«Антифашистський марш» провела цими днями у Києві Партія регіонів, одним із гасел якого було «В Європу без фашизму!». Невже фашизм насправді загрожує Україні, якщо на вулиці виведено, за словами організаторів, 20 тисяч маніфестантів? Громадськість неодноразово зверталася до правоохоронців з вимогою чітко вказати: хто у нашій державі є фашистом. Відповіді не почули, хоча готові докласти зусиль до подолання небезпечного явища. Той, хто порушує закон, має стати перед судом і понести заслужене покарання. Справжніх фашистів і нацистів гаслами й прапорами не налякати: вони розуміють лише силу і бояться лише її. Чому ж їх не судять, а лише проводять «антифашистські марші»? Напевне, тому, що реальної загрози фашизму в сучасній Україні не існує.
Як маленьких дітей лякають міфічним «Бабаєм», так і дорослих українців намагаються налякати «загрозою фашизму». А це вказує на те, що президентська кампанія-2015 розпочалася достроково. Вітчизняні політики-нездари, яким не вистачає здібностей вирішувати нагальні соціально-економічні та політичні проблеми, використовують із року в рік одні й ті ж методи мобілізації своїх виборців: дискусійні питання історії, мовної політики, зовнішньополітичної орієнтації. Новим цього року є одне – Партія регіонів раптом поміняла вектор зовнішньої політики з євразійського на європейський і намагається поєднати його з традиційною антифашистською риторикою. Слід розуміти, що ярлик «фашистів» вона приміряє до своїх політичних опонентів…
А компартія незмінно й далі агітує за східний вектор української зовнішньої політики. Вона лякає українців «Гейропою». Недавно лідер КПУ з високої трибуни видав черговий «перл». Мовляв, якщо нас візьмуть до Європейського Союзу, то замість «Парадів Перемоги» в Україні проводитимуть гей-паради. Цікаво, який парад і якої перемоги зібрався проводити у Києві товариш Петро Симоненко? Адже справжній Парад Перемоги над нацистською Німеччиною пройшов у Москві 24 червня 1945 р., і для участі у ньому відібрали тих, хто заслужив такої честі своєю важкою ратною працею і чесно пролитою кров’ю. Перемога одна й парад один. Та й незрозуміло, яке відношення до славних переможців гітлеризму мають нинішні буржуїни з партквитками КПУ в кишенях костюмів від провідних кутюр’є Західної Європи? А новітні «паради перемоги» нардепів від КПУ кияни щоденно бачать у центрі столиці. Лідери цієї «захисниці гнаних і голодних» виходять з власних палаців, сідають у розкішні іномарки і при повному параді прямують до парламенту. Показують напівголодній черні власну перемогу над нею. Доки виборці звертатимуть увагу лише на слова, а не на конкретні справи політиків, доти їх можна дурити казками про «захист народу від великого капіталу». Або якимись «жахливчиками» про Бабая.
Що ближче вибори, то більше дзвінких слів говоритимуть політики. Проте суспільство вже втомилося від балачок. Коли людям затримують виплату заробленого, коли їхні доходи падають, слухати всіляку дурню відмовляється все більше виборців. Влада опинилася в складній ситуації. Поки що вона може відволікати громадськість розмовами про європейський вибір. А якщо угоду про асоціацію з ЄС не буде підписано? Невже відповідальність за це перекладуть на міфічних «фашистів»?
Ігор БУРКУТ
