Хоча вона частий гість не тільки Одеси, Києва, Харкова, а й багатьох столиць Європи та найрізноманітніших міст на різних континентах, де є російськомовна діаспора. Але тільки не вдома. Не в Чернівцях. Воно ж відомо давно: нема пророка в своїй Вітчизні.
Втім, варто подякувати політологу Ігорю Буркуту який нещодавно запрошував відому письменницю, яка мешкає в Новоселиці, на свій проект – зустріч з інтелектуалами Чернівців – до бібліотеки ім. Добрянського.
…Як справжній режисер і актриса, – Маріанна в юності грала в аматорському, але Народному, театрі і, треба сказати, дуже вдало, про що автор цих рядків знає достеменно – вона дуже цікаво побудувала свою зустріч з читачами. Принаймні, всі, хто був у залі Шепетівки (Будинку культури і дозвілля), не зауважили, як збіг час.
Між блискучим виконанням власних творів Маріанною Гончаровою не менш цікаво й щемно виконував пісні під гітару її чоловік Аркадій Томулець. «Ще та сімейка», – жартувала Маріанна. А присутні плескали й плескали в долоні за те, що повернула їх у молодість, до старих Чернівців, а декому просто відкрила потаємну сторінку неймовірно цікавої історії старого міста та його мешканців.
Варто зауважити, що виступ родини Гончарових-Томульців мав певну мету. Гонорар від продажу книжок авторки пішов на потреби захисників України з АТО. До слова, їхній син, офіцер-прикордонник, саме тоді був у відрядженні у гарячій точці на Сході .
А ще глядачі, учасники цього вечора вкинули до скриньки 4169 гривень. А зал, до речі, зовсім невеличкий. Збір коштів організувала волонтерка Координаційного центру «Буковина – українському війську» Наталя Бочарова
…Покидати залу не хотілося. Люди брали в Маріанни автографи, фотографувалися на пам’ять, спілкувалися – і над ними витав дух піднесення, творчості та… єднання.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
