Європа читає. І розвиває бібліотечну справу

Щоправда, і ми відсвяткували у 12-ий раз Всеукраїнський день бібліотек минулої п’ятниці. Та проводити паралелі якось рука не піднімається. Але треба, для наочності. Втім, достатньо лише глянути на знімки, зроблені автором цих рядків у шведському місті Мальмьо та данській столиці Копенгагені, щоби зрозуміти – хто є хто й які пріоритети має кожна із згаданих тут держав.

Бібліотеки у них

…І найперше, куди ми зайшли у Мальмьо, – третє по величині та значимості місто Швеції,  після того, як оглянули його центр і випили каву, це була міська бібліотека (stadsbibliotek).

–         Куди, куди ви зайшли? Нам не почулося? – здивовано перепитали мої друзі, яким я розповідала про поїздку. Хоча вони зовсім не належать до людей, які не читають. Навпаки. Але навіть вони були здивовані нашими з подругою відвідинами. Тоді як у скандинавських країнах зайти у будні чи вихідні до книгозбірні, щоби переглянути свіжу пресу чи книжкову новинку, є справою звичайнісінькою. Але й проводити час у бібліотеках там дуже приємно й зручно. Під них відводять найкращі будівлі.

У Мальмьо до старовинного замку, в стінах якого розташувалося книгосховище, приєднали нову сучасну споруду. Описувати її нема сенсу. Достатньо лише поглянути на просторі світлі зали, зручні у людський зріст полиці для книг з підсвіткою, окремі столики з настільними лампами для відвідувачів, комп’ютери  та копіювальну техніку, дитячу кімнату, де не тільки можна залишити дитину погратися та помалювати, а й самому влягтися на величезний міх з піском – для відпочинку, якщо спина ниє.

Та все ж головне не в цьому. Найбільше мене вразило, що ми зайшли до читального залу і ніхто нас не перепинив на вході, не вимагав документу, що посвідчує особу, чи грошову заставу. Ми самі брали з полиць книжки, які нас цікавили! Переглядали їх, ставили на місце й переходили до інших полиць. Ну просто фантастика, якийсь суцільний комунізм! А  втомившись від вражень, пішли до бібліотечної кав’ярні скуштувати тістечка та каву книголюбів.

І мушу сказати, що ні в Швеції, ні в Данії нема жодного найменшого містечка, де не було б бібліотеки. Ну а центральна книгозбірня в Копенгагені вражає будь-яку найвимогливішу уяву. Вона займає значну частину неймовірно гарної сучасної споруди зі скла і бетону, яка          своїми суцільними вікнами виходить на канал. І називається все це кіно-концертно-бібліотечним комплексом.

…і у нас

А чим можуть похвалитися, окрім проблем, наші бібліотекарі? Розповідає Ольга СЕРЕБРІЯН, заступник директора обласної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка:

–     Зрозуміло, що ми працюємо зовсім в інших умовах. Бо й соціум наш інший. Як і підпорядкування бібліотек. Скажімо, в США діяльність бібліотек скеровує громада. І все ж 20-річний досвід розвитку бібліотечної справи в Україні, (а не в союзній республіці) продемонстрував досить потужний потенціал змістовного наповнення культурно-освітньої та  інформаційної діяльності бібліотек.

Завдяки виграним грантам постійно збільшуємо кількість комп’ютерів як для користувачів, так і для здійснення службових процесів: створення електронного каталогу, наповнення Web-сайту, виконання віртуальних довідок, якими врешті-решт користується віддалений користувач. Бібліотека поступово перетворюється в інформаційний центр без кордонів. Стали можливими Інтернет-конференції.

Водночас не можу не зауважити, що сучасні наші ресурси, якими гордимося, для європейських країн – учорашній день. Якщо в США та більшості європейських країн комп’ютер – річ звичайна, то в Україні лише невеликий відсоток книгозбірень комп’ютеризовано. Із 405-ти бібліотек області, підпорядкованих Міністерству культури, комп’ютеризовані 49, з яких 27 – у сільській місцевості. Всього ж у бібліотеках нараховується 238 комп’ютерів, проте лише 193 з них мають  доступ до Інтернету.

Нині на найвищому відомчому рівні стоїть питання створення електронної бібліотеки України. Але ні обладнанням, ні програмною підтримкою для оцифрування ми ще не забезпечені.

Натомість маємо проблему суто нашу – бібліотечного приміщення.

Чернівчани є свідками бібліотечної роботи в підтримку читання (адже існує Державна цільова програма підтримки та розвитку читання). БО, мабуть, немає жодного письменника в області, який би не бував у нас на зустрічах з читачами. Найавторитетніші науковці, найцікавіші краєзнавці, етнографи – також постійні гості. Та й для всіх авторів, які видрукували книгу, стало чи не талісманом проводити у нас презентації. Ми ще прагнемо до масштабної популяризації творчості музикантів, художників тощо. Креативу нам не бракує. Не вистачає лише відповідних умов. Максимальна місткість єдиної нашої зали – 50 місць. Чи можемо очікувати на масову зустріч митця з глядачем, слухачем, читачем? От і виходить: робота потужна, резонанс – широкий, результативність – обмежена.

Світова ж тенденція бібліотечного обслуговування – комфортні умови для читача, організація вільного простору, створення окремих зон відпочинку, де проводяться різноманітні як освітні, культурні так і заходи дозвілля, а ще зони співпраці з громадськими організаціями, зони для дітей з відповідною атрибутикою на час перебування батьків на заходах чи здійснення інших читацьких потреб. Спеціально облаштовуються та відповідно технічно забезпечуються приміщення для категорій відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями. А ми неспроможні обладнати наше приміщення навіть пандусами для під’їзду на інвалідних візках. Зовсім відсутні комп’ютери з шрифтом Брайля.

Надія вмирає останньою?

Пригадуєте, оголошувався конкурс-опитування щодо профілю будівлі, яка має з’явитися на Центральній площі, – наголошує п. Ольга. – Ми тоді звернулися через пресу з пропозицією, щоби там розташували й обласну книгозбірню. Сучасна бібліотека в центрі міста стала б найкращим подарунком чернівчанам – під’їзди, зручне розташування. Та й  виставкові галереї чудово вписалися б в єдиний комплекс. Однак наш голос залишився голосом «волаючого в пустелі». Жоден з членів комісії навіть не згадав про бібліотеку. А ми, тим часом, залишилися заручниками ситуації. З одного боку – підпорядкування обласній раді, з іншого – міськраді, оскільки земля та будівля бібліотеки належать міській громаді.

Окремо зупинюся й на черговій проблемі, що виникла довкола приміщення, яке виділили для абонементу філії обслуговування юнацтва на вул. Головній, 128. Там розпочато ремонтні роботи, але фінансування апріорі не вистачить. То ж переїзд із Соборної площі відкладається. А міська рада вже сьогодні нагадує про необхідність оплати оренди.

Та ми не втрачаємо надії. Тим більше, що і начальник управління культури ОДА, вітаючи колектив бібліотеки зі святом, повідомив, що Рада з інвестиційних проектів погодилася включити до бюджетного плану капітальний ремонт обласної бібліотеки та драмтеатру.             

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»