й пересічні читачі майже нічого не знають про цього автора. Відомо лише, що він – син британського хірурга і француженки з Ніцци. Почав писати у 7 років. Жив у великій Британії і США, служив у Таїланді та в Мексиці. Найвідоміша його книга – «Протокол». Крім неї, він написав понад 30 казок, ессе й перекладів мексиканських міфів. Захистив дисертацію з історії Мексики. Нагороджений «за новизну, поетичні вишуки і чуттєвість, а також за пошуки гуманності за межами нинішньої цивілізації». 1994-го року визнаний найвеличнішим живим письменником, який творить французькою.
