Кажуть, що війна для «афганців», яких радянська агресія чи «інтернаціональний обов’язок» закинули в жорстоку війну в Афганістан, триває в їхній пам’яті досі. Спогади і сни – болісні й страшні. Але ще страшніша – тиха війна проти «афганців» у реалі. Страшніша тим, що ведуть її свої. І, за військовими мірками можна сказати ,– стріляють у спину.
Кінець минулого року ознаменувався для Чернівецької обласної організації воїнів-«афганців» скандалом. Звітно-виборна конференція, попри спроби зробити її якомога закритішою, продемонструвала загалові речі не просто прикрі, а ганебні. Та ще й, вочевидь, не цілком законні.
«Афганці», яким зазвичай притаманні солідарність і єдність позицій, раптом усвідомили, що їхній багаторічний і незмінний ватажок банально дурить їх. На конференції були оприлюднені матеріали прокурорської перевірки, які це підтверджували.
Згідно з інформацією прокуратури, голова обласної спілки воїнів Афганістану Станіслав Козак ще 1992-го року отримав 4-кімнатну квартиру в Хотині. Згодом його родина знялася з квартирного обліку в райцентрі і зареєструвалася в Чернівцях. Вочевидь, фіктивно, адже за жодною з трьох адрес, за якими Козаки були зареєстровані, вони насправді не жили, за комунпослуги не платили, із сусідами не знайомилися. Та це не завадило їм 2011-го отримати, відповідно до рішення міськвиконкому, ордер на квартиру в центрі Чернівців. Цю квартиру лідер обласної УСВА дуже швидко передав синові, який її згодом продав. Тобто реальної потреби отримати це житло в родини Козаків не було. Тим часом, 2010-го родина спритного «афганця» отримала дозвіл на приватизацію ще однієї кватири в Хотині – в ОСББ, де пан Козак був одним із членів і, увага, де також жив. Тобто, за наданими до органів влади довідками, він одночасно жив і в Хотині, і в Чернівцях. До того ж, із різними складами сім’ї: в Хотині лише з дружиною, а в Чернівцях – лише з дітьми. Хотинський міськвиконком уже вдруге «пішов назустріч» пільговикові – всупереч закону.
Жодним чином не обмежуючи право громадянина жити де завгодно, прокуратура лише зазначає, що «Статтею 59 Житлового кодексу визначено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні порядку і умов надання жилих приміщень». І правом оскаржити видачу ордера своєму ватажкові мають намір скористатися воїни-«афганці». Як повідомив учасник бойових дій, заступник голови Чернівецької міської організації УСВА Ільдус Муслюмов, наразі готується позов до суду щодо визнання незаконним рішення міськвиконкому про надання житла Козаку С.В. на пільгових умовах.
Йдеться в цій доволі нечистій ситуації навіть не лише про пристосуванство на межі (чи – за межею) закону. І навіть не про спекуляції на спільній біді 160-ти тис. українців, які пройшли через радянсько-афганську війну. Йдеться про речі значно конкретніші.
Зокрема, про родину такого ж «афганця», інваліда 2-ї групи Георгія Спіжавки, який з дружиною й чотирма дітьми мешкає у квартирі площею 34,3 кв.м та з 1997-го року (року народження другої дитини) стоїть у черзі на отримання житла. Він не такий спритник, тож за 15 років квартири так і не отримав.
Питання перебування на посаді нинішнього голови обласної спілки воїнів Афганістану Станіслава Козака залишається відкритим. Звітно-виборна конференція, на якій була спроба його усунути, визнана недійсною і перенесена на березень. Суд розставить крапки над «і» у квартирному питанні, яке, за твердженням класика, так псує людей. А тим часом пан Козак, позичивши в Сірка очі, «захищає інтереси афганців» на різноманітних зустрічах та круглих столах, організованих владою до 24-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану та до Дня захисника Вітчизни.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
P.S. Редакція запрошує другу сторону конфлікту – пана Станіслава Козака – до висвітлення його позиції.
