Обійшовши кілька разів по колу «ЖРЕП-Шевченківська райрада-мерія», ініціативна група мешканців будинку №50 на проспекті Незалежності звернулася до редакції «Версій». Безпосереднім поштовхом до цього було оприлюднене в ЗМІ, з подачі міської ради, повідомлення про те, що димовентиляційні канали в їхньому будинку ремонтуватимуться на засадах спільного фінансування.
Старість «хрущівок»
Перші витоки чадного газу просто в житлові приміщення будинку № 50 зафіксовані відповідними обстеженнями фахівців МіськСЕС ще у серпні 1995 року.
Будинку 45 років. Будували його ще на вул. Чагорській, коли пролунала ініціатива Микити Хрущова у короткий термін переселити людей з підвалів та комуналок в окремі квартири. Типовий проект передбачав експлуатацію будинку приблизно на 50 років з наступною реконструкцією в напрямку зменшення кількості квартир та збільшення комфортності тодішніх «хрущівок».
За цей час постаріли перші мешканці, багатьох вже немає з нами, виросли діти та онуки… Постарів і будинок. Настав час, коли самими побілками нічого не вдієш, потрібний ремонт, відновлення або реконструкція інженерних систем. Міська і районна влада аргументує необхідність спільного фінансування тим, що мешканці за ці роки стали власниками квартир.
У людей два контраргументи: по-перше, аби викласти за ремонт гроші, вони повинні на пару місяців відмовитися від їжі, питва і… сплати за ті ж комунальні послуги. Це не бомжі і не п’яниці, але ті накопичення, що були в них на чорний день, розвіялися разом з колишнім СРСР, а нових не зробили вже за віком…
Другий аргумент – приватизоване житло на момент приватизації дуже з великою «натяжкою» можна було назвати цивілізованим, тож приватизували не задля багатства, а просто щоби в якийсь момент не опинитися на вулиці. Відтак дорікати людям цією власністю не дуже коректно.
Не пройшло й 15 років…
Не одразу, та все ж таки до відчайдушних звертань нібито дослухалися. В один з четвергів нинішнього травня (майже по 15-ти роках від перших сигналів) до будинку прийшли ремонтники відключати газові колонки, бо з понеділка, мовляв, почнуться ремонтні роботи. Не всі мешканці виявилися наївними, дехто просто не пустив робітників до хати: от прийдете ремонтувати, тоді й вимикайте, бо навчені життям, що немає нічого тривалішого за тимчасове.
Представники департаменту ЖКГ зібрали мешканців на загальні збори, куди завітали представники газового господарства, ремонтного підрядника і ЖРЕП №14, до якого цей будинок віднесений. Людям пообіцяли, що після відключення газових колонок у будинку за 3-4 тижні здійснять ремонт димовентсистем.
Комини є – вентиляції немає
У певному виграші опинилися ті два під’їзди, де не давали відключати колонки: ремонт там розпочали так само, як і там, де відключили. Звели комини належної висоти – і гроші скінчилися. Постало питання про додаткове фінансування, бо ж у ці комини, за сучасними технологіями, повинні ввести особливі витяжні вакуумні труби. Як висловлюються самі мешканці, «наші два під’їзди зависли у повітрі».
«Відмазки» керівників ЖКГ врешті-решт набридли мешканцям 50-го будинку і в кінці червня нинішнього року вони створили громадську організацію – домовий комітет, який зареєстрували в Шевченківському райвиконкомі.
У серпні активістів порадували, що гроші на закінчення ремонту вже перераховані підрядній організації. Але підрядник, приватний підприємець Павло ЛУБ’ЯНИЙ того ж дня і ще кілька наступних запевняв, що гроші на їхній рахунок не надходили. Тож правду про ті гроші мешканці так і не дізналися, а ми залишимо їх на совісті того, хто цю правду знав…
Недовго й до зими
Нарешті у понеділок 31 серпня в будинку з’явилися ремонтники, які стали відміряти і різати труби, які з кухонь мають виходити в комини, а вже звідти в повітря. За кілька днів до того з перевіркою приходили з підприємства, яке обслуговує димовентиляційні системи, під назвою «Житловик».
Що вже вони перевіряли, не відомо, але коли ремонтники спробували заводити труби в канали, не в усіх квартирах це вдалося зробити. Мовляв, канали чимось завалені (!) і труба просто не проходить. Вступати ж у перемовини з «Житловиком», кажуть мешканці, уникає навіть мер, настільки сильна й незалежна ця практично монопольна організація.
За перший день робіт таким чином підключили до димовентиляції аж 3 квартири. Такими темпами 80 квартир підключатимуть майже місяць. Що буде з тими, де технологічна труба не влізає у димовентканал, ніхто не каже. Життєвий досвід підказує: обстеження, нове проектування, нові витрати.
Трохи математики
Не покращують настрій і чутки про те, які суми в яких будинках вимагають з мешканців за ремонт димовентканалів: для буд.101 на проспекті фігурувала цифра 2700, на Головній, 180 – 2300 грн. На зборах мешканців Головної 126 і проспекту, 48 – за добу сума зменшилася до 1300.
За різними підрахунками, на ремонт димовентканалів одного будинку потрібно 220-240 тис. В будинках цього типу нараховується 80-100 квартир.
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»
