Михайло КРАСОВСЬКИЙ: «Моє улюблене українське слово – «але»

Стереотипно до когорти «творців» зараховують переважно діячів культурного фронту: письменників, музикантів, художників… Проте наша невеличка розповідь про митця іншого ґатунку – Михайла Красовського, який, – по-іншому і не скажеш, – справді «творить» відоме та успішне буковинське підприємство «Розма».

– Я постійно думаю про роботу, – зізнається Михайло Михайлович. – Керівнику, щоби приймати відповідальні рішення, потрібно або тримати біля себе купу радників, або самому досконало володіти відповідною інформацією. Адже наше законодавство, податкова система настільки швидко змінюються… Сьогодні ти прийняв законослухняне рішення, а завтра виявиться, що воно… злочинне, бо так вирішив хтось із законодавців. Отож доводиться весь час відстежувати новини в інтернеті, поновлювати знання у фахових журналах, періодиці тощо.

Михайло Красовський на «Розмі» – з 1974 року, коли він вперше переступив поріг цеху Чернівецького гумо-взуттєвого заводу

– Тоді з підприємства, яке у 70-і роки ще розташовувалось у сараях та підвалах, ми перетворилися на одного з найбільших виробників взуття в усьому Радянському Союзі, за кількістю продукції поступаючись лише знаменитому ленінградському «Красному треугольнику», – згадує Михайло Михайлович. – А в асортименті продукції – ми взагалі були перші. Усе це завдяки тому, що постійно дбали про технічне переоснащення заводу, запроваджували нову техніку та технології, намагаючись найбільш оптимально раціоналізувати виробництво. Єдиним слабким місцем було те, що ми були… не машиністами, не металістами, не машинобудівельниками, не виробляли різноманітних плат для «оборонки»… Ми виробляли товари народного вжитку, які у Радянському Союзі були «ахіллесовою п’ятою», тобто, про них згадували тоді, коли чогось гостро бракувало…

За Радянських часів наш завод так часто займав перші місця на «всесоюзних» змаганнях, що у нас довічно залишили стяг ЦК КПСС. Ще один подібний стяг тут залишився після того, як розпався Радянський союз…

– Коли вперше приїхав до Чернівців, був щиро подивований архітектурою міста, адже ТАКОГО я раніше не бачив! Хіба у книжках… Старовинні вулички, театр, університет – усе це сприймав із великим захватом, – згадує свої перші враження від міста Михайло Михайлович. – Родом я з Білорусі (народився в селі Мікулічі Березинського району Мінської області). Сюди ж приїхав після завершення навчання в Білоруському технологічному інституті (хімічний факультет). Це місто я обрав для виробничої практики не тому, що знав про нього щось… Просто вибір був невеликий – між Чєркєском, Астраханню та Чернівцями. Думав, відпрацюю – і повернуся додому. Проте з восьми нещодавніх білоруських студентів, які проходили виробничу практику, жоден не повернувся в Білорусію, усі залишились працювати тут! Адже Буковина – і справді благодатний край, тут хороші люди… На заводі познайомився зі своєю майбутньою дружиною. 1977 року одружилися, виховали тут двох синів, у Чернівцях народилися і мої внуки…

ТзОВ «Розму» Михайло Михайлович очолив 1988-го. Саме тоді його вперше обрали директором підприємства

– Часи тоді були нелегкі… Невдовзі Союз розпався, а з ним – і гуртова система розповсюдження взуття. Отож нам довелося створювати власну. Відкрили в кожній області України власні заводські склади, щоби якомога ближче бути до свого споживача, зробити свою продукцію якомога доступнішою. Зрештою, в перші роки незалежності нам вдалося не тільки зберегти існуюче виробництво, а й навіть його збільшити…

Моє улюблене українське слово – «але». Адже усе, що б не було сказано до цього слова – насправді не важливе. Важливе те, що після нього…

– Нині ми є основними постачальниками взуття в Афганістан, – каже Михайло Красовський. – Цього року уклали контракт з цією країною на 3,5 млн. доларів. Наше взуття вважається там найкращим, тобто найбільш якісним, його охоче купують, навіть не зважаючи на те, що і коштує воно дорожче за подібну продукцію інших виробників. Поновили постачати взуття в Таджикистан…

Проте, за словами Михайла Михайловича, керівництво підприємства чудово розуміло, що обладнання та технології, які закладалися ще минулого століття, – застарівають і фізично, і морально. Тому настирливо шукало можливості для виробництва якихось нових товарів, запровадження новітніх технології та обладнання. Зрештою, шість років тому на «Розмі» почали випускати полімерні труби. Зараз це підприємство – один із найбільших в Україні виробників полімерних труб для гарячого та холодного водопостачання, опалення. Щороку приріст полімерної продукції тут складає біля 50%, адже обладнання та технології, які використовуються у виробництві розмівських труб, є одними з найбільш передових, які взагалі зараз існують у світі…
Безперечно, такі успіхи – це, перш за все, заслуга талановитого керівника ТзОВ «Розма» Михайла Красовського. Якому у часи змін вдалося не тільки зберегти підприємство, а й зробити його сучасним та успішним. А для цього, погодьтеся, потрібні неабиякі організаторські здібності, віра у власні сили і справжній чоловічий характер!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.