До редакції «Версій» почали масово звертатися чернівчани. Скаржилися мешканці вул. Головної, 180, проспекту Незалежності, 101 та 50. З них вимагають чималі гроші на ремонт димовентканалів у «хрущовках», погрожуючи відключенням газу. Знайти «сліди» авторів та виконавців проекту покращення побуту чернівчан виявилося справою нелегкою.
– Минулого тижня до нас завітали дві сумнівні тітоньки, які назвалися працівницями Шевченківського райвиконкому та ЖРЕП №4, який нас обслуговує, – розповідають мешканці будинку 101 на Проспекті Незалежності.
– Їхніх імен та посад ми не знаємо, бо вони не вважали за потрібне ні представитися, ні пред’явити хоч якісь документи, що посвідчують їхню особу. А повідомили вони таке: нашому будинку терміново потрібний ремонт димовентканалів, який коштує… 2700 грн від кожної квартири.
Ті, хто відмовиться платити, залишаться без газу, бо ж старі димоходи – небезпека для життя. А коли в самотніх пенсіонерок немає таких грошей – хай звертаються до тих, кому вони заповідали своє житло! Або ж попросять допомоги у… депутатів міської ради!
Далі нам почали наводити приклад «свідомого» будинку на Головній, 180, де ніби-то вже повним ходом йде ремонт. Жіночка з райвиконкому не врахувала одного: ми тут же зателефонували мешканцям Головної. Тамтешні жителі повідомили, що з них просили по 2300 грн, а ремонт і не починався. Але, оскільки там живуть такі ж «несвідомі», грошей поки що ніхто не здав. Після того посадовцям не залишалося нічого, крім оборони. З’ясувалося, що в людей проблеми зі слухом і «ремонт лише має починатися 11 вересня…»
Аби знайти, ким же були ті таємничі жіночки і що це за ремонт, ми отримали телефони ЖРЕП №4 та житлового управління Шевченківської райради у Чернівцях. Проте додзвонитися хоча б до когось, хто міг би прокоментувати ситуацію, нам не вдалося. У чотири руки й два голоси журналісти набирали номери, які публікуємо нижче. За ними у просторих світлих кабінетах мали би працювати чиновники від ЖКГ району, але, вочевидь, усі вони «вивчали ситуацію на місці», адже їхні телефони мовчали. Сумлінні секретарки «прикривали» шефів, але, врешті-решт, просто безсило відповідали: «Немає».
Телефони, за якими ніхто не працює (користуватися по колу підряд):
3-70-19 – приймальня житлового управління Шевченківської райради. Питати Олександра Кризонтовича. Відповідає лише секретарка. Шеф на планерці, вийшов, на нараді, на комісії, ще десь.
3-23-77 – невідомий заступник, слухавку не бере ніхто.
55-67-84 – тут, за версією секретарки з приймальні, працює Віктор Юрійович Раєвський, заступник того самого Олександра Кризонтовича. Доводимо до відома секретарки, що Раєвський уже давно працює в іншому кабінеті за іншим номером.
54-66-68 – теоретично саме тут, за словами нових господарів попереднього кабінету з телефоном 55-67-84, працює Віктор Юрійович Раєвський. Слухавку протягом дня не брали.
3-51-11 – приймальня голови Шевченківської райради. Самого пана Пазюка не було, секретарка порекомендувала звернутися до Дмитра Васильовича.
3-60-37 – телефон Дмитра Васильовича, заступника пана Пазюка. Мовчав протягом дня.
4-48-11 – щасливий телефон, за яким з 5-го (!) разу вдалося застати начальника ЖРЕП №4 Тофіка Гаджиєва.
– Справді, є відповідне рішення міської ради, яке передбачає дольову участь мешканців багатоповерхівок у фінансуванні ізоляції димарів, – підтвердив Тофік Гаджиєв. – Але участь жителів будинків – виключно добровільна! Людям пропонують здати по 1350 грн, а звідки беруться інші суми, 2300, 2700 чи 2800 – не знаю.
У ЖРЕП, яким я керую, є 22 будинки з димоходами, які потребують ізоляції. Суть проблеми в тому, що цеглини, з яких збудовані димарі, розхитані і можуть обвалитися. Але в усіх 16-ти будинках, де вже проведені збори, люди відмовилися платити, відповідно, ремонту не буде. Про випадки погроз відключення газу нічого не знаю, це неправда.
На запитання про те, чи повинні працівники ЖРЕП мати посвідчення особи, п. Гаджиєв поклявся, що його знає в обличчя кожний мешканець «підшефних» будинків, а от представники райвиконкому повинні мати службові «корочки».
А на запитання, хто з райвиконкому може прокоментувати ситуацію, п. Гаджиєв продиктував уже до болю знайомий номер 3-70-19, попередньо перепитавши, чи, бува, не живе його співрозмовник в одному з будинків, про які йдеться. І не забув нагадати, що у випадку чого, на газету подадуть до суду…
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
