Дівчатка і хлопчики, хворі на рак, під час малювання забували про свою недугу
У відділенні кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої лікарні діти відпочивали від хіміотерапії і… малювали! Одна з чернівецьких художніх студій влаштувала для них свято малюнка. Студійці привезли все необхідне для творчості: гіпсові фігурки казкових героїв, фарби, пензлі. Уперше за тривалі тижні лікування малята, хворі на рак крові, почали посміхатися.
Евелінка Шимчук дивилася у вікно з ліжка своєї палати. Цей пейзаж вона вже вивчила напам’ять, і навіть коли закривала очі, бачила його знову і знову. Дівчинка вже кілька місяців бореться з раком крові. Того дня, коли всі дітки зібралися в їдальні, аби малювати, Евелінка повернулася з чергової пункції спинного мозку – і знову дивилася у вікно.
– Я зайшла до неї та запитала, чи любить вона малювати. У дівчинки засяяли оченята. Вона припіднялася з ліжечка і попросила принести фарби та гіпсову фігурку їй до палати. Вирішила малювати лежачи, – розповідає Марина Тимофєєва, художниця, організатор акції. – Вона обрала для малювання найяскравіші кольори – рожевий, блакитний та фіолетовий. Це кольори здоров’я. Кілька хвилин дівчинка малювала лежачи, а потім встала і… приєдналася до інших у столовій. Це вартувало їй колосальних зусиль, проте подарувало справжню радість.
Малював разом з усіма й першокласник Петрик Андрійчук. Він у відділенні недавно. Нині проходить перший блок хіміотерапії, тож майже постійно підключений до крапельниці. Навіть малювати хлопчик прийшов із системою у руці. Він швидко втомився, та улюбленої справи не залишив – завершив свою роботу до кінця.
– Ми знову побачили своїх дітей щасливими: вимащеними у фарбі, веселими, грайливими, – каже Тетяна Андрійчук, мама Петрика. – Вони відволіклися від уколів, систем, пігулок… Мені навіть здалося, що в Петруся з’явився рум’янець від задоволення. А рожевих щічок у нього я не бачила дуже давно.
У відділенні, де лікуються онкохворі діти, практично не буває води. Її подають з перебоями, поганим напором, а часто зовсім вимикають. Води не було й тоді, коли діти зібралися малювати. Аби не зірвати свята, якого у маленьких пацієнтів і без того замало, кожна мама принесла на кухню склянку питної води, аби було в чому змочити пензлики, а потім помити руки.
– У наших дітей дуже суворий режим, вони практично не виходять зі своїх палат. А тут така радість: лікар дозволив зібратися всім гуртом, нехай навіть в антибактеріальних масках на обличчі, але ж разом, – ділиться враженнями Оксана Дєдова, мати хлопчика, який теж лікується від раку. – І діти, й мами ніби забули про хворобу. Було таке відчуття, що все вже позаду: ми повернулися до звичного життя і все буде добре.
Малював зі своїми підопічними й завідувач відділення кардіоонкогематології Михайло Гнатюк. Коли охайно вимальовував вії гіпсовій рибці, пообіцяв малятам: – Ще трішечки потерпіть – і у вас теж виростуть гарні довгі вії, красиве волосся. Ви підете до школи чи дитячого садка. І все у вас буде, як раніше.
– Я прийшов до висновку, що наша хвороба найчастіше вражає дуже гарних, розумних, талановитих дітей. Коли малював із ними, було відчуття, що потрапив у коло друзів. Обожнюю кожну дитину, яка лікується в нашому відділенні, вони для мене як рідні. Я почуваюся щасливим у ті дні, коли хтось із них здоровим повертається додому, – каже Михайло Георгійович.
Марина Тимофєєва залишила у відділенні ще багато фарб, пензлів і гіпсових фігурок, які онкохворим дітям подарував меценат – Іван Гуцуляк. Тепер діти будь-коли зможуть полікуватися… фарбами. Така терапія обов’язково піде їм на користь.
– Я з дитинства мріяла дарувати людям щастя. У ті хвилини, коли ми малювали, бачила багато щасливих дитячих оченят. Але ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче, – зізнається Марина Тимофєєва. – Я щиро вірю у те, що дуже скоро ці діти побачать світ різнокольоровим, барвистим, сонячним. І все у них буде добре.
Ольга ТИМОФІЙЧУК, «Версії»
